Постанова

від 30.11.2016 по справі 914/1618/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа № 914/1618/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Матущака О.І

Хабіб М.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 21.09.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року

у справі № 914/1618/16

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «Форест-Хілл», м. Львів

про стягнення 306 771,51 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Цепко І.С. - довіреність № 02/0616с від 16.08.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Форест-Хілл» про стягнення 52 644,79 грн. - основного боргу, 52 644,79 грн. - штрафу, 185 622,04 грн. - неустойки, 13 687,65 грн. - пені, 224,39 грн. - 3% річних та 1 947,85 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року у справі № 914/1618/16 (суддя Коссак С.М.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з Житлово-будівельного кооперативу «Форест-Хілл» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 11 952,89 грн. - основного боргу, 633,57 грн. - пені, 51,09 грн. - три проценти річних та 189,56 грн. судового збору. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу б/н від 21.09.2016 року, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 52 644,79 грн. штрафу, 185 622,04 грн. неустойки та 13 687,65 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в цій частині.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що пояснення по суті заперечення оскаржуваного рішення подасть після ознайомлення з повним текстом рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення від 12.09.2016 року було направлено на адресу апелянта 21.09.2016 року, згідно відмітки суду.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року та від 27.10.2016 року відкладався розгляд справи.

Апелянт не забезпечив явку уповноваженого представника у судові засідання у суді апеляційної інстанції (хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений) та не подав пояснень по суті заперечення оскаржуваного рішення.

Відповідачем не було подано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015 року між Житлово-будівельним кооперативом «Форест-Хілл» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №001/07-2015 (надалі договір). Згідно умов договору виконавець зобов'язався надати замовнику консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних членів, в тому числі, асоційованих членів Житлово-будівельного кооперативу «Форест-Хілл» (учасників), з метою залучення пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а замовник зобов'язався прийняти і сплатити надані виконавцем послуги.

Згідно п. п.4.1. договору, вартість даного договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих, що могли бути надані виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного договору та до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до умов п. 4.2. договору винагорода виконавця розраховується виконавцем та сплачується замовником у відсотковому відношенні до загальної вартості залучених (сплачених) пайових внесків в поточному календарному місяці за житлові та нежитлові приміщення об'єкта, внаслідок послуг наданих виконавцем, на підставі акту прийому - передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 4.3. договору винагорода виконавця з надання послуг із залучення Учасників в члени Кооперативу, в тому числі, асоційованих членів, та укладення замовником із ними договорів про сплату пайових внесків передбачених цим договором, протягом календарного місяця, складає 4 (чотири)% відсотки від суми пайових внесків, визначених у відповідних договорах про сплату пайових внесків з учасниками укладених в даному календарному місяці.

Умовами п.4.11. договору передбачено, що замовник зобов'язаний виплатити виконавцю в повному обсязі винагороду за укладені договори про сплату пайових внесків в розмірі отримання 90 (дев'яносто) відсотків та більше від суми повного пайового внеску передбаченого відповідними договорами про сплату пайових внесків. Аналогічна умова передбачена в п.2.2.19 договору.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що згідно Акту виконаних робіт № 010 від 08.04.2015 року позивачем було надано відповідачу послуги на суму 52 644,79 грн., згідно договору про надання консультаційно-посередницьких послуг № 001/07/-2015 від 01.07.2015 року.

Судом встановлено, що Акт виконаних робіт № 010 датований 08.04. 2015 року, однак, позивач при зверненні до суду першої інстанції зазначає, що останній датований від 08.04.2016 року. Отже, при складенні зазначеного Акту позивачем було допущено описку, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до умов п.3.1. договору замовник зобов'язаний розглянути акт виконаних робіт у продовж 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого Акту виконавцю.

Умовами п.3.2. договору передбачено, що у випадку якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний замовником в термін, вказаний в п.3.1. цього договору, і від замовника в цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті.

Матеріалами справи підтверджується, що акт виконаних робіт №010 від 08.04.2015 року на суму 52 644,79 грн. був направлений виконавцем на адресу замовника (на адресу м.Львів, пр. В.Чорновола, 63), цінним листом № 7902002448482 від 16.04.2016 року.

Вказаний акт виконаних робіт №010 від 08.04.2015 року не підписаний замовником в порядку та строки визначені договором та не надано письмової відмови від підписання вказаного акту.

Таким чином, враховуючи те, що акт виконаних робіт №010 від 08.04.2016 року було направлено виконавцем на адресу замовника 16.04.2016 року, із врахуванням строків, передбачених п.3.1., п.3.2. договору, замовник зобов'язаний був розглянути вказаний акт до 22.04.2016 року.

Оскільки замовник не скористався своїм правом надати мотивовані заперечення щодо вказаного акту та не виконав обов'язку щодо його належного підписання та повернення виконавцю, відповідно до умов п. 3.2. договору послуги, вказані в такому акті вважаються наданими виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті замовником.

З банківської виписки вбачається та сторонами не заперечується, що відповідачем 11.08.2015р. було внесено на рахунок позивача платіж на суму 40 691,90 грн., яка не врахована останнім при нарахуванні основного боргу.

Позивач при звернені до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача заборгованість за несвоєчасне виконання умов договору, а саме 52 644,79 грн. - основного боргу, 52 644,79 грн. - штрафу, 185 622,04 грн. - неустойки, 13 687,65 грн. - пені, 224,39 грн. - 3% річних та 1 947,85 грн. - інфляційних втрат.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки відповідач не розрахувався перед позивачем в повному обсязі згідно договору, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позов частково щодо основного боргу в сумі 11 952,89 грн., а в частині стягнення основного боргу в сумі 40 691,90 грн. відмовив. В цій частині рішення суду не оскаржується.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок розрахунку позовних вимог та встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 51,09 грн. 3% річних (за період прострочення з 23.04.2016р. - 13.06.2016р.), в частині стягнення 173,30 грн. 3% річних та індексу інфляції відмовив. Рішення в цій частині також не оскаржується.

Щодо заявлених вимог позивача про стягнення 13 687,65 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3.2 договору за прострочення належних за договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного суду України від 7 листопада 2011 року).

Частиною другої статті 343 ГК України зазначено, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок розрахунку позовних вимог щодо пені на суму прострочки (11 952,89 грн.) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та встановлено, що суд першої інстанції підставно задоволив позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача в сумі 633,57 грн. (за період з 23.04.2016 року по 13.06.2016 року), а в частині стягнення пені в сумі 13 054,08 грн. відмовив.

Щодо стягнення штрафу на підставі п. 6.3.1. договору та неустойки на підставі п. 6.6. договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 6.3.2.передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 6.3.1 та п. 6.6. договору сторонами передбачена сплата компенсації (яку позивач називає штрафом) та неустойки, за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань по даному договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України неустойка, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Дана правова позиція закріплена в постанові Верховного суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.

Отже, позовні вимоги про стягнення 52 644,79 грн. - штрафу та 185 622,04 грн. - неустойки не підлягають до задоволення.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2016 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Матущак О.І.

суддя Хабіб М.І.