Постанова

від 05.12.2016 по справі 924/592/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 924/592/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Савченко Г.І. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Головченко Д.М.

За участю представників:

позивача - Горохолінська В.Й. (довіреність від 01.02.2016)

відповідача - не з'явився

третя особа - ОСОБА_2 (паспорт КР967481)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2016 р. у справі № 924/592/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс"

до: Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, м. Чернівці

про 1) визнання неправомірною бездіяльності Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог розпорядження №105/2013-р від 17.04.2013р. „Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ „Агросолюшнс", яким вирішено: внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.09.2009р., укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „Агросолюшнс", зареєстрованого в Кам'янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру" щодо укладення додаткової угоди до договору;

2) зобов'язання Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації укласти додаткову угоду до договору згідно з розпорядженням №105/2013-р від 17.04.2013р.;

3) визнання недійсним розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №291/2015-р від 01.07.2015р. „Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови райадміністрації від 17.03.2015р. №125/2015-р „Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_2.", в частині передачі гр. ОСОБА_2 в користування на умовах оренди земельних ділянок із земель не витребуваних земельних часток (паїв), що розташовані на території Врубловецької сільської ради за межами населених пунктів: земельні ділянки №584, №53, №52, №50, №51, №468, №43, №43-1, №44, №44-1, №45, №45-1, №67, №585 та №639.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 12.10.2016 у справі №924/592/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Гладюк Ю.В., суддя Шпак В.О.), у частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Агросолюшнс" про зобов'язання Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації укласти додаткову угоду до договору згідно з розпорядженням №105/2013-р від 17.04.2013р.; про визнання недійсним розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №291/2015-р від 01.07.2015р. „Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови райадміністрації від 17.03.2015р. №125/2015-р „Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_2.", в частині передачі гр. ОСОБА_2 в користування на умовах оренди земельних ділянок із земель не витребуваних земельних часток (паїв), що розташовані на території Врубловецької сільської ради за межами населених пунктів: земельні ділянки №584, №53, №52, №50, №51, №468, №43, №43-1, №44, №44-1, №45, №45-1, №67, №585 та №639, відмовлено.

Провадження у справі №924/592/16 в частині невиконання вимог розпорядження №105/2013-р від 17.04.2013р. „Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ „Агросолюшнс", яким вирішено: внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.09.2009р., укладеного між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „Агросолюшнс", зареєстрованого в Кам'янець-Подільському районному відділі регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру" щодо укладення додаткової угоди до договору, припинено.

Рішення господарського суду Хмельницької області мотивоване тим, що позовна вимога про визнання неправомірною бездіяльності Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог розпорядження, яким вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.09.2009р., підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а позовна вимога про визнання недійсним розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №291/2015-р від 01.07.2015р. в частині передачі гр. ОСОБА_2 в користування на умовах оренди земельних ділянок, не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування спірною земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.11.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2016 р. у справі № 924/592/16.

21.11.2016 третьою особою надано письмові пояснення по суті спору.

Від позивача 22.11.2016 надійшла заява про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з його перебуванням у відрядженні.

23.11.2016 від представника відповідача надійшов лист, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а також просить справу слухати без його участі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016, розгляд апеляційної скарги відкладався.

05.12.2016 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала представника апелянта та третю особу, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення третьої особи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2009р. між Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю „Агросолюшнс" (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Кам'янець-Подільському районному відділі Хмельницької регіональної філії державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 19.11.2009р. №0409755070176.

Згідно умов вказаного договору, орендодавець на підставі розпоряджень голови райдержадміністрації від 17.04.2009р. №229/09р. та від 01.09.2009р. №610/2009-р надає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку із земель невитребуваних земельних часток (паїв) Врубловецької сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1).

Згідно п. 2 вказаного вище договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 63,5233 га.

Земельній ділянці, що передана в оренду ТОВ „Агросолюшнс" присвоєно наступні кадастрові номери: НОМЕР_1 площею 3,2624 га; НОМЕР_2 площею 1,9020 га; НОМЕР_3 площею 0,9599 га; НОМЕР_4 площею 1,9362+0,7878 га; НОМЕР_5 площею 1,6265+1,1463 га; НОМЕР_6 площею 1,8035+0,5454 га; НОМЕР_7 площею 0,5345 га; НОМЕР_8 площею 3,2614 га; НОМЕР_9 площею 3,0050 га; НОМЕР_10 площею 1,6368 га; НОМЕР_11 площею 1,0363 га; НОМЕР_12 площею 1,5368 га; НОМЕР_13 площею 6,9937 га; НОМЕР_14 площею 0,8493 га; НОМЕР_15 площею 1,1224 га; НОМЕР_16 площею 4,2701 га; НОМЕР_17 площею 4,7332 га; НОМЕР_18 площею 4,7409 га; НОМЕР_19 площею 1,4547 га; НОМЕР_20 площею 2,4103 га; НОМЕР_21 площею 2,5940 га; НОМЕР_22 площею 4,1024 га; НОМЕР_23 площею 3,6548 га.

Строк договору та порядок його продовження сторони відобразили у пункті 3 договору. Так, договір укладається на строк до моменту отримання власниками державних актів на право приватної власності на землю (не більш як 5 років). Повернення орендованої земельної ділянки орендарем та прийняття її орендодавцем здійснюється протягом одного місяця з дня закінчення строку договору. По закінченні строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання пролонгації договору на новий строк не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку договору.

28.02.2013р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання згоди на збільшення розміру орендної плати з 300,00 грн. на 540,00 грн. в рік за 1 га та надання згоди на зміну терміну дії договору оренди з 5 років на 10 років.

Відділ Держземагенства у Кам'янець-Подільському районі у листі №05-04-10/219 від 19.03.2013р., адресованому голові Кам'янець-Подільської райдержадміністрації, повідомив, що не заперечує проти внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.09.2009р.

На підставі заяви позивача та рекомендацій відділу Держземагенства у Кам'янець-Подільському районі, Кам'янець-Подільською районною державною адміністрацією видано розпорядження №105/2013-р від 17.04.2013р. „Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ „Агросолюшнс", яким вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 21.09.2009р., а саме:

- абзац перший пункту 3 договору викласти в новій редакції: „Договір укладається на строк 10 років";

- абзац 2 пункту 4 договору викласти в наступній редакції: „Грошова плата вноситься на розрахунковий рахунок Врубловецької сільської ради в розмірі 540,00 гривень на рік за 1 гектар".

За змістом пункту 2 вказаного розпорядження відділу Держземагенства у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області надано вказівку підготувати проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Контроль за виконанням даного розпорядження залишено за головою Кам'янець-Подільської райдержадміністрації та начальником відділу Держземагенства у Кам'янець-Подільському районі (п. 3 розпорядження).

У матеріалах справи міститься розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №291/2015-р від 01.07.2015р. „Про внесення змін до розпорядження першого заступника голови райдержадміністрації від 17.03.2015р. №125/2015-р „Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_2.", яким, зокрема, вирішено надати гр. ОСОБА_2 в користування на умовах оренди земельні ділянки із земель не витребуваних земельних часток (паїв), загальною площею 78,8010 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Врубловецької сільської ради за межами населених пунктів, серед яких є наступні земельні ділянки: №584 площею 4,7331 га кадастровий номер НОМЕР_24; №53 площею 1,0363 га кадастровий номер НОМЕР_25; №52 площею 1,6368 га кадастровий номер НОМЕР_26; №50 площею 3,2614 га кадастровий номер НОМЕР_27; №51 площею 3,0050 га кадастровий номер НОМЕР_28; №468 площею 1,1224 га кадастровий номер НОМЕР_29; №43 площею 1,9361 га кадастровий номер НОМЕР_30; №43-1 площею 0,7878 га кадастровий номер НОМЕР_31; №44 площею 1,6265 га кадастровий номер НОМЕР_32; №44-1 площею 1,1463 га кадастровий номер НОМЕР_33; №45 площею 1,8035 га кадастровий номер НОМЕР_34; №45-1 площею 0,5454 га кадастровий номер НОМЕР_35; №67 площею 6,9937 га кадастровий номер НОМЕР_36; №585 площею 4,7409 га кадастровий номер НОМЕР_37; №639 площею 1,4547 га кадастровий номер НОМЕР_38.

На підставі вказаного розпорядження 20.03.2015р. між Кам'янець-Подільською райдержадміністрацією і гр. ОСОБА_2 укладено договори оренди вказаних вище земельних ділянок, які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчать інформаційні довідки з Державного реєстру. Вказані вище земельні ділянки надано в користування гр. ОСОБА_2, про що складено акти приймання-передачі земельних ділянок.

Відділ Держгеокадастру у Кам'янець-Подільському районі у листі №27-28-99.3-4502/2-16 від 30.09.2016р. підтвердив, що земельні ділянки, надані в оренду гр. ОСОБА_2 за №№584, 53, 52, 50, 51, 468, 43, 43-1, 44, 44-1, 45, 45-1, 67, 585, 639, є ідентичними із земельними ділянками, які надані в користування ТОВ „Агросолюшнс".

У довідці Врубловецької сільської ради №545 від 30.09.2016р. вказано, що гр. ОСОБА_2 дійсно орендує невитребувані земельні частки (паї) на території сільської ради площею 78,80410 га, обробляє їх та сплачує орендну плату.

Таким чином, вважаючи спірне розпорядження незаконним, а укладений на його підставі договір оренди недійсним, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Хмельницької області за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що саме на позивача за законом покладено обов'язок надіслання відповідачу проекту додаткової угоди, а на відповідачеві лежить обов'язок розглянути цей проект.

Оскільки позивачем не було вчинено будь-яких дій на укладення додаткової угоди, яка є обов'язковою умовою для продовження договору оренди землі, вимога позивача про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду, проект якої відсутній та відповідачем не розглядався, не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками викладеними в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статею 31 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статті 33 Закону України „Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч.2,3 ст.152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, що відповдає приписам ч.10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні , згідно яких акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За приписами статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів належать У свою чергу, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У свою чергу, оспорювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень стосовно акта ненормативного характеру, що вичерпує свою дію після його реалізації, має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Згідно п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядження №105/2013-р від 17.04.2013, „Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки ТОВ „Агросолюшнс" не реалізовано, оскільки позивач не звертався до Кам'янеь-Подільської районної адміністрації з проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки (докази надіслання позивачем такої угоди у передбачений законом строк, в матеріалах справи відсутні).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників.

Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про визнання неправомірною бездіяльності Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації в частині невиконання відповідачем вимог розпорядження №105/2013-р від 17.04.2013, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства в зв'язку з відсутністю між позивачем та відповідачем спору про право, а тому підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання апелянта на те, що він після закінчення строку дії договору продовжує користуватись земельною ділянкою і вносить орендну плату у новому розмірі, який встановлено у розпорядженні №105/2013-р від 17.04.2013, не є підставою вважати договір продовженим, оскільки підстави для поновлення передбачені у випадку, коли договір поновлюється лише на тих самих умовах, які були передбачені договором під час його укладення.

У даному випадку змінилася така істотна умова, як розмір орендної плати, тому, вищезазначені посилання апелянта колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо вимоги апелянта про визнання недійсним розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №291/2015-р від 01.07.2015р. в частині передачі гр. ОСОБА_2 в користування на умовах оренди земельних ділянок із земель не витребуваних земельних часток (паїв), що розташовані на території Врубловецької сільської ради за межами населених пунктів - земельні ділянки №584, №53, №52, №50, №51, №468, №43, №43-1, №44, №44-1, №45, №45-1, №67, №585 та №639, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 10 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У звязку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Верховний Суд України в постановах від 06.10.2015р. у справі №21-1306а15, від 30.09.2015р. у справі №911/3396/14, від 11.11.2014р. у справі №21-405а14, виклав правову позицію, яка стосується самостійного позову про визнання недійсними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу земельних ділянок у власність та оренду. згідно якої позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Тобто, самостійний позов про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду чи власність земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин, що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Оскільки розгляд даної вимоги не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування спірною земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації №291/2015-р від 01.07.2015р. в частині передачі гр. ОСОБА_2 в користування на умовах оренди земельних ділянок із земель не витребуваних земельних часток (паїв), що розташовані на території Врубловецької сільської ради за межами населених пунктів.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що оспорювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень стосовно акта ненормативного характеру, що вичерпує свою дію після його реалізації, має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, що викладена, зокрема, у постановах від 24.02.2015р. у справі №21-34а15, від 17.02.2015р. у справі №21-551а14, від 09.12.2014р. у справі №21-308а14. Така ж правова позиція відображена у постановах Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. у справі №902/1193/15, від 28.03.2016р. у справі №924/359/15.

З приводу заяви відповідача про застосування строків позовної давності колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст. 261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів).

А тому, враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Хмельницької області про те, що строк позовної давності до даних спірних правовідносин не застосовується.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12.10.2016 р. у справі №924/592/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" - залишити без задоволення.

2. Справу №924/592/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.