Постанова

від 07.12.2016 по справі 916/1819/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2016 р.Справа № 916/1819/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР»

на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2016

у справі № 916/1819/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС»

до Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР»

про стягнення 52 645,72 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представниками сторін в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» (далі -ТОВ «ІНФОКС», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР» (далі - Фонд, відповідач) 52 645,72 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, а також витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведені контрольної зйомка показників засобів обліку, представниками ТОВ «ІНФОКС» на об'єкті відповідача було встановлено дві труби діаметром 25 мм, безобліково підключені до централізованої системи водопостачання, що зафіксовано у відповідному акті. На підставі вищевказаного акту, комісією позивача було нарахована відповідачу заборгованість, згідно п.п. 3.3., 3.4. Правил №190 в розмірі 52 645,72 грн., проте відповідач вищезазначену заборгованість не сплатив.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2016 позов ТОВ «ІНФОКС» задоволено, стягнуто з Благодійного фонду «Дитяче село «АСТР» на користь позивача 52 645,72 грн. заборгованості за послуги водовідведення та водопостачання та 1 378,00 витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними доказами, які наявні в справі.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції , Фонд звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.10.2016 скаргу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 09.11.2016.

04.11.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від Фонду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із відрядженням представника.

09.11.2016 в судовому засіданні представник ТОВ «ІНФОКС» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає скаргу безпідставною, яка не ґрунтується на нормах законодавства, а тому підлягає залишенню без задоволення.

В судовому засіданні 09.11.2016 враховуючи клопотання відповідача, судова колегія ухвалила відкласти розгляд скарги на 07.12.2016.

07.12.2016 в судовому засіданні представник Фонду надав пояснення, в якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню.

Представник позивача в судовому засіданні 07.12.2016 надав пояснення, в яких просив суд, рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.2000 між КП «Одесводоканал» (Водоканал), правонаступником якого є ТОВ «Інфокс» та Благодійним фондом «Дитяче село «АСТР» (Абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4475/3 (далі - Договір), за умовами якого Водоканал надає послуги з подачі питної води на об'єкти Абонента, а також прийманню стічних вод, які скидаються Абонентом в систему міської каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів (Додаток №1) (п.1.1 Договору).

У відповідності з п. 2.1 Договору сторони зобов'язались керуватися діючими: Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення місць та селищ України, затверджених наказом Державного житлового комунального господарства від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила №65) та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку.

З червня 2008 Правила №65 втратили чинність та діють Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжилкомунгоспу від 27.06.2008 №190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627 (далі - Правила № 190).

Абонент зобов'язаний забезпечити безпечний і вільний доступ обслуговуючого персоналу Водоканалу до систем внутрішнього водопостачання та каналізації в будь-який час доби для перевірки технічного стану внутрішніх мереж і відбору проб, своєчасно виконувати приписи щодо усунення витоків (п.п. 2.3.7. договору).

Умовами п.5.3 Договору зазначено, що договір укладено строком на п'ять років та діє з 01.11.2000 по 01.11.2005. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

В матеріалах справи відсутні заявки сторін про зміну або припинення дії договору, отже останній є чинним.

В додатку до Договору визначено дислокацію об'єкта Благодійного Фонду «Дитячого села «АСТР» (форма діяльності - Школа), який розташований за адресою: Фонтанська дорога 23, 25

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2015 представник ТОВ «ІНФОКС» згідно наряд-завдання від 10.11.2015 № 420737 прибув на об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дор., 25, для проведення контрольної зйомки показників засобу обліку, в ході обстеження якого було складено акт №54071/1, в якому зазначено, що водомірний вузол змонтований в колодязі на території школи. При повному глушінні введення водопроводу на школу силами бригади «Міськводопровід» були виявлені два підключення трубопроводів діаметром 25мм. Перше підключення виконано у колодязі біля будинку банку «Кредит Агріколь» та прокладено у напрямку до будівлі на території школи. Друге підключення виконано у колодязі біля центрального входу школи та прокладено у напрямку до будівлі стайні.

Акт підписаний представником позивача, представник відповідача від підпису відмовився, про що зроблено відповідну відмітку.

Згідно п. п. 3.2, 3.3, 3.4 Правил № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Після фіксації вище наведеним актом порушень п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Правил №190, відповідача було викликано на засідання технічної комісії позивача, яке відбулось 13.11.2015 і оформлене протоколом № 43. У зв'язку з неявкою відповідача було прийнято рішення направити на адресу останнього поштою лист від 16.11.2015 № 1340 ВК-03 про розгляд питань наведених порушень у наступному засіданні технічної комісії.

На засіданні технічної комісії позивача, яке відбулось 20.11.2015 та оформлене протоколом № 44 було прийнято рішення застосувати п.п. 3.3, 3.4 Правил №190.

На підставі вище викладеного, розраховано заборгованість відповідача згідно п.п. 3.3, 3.4 Правил №190 в розмірі 52 645,72 грн.

Відповідачем заборгованість на суму в розмірі 52 645,72 грн. не оплачено.

Спірні правовідносини регулюються ЦК, ГК, ГПК України, Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918-ІІІ ( далі - Закон № 2918), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27.06.2008 № 190 ( далі - Правила №190).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України № 2918 послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату)

Частиною 7 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Правилами №190 визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України для виробників послуг централізованого постачання та осіб, що приєднані до системи, та з якими виробником укладено договір на отримання питної води та скидання стічних вод

Відповідно до п. 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п.3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.4 Правил користування).

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води відповідно до пунктів 3.3, 3.4 цих Правил.

Судова колегія перевірила розрахунок заборгованості зроблений позивачем та дійшла висновку, що розрахунок витрат води на підставі п. 3.3 Правил є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги, що згідно рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 №7161-VІ припинено право постійного користування відповідачем земельною ділянкою за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога, 23, 25 судова колегія до уваги не приймає, оскільки відповідно п.п. 2.3.4. договору, укладеного між сторонами, обов'язок Абонента сповіщати Водоканал про зміну банківських і поштових реквізитів, форми власності, характеру водокористування, перейменування підприємства, про припинення водокористування, кількості водокористувачів та інших змін, в місячний термін з моменту їх виникнення. Проте, в порушення даного підпункту відповідач не повідомив позивача про рішення Одеської міської ради.

Інші наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки акт та протоколи засідання технічної комісії позивача, є чинними, адже відповідач в установленому законом порядку їх не оскаржував.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2016 року - залишити без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_3