Постанова

від 22.11.2016 по справі 826/27287/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 листопада 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/27287/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Івенторе до департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та старшого інспектора департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Івенторе (далі - позивач, ТОВ Івенторе ) до департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1) та старшого інспектора департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2;

- скасування припису від 09 грудня 2015 року №1514108, оформленого відповідачем-1 (далі - оскаржуваний припис) .

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем на його виконання надано правовстановлюючі документи, а об'єкт капітального будівництва, який був предметом перевірки, не підпадає під дію Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Поряд з цим, одночасно із позовом законним представником позивача заявлено письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису та заборони відповідачу-1 вчиняти демонтаж або будь-які інші дії стосовно об'єкта приватної нерухомості та будь-яким чином обмежувати право власності позивача (далі - заявлене клопотання) .

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Присутній у відповідному судовому засіданні представник позивача повідомив, що заявлене клопотання уже є не актуальним, тому його судом знято з розгляду та вирішення по суті.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представники відповідача-1 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування..

Відповідач-2 (його представник) у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-2 повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2015 року відповідачем-2 винесено оскаржуваний припис, яким встановлено порушення невідомим власником за адресою: м. Київ, Дніпровський район, Харківське шосе, 19, Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, та запропоновано протягом 3 днів надати проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди, а в разі відсутності документації - провести демонтаж. Як зазначає позивач, 09 грудня 2015 року ним подані заперечення на оскаржуваний припис, тобто припис отриманий ним у день його складення.

15 грудня 2015 року заступником начальника управління контролю за благоустроєм надано доручення №491/12-15 директору КП Київблагоустрій щодо вжиття заходів шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства павільйону за адресою Дніпровський район, Харківське шосе, 19 (припис №1514108 від 09 грудня 2015 року).

З 18 по 20 січня 2016 року представниками КП Київблагоустрій разом із відповідачем-2 проведено демонтаж павільйону за адресою Харківське шосе, 19, про що складено акти демонтажу та додатки до акту демонтажу - опис майна (копії актів з додатками долучено до матеріалів справи).

Як вбачається з актів демонтажу підключення до мереж електро- та водопостачання у об'єкта відсутні, стан незадовільний, вид матеріалу об'єкта - профнастил, металева труба, сендвіч-панелі.

Позивачем надано засвідчені копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером 49597509 від 11 грудня 2015 року про реєстрацію права приватної власності за ТОВ Івенторе на нежитлове приміщення, мийка автомобілів загальною площею 646,4 кв.м за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 19, приміщення 102.

З іншого боку, відповідачем-1 надано лист Департаменту містобудування та архітектури від 15 лютого 2016 року №055-1232 щодо не присвоєння будь-яким об'єктам нерухомості поштової адреси: Харківське шосе, 19, приміщення 102.

Суд не приймає доказ відповідача-1 щодо не присвоєння поштової адреси, виходячи з положень Цивільного кодексу України щодо виникнення права приватної власності з моменту його державної реєстрації. Враховуючи наявність доказів державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 19, приміщення 102 загальною площею 646,4 кв.м, суд приходить до висновку про наявність нежитлового приміщення за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності позивача на нерухоме майно - нежитлове приміщення, мийка автомобілів 646,4 кв.м виникло 10 грудня 2015 року, тобто після складання та вручення припису. Разом з тим, доказів щодо оскарження права власності чи/або дій державного реєстратора суду не пред'явлено, а тому суд приймає докази позивача як належні.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 319 Цивільного кодексу України).

Водночас, посилання відповідача-1 на відсутність доказів з боку позивача щодо кількості приміщень за адресою м. Київ, Харківське шосе, 19 не може вважатись належним доказом правомірності дій та рішення суб'єктів владних повноважень, а тому не приймається судом до уваги.

Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва (далі - Правила) . Згідно з розділом 1 Правил, тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Визнання нежитлових приміщень самостійними об'єктами права стало можливим завдяки прийняттю Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону нежитлове приміщення поряд із будівлею, квартирою та іншими об'єктами назване в числі самостійних об'єктів нерухомості. Проте, ні визначення поняття нежитлового приміщення, ні критеріїв виділення його як самостійного об'єкта права у законодавстві не наводиться, а тому суд застосовує аналогію закону, враховуючи наявність ознак у майнового об'єкту, що дозволяють віднести його до самостійного об'єкту нерухомості і застосовувати відносно нього норми, законодавчо встановлені для нерухомого майна.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, а також створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини в цій сфері регулює Закон України Про благоустрій населених пунктів від 06 вересня 2005 року №2807-ІV, згідно ст. 13 якого визначено об'єкти у сфері благоустрою населених пунктів, до яких нерухоме майно - нежитлове приміщення не належить.

Отже, доводи позивача про відсутність повноважень відповідача-1 щодо проведення перевірки об'єкту за адресою м. Київ, Харківське шосе, 19, приміщення 102 знайшли своє підтвердження в суді.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачами суду не пред'явлено протокол про адміністративне правопорушення з виявлених порушень Правил, доказів звернення до правоохоронних органів щодо встановлення власника об'єкту, інших доказів, з яких би вбачалась наявність декількох об'єктів, розташованих за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 19.

Так, відповідно до пп. 20.2.1 п. 20.1 Правил, у разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов'язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фото фіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фото фіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Тимчасова споруда (мала архітектурна форма), власник (користувач) якої не встановлений, вважається знахідкою. Посадова особа контролюючого органу, яка знайшла таку тимчасову споруду (малу архітектурну форму), повідомляє про знахідку міліцію протягом трьох днів з моменту виявлення такої споруди.

Посадова особа контролюючого органу, яка під час перевірки об'єкта благоустрою виявила порушення вимог цих Правил, зобов'язана на винну особу скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пп. 20.2.2 п. 20.2 Правил).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржуваний припис прийнято не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить конкретизації дій, які, на думку позивача, є протиправними.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю Івенторе до департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та старшого інспектора департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати припис №1514108, складений 09 грудня 2015 року старшим інспектором департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Івенторе (код ЄДРПОУ 35789698) частину здійсненого ним судового збору у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 34926981).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин