Ухвала

від 05.12.2016 по справі 813/1920/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 р. № 876/7394/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі №813/1920/16 за позовом Приватного підприємства Лоза до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В:

08.06.2016 Приватне підприємство Лоза (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС), просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001661401 від 31.05.2016.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДФС подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до перевірки позивачем не надано заявок на перевезення із письмовим підтвердженням виконання замовлення перевізником - ФОП ОСОБА_2 В представлених до перевірки ТТН не зазначено адреса місця розвантаження товару, не внесені відомості щодо перевірки стану пломб при здачі вантажу покупцю, температуру вантажу, який подається для перевезення, здійснених вантажно-розвантажувальних операцій, відсутні записи вантажоодержувача - ТзОВ Мірокон про відповідне очищення і дезінфекцію транспортного засобу після перевезення. Проведеним аналізом представлених до перевірки товарно-транспортних накладних, встановлено, що в таких зазначено прізвище, ім'я, по-батькові одних і тих же водіїв, проте час затрачений водіями вантажних автомобілів протягом одного (двох) дня є нереальним у зв'язку з значною протяжністю маршрутів. Крім того, Підприємством не надано до перевірки доказів надіслання (вручення) контрагенту-покупцю рахунків щодо оплати, які виставляються перед відвантаженням або після підтвердження факту прийому товару. За результатами проведеного аналізу встановлено відсутність технічних можливостей та персоналу в ТзОВ Мірокон для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт. В наданих видаткових накладних на реалізацію товару відсутні такі обов'язкові реквізити: місце складання, посади, прізвища і підписи осіб, які відповідальні за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Крім того, у видаткових накладних, виписаних за період з 14.12.2015 по 31.12.2015 не розшифровано підпис отримувача ТМЦ та не зазначено реквізитів довіреностей. В подальшому ТзОВ Мірокон придбану у позивача продукцію не реалізувало. Надані Підприємством первинні документи, хоч й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ПП Лоза та ТзОВ Мірокон , тобто є недостовірними.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство Лоза зареєстроване Сколівською районною державною адміністрацією Львівської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 27.12.2002, вид діяльності - 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (т.1, а.с.130-135).

На підставі направлень від 14.04.2016 №950-955 Головним управлінням ДФС у Львівській області з 14.04.2016 по 06.05.2016 проведено планову виїзну документальну перевірку ПП Лоза з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати вказаної перевірки оформлено актом від 16.05.2016 №76/13-01-14-01/32188381, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення підприємством п.189.1, ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого за період з 06.10.2014 по 31.12.2015 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету на загальну суму 1 566 433 грн., в тому числі за грудень 2015 року на суму 1 566 433 грн.

На підставі акта від 16.05.2016 №76/13-01-14-01/32188381 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення Форми Р №0001661401 від 31.05.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 958 041,25 грн. (основний платіж - 1 566 433 грн., штрафна (фінансова) санкція - 391 608,25 грн.).

Вважаючи висновки в акті на основі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованими, а саме податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню Підприємство звернулось і з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст.44 14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як це вбачається з акта перевірки від 16.05.2016 №76/13-01-14-01/32188381 перевіркою відображених показників у р.1 Декларації Операції на митній території України за ставкою 20% за період з 06.10.2014 по 31.12.2015 встановлено заниження Підприємством задекларованих показників на загальну суму 1 566 433 грн. у зв'язку з не підтвердженням реальності виконання операцій з ТзОВ Мірокон .

Проте, з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що 03.12.2015 між Приватним підприємством Лоза (Продавець) та ТзОВ Мірокон (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №15. Відповідно до п.1.1 вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар (м'ясо та м'ясопродукти свинні), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього установлену суму згідно накладних. За куплений по договору товар Покупець розраховується з Продавцем шляхом проведення повної попередньої оплати.

На виконання договору ПП Лоза передало, а ТзОВ Мірокон прийняло товар згідно видаткових накладних від 03.12.2015 №281, від 07.12.2015 №283, від 08.12.2015 №284, від 09.12.2015 №286, від 14.12.2015 №288, від 21.12.2015 №293, від 22.12.2015 №294, від 23.12.2015 №296, від 24.12.2015 №298, від 25.12.2015 №300, від 28.12.2015 №302, від 29.12.2015 №304, від 31.12.2015 № 307.

На підтвердження перерахування коштів ТзОВ Мірокон позивачем долучено до матеріалів справи копії банківських виписок (т.1 а.с.203-212).

На реалізацію договору з ТзОВ Мірокон , згідно з наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи документами встановлено, що Підприємством укладено з ФОП ОСОБА_2 договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.11.2014.

Факт поставки товару позивачем підтверджено наданими товарно-транспортними накладними від 03.12.2015 №Р281, від 07.12.2015 №Р283, від 08.12.2015 №Р284, від 09.12.2015 №Р286, від 14.12.2015 №Р288, від 21.12.2015 №Р293, від 22.12.2015 №Р294, від 23.12.2015 №Р296, від 24.12.2015 №Р298, від 25.12.2015 №Р300, від 28.12.2015 №Р302, від 29.12.2015 №Р304, від 31.12.2015 № Р307 та особистими свідченнями ФОП ОСОБА_2, наданими в судовому засіданні суду першої інстанції.

Також на підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано копії довіреності на отримання цінностей №1 від 03.12.2015 та №2 від 21.12.2015, накладні.

Як це зазначено у Додатку 1 до акта перевірки Довідка про загальну інформацію щодо Підприємства позивач у своїй діяльності використовує власні та орендовані приміщення, а також згідно договору оренди з ТзОВ Євро Вік холодильне обладнання .

Представлені Товариством документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Водночас, щодо покликання в акті перевірки від 16.05.2016 №76/13-01-14-01/32188381 на те, що в представлених Підприємством товарно-транспортних накладних не зазначено конкретну адресу місця розвантажування товару (вказано лише м.Київ), не внесені відомості щодо перевірки стану пломб при здачі вантажу покупцю, температури вантажу, який подається для перевезення, здійснених вантажно-розвантажувальних операцій; відсутні записи вантажоодержувача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

При цьому, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, робіт (послуг).

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового зобов'язання сум ПДВ за перевірений період надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.145-147). Податок на додану вартість згідно з виданими податковими накладними у сумі 1550005,55 грн. включено ПП Лоза до складу податкових зобов'язань Декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

З акта перевірки також вбачається, що висновки ДФС про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТзОВ Мірокон не мали реального характеру зроблено також з врахуванням листа оперативного управління ГУ ДФС у Львівській області від 07.04.2016 №407/13-01-21-06 відповідно до якого Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування кримінального провадження, за фактами фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, в результаті проведення слідчих (розшукових) дій встановлено групу підприємств з ознаками фіктивності, зокрема ТзОВ Мірокон .

Такі покликання відповідача є необґрунтованими, оскільки лише вирок або постанова у справі про адміністративний проступок є обов'язковими для адміністративного суду, а тому лист 07.04.2016 №407/13-01-21-06 не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування (спростування реальності господарських операцій), не може бути покладено в основу судового рішення, оскільки оцінка обставинам, про які йдеться в ньому, не надано компетентним судом.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим покликання відповідача на службовий лист ОУ Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 16.05.2016 №778/13-09-21-06 відповідно до якого ТзОВ Мірокон відсутнє за адресою реєстрації, а згідно пояснень гр.ОСОБА_3 він є директором та головним бухгалтером ТзОВ Мірокон , підприємство зареєстровано за грошову винагороду від невідомих осіб, а ПП Лоза йому не відоме, так як доказом вини посадових осіб Підприємства може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який суду не надано. Водночас обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.

В свою чергу, до матеріалів справи долучено нотаріально засвідчену заяву гр.ОСОБА_3 від 12.01.2016р. в якій він повідомляє що з 16.10.2015р. і по даний час є директором ТзОВ Мірокон , здійснює та є відповідальний за фінансово-господарську діяльність Підприємства.

Окрім того, під час вказаної перевірки використано бази даних ГУ ДФС України, АІС ОР Податки , АІС Бест Звіт , АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань, АС Податковий блок та встановлено відсутність трудових, матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, технічних можливостей та персоналу в ТзОВ Мірокон для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, відсутність подальшої реалізації придбаних від позивача товарів.

Однак, такі відомості не можуть братись судом до уваги при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 та постанові від 11.12.2007р. (справа №21-1376во06).

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентом свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого позивача. Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Як встановлено з акта перевірки від 16.05.2016 №76/13-01-14-01/32188381 ТзОВ Мірокон на момент укладення із позивачем договору та здійснення господарських операцій було зареєстровані в ЄДРПОУ, перебувало на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві, наділене відповідною цивільною правоздатністю та дієздатністю, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, що представником відповідача в судовому засіданні не спростовано.

Товар, який був предметом правочину, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Судом апеляційної інстанції також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, товар по таких надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

В свою чергу слід зауважити, що оскільки ПДВ та податок на прибуток є взаємопов'язані податки як такі, що відображають одну і ту ж господарську операцію, а тому колегією судів критично оцінюються дії податкового органу щодо коригування сум ПДВ без такого коригування сум податку на прибуток.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що ДПІ не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує недобросовісність платника та необґрунтованість його податкової вигоди, а тому суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте без дотримання вимог податкового законодавства, практики Європейського Суду та принципів, передбачених ст.2 КАС України принципів.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі №813/1920/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 07.12.2016р.