Постанова

від 15.02.2021 по справі 813/1920/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 813/1920/16

адміністративне провадження № К/9901/27570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 (суддя Кедик М.В.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (Головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Пліш М.А., Ільчишин Н.В.)

у справі № 813/1920/16

за позовом Приватного підприємства Лоза

до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Приватне підприємство Лоза (далі - позивач, ПП Лоза ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.05.2016 № 0001661401.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів. Так скаржником зазначено, що позивачем не надано заявок на перевезення із письмовим підтвердженням виконання замовлення перевізником - ФОП ОСОБА_1 . В представлених до перевірки ТТН не зазначено адреса місця розвантаження товару, не внесені відомості щодо перевірки стану пломб при здачі вантажу покупцю, температуру вантажу, який подається для перевезення, здійснених вантажно-розвантажувальних операцій, відсутні записи вантажоодержувача - ТзОВ Мірокон про відповідне очищення і дезінфекцію транспортного засобу після перевезення. Проведеним аналізом представлених до перевірки товарно-транспортних накладних, встановлено, що в таких зазначено прізвище, ім`я, по-батькові одних і тих же водіїв, проте час затрачений водіями вантажних автомобілів протягом одного (двох) дня є нереальним у зв`язку з значною протяжністю маршрутів. Крім того, Підприємством не надано до перевірки доказів надіслання (вручення) контрагенту-покупцю рахунків щодо оплати, які виставляються перед відвантаженням або після підтвердження факту прийому товару. В наданих видаткових накладних на реалізацію товару відсутні такі обов`язкові реквізити: місце складання, посади, прізвища і підписи осіб, які відповідальні за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Крім того, у видаткових накладних, виписаних за період з 14.12.2015 по 31.12.2015 не розшифровано підпис отримувача ТМЦ та не зазначено реквізитів довіреностей. В подальшому ТзОВ Мірокон придбану у позивача продукцію не реалізувало. Надані Підприємством первинні документи, хоч й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ПП Лоза та ТОВ Мірокон , тобто є недостовірними. Також податковий орган посилається на кримінальне провадження за фактами фіктивного підприємництва ТОВ Мірокон .

Позивач процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.04.2016 по 06.05.2016, на підставі направлень від 14.04.2016 № № 950-955, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства Лоза з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 16.05.2016 № 76/13-01-14-01/32188381.

За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за період з 06.10.2014 по 31.12.2015 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 566 433 грн, в тому числі за грудень 2015 року на суму 1 566 433 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 31.05.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001661401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1 958 041, 25 грн, в тому числі 1 566 433 грн - за основним платежем та 391 608,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з такого.

За правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Судами встановлено, що позивачем долучено до справи письмові докази, з яких суди встановили наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Мірокон".

Між ПП "Лоза" та ТОВ "Мірокон" укладено договір купівлі-продажу від 03.12.2015 № 15, відповідно до умов якого ПП "Лоза" (Продавець) зобов`язується передати у власність покупця товари (м`ясо та м`ясопродукти свинні), а ТОВ "Мірокон" (Покупець) зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього установлену суму згідно накладних.

На виконання договору ПП "Лоза" передало, а ТОВ "Мірокон" прийняло товар згідно видаткових накладних від 03.12.2015 № 281, від 07.12.2015 № 283, від 08.12.2015 № 284, від 09.12.2015 № 286, від 14.12.2015 № 288, від 21.12.2015 № 293, від 22.12.2015 № 294, від 23.12.2015 № 296, від 24.12.2015 № 298, від 25.12.2015 № 300, від 28.12.2015 № 302, від 29.12.2015 № 304, від 31.12.2015 № 301, від 31.12.2015 № 307.

Податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних та сума ПДВ відображена в податковому кредиті декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

Позивачем надано копії банківських виписок, що підтверджують перерахування коштів підприємством-контрагентом (а.с. 203-212).

На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні від 03.12.2015 № Р281, від 07.12.2015 № Р283, від 08.12.2015 № Р284, від 09.12.2015 № Р286, від 14.12.2015 № Р288, від 21.12.2015 № Р293, від 22.12.2015 № Р294, від 23.12.2015 № Р296, від 24.12.2015 № Р298, від 25.12.2015 № Р300, від 28.12.2015 № Р302, від 29.12.2015 № Р304, від 31.12.2015 № Р301, від 31.12.2015 № Р307.

На спростування доводів податкового органу, що у товарно-транспортних накладних зазначено одного і того ж водія по перевезенню товару з м. Сколе до м. Київ судом першої інстанції допитано в судовому засіданні свідка ОСОБА_1 , який підтвердив, що між ним та ПП "Лоза" укладено угоду на перевезення товару. На підставі цієї угоди здійснював перевезення м`ясопродукції до м. Київ власним транспортом. Зазначив, що враховуючи далеку відстань між пунктами навантаження та розвантаження, він залучав до перевезення ще одного водія, який його підміняв.

Також на підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано копії довіреності на отримання цінностей №1 від 03.12.2015 та №2 від 21.12.2015.

Як це зазначено у Додатку 1 до акта перевірки Довідка про загальну інформацію щодо Підприємства позивач у своїй діяльності використовує власні та орендовані приміщення, а також згідно договору оренди з ТзОВ Євро Вік холодильне обладнання.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового зобов`язання сум ПДВ за перевірений період надано реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.145-147). Податок на додану вартість згідно з виданими податковими накладними у сумі 1550005,55 грн. включено ПП Лоза до складу податкових зобов`язань Декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

На спростування доводів податкового органу щодо пояснень гр. ОСОБА_2 , відповідно до яких він є директором та головним бухгалтером ТОВ Мірокон , підприємство зареєстрував за грошову винагороду від невідомих осіб, а ПП Лоза йому не відоме, позивачем до матеріалів справи долучено нотаріально засвідчену заяву гр. ОСОБА_2 від 12.01.2016, в якій він повідомляє що з 16.10.2015 і по даний час є директором ТзОВ Мірокон , здійснює та є відповідальний за фінансово-господарську діяльність Підприємства.

Протягом розгляду справи відповідачем не було надано судам доказів наявності вироку, яким було б встановлено факт фіктивності контрагента позивача.

Колегія суддів вважає вірним висновки судів попередніх інстанцій, що відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що аналіз реальності господарських операцій повинен здійснюватися на підставі первинних документів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наданих позивачем суду копій документів позивач є продавцем продукції. Серед видів діяльності підприємства згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 46.32 Оптова торгівля м`ясом та м`ясними продуктами, 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом та м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах .

Касаційна скарга не містить інших доводів про порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 у справі № 813/1920/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко