Постанова

від 26.07.2006 по справі 25/46

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2006                                                                                  

Справа № 25/46 

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі

колегії суддів:

головуючого:  

судді Науменко І.М. -доповідач

суддів:

Білецької Л.М.,

Голяшкіна О.В.           

при

секретарі судового засідання: Клименко Ю.І.

За

участю представників сторін:

від

позивача:  ОСОБА_1 представник, нотаріально посвідчена

довіреність реєстраційний №НОМЕР_1;

від

позивача:  ОСОБА_2 суб"єкт підприємницької

діяльності, паспорт серія ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_2;

від

відповідача:  Школа Ірина Ернстовна представник,

довіреність №29  від 20.04.06;

Представники від

третьої особи-1, третьої особи-2, третьої особи-3  у судове засідання не з"явились, про час

та місце судового засідання повідомленні належним чином.

розглянувши

апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2,

м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від

10.05.06р.  у справі № 25/46

за

позовом   суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

до

 товариства з обмеженою відповідальністю

"Готель Асторія", м. Дніпропетровськ

третя

особа 1: суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

третя

особа 2: суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ

третя

особа 3: суб"єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

про  визнання частково недійсним договору,

зобов"язання вчинити певні дії та стягнення 10789,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 10.05.06р. у справі № 25/46 (суддя Чередко

А.Є.)  визнано недійсним п. 6.3. розділу

6 договору оренди № НОМЕР_3. укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

та ТОВ „Готель Асторія” щодо права орендодавця на дострокове одностороннє

розірвання договору. В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Товариства

з обмеженою відповідальністю „Готель Асторія" (м Дніпропетровськ,

АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 21854290, п/р № 2600300100544 в КБ „Земельниі капітал")

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. ідентифікаційний №

НОМЕР_4) витрати по сплат держмита у сумі 42,50грн. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00грн., видати

наказ.

Приймаючи

оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що умови п. 6.З.

договору не відповідають вимогам ст.ст. 162, 269 ЦК УРСР, а з огляду на

припинення між сторонами орендних правовідносин, які виникли зі спірного

договору у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимог щодо

зобов'язання відповідача виконувати умови договору та вселення позивача до

орендованого за договором приміщення.

Також

суд зазначив, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у

сумі 10789,67грн., які становлять витрати на ремонт орендованого приміщення,

вважає безпідставними оскільки порядок відшкодування здійснених поліпшень

орендованого майна врегульований ст. 272 ЦК УРСР та п. 6.1. договору, які і

слід застосовувати до спірних правовідносин. Тобто порядок відшкодування

поліпшень орендованого майна регулюється спеціальними нормами законодавства, а

не загальними нормами щодо відшкодування збитків, тому посилання позивача в

обгрунтування позовних вимог на ст. 203 ЦК УРСР є безпідставними.

Не

погодившись з рішенням господарського суду від 10.05.06р., позивач звернувся до

Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в

якій просить скасувати частково рішення суду першої інстанції в частині відмови

в позові, позов задовольнити, посилаючись на те, що оскільки п.6.3. договору

визнано недійсним то відповідач діяв на підставі незаконних приписів, вважає

його дії протиправними. Скаржник також вважає, що суд невірно застосував норми

матеріального права, а саме ст.. 203 ЦК УРСР, ст..161, ч.2 ст. 166, ст.. 269,

ст.. 272 ЦК УРСР.

Також

скаржник зазначає, що правова позиція щодо застосування ст.. 208 ЦК УРСР є

помилковою, оскільки звужує права позивача на захист своїх прав і інтересів.

          В своєму відзиві на апеляційну скаргу

відповідач вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без

змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Третя особа 2 та третя особа 3 також

надали відзиви на апеляційну скаргу з яких видно, що вони ні в яких відносинах

з позивачем не перебувають, пояснити нічого не можуть.

          Колегія суддів Дніпропетровського

апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши

апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга

підлягає частковому задоволенню виходячи 

з наступних підстав.

         09.09.2002р. між позивачем (орендар)

та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди № НОМЕР_3 (далі -

договір), відповідно до п. 1.1.. якого орендодавець надав, а орендар прийняв у

користування нежитлове приміщення по адресу: АДРЕСА_2 для використання під

магазин.

Пунктом

2.1. договору встановлено, що строк орендного договору встановлено з

11.09.2002р. по 31.09.2007р.

За

актом передачі в оренду приміщення по адресу АДРЕСА_2 від 09.09.2002р.

орендодавець передав орендарю нежитлове приміщення площею 41кв.м., а за актом

від 01.01.2003р. площею 100кв.м.

Пунктом

6.3. договору було передбачено, що орендодавець має право розірвати договір

оренди  достроково  у 

односторонньому  порядку  у 

випадку,  якщо  орендар:  

користується приміщенням не у відповідності з умовами договору; навмисно

погіршує стан приміщення; не ' вніс орендну плату на протязі одного місяця з

дня закінчення строку платежу; у випадку відведення ділянки, на якій

розташоване орендоване приміщення для державних або суспільних потреб; без

пояснення причин, повідомивши орендаря письмово за один місяць.

01.01.2003

року позивач уклав договір б/н суборенди не житлових приміщень із приватним

підприємцем ОСОБА_6 щодо суборенди частини приміщень площею 60.0 кв. М на

першому поверсі будівлі готелю “Асторія” за адресою АДРЕСА_2. Відповідно до

умов цього договору позивач ( орендар) зобов”язаний передати суборендарю ПП

ОСОБА_6 зазначені приміщення в строк до 01.04.2003 року. Відповідач надав

письмову згоду позивачу щодо здачі в суборенду цієї частини приміщень.

04.03.2003р.

орендодавець направив орендарю лист за № НОМЕР_5 про дострокове одностороннє

розірвання договору, згідно п. 6.З. договору, у зв'язку із несплатою орендної

плати орендарем протягом місяця після закінчення строку платежу, а саме за

лютий 2003р. у сумі 3750,00грн.

18.04.2003р.

орендар звернувся до орендодавця з листом про відшкодування здійснених витрат

на ремонт орендованого приміщення у сумі 39631,00грн., у зв'язку із

одностороннім  розірвання договору.

Листом

від 27.04.2003р. № НОМЕР_6 орендодавець відмовився від відшкодування орендарю

здійснених витрат з підстав їх не погодження з орендодавцем.

Судова

колегія вважає,що місцевим господарським судом правомірно визнано частково

недійсним договір оренди №НОМЕР_3 в частині умов п.6.3 договору з огляду на

те,що він суперечить приписам ст.269 ЦК УРСР ( що діяв на тойчас) щодо порядку

та умов розірвання договорів оренди та приписам ст.162 ЦК УРСР щодо заборони

односторонньої відмови від виконання зобов”язання за договором. Враховуючи

положення ст.60 ЦК УРСР господарським судом правомірно визнано вищевказаний

договір частково недійсним,оскільки із змісту договору видно,що він був би

укладений і без включення до нього умов пункту 6.3 договору.

Разом

з тим судова колегія прийшла до висновку,що господарським судом були невірно

з”ясовані усі істотні обставини та помилково застосовані норми матеріального

права щодо вимоги про стягнення суми 117 000 гривен у вигляді збитків від не

отриманих доходів за передачу ПП ОСОБА_6 в суборенду частини спірного не

житлового приміщення.

Під

час розгляду справи судом встановлено,що позивач вжив достатньо заходів щодо

отримання зазначеного доходу: позивач отримав письмову згоду відповідача на

здачу частини приміщень в суборенду,позивач 

уклав договір суборенди із ПП ОСОБА_6 відповідно до умов якого мусив

передати приміщення в суборенду в строк до 01.04.2003 року,позивач отримав

завдаток від ПП ОСОБА_6 на виконання умов договору суборенди, який мусить

повернути назад на підставі судового наказу та постанови Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 06.12.2005 року в справі №18/268,що набула

законної сили. За таких обставин,судова колегія приходить до висновку, що

позивачем виконані умови ч.4 ст.623 ЦК України.

Відповідно

до вимог ст.203 ЦК УРСР встановлено,що невиконання чи неналежне виконання

зобов”язання тягне за собою відшкодування завданих збитків. Терміном збитки

визначаються порушення належного йому права або блага.Відповідно до ст.209 ЦК

УРСР умовою настання відповідальності за завдані збитки є наявність вини

особи,що спричинила вказані збитки.

Як

вбачається із обставин справи,позивач мав термін виконання умов договору

суборенди із ПП ОСОБА_6 щодо передачі приміщень в суборенду до 01.04.2003 року.

На момент пред”явлення листа відповідача №НОМЕР_5 від 04.03.2003 року про

одностороннє розірвання договору оренди між позивачем та відповідачем цей строк

ще не сплинів. Отже із дій сторін видно,що порушення умов договору суборенди із

ПП ОСОБА_6 щодо передачі йому приміщень в суборенду сталося  через дії відповідача, які були спрямованя на

розірвання договору оренди між позивачем та відповідачем.

Оскільки

відповідач в листі №НОМЕР_5 від 04.03.2003 року заявляє про одностороннє

розірвання договору оренди між позивачем і відповідачем посилаюючись в якості

підстави на пункт 6.3 договору,який визнано судом недійсним,то за таких

обставин суд прийшов до висновку,що зазначені дії відповідача були

протиправними.

Будь

яка недійсна угода не породжує ніяких правових наслідків.Враховуючи положення

ст.60 ЦК УРСР в разі визнання угоди частково недійсною такі недійсні умови (

частини) зазначеної угоди так само не породжують будь яких наслідків та

вважається,що угода була б укладена та виконувалась за їх відсутності. Таким

чином відповідач відмовився від подальшого виконання зобов”язання за договором

оренди без належних підстав-тобто безпідставно,оскільки п.6.3 договору є

недійсним та суперечить закону. За таких обставин винним у невиконанні договору

суборенди та неотриманні позивачем доходу від цього договору є відповідач.

Враховуючи

право позивача самостійно визначати обсяг позовних вимог,збільшувати чи

зменшувати їх розмір,судова колегія прийшла до висновку про задоволення

позовної вимоги щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 117 000

гривен із наведених вище підстав. Сума позовних вимог вірно розрахована

позивачем в додаткових позовних вимогах.

В

решті позовних вимог позивачу слід відмовити,оскільки господарський суд прийшов

до вірних висновків щодо них. Так, оскільки спірне приміщення вже зайняте

третіми особами, із якими відповідач уклав нові договори оренди,то з підстав

ст.620 ЦК України позивач втрачає право вимагати відібрання та передачі у

користування спірних приміщень.Враховуючи те,що метою укладення договору є

бажання настання його реальних наслідків- ст.203 ЦК України, з тих же підстав

не можливо поновити дію договору оренди між позивачем та відповідачем.

Беручи

до уваги умови п.6.1 договору та приписи ст.272 ЦК УРСР вимоги щодо стягнення

вартості невід”ємних поліпшень орендованих приміщень,що зробив орендар власним

коштом,слід залишити без задоволення,оскільки сторони домовились про те,що таке

відшкодування не передбачається.Учі поліпшення,що не можуть бути відокремлені

без шкоди приміщенню,мають залишитись відповідачу.Така домовленість сторін

повністю відповідає вимогам ст.272 ЦК УРСР,є законною,та враховуючи те,що

відповідач не надав згоди на здійснення цих поліпшень- позивач відповідно не

має права на їх відшкодування.

Оскільки

позов задоволено частково,то розподіл судових витрат необхідно залишити без

змін.

Керуючись

ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:         

Апеляційну

скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 -

задовольнити.

         Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 10.05.06р. у справі № 25/46 скасувати частково і

викласти в слідуючій редакції.

           Визнати недійсним п.6.3 розділу 6

договору оренди №НОМЕР_3 укладеного між фізичною особою -підприємцес ОСОБА_2 та

ТОВ “Готель Асторія” щодо права орендодавця на дострокове одностороннє

розірвання договору.

          Стягнути з ТОВ “Готель Асторія” (

м.Дніпропетровськ,пр.К.Маркса :: ЄДРПОУ 21854290 п/р 2600300100544 в КБ

“Земельний капітал”) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1

ідентифікаційний код №НОМЕР_7 ) суму збитків у розмірі 117 000 гривен,видати

наказ.В решті позовних вимог відмовити .

      Розподіл судових витрат залишити без

змін. Видачу наказу доручити Дніпропетровському господарському суду.

          Постанова може бути оскаржена до

Вищого господарського суду України.

          Головуючий суддя                                                                              І.М. Науменко

           Суддя                                                                                        

Л.М. Білецька                                                                         

           Суддя                                                                                                  

О.В. Голяшкін

          З оригіналом згідно:

          Помічник судді                                                 

К.С. Лукінова