Рішення

від 24.11.2016 по справі 444/1463/16-ц

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1463/16-ц

Провадження № 2/444/764/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

при секретарі Мамедовій Г. І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради, ОСОБА_3, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 сільської ради, ОСОБА_3, третя особа: Відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації, який мотивує тим, що вона згідно із свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 09.04.2014 р. державним нотаріусом Рава-

Руської державної нотаріальної контори Львівської області та зареєстрованим в реєстрі за №531 є єдиним спадкоємцем майна своєї матері ОСОБА_6, яка померла 19.07.2013 р. Згідно із вказаним свідоцтвом їй на праві приватної власності належить житловий будинок № 49, розташований на вул. Журі в с. Мокротин, Жовківського району Львівської області. Зазначає, що із зазначеного свідоцтва, вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, він

складається з кухні, коридору, двох житлових кімнат житловою площею 28,4 кв. м, загальною площею 50,3 кв.м і позначений на плані земельної ділянки літерою А-1, сарай - Б, погріб - В, споруди - №1, 2, 3 ОСОБА_7 власності на вказане нерухоме майно у встановленому порядку зареєстровано за позивачкою, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 20326512. Прийнявши вищевказане нерухоме майно у спадщину та здійснивши необхідні дії стосовно реєстрації права власності згідно з вимогами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачем з'ясовано, що право користування земельною ділянкою, прилеглою до вказаного будинку, не оформлено належним чином. Зокрема, ОСОБА_4 сільською радою прийнято рішення 24.07.2007 р. № 35 про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Журі, 49 в с. Мокротин Жовківського району. Пунктом 2 цього рішення зобов'язано ОСОБА_6 виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку. Однак, 25.05.2010 р. ОСОБА_4 сільською радою прийнято рішення №7 Про надання дозволу на збір та виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельної ділянки , пунктом якого внесено зміни до рішення від 24.07.2007р. №35 і надано вищевказаний дозвіл на збір та виготовлення документації і матеріалів. Пунктом 3 цього рішення ОСОБА_6 зобов'язано звернутись у спеціалізовану землевпорядну організацію, яка має право на проведення відповідних робіт. Окрім цього, з'ясовано, що 25.05.2010 р. ОСОБА_4 сільською радою прийнято також рішення № 8 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_6Г. , відповідно до п. 1 якого надано дозвіл на збір та виготовлення технічної документації та матеріалів, що підтверджують розміри земельних ділянок для безоплатної передачі її у власність площею 0, 83 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мокротин на вул. Журі. Згідно з довідкою ОСОБА_4 сільської ради від 03.12.2012р. № 105 ОСОБА_6 користувалась земельною ділянкою на вул. Журі, 49 у с.Мокротин з 1996 року по 2012 рік після смерті ОСОБА_8 (сестри її матері). Площа земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_6, згідно із вказаною довідкою становить 1,28 га. Вказана площа є сумою площ двох земельних ділянок 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 0,83 га - для ведення особистого селянського господарства.

Позивач стверджує, що згідно з Витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку № Н-В-4603546012016 встановлено, що у приватній власності перебуває земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0893 га, кадастровий номер № 4622785900:01:003:0020. Власником вказаної земельної ділянки зазначено гр. ОСОБА_9. Також, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку № Н-В-4603546022016 встановлено, що у приватній власності перебуває земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,3025 га, кадастровий номер №4622785900:01:003:0021. Власником вказаної земельної ділянки також зазначено гр. ОСОБА_9. Згідно з описом меж, суміжним користувачем обох вказаних земельних ділянок у точках від Б до В є ОСОБА_6

Заявляє, що разом із цим, відомості планово-картографічних матеріалів, які виготовлялись на замовлення її матері ОСОБА_6 з метою виконання вищезгаданих рішень ОСОБА_4 сільської ради, свідчать, що частина земельної ділянки, оформлення права власності на яку здійснювала її матір, зареєстрована на праві власності за третьою особою. Зокрема, як з'ясовано, рішенням ОСОБА_4 сільської ради від 08.06.2011р. №5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3. Відповідно до цього рішення, гр. ОСОБА_3 передано безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,4013 га в с. Мокротин на вул. Журі, 49.

На думку позивачки, у відомостях Державного земельного кадастру допущено технічну помилку (описку) при вказанні правильного прізвища власника, оскільки правонабувачем була саме гр. ОСОБА_3, а не гр. ОСОБА_9

Вважає, що вказане рішення ОСОБА_4 сільської ради від 08.06.2011р. №5 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України і порушило майнові права її матері, правонаступником яких є вона.

Позивач стверджує, що заповідачем (її матір'ю) не розділялись права між кількома спадкоємцями, а тому вона набула прав та обов'язків у повному обсязі відповідно до складу спадкового майна.

З огляду на вищевказане, вважає, що нею набуто право користування та володіння земельною ділянкою, право на яке оформлялось її матір'ю на виконання рішень ОСОБА_4 сільської ради від 24.07.2007р. №35, від 25.05.2010р. №7 та від 25.05.2010р. №8.

При цьому, ОСОБА_4 сільська рада своїм рішенням від 08.06.2011р. №5 порушила майнові права, які були в подальшому успадковані нею, оскільки сільською радою здійснено розпоряджання частиною земельної ділянки, право на яке раніше передано ОСОБА_6, шляхом передачі її у власність третьої особи - гр. ОСОБА_3.

ОСОБА_4 сільською радою прийнято рішення від 24.10.2012р. №8 Про скасування рішення від 08.06.2011р. №5 .

Однак вважає, що вказане рішення не відповідає вимогам законодавства, оскільки рішення від 08.06.2011р. №5 є ненормативним актом індивідуальної дії.

За таких обставин, на думку позивачки, прийняте ОСОБА_4 сільською радою рішення від 24.10.2012р. №8 Про скасування рішення від 08.06.2011р. №5 підлягає скасуванню, як таке, що суперечить Конституції України і Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Щодо прийнятого ОСОБА_4 сільською радою рішення від 08.06.2011р. №5, вважає, що при його прийнятті порушено закріплений у ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні принцип законності.

Шляхом прийняття рішень від 25.05.2010р. №7 Про надання дозволу на збір та виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельної ділянки , та від 25.05.2010р. №8 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_6Г. , ОСОБА_4 сільська рада як орган місцевого самоврядування розпорядилась щодо передачі вказаних земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_6

Стверджує, що за таких обставин, прийняття рішення про передачу частини вищезазначеної земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 порушило майнові права гр. ОСОБА_6 спадкоємцем яких визначено її, посягнуло на право приватної власності гр. ОСОБА_6, спадкоємцем якого визначено її, а відтак, вказане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Здійснивши фіктивне скасування рішення про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 у зв'язку з нібито виявленими неточностями у технічній документації, ОСОБА_4 сільською радою надалі прийнято рішення від 27.09.2013р. №6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3В. , на підставі якого в подальшому ОСОБА_3 здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0893 га, кадастровий номер №4622785900:01:003:0020 та земельної ділянки площею 0,3025 га, кадастровий номер №4622785900:01:003:0021.

Вважає, що набуття у власність вказаних земельних ділянок є протиправним та безпідставним, оскільки ОСОБА_3 набуто майнових прав на земельну ділянку внаслідок порушення майнових прав, які були належними її матері, а в подальшому успадковані нею, однак сільською радою здійснено розпоряджання частиною земельної ділянки, право на яке раніше передано ОСОБА_6, шляхом передачі у власність третьої особи - гр. ОСОБА_3.

А тому просить позов задоволити, визнати незаконними та скасувати рішення ОСОБА_4 сільської ради від 08.06.2011 року № 5, від 24.10.2012 року № 8 та від 27.09.2013 року № 6, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0893 га та земельну ділянку площею 0, 3025 га.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять суд такі задоволити, надала суду аналогічні пояснення як і в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила повністю, вважає, що рішення ОСОБА_4 сільської ради є законними і нею законно на підставі даних рішень зареєстровано право власності на земельні ділянки.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Жовківського району ОСОБА_5 проти позову заперечила, оскільки ОСОБА_4 сільська рада є власником та розпорядником земель, які знаходяться на її території, ствердила, що встановлення меж земельних ділянок відбувалося згідно меж фактичного використання, в подальшому сільська рада розпоряджалась землями на власний розсуд, рішеннями ОСОБА_4 сільської ради жодним чином не порушуються права позивачки, оскільки жодним з рішень ОСОБА_4 сільської ради не встановлено перешкод для користування земельною ділянкою позивачки,а тому в позовних вимогах просить відмовити як безпідставних.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

ОСОБА_7 власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші, об'єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Згідно п. г, е ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України одними із обов'язків землекористувачів є: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільовового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (ч. 1, 2 ст. 103 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно із ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема житловий будинок, іншу споруду.

Слід зазначити, що затвердження технічної документації із землеустрою не є визнанням права власності на земельну ділянку.

Судом встановлено, що згідно рішення ОСОБА_4 сільської ради від 08.06.2011р. №5 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3. Відповідно до цього рішення, гр. ОСОБА_3 передано безкоштовно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,4013 га в с. Мокротин. В подальшому дане рішення було скасовано ОСОБА_4 сільською радою. Однак рішення ОСОБА_4 сільської ради від 27.09.2013 року № 6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Мокротин по вул. Журі та передано безкоштовно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку пл. 0, 0893 га та земельну ділянку площею 0,3025 га.

До встановлення та узгодження фактичних меж земельних ділянок і передачу їх у власність позивачу та відповідачу, земельні ділянки належали ОСОБА_4 сільській раді, водночас встановлення меж земельних ділянок відбувалося згідно їх фактичного користування.

Як вбачається із протоколу № 1 засідання комісії з питань регулювання земельних відносин будівництва та екології ОСОБА_4 сільської ради від 22.02.2013 року комісією було вирішено спірну земельну ділянку, на яку надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі у власність ОСОБА_3 залишити за нею.

Як вбачається з висновку про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) виданого відділом Держземагенства у Жовківському районі Львівської області щодо земельної ділянки ОСОБА_3 відсутні будь-які обмеження, які підлягають державній реєстрації.

Судом досліджено, що гр. ОСОБА_6 рішенням сесії ОСОБА_4 сільської ради № 8 від 25.05.2010 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації та матеріалів безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 0,83 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мокротин по вул. Журі.

Гр. ОСОБА_3 рішенням сесії ОСОБА_4 сільської ради № 20 від 14.12.2007 року було надано дозвіл на виготовлення технічної документації та матеріалів для безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 0,46 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мокротин по вул. Журі.

Рішенням сесії ОСОБА_4 сільської ради № 7 від 18.03.2011 року було розглянуто та затверджено акт встановлення меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3, складений за участю голови ОСОБА_4 сільської ради, землевпорядника, депутатів, суміжних землекористувачів, відповідно до якого межі земельної ділянки, що знаходиться в с. Мокротин по вул. Журі встановлюються згідно фактичного використання.

Водночас ріщення № 6 ОСОБА_4 сільської ради від 25.11.2012 року гр. ОСОБА_6 було відмовлено у погодженні місця розташування земельної ділянки згідно схеми поданою нею у з'язку з тим, що в площу земельної ділянки, яка вказана на цій схемі входить земельна ділянка площею 0,3918 га надана гр. ОСОБА_3

В подальшому було встановлено, що обміри земельних ділянок гр. ОСОБА_6 проводилися без участі представника сільської ради, межові знаки не встановлювалися, на плані земельної ділянки, належного гр. ОСОБА_6 для погодження, було обміряно також і земельну ділянку гр. ОСОБА_3

Тобто вище зазначеним спростовуються доводи позивача про належність земельної ділянки її спадкодавцеві в таких розмірах, при яких земельні ділянки ОСОБА_6 і ОСОБА_3 накладалися одна на одну.

При дослідженні всіх матеріалів справи судом встановлено, що одна земельна ділянка ОСОБА_6, а в подальшому в порядку спадкування позивача межують з земельними ділянками суміжних землекористувачів ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, друга земельна ділянка межує з однієї сторони з ділянкою ОСОБА_12, з іншої сторони землі загального користування.

Тобто жодним чином прийнятими ОСОБА_4 сільською радою рішеннями не порушувалися майнові права позивача, а тому такі рішення є законними та не підлягають скасуванню, а також не підлягає скасуванню державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на належні їй земельні ділянки.

ОСОБА_7 власності громадян та юридичних осіб на землю гарантується ст.14 Конституції України . Відповідно до положень ч.2 ст.14 Конституції України це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що суду не надано доказів та не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_4 сільської ради Жовківського району Львівської області від 08.06.2011 року № 5 " Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність земельних ділянок", від 24.10.2012 року № 8 "Про скасування рішення № 5 ОСОБА_4 сільської ради Жовківського району Львівської області від 08.06.2011 року" та від 27.09.2013 року № 6 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) гр. ОСОБА_3 "- відмовити.

У позовних вимогах ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0893 га, кадастровий номер № 4622785900:01:003:0020 та земельну ділянку площею 0, 3025 га кадастровий номер № 4622785900:01:003:0021- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Жовківський районний суд Львівської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Зеліско Р. Й.