Рішення

від 07.12.2016 по справі 613/459/15-ц

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/459/15-ц Провадження № 2/613/14/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 року

Богодухівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Закопайло В.В., при секретарі Дегтяр А.Ю., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивачів ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення коштів за розписками-договорами , -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача 26 березня 2015 року звернувся до суду з позовом та, згідно змінених позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суму боргу за договором позики від 19.09.2011 року в сумі 269 765,59 грн та суму боргу за договором позики від 19.08.2012 року у сумі 422 954,23 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 19 вересня 2011 року ОСОБА_6 позичив ОСОБА_1 5920 доларів США, про що укладено розписку-договір. Гарантом повернення коштів виступала мати позичальника ОСОБА_3 Строк повернення коштів - 19 вересня 2012 року. 19 серпня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 позичили у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 8500 доларів США, про що також укладено розписку-договір, строк повернення 19 травня 2013 року. Відповідачі кошти позивачам не повернули та є солідарними боржниками, оскільки кошти за договорами-розписками отримували спільно. Заборгованість відповідачів перед позивачами за договором позики від 19.09.2011 року становить 269 765,59 грн. та складається з: суми основного боргу 5920 доларів США, що еквівалентно 154 216 грн.; суми 3% річних від простроченої суми 12088,54 грн.; суми інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов'язання 63999,64 грн.; суми процентів за договором позики 39461,41 грн. Заборгованість відповідачів перед позивачами за договором позики від 19.08.2012 року становить 422 954,23 грн. та складається з: суми основного боргу 8500 доларів США, що еквівалентно 221 340 грн.; суми 3% річних від простроченої суми 12941,25 грн.; суми інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов'язання 100131,36 грн.; суми процентів за договором позики 8541,62 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з підстав, наведених в уточненій позовні заяві.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі та їх представник ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, надали клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності. Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що кошти вона не брала та взагалі їх не бачила, розписки-договори підписала на прохання сина. Відповідач ОСОБА_6 пояснив, що він лише один раз брав кошти у ОСОБА_1 в розмірі 4000 доларів США 2011 році під 4%, в подальшому 19.09.2011 року він писав розписку про отримання коштів на вказану суму боргу (4000 доларів США) з урахуванням відсотків, яка становила 5920 грн., хоча фактично більше коштів від позивачів він не отримував. В подальшому 19.08.2012 року він написав ще одну розписку про нібито отримання коштів, хоча фактично коштів не отримував, а це був все той же борг в розмірі 4000 доларів США з урахуванням додаткової суми відсотків. ОСОБА_3 просив ОСОБА_1 повернути попередню розписку, але останній цього не зробив та ОСОБА_6С вважав що ОСОБА_1 знищив попередню розписку від 19.09.2011 року, оскільки розписка від 19.08.2012 року її дублювала.

Суд, вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до розписки-договору від 19 вересня 2011 року ОСОБА_6 бере кошти у ОСОБА_1 в сумі 5920 доларів, терміном на один рік до 19 вересня 2012 року, заклад позики Будівля кафе . Розписка-договір підписана ОСОБА_6, ОСОБА_1, свідком ОСОБА_7 та гарантом ОСОБА_3

Відповідно до розписки-договору від 19 серпня 2012 року ОСОБА_6 ТА ОСОБА_3 склали договір про позику коштів в сумі еквівалентній 8500 американських доларів (по курсу 8 грн. 17коп.) у ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яку зобов'язуються повернути 19 травня 2013 року (по курсу на 19.05.2013 року). Розписка-договір підписана ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та присутніми при цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Сторонами не заперечувалось складання та власноручне підписання вказаних розписок.

Факт укладення відповідних правовідносин позики та власноручного виконання вищевказаних розписок визнано обома сторонами і в силу ст.61 ЦПК України, зазначена обставина доказування не потребує.

Визначаючись щодо заперечень відповідачів, які позов не визнали зазначивши, що кошти бралися лише відповідачем ОСОБА_6 один раз у сумі 4000 доларів США , суд враховує, що відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті підстави, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Допитом у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 та в якості свідка - позивача ОСОБА_1 спростовуються твердження відповідачів про безгрошовість позики.

Таким чином, суд вважає доведеним виникнення між сторонами боргового зобов'язання, що регулюється нормами ст.ст.1046,1047,1048,1049 ЦК України та виникнення у відповідачів зобов'язання щодо повернення позивачам позики.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів 3% річних від простроченої суми та позиції відповідачів стосовно стягнення цієї суми як штрафних санкцій і, як наслідок, застосування до неї відповідно до ст. 258 ЦК України, спеціальної позовної давності в один рік, суд вважає наступне.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, від зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розписки від 19.09.2011 року, ОСОБА_6 зобов'язався повернути борг до 19.09.2012 року, відповідно з 20 вересня 2012 року починається прострочення зобов'язання, яке триває до дати подачі позову до суду.

Згідно розписки від 19.08.2012 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зобов'язалися повернути борг до 19.05.2013 року, відповідно з 20 травня 2013 року починається прострочення зобов'язання, яке триває до дати подачі позову до суду.

Виходячи з положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Отже, інфляційні нарахування та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку із чим спеціальна давність строком в один рік на них не розповсюджується.

Вимоги позивачів щодо стягнення з відповідачів інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки, відповідно до правової позиції Верховного Суду України по справі № 6-771цс15 до постанови від 27 січня 2016 року, норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України , визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Щодо позиції відповідачів про застосування строку давності і до інших вимог, а саме: стягнення основного боргу та стягнення процентів за користування позикою, то як зазначено у ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності складає три роки.

Початку перебігу строку позовної давності по вимогам про стягнення основного боргу згідно розписок від 19.09.2011 року та 19.08.2012 року, то борг по ним підлягав поверненню відповідно до 19.09.2012 року та 19.05.2013 року.

Тобто порушення зобов'язань почалось на наступний день, що слідує після дня, вказаних в розписках, та тривало до дня подачі до суду - 26.03.2015 року, таким чином загальний строк позовної давності тривалістю три роки позивачами не пропущено та вони звернулися з позовом до суду в межах строку позовної давності.

Суд вважає що надання коштів в борг по боргові розписці без укладення договору позики не є договором позики в розумінні ст. 1046 ЦК України, тому суд не застосовує положення ст. 1048 ч.1 ЦК України та не стягує з боржників процентів від суми позики.

Стягуючи лише з ОСОБА_6 суму боргу за розпискою-договором від 19 вересня 2011 року суд виходить з того, що в розумінні до ст. 560 ч.1 ЦК України фізична особа не може бути гарантом, а для поруки передбачено укладання окремого договору, визначеного ст. 553 ЦК України, який, згідно ст. 547 ЦК України, вчиняється в письмовій формі і наслідком недодержання форми є нікчемність договору.

Сума боргу за розпискою-договором від 19 серпня 2012 року підлягає солідарному стягненню з обох відповідачів на користь обох позивачів, оскільки всі вони є сторонами цього договору.

У відповідності до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, а якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти.

Суд вважає за необхідне при стягненні заборгованості застосувати курс Долара США, встановлений Національним Банком України станом на дату ухвалення рішення, який становить 2563,8209 грн. за 100 доларів США.

Враховуючи все вище викладене, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, перевіривши розрахунки позивача, приходить до висновку, що вимоги позивачів підлягаю частковому задоволенню, а саме: 1) з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 за розпискою-договором від 19 вересня 2011 року підлягає стягненню сума в розмірі 170906,32 грн., що складається з суми боргу в розмірі 151 778,14 грн. (5920 дол. США х 25,63 грн.) та 19128,18 грн. (3% річних від простроченої суми 5920 дол. США за прострочений період з 19.09.2012 року по дату ухвалення рішення, а саме 4 роки 2 місяці 13 днів що становить 746,32 дол.СШАх25,63 грн.); 2) з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підлягає солідарному стягненню сума в розмірі 241039,59 грн., що складається з суми боргу в розмірі 217924,70 грн. (8500 дол. США х 25,6382 грн.) та 23114,89 грн. (3% річних від простроченої суми 8500 дол. США за прострочений період з 19.05.2013 року по дату ухвалення рішення, а саме 3 роки 6 місяці 13 днів що становить 901,58 дол.СШАх25,6382 грн.).

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 60, 88, 209, 213-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою-договором від 19 вересня 2011 року в розмірі 151 778,14 грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19128,18 грн., а всього 170906,32 грн. (сто сімдесят тисяч дев'ятсот шість гривень тридцять дві копійки).

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суму боргу за розпискою-договором від 19 серпня 2012 року в розмірі 217924,70 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 23114,89 грн., а всього 241039,59 грн. (двісті сорок одну тисячу сто чотирнадцять гривень тридцять дев'ять копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 2410,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1243,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати 465,45 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Богодухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя