Ухвала

від 21.03.2017 по справі 613/459/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/1031/17 Головуючий 1-ї інстанції - Закопайло В.В.

Справа № 613/459/15-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Карімової Л.В., Малінської С.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів за розписками - договорами, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року представник позивачів звернувся до суду з позовом який уточнював під час судового розгляду справи та просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 19 вересня 2011 року в сумі 269765 грн. 59 коп. та суму боргу за договором позики від 19 серпня 2012 року у сумі 422954 грн. 23 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 19 вересня 2011 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_2 5920 доларів США, про що укладено розписку-договір. Гарантом повернення коштів виступала мати позичальника ОСОБА_5 Строк повернення коштів - 19 вересня 2012 року. 19 серпня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позичили у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 8500 доларів США, про що також укладено розписку-договір, строк повернення 19 травня 2013 року. Відповідачі кошти позивачам не повернули та є солідарними боржниками, оскільки кошти за договорами-розписками отримували спільно. Заборгованість відповідачів перед позивачами за договором позики від 19 вересня 2011 року становить 269765 грн. 59 коп. та складається з: суми основного боргу 5920 доларів США, що еквівалентно 154216 грн.; суми 3% річних від простроченої суми 12088 грн. 54 коп.; суми інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов'язання 63999 грн. 64 коп.; суми процентів за договором позики 39461 грн. 41 коп. Заборгованість відповідачів перед позивачами за договором позики від 19.08.2012 року становить 422 954 грн. 23 коп. та складається з: суми основного боргу 8500 доларів США, що еквівалентно 221340 грн.; суми 3% річних від простроченої суми 12941 грн. 25 коп.; суми інфляційних витрат за весь час прострочення виконання зобов'язання 100131 грн. 36 коп.; суми процентів за договором позики 8541 грн. 62 коп.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за розпискою-договором від 19 вересня 2011 року в розмірі 151778 грн. 14 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 19128 грн. 18 коп., а всього 170906 грн. 32 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу за розпискою-договором від 19 серпня 2012 року в розмірі 217924 грн. 70 коп. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 23114 грн. 89 коп., а всього 241039 грн. 59 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів з неї за розпискою від 19 серпня 2012 року, в іншій частині рішення суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України не перевірялось. В обгрунтування доводів скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до розписки-договору від 19 серпня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали договір про позику коштів в сумі еквівалентній 8500 американських доларів (по курсу 8 грн. 17коп.) у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яку зобов'язуються повернути 19 травня 2013 року (по курсу на 19 травня 2013 року). Розписка-договір підписана ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та присутніми при цьому ОСОБА_6, ОСОБА_7

Сторонами не заперечувалось складання та власноручне підписання вказаних розписок.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України розмір трьох відсотків річних від простроченої суми судом першої інстанції встановлено у розмірі 901,58 дол. США, що станом на час ухвалення судового рішення становить 23114 грн. 89 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за договорами позики не виконали, на них слід покласти обов'язок повернути суму позики та сплатити три проценти річних за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачі по справі 19 серпня 2012 року не отримували грошові кошти у розмірі 8500 доларів США, спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики в строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного суду України від 24 лютого 2016 року №6-50цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування судом, адже згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його Постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст. 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом першої інстанції досліджено текст розписки від 19 серпня 2012 року та встановлено, що у ній вказані сторони зобов'язання, якими є позичальники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позикодавці ОСОБА_2, ОСОБА_3; сума грошей, яку позичальник зобов'язувалася повернути позикодавцю; дата складання боргової розписки; строк та умови повернення боргу; особистий підпис позичальників

Факт підписання розписки від 19 серпня 2012 року ОСОБА_5 не оскаржувала.

Крім того, судом першої інстанції у якості свідка був допитаний ОСОБА_8, який показав, що при складанні розписки від 19 серпня 2012 року були присутні всі особи які її підписали, а також підтвердив факт передачі грошових коштів. Зауважень під час підписання розписки щодо кількості грошових коштів не надходило.

Свідок ОСОБА_2 надав аналогічні покази та зазначив, що грошові кошти були перераховані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Т.1 а.с. 191-195, т. 2 а.с. 83).

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції щодо наявності між сторонами боргових зобов'язань за договором позики від 19 серпня 2012 року є законним та обгрунтованим.

Посилання апелянта на вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України є помилковим, оскільки ОСОБА_5 не є поручителем ОСОБА_4 за розпискою від 19 серпня 2012 року, відповідний договір поруки з останньою не укладався.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -