Постанова

від 07.12.2016 по справі 816/1660/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2016 рокум. ПолтаваСправа №816/1660/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремпуть" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремпуть" (надалі - ТОВ "Кремпуть", позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2016 №0000251401/224, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 641474,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ТОВ "Кремпуть" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких надано на перевірку та досліджено податковими ревізорами-інспекторами. Наголошував на індивідуальному характері юридичної відповідальності платника податків, у зв’язку з чим стверджував, що ТОВ "Кремпуть" не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства його контрагентами.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Кремпуть". При цьому посилався на відомості, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача, викладені у акті Кременчуцької ОДПІ від 22.03.2016 №188/16-03-14-01-10/37812854.

У судовому засіданні 28.11.2016 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

У судове засідання 07.12.2016 представник позивача надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Кремпуть" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37812854, перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість /т. 1, а.с. 172/.

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ у період з 10.03.2016 по 15.03.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кремпуть" з питань взаємовідносин з ТОВ "Батафога" (код ЄДРПОУ 39413517), ПП "Термо плюс" (код ЄДРПОУ 32833010), ТОВ "Кретос" (код ЄДРПОУ 38812829), ТОВ "Лайфіт" (код ЄДРПОУ 39532840) за червень 2015 року та правомірність їх відображення у податковій звітності.

За результатами перевірки складений акт від 22.03.2016 №188/16-03-14-01-10/37812854 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження ТОВ "Кремпуть" податку на додану вартість за червень 2015 року у розмірі 427649,40 грн /т. 1, а.с. 218-224/.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 13.04.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000251401/224, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 641474,10 грн (в т.ч., 427649,40 грн - за основним платежем, 213824,70 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) /т. 1, а.с. 18-19/.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував до Головного управління ДФС у Полтавській області та ДФС України. Однак, рішеннями контролюючих органів скарги платника податку залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін /т. 1, а.с. 20-24/.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 13.04.2016 №0000251401/224, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд встановив, що позивач у червні 2015 року на підставі отриманих від ТОВ "Батафога" (код ЄДРПОУ 39413517), ПП "Термо плюс" (код ЄДРПОУ 32833010), ТОВ "Кретос" (код ЄДРПОУ 38812829), ТОВ "Лайфіт" (код ЄДРПОУ 39532840) податкових накладних відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом у розмірі 427649,40 грн.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки платника податку відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаної суми податку до складу податкового кредиту, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов’язання зі сплати ПДВ до бюджету за червень 2015 року у розмірі 427649,40 грн.

Зазначених висновків контролюючий орган дійшов за результатами аналізу наявної податкової інформації щодо контрагентів позивача, зокрема, відповідач врахував відомості про неможливість проведення перевірок та зустрічних звірок ТОВ "Батафога", ПП "Термо плюс", ТОВ "Лайфіт", відсутність у останніх необхідних для ведення господарської діяльності виробничих потужностей та трудових ресурсів.

Також, податковою інспекцією враховано, що слідчим управлінням фінансових розслідувань проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015170090000025 від 26.04.2016 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами пов’язаних між собою підприємств ТОВ "Юстас-концесія", ТОВ "Кремпуть", ТОВ "РБК "Кремремпуть" за ч. 2 ст. 212 КК України. У рамках даного кримінального провадження проведено огляд приміщення за адресою реєстрації ТОВ "Батафога" та допитано власника даного приміщення, який пояснив, що службові особи ТОВ "Батафога" орендували офіс, проте товарно-матеріальні цінності в ньому не зберігали.

Крім того, відповідач вказав, що позивачем на перевірку не надані договори щодо транспортування товарів, відомості про приймання-передачу та оприбуткування товарів відсутні, а окремі товарно-транспортні накладні не містять відомостей про вантажно-розвантажувальні операції.

Доказів транспортування товарів від ТОВ "Кретос" до ТОВ "Кремпуть" позивач на перевірку не надав, а товарно-транспортні накладні ТОВ "Лайфіт" не містять печатки перевізника.

Надані на перевірку сертифікати якості не підтверджують походження товару, придбаного позивачем у своїх контрагентів.

З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій ТОВ "Кремпуть" з ТОВ "Батафога", ПП "Термо плюс", ТОВ "Кретос", ТОВ "Лайфіт", за результатами яких позивач сформував спірний податковий кредит.

Оцінюючи наведені твердження відповідача в їх сукупності, суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

У ході судового розгляду справи позивач стверджував про те, що суму коштів в розмірі 427649,40 грн ТОВ "Кремпуть" до податкового кредиту віднесено у зв’язку із здійсненням господарських операцій з придбання у ТОВ "Батафога", ПП "Термо плюс", ТОВ "Кретос", ТОВ "Лайфіт" товарів (послуг).

Зокрема, позивач зазначав, що на підставі договору поставки від 01.06.2015 №46 ТОВ "Кремпуть" у червні 2015 року придбало у ТОВ "Батафога" товари у обсягах (кількості), асортименті та комплектності, відповідно до виписаних видаткових накладних /т. 1, а.с. 25-26/.

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивач надав копії:

видаткових накладних від 02.06.2015 №2 /т. 1, а.с. 29/, від 08.06.2015 №46 /т. 1, а.с. 32/, від 10.06.2015 №48 /т. 1, а.с. 38/, від 11.06.2015 №57 /т. 1, а.с. 41/, від 15.06.2015 №68 /т. 1, а.с. 43/, від 22.06.2015 №70 /т. 1, а.с. 45/.

товарно-транспортних накладних від 02.06.2015 №ТТН-000039 /т. 1, а.с. 30/, від 02.06.2015 №ТТН-000040 /т. 1, а.с. 31/, від 08.06.2015 №ТТН-000041 /т. 1, а.с. 33/, від 08.06.2015 №ТТН-000042 /т. 1, а.с. 34/, від 08.06.2015 №ТТН-000043 /т. 1, а.с. 35/, від 08.06.2015 №ТТН-000044 /т. 1, а.с. 36/, від 08.06.2015 №ТТН-000045 /т. 1, а.с. 37/, від 10.06.2015 №ТТН-000048 /т. 1, а.с. 39/, від 10.06.2015 №ТТН-000046 /т. 1, а.с. 40/, від 11.06.2015 №ТТН-000049 /т. 1, а.с. 42/, від 15.06.2015 №ТТН-000050 /т. 1, а.с. 44/, від 22.06.2015 №ТТН-000052 /т. 1, а.с. 46/.

Крім викладеного, наполягав на тому, що на підставі договору про надання послуг від 04.06.2015 №48 ТОВ "Кремпуть" у червні 2015 року придбало у ТОВ "Батафога" послуги з просочення дерев’яних шпал /т. 1, а.с. 27/.

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивач надав копію акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.06.2015 №ОУ-10 /т. 1, а.с. 28/.

ТОВ "Кремпуть" також стверджує, що на підставі договору поставки від 18.06.2015 №1806/1 ним придбані у ПП "Термо плюс" матеріали у обсягах (кількості), асортименті та комплектності, відповідно до виписаних видаткових накладних /т. 1, а.с. 133-134/, на підтвердження чого надано копії:

видаткових накладних від 23.06.2015 №25 /т. 1, а.с. 135/, від 24.06.2015 №26 /т. 1, а.с. 139/, від 26.06.2015 №27 /т. 1, а.с. 142/, від 29.06.2015 №29 /т. 1, а.с. 145/, від 30.06.2015 №30 /т. 1, а.с. 148/.

товарно-транспортних накладних від 23.06.2015 №ТТН-000054 /т. 1, а.с. 136/, від 23.06.2015 №ТТН-000055 /т. 1, а.с. 137-138/, від 24.06.2015 №ТТН-000053 /т. 1, а.с. 140-141/, від 26.06.2015 №ТТН-000056 /т. 1, а.с. 143-144/, від 29.06.2015 №ТТН-000057 /т. 1, а.с. 146/, від 29.06.2015 №ТТН-000058 /т. 1, а.с. 147/, від 30.06.2015 №ТТН-000060 /т. 1, а.с. 149/.

Посилаючись на умови договору поставки від 22.06.2015 №12, позивач стверджує про придбання у ТОВ "Лайфіт" матеріалів у обсягах (кількості), асортименті та комплектності, відповідно до виписаних видаткових накладних /т. 1, а.с. 150-151/, на підтвердження чого надані копія видаткової накладної 30.06.2015 №25 /т. 1, а.с. 152/ разом з копіями товарно-транспортних накладних від 30.06.2015 №ТТН-000103 /т. 1, а.с. 153/, від 30.06.2015 №ТТН-000104 /т. 1, а.с. 154/, від 30.06.2015 №ТТН-000105 /т. 1, а.с. 155/.

Так само, спираючись на умови договору поставки від 30.06.2015 №1506/5 /т. 1, а.с. 156-158/, позивач стверджує про придбання у ТОВ "Кретос" товарів у обсягах (кількості), асортименті та комплектності, відповідно до виписаних накладних, на підтвердження чого надані копії видаткової накладної від 30.06.2015 №20 /т. 1, а.с. 159/ та товарно-транспортної накладної від 30.06.2015 №ТТН-000006 /т. 1, а.с. 161/.

На підтвердження правомірності віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту у червні 2015 року позивачем надані копії податкових накладних /т. 1, а.с. 195-213/.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов’язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У цій справі позивач стверджує, що за результатами взаємовідносин із контрагентами оформлені відповідні первинні документи, які, на його думку, надають право на формування податкового кредиту.

Проте, суд зауважує, що наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

При цьому, у постанові від 13.10.2015 у справі №825/4143/13-а Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно зі статтею 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Так, відсутність у ТОВ "Батафога", ПП "Термо плюс", ТОВ "Кретос", ТОВ "Лайфіт" матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ними товарів та послуг, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Так само, норми Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків, встановлених цими Законами, на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів.

Так, господарські правовідносини позивача з його контрагентами мали місце упродовж незначного проміжку часу, основний обсяг операцій стосувався придбання товарів, що не обумовлено їх використанням у власній господарській діяльності позивача (відповідні товари за твердженням платника реалізовані третім особам), тоді як оптова торгівля не є основним видом господарської діяльності підприємства.

При цьому, встановити походження товарів, про реалізацію яких третім особам стверджує позивач, не видається можливим.

Відповідно до наданих позивачем первинних документів ТОВ "Кремпуть" придбало у ТОВ "Батафога" шпали залізобетонні, рейки та інші будівельні матеріали. При цьому, у товарно-транспортних накладних пункт навантаження товарів зазначено: м. Кіровоград, вул. Медведєва, б. 1А, оф. 416, що є неможливим з точки зору здорового глузду, адже залізобетонні шпали та рейки є товаром із значним об'ємом та не можуть зберігатися у офісі.

Те саме стосується тверджень позивача про придбання у ПП "Термо плюс" шпал залізобетонних, дерев’яного бруса, рейок та інших товарів, адже у товарно-транспортних накладних пункт навантаження товарів зазначено: м. Кіровоград, вул. Медведєва, б. 1А, оф. 431.

Шпали дерев’яні непросочені, про придбання яких у ТОВ "Лайфіт" стверджує позивач, за змістом товарно-транспортних накладних також були відвантажені з офісного приміщення /т. 1, а.с. 153-155/.

Відомості про транспортування товарів від ТОВ "Кретос", так само, як і договори на виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, укладені з ТОВ "РБК "Кремремпуть" та ФОП ОСОБА_2, позивач на перевірку не надав, що свідчить про їх відсутність на момент проведення перевірки.

Окрім того, акт перевірки містить посилання на відсутність у позивача на момент проведення перевірки відомостей про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Матеріали справи не містять відомостей про узгодженням позивачем графіків поставок та уповноваження відповідних осіб на отримання товарів у постачальників.

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ "Батафога", ПП "Термо плюс", ТОВ "Кретос", ТОВ "Лайфіт", на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку загалом в розмірі 427649,40 грн.

Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

З приводу посилань позивача на незгоду з підставами призначення перевірки, суд зауважує, що відповідні обставини не входять до предмета доказування у цій справі, оскільки позивач не оскаржує наказ про призначення перевірки чи дії контролюючого органу щодо її проведення. До того ж, незгода платника податків з умовами проведення перевірки є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, чого позивачем зроблено не було.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ "Кремпуть" повністю.

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко