Ухвала

від 08.12.2016 по справі 14/124-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

08 грудня 2016 р.

Справа № 14/124-09

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп ОСОБА_1" про заміну стягувача та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 14/124-09

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (вул. Проскурівська, 23/1, к. 2, м. Хмельницький, 29000)

до : Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" (вул.Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін:

заявника: ОСОБА_2

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" було подано позов про стягнення 1300283,72 грн. з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.11.2009 року позов було задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" (вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 00294020, п/р НОМЕР_1 "Відділення Промінвестбанку" м. Ладижин, МФО 302485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (юридична адреса: пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062, (поштова адреса: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035), код ЄДРПОУ 32774741, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Укргазбанк" МФО 320478) 1 182 931,88 грн. (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі дев’ятсот тридцять одна грн. 88) основного боргу, 58 546,23 грн. (п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот сорок шість грн. 23 коп.) пені, 7 586,76 грн. (сім тисяч п’ятсот вісімдесят шість грн. 76 коп.) 3% річних, 19 938,58 грн. (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот тридцять вісім грн. 58 коп.) інфляційних нарахувань, 12 690,03 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев’яносто грн. 03 коп.) витрат на сплату державного мита; 115,16 грн. (сто п’ятнадцять грн. 16 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог було відмовлено.

11.12.2009 р. судом на виконання рішення від 23.11.2009 р. видано відповідний наказ.

12.10.2016 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп ОСОБА_1" надійшла заява від 02.10.2016р. (вх. № 06-52/9402/16 ) про заміну стягувача та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 14/124-09.

Ухвалою суду від 13.10.2016 р. вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.11.2016 р.

Ухвалами суду від 03.11.2016 року та 24.11.2016 року розгляд справи було відкладено, з об'єктивних причин.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з'явились, хоча про час та день розгляду справи їх було повідомлено належним чином ухвалою суду від 24.11.2016 року.

Суд зауважує, що сторонами, при наявності доказів їх повідомлення про дату, час та місце судового засідання, не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

В засіданні суду 08.12.2016 року заявник підтримав заяву про заміну сторони виконавчого провадження, обґрунтовуючи останню обставинами викладеними в заяві.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши наявні у справі докази судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.11.2009 року позов було задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" (вул. Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 00294020, п/р НОМЕР_1 "Відділення Промінвестбанку" м. Ладижин, МФО 302485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (юридична адреса: пр. Перемоги, 67, м. Київ, 03062, (поштова адреса: вул. Сурікова, 3, м. Київ, 03035), код ЄДРПОУ 32774741, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Укргазбанк" МФО 320478) 1 182 931,88 грн. (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі дев’ятсот тридцять одна грн. 88) основного боргу, 58 546,23 грн. (п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот сорок шість грн. 23 коп.) пені, 7 586,76 грн. (сім тисяч п’ятсот вісімдесят шість грн. 76 коп.) 3% річних, 19 938,58 грн. (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот тридцять вісім грн. 58 коп.) інфляційних нарахувань, 12 690,03 грн. (дванадцять тисяч шістсот дев’яносто грн. 03 коп.) витрат на сплату державного мита; 115,16 грн. (сто п’ятнадцять грн. 16 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог було відмовлено.

11.12.2009 р. судом на виконання рішення від 23.11.2009 р. видано відповідний наказ.

12.10.2016 р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп ОСОБА_1" надійшла заява від 02.10.16р. (вх. № 06-52/9402/16 ) про заміну стягувача та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі № 14/124-09.

Заявник зазначає, що наказ не пред'являвся до виконання оскільки стосовно Відкритого акціонерного товариства "Ладижинський завод силікатної цегли" було неодноразово відкрито провадження про банкрутство.

При цьому, 23.07.2013 року між ТОВ «Олімп ОСОБА_1» та Стягувачем було укладено договір факторингу № 06-ф/07. Відповідно до умов якого відбулось відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу № 614 від 10.12.2007 року. З врахування викладеного на підставі договору факторингу правонаступник Стягувач набув права вимоги до Боржника на суму 1281808,64 грн., яка включає суму заборгованості за наказом господарського суду Вінницької області від 11.12.2009 року у справі № 14/124-09.

Суд, дослідивши надані докази до заяви прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Згідно із ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 45 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України В«Про міжнародні договори УкраїниВ» та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Згідно із абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/1444/16 від 22.04.2016 В«Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людиниВ» у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У справі В«Сьорінг проти Об’єднаного Королівства Великої БританіїВ» , Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду від 10.03.1997 року В«Горнсбі проти ГреціїВ» для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина В«судуВ» .

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі "Півень проти України").

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі В«Силенок і Техносервіс-плюс проти УкраїниВ» , no. 20988/02, від 09.12.2010)

Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі В«Горнсбі проти ГреціїВ» , виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відтак, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "ОСОБА_3 проти України" визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява N60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 року у справі В«Ромашов проти УкраїниВ» невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, в тому числі й суду, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

А відтак, внаслідок перебування боржника в процедурі банкрутства, рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2009 року по справі № 14/124-09 не виконано та беручи до уваги, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку, для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Слід відзначити, що правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого.

Згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України припиняються, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміна сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. . Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 Цивільного кодексу України встановлено, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Умовами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статею 516 Цивільного кодексу України - заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судом вище в підтвердження факту правонаступництва Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп ОСОБА_1» (заявником) надано договір факторингу № 06-ф/07 укладеного 23.07.2013 року між ТОВ «Олімп ОСОБА_1» та Стягувачем.

Наведене є підставою для процесуального правонаступництва, з огляду на що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп ОСОБА_1» від 02.10.2016 р. про заміну сторони у даній справі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про задоволення заяви в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 25, 86, 87, 115, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп ОСОБА_1» від 02.10.2016 року № 04/10-2 задовольнити.

Поновити пропущений строк для пред’явлення до виконання наказу господарського суду Вінницької області від 11.12.2009 року у справі № 14/124-09.

Здійснити заміну стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (вул. Проскурівська, 23/1, к. 2, м. Хмельницький, 29000; код ЄДРПОУ 32774741) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп ОСОБА_1" (03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 7-Б, код ЄДРПОУ 38545471).

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - ТОВ "Олімп ОСОБА_1" - (пров. Артилерійський, 7-Б, м. Київ, 03113).

3 - ТОВ "Євро Лізинг" - (вул. Проскурівська, 23/1, к. 2, м. Хмельницький, 29000).

4 - ПАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" - (вул.Промислова, 1, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)