Рішення

від 07.12.2016 по справі 908/2951/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/120/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016 Справа № 908/2951/16

За позовом: Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту В«ЗапоріжелектротрансВ» (69095 м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду (Шкільна), буд. 2)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» (69069 АДРЕСА_1)

про стягнення суми 3 329 грн. 31 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 3/1-1261 від 07.06.2016р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту В«ЗапоріжелектротрансВ» , м. Запоріжжя до Державного Товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» , м. Запоріжжя про стягнення 1 600 грн. 00 коп. основного боргу, 148 грн. 21 коп. пені, 147 грн. 60 коп. 3% річних, 1 433 грн. 50 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2016р., справу № 908/2951/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розгляд справи по суті розпочато 30.11.2016р.

Ухвалою суду від 07.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2951/16, присвоєно справі номер провадження 27/120/16 та призначено судове засідання на 30.11.2016р.

Ухвалою суду від 30.11.2016р. розгляд справи відкладався на 07.12.2016р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

07.12.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/2951/16.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 07.12.2016р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, на підставі договору надання послуг з розміщення реклами на бортах транспортних засобів № 53 від 02.07.2013р. та додатках до нього, ст.ст. 1, 2, 12, 35, 49, 54, 55, 57 ГПК України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 11, 526, 610, 625, 626 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 1 600 грн. 00 коп. основного боргу, 148 грн. 21 коп. пені, 147 грн. 60 коп. 3% річних, 1 433 грн. 50 коп. втрат від інфляції.

Відповідач у судові засідання 30.11.2016р. та 07.12.2016р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Письмового відзиву до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування ГПК УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцем знаходження відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» є: 69069 АДРЕСА_1.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 30.11.2016р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 07.12.2016р., надіслано на адресу відповідача: 69069 АДРЕСА_1, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 В«Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. В«Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» , м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши позивача, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 02.07.2013р. між Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту В«ЗапоріжелектротрансВ» (підприємство) та Приватним підприємством В«ПАЗЛВ» (замовник) укладено договір надання послуг з розміщення реклами на бортах транспортних засобів № 53.

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є надання замовнику права на використання площ зовнішніх поверхонь рухомого складу Підприємства для розміщення реклами.

Згідно п. 1.2 договору кожне розміщення реклами оформлюється окремим додатком до даного договору, в якому зазначаються:

- тип транспортного засобу підприємства;

- кількість рухомого складу;

- бортовий номер;

- найменування реклами;

- строк розміщення;

- вартість розміщення (загальна та за одиницю рухомого складу).

Відповідно до п. 3.1 підтвердженням факту надання підприємством замовнику послуг з розміщення реклами є Акт здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 3.2 договору визначено, що підприємство не пізніше 3 числа поточного місяця, наступного за звітним, складає, а замовник не пізніше 5 числа зобов'язується отримати акт наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання, розглянути, підписати та направити підприємству один примірник Акту.

Згідно п. 3.5 договору у випадку неотримання та/або не повернення одного примірника Акту підприємству, акт наданих послуг вважається прийнятим без зауважень.

Відповідно п. 2.2.12 та п. 2.2.13 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі проводити оплату підприємству за надані останнім послуги; самостійно отримувати рахунок на оплату в бухгалтерії підприємства та проводити оплату відповідно до такого рахунку.

Отже, обов'язок щодо отримання у зазначені строки актів та їх повернення покладено на замовника.

В порушення передбачених договором вимог, замовник особисто не отримував акти наданих послуг, підприємство відправляло акти наданих послуг простою поштовою кореспонденцією.

Протягом дії договору, лише два акти наданих послуг було підписано замовником та повернуто на підприємство: за серпень та грудень 2013 року. Інші акти наданих послуг не було повернуто замовником. Мотивованих відмов щодо їх підписання позивач, також не отримував.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума договору визначається вартістю наданих послуг в період дії договору та зафіксована в додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору та в актах здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до укладених між сторонами додатків до договору, загальна сума договору становить 26 500 грн. 00 коп.

Згідно з п. 4.3 договору замовник зобов'язаний перерахувати в якості 100% передплати суму, визначену в кожному додатку до даного договору, протягом 5 банківських днів з моменту укладення договору та/або до додатку до договору на поточний рахунок підприємства.

Відповідно до п. 7 додатку до договору № 1 від 02.07.2013р. замовник зобов'язаний був перерахувати на користь підприємства 7 650 грн. 00 коп. за експонування у період з 03.07.2013р. по 02.10.2013р. на бортах 3 тролейбусів (№№ 636, 663, 711) реклами: «Петровська Слобода» в строк до 05.07.2013р.

02.10.2013р. між замовником та підприємством укладено додаток № 1/1 до договору про продовження з 03.10.2013р. по 02.12.2013р. експонування реклами «Петровська Слобода». Вартість наданих послуг складає 4 800 грн. 00 коп., які замовник повинен був сплатити до 05.10.2013р.

Відповідно до додатків до договору № 2 та № 2/2 від 05.08.2013р. підприємство також надало у період з 08.08.2013р. по 07.12.2013р. замовникові послуги з розміщення на борту тролейбусу № 660 реклами «двері Білорусії». Вартість послуг склала 3 200 грн. 00 коп., які замовник повинен був перерахувати наступним чином:

- 1600,00 грн. - до 15.08.2013р.

- 1600,00 грн. - до 15.10.2013р.

Таким чином, загальна вартість послуг наданих замовнику підприємством по вищезазначеним додаткам до договору (№ 1, № 1/1, № 2, № 2/2) склала 15 650 грн. 00 коп.

Грошові кошти за надані підприємством послуги в сумі 15 650 грн. 00 коп. замовник перерахував 26.11.2013р., що підтверджується випискою банківської установи.

21.11.2013р. між сторонами укладено додаток до договору № 3, відповідно до якого підприємство у період з 01.12.2013р. по 28.02.2014р. надає замовникові послуги з експонування на борту тролейбусу № 535 реклами «Быстро Займ». Вартість послуг складає 2 550 00 коп. Строк оплати - 30.11.2013р.

Замовник частково виконав зобов'язання по оплаті наданих підприємством послуг, а саме 06.03.2014р. сплатив грошові кошти в розмірі 950 грн. 00 коп. Заборгованість замовника по додатку до договору № 3 від 21.11.2013р. становить 1 600 грн. 00 коп.

У подальшому, замовник продовжив строк експонування реклами «Быстро Займ» на період з 01.03.2013р. по 31.05.2014р., що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін, додатком до договору № 3/1 від 28.02.2014р. Строк оплати за надані підприємством послуги в розмірі 2 400 грн. 00 коп., встановлений до 05.03.2014р. (п. 6 додатку).

Замовник 28.03.2014р. в повному обсязі оплатив вартість послуг по додатку до договору № 3/1 в розмірі 2 400 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банківської установи.

01.04.2014р. між підприємством, замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «РА «ПАЗЛ» (новий замовник), керуючись ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 520 ЦК України, укладено угоду про заміну сторони в договорі надання послуг з розміщення реклами на бортах транспортних засобів № 53 від 02.07.2013р.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «РА «ПАЗЛ» перейшли всі права та обов'язки Приватного підприємства «ПАЗЛ», передбачені договором.

07.04.2014р. між позивачем та відповідачем укладено додаток до договору № 4, відповідно до якого підприємство у період з 14.04.2014р. по 13.07.2014р. надає новому замовникові послуги з експонування на борту тролейбусів №№ 005, 036 реклами «AGRINOL». Вартість послуг складає 5 100 грн. 00 коп.

Пунктом 7 додатку № 4 встановлений строк оплати до 14.04.2014р.

Однак, за надані підприємством послуги відповідач оплатив грошові кошти лише 01.07.2014р., що підтверджується випискою банківської установи.

Крім того, між підприємством та відповідачем 26.05.2014р. укладено додаток до договору № 3/2, згідно якого підприємство продовжило на період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р. експонування на борту тролейбусу № 535 реклами «Быстро Займ». Вартість послуг складала 800 грн. 00 коп., які відповідач перерахував на поточний рахунок підприємства - 30.07.2014р.

Отже, в порушення умов договору відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за надані позивачем послуг за договором № 53 від 02.07.2013р. та додатком до договору № 3 від 21.11.2013р., в результаті чого сума заборгованості склала 1 600 грн. 00 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем на адресу відповідача надсилалися претензії № 3/1-628 від 20.03.2015р. та № 3/1-2162 від 30.09.2015р. про сплату суми заборгованості у розмірі 1 600 грн. 00 коп. Однак, всі поштові відправлення поверталися у зв'язку із спливом терміну зберігання.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 600 грн. 00 коп. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 147 грн. 60 коп. 3 % річних, 1 433 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні втрати.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за вищевказаним договором належним чином відповідач не довів.

Згідно п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 147 грн. 60 коп. 3% річних та 1 433 грн. 50 коп. втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 148 грн. 21 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку невиконання п. 4.3, 4.4 договору, замовник сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати. Сплата пені не звільняє Замовника від оплати послуг. Сторони встановлюють строк позовної давності про сплату (стягнення) пені, зазначеної в цьому пункті, три календарні роки.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , господарський суд дійшов висновку, що він складений обґрунтовано. Стягненню підлягає пеня у розмірі 148 грн. 21 коп., в межах заявленої позивачем до стягнення суми.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На підставі статті 85 ГПК України - 07.12.2016року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту В«ЗапоріжелектротрансВ» , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«РА В«ПАЗЛВ» (69069 АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37574035) на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту В«ЗапоріжелектротрансВ» (69095 м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду (Шкільна), буд. 2, код ЄДРПОУ 03328379) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 148 (сто сорок вісім) грн. 21 коп. пені, 147 (сто сорок сім) грн. 60 коп. 3% річних, 1 433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 50 коп. втрат від інфляції, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 09.12.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.