Ухвала

від 08.12.2016 по справі 910/22250/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

08.12.16 р.№ 910/22250/16 Суддя Зеленіна Н.І., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНОКС ТЕКНОЛОДЖІ ТРЕЙДИНГ"

до 1) Державного підприємства "Український інститут промислової власності"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНОКСИДИЛ ГРУП"

про визнання права власності на торгову марку,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНОКС ТЕКНОЛОДЖІ ТРЕЙДИНГ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНОКСИДИЛ ГРУП" про визнання права власності на торгову марку.

У прохальній частині позовної заяви заявник просить суд визнати за позивачем право власності на торгову марку (знак для товарів і послуг) "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Пунктом 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Згідно з вимогами п. п. 3, 4, 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, суми договору (а спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст вимог до кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Водночас, із позовної заяви не вбачається, на якій правовій підставі з даним позовом до суду звертається саме позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНОКС ТЕКНОЛОДЖІ ТРЕЙДИНГ", оскільки з доданої до позовної заяви копі заявки № m201500347 від 16.01.2015 (додаток №4) вбачається, що заявником до реєстрації знака "ІНФОРМАЦІЯ_1" вказана фізична особа - ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1), яка просила зареєструвати наведений знак саме на ім'я заявника, а отже, на ім'я ОСОБА_1 (див. реквізит 731 "Заявник (и)" вказаної заявки). При цьому жодні зазначення у заявці № m201500347 від 16.01.2015 про Товариство з обмеженою відповідальністю "МІНОКС ТЕКНОЛОДЖІ ТРЕЙДИНГ" (позивача) фактично відсутні.

Також, у позовній заяві не вказано доказів (відсутні посилання на докази), що підтверджують позов, а саме доказів на підтвердження зазначеного позивачем в абз. 1, 2 стор. 1 позовної заяви ("позивач є виробником лосьйонів для волосся "Мінокс", до складу яких входить діюча речовина, хімічна назва якої пірролідиніл - діамінопірамідина оксид", "з 2010р. позивач почав вказувати на упаковці лосьйонів "Мінокс" хімічну назву основної речовини та в дужках її торгову назву (ІНФОРМАЦІЯ_2). Торгову назву "ІНФОРМАЦІЯ_2" було створено позивачем в результаті його інтелектуальної, творчої діяльності").

Крім того, суд звертає увагу, що відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", тоді як зі змісту позовної заяви не вбачається підставність звернення позивача безпосередньо до суду з вимогами про визнання за ним права власності на торгову марку.

Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів п. 5 ч. 2 ст. 54, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену, зокрема, в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Крім того, в абз. 5 п.п. 3.5 п. 3 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України для усунення вищевказаних порушень.

Також, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.

Суддя Н.І. Зеленіна