Рішення

від 01.12.2016 по справі 910/18285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016Справа №910/18285/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/18285/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «БВГрупп»;

про відшкодування збитків на суму 969 771,95 грн.

Представники сторін:

від позивача: Клепацький М.М., довіреність № 17/11-15-4 від 17.11.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БВГрупп» про відшкодування збитків на суму 969 771,95 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок втрати майна, яке було передано в користування відповідача на підставі договору оренди № 1410-0801/О-АКВ від 08.10.2014р., позивачу було завдано збитки в сумі 745 978,42 грн., які підлягають відшкодуванню відповідачами, відповідно до умов п.7.4 договору оренди. Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 223 793,55 грн., передбачений п. 7.4. договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016р. порушено провадження у справі № 910/18285/16 та призначено її розгляд на 03.11.2016р.

Ухвало Господарського суду міста Києва від 03.11.2016р. розгляд справи відкладено на 17.11.2016р. за клопотанням відповідача, неподанням останнім витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016р. розгляд справи було відкладено на 01.12.2016р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів по справі.

Присутній у судовому засіданні 01.12.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали від 03.11.2016р. та ухвали від 17.11.2016р. не виконав, відзив на позов та витребувані докази не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвала 03.11.2016р. та ухвала від 17.11.2016р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена у позовній заяві та отримані останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2014 між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено договір оренди № 1410-0801/О-АКВ, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, яке зазначено у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Орендар використовує майно з метою здійснення торгівлі скрапленим газом (п.1.2 договору). Майно належить орендодавцю на праві приватної власності (п.1.4 договору).

За умовами п.2.1 договору, факт приймання-передачі майна, а також фактичний стан підтверджується Актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.3 договору, балансова вартість майна, переданого в оренду, зазначається у Специфікаціях майна, які є невід'ємною частиною цього договору.

Так, між сторонами було погоджено Специфікації № 1 від 08.10.2014р., № 2 від 08.10.2014р., № 3 від 05.02.2015р., № 4 від 17.02.2015р., № 5 від 23.02.2015р., № 6 від 01.06.2015р., № 7 від 09.06.2015р. та № 8 від 21.09.2015р., якими визначено майно, яке передається відповідачу у строкове платне користування, та балансова вартість такого майна.

На виконання умов договору позивач передав у користування відповідача майно, визначене вищевказаними Специфікаціями, що підтверджується актами приймання-передачі орендованого майна від 20.07.2014р., від 11.11.2014р., 01.08.2015р., 17.02.2015р., 21.09.2015р., 23.02.2015р., 09.06.2015р. та від 05.02.2015р.

Відповідно до п.9.1 договору, даний договір вступає в силу з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря і діє до 31.12.2015р. року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. Договір може пролонговуватись, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду.

Листом за вих. № 30/1 від 30.06.2016р. відповідач повідомив позивача про втрату майна, яке належить на праві власності позивачу, а саме про втрату модулів для заправки автомобілів зрідженим (скрапленим) газом.

Листом за вих. № 51 від 13.09.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути все майно, отримане відповідачем від позивача за умовами спірного договору, Специфікацій до договору та Актів приймання-передачі. Такий лист отримано відповідачем під розписку 21.09.2016р.

Крім того, додатковою угодою від 30.09.2016р. сторонами було розірвано договір оренди з 01.10.2016р. Також, сторони домовились, що у зв'язку з втратою майна орендарем акти приймання-передачі майна (повернення майна) станом на день підписання цієї додаткової угоди не підписуються.

Згідно з умовами п.7.4 договору, у разі втрати майна орендарем, орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця вартість втраченого майна, а також штраф у розмірі 30% від його вартості, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги.

Під втратою майна також розуміється неповернення майна (у тому числі, але не виключно, відсутність підписаного орендарем акту приймання-передачі майна орендодавцеві) протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня отримання письмової вимоги про повернення майна.

Однак, за твердженнями позивача, станом на день звернення до суду, відповідач майно позивачу не повернув, чим заподіяв позивачу збитки на суму 745 978,42 грн. відповідно до балансової вартості майна.

Також, 02.11.2016р. позивач цінним листом з описом вкладення звертався до відповідача з листом вих. № 85 від 01.11.2016р. з вимогою сплатити вартість втраченого майна та штраф загалом у сумі 969 771,95 грн.

Проте, відповідач зобов'язання з відшкодування збитків не виконав та вартість втраченого майна позивачу не повернув.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 745 978,42 грн. та штраф у сумі 223 793,53 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження (ст. 772 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з умовами п.7.4 договору, у разі втрати майна орендарем, орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця вартість втраченого майна, а також штраф у розмірі 30% від його вартості, протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги.

Під втратою майна також розуміється неповернення майна (у тому числі, але не виключно, відсутність підписаного орендарем акту приймання-передачі майна орендодавцеві) протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня отримання письмової вимоги про повернення майна.

Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як відшкодування збитків.

Аналогічна правова норма закріплена п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції , сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. по справі № 3-383гс15).

На підтвердження розміру заявлених позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи Специфікації № 1 від 08.10.2014р., № 2 від 08.10.2014р., № 3 від 05.02.2015р., № 4 від 17.02.2015р., № 5 від 23.02.2015р., № 6 від 01.06.2015р., № 7 від 09.06.2015р. та № 8 від 21.09.2015р., за якими балансова вартість майна, яке було передано в користування відповідача, склала загалом 745 978,42 грн.

Також, в матеріалах справи наявні договори купівлі позивачем майна, що є предметом оренди за спірним договором, що підтверджує належність позивачу на праві власності переданого в користування відповідачу майна.

Водночас, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з Актами виконання аварійно-попереджувальних робіт від 19.04.2016р., 25.06.2016р. та 27.06.2016р. майно, передане відповідачу в користування, було демонтовано за дорученням КП «Київблагоустрій», що свідчить про втрату відповідачем модулів для заправки автомобілів зрідженим (скрапленим) газом, про що останній і повідомив позивача письмово.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого майна позивачу.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відтак, позивач довів одночасну наявність чотирьох елементів складу правопорушення, що є обов'язковою умовою застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. Відповідно, з відповідача підлягають стягненню збитки в сумі 745 978,42 грн., що складаються з вартості втраченого майна, та штраф 223 793,55 грн., що становить 30% вартості втраченого майна н підставі п.7.4 договору оренди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БВГрупп» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139; код ЄДРПОУ 36411433) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум Плюс» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26д; код ЄДРПОУ 37616876) 745 978 грн. 42 коп. - збитків, 223 793 грн. 55 коп. - штрафу та 14 546 грн. 58 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.12.2016р.

Суддя А.І. Привалов