Ухвала

від 07.12.2016 по справі 826/9393/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9393/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайнрол» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС в м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Сайнрол» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про :

визнання протиправними дій ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.05.2016 року № 1;

зобов'язання ДФС України прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли були направлені засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.06.2016 № 17, доставлену до ДФС України 03.06.2016;

зобов'язання прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Сайнрол» за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року днем їх фактичного отримання ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, 03.06.2016.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 18.05.2016 між ТОВ «Сайнрол» та ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було укладено договір про визнання електронних документів № 1, на виконання умов якого позивач засобами електронного зв'язку подав до центрального рівня ДПС України податкову накладну від 03.06.2016 № 17, податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року, які були доставлені до ДПС України 03.06.2016.

Згідно квитанції № 1 вказані документи прийняті не були, у зв'язку з виявленою помилкою: «можливо, розірвано договір про визнання електронних документів».

Вирішуючи питання щодо правомірності дій податкового органу з приводу наявності законних підстав для неприйняття податкової звітності, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема до якої відноситься порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 ПК України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.).

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції, закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Зі змісту договору про визнання електронних документів слідує, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, в силу приписів ПК України та умов договору відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

В свою чергу, підставою для не прийняття поданих позивачем податкових документів контролюючим органом зазначено: «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності». При цьому, матеріали справи не містять доказів, що позивач повідомлявся про розірвання договору про визнання електронних документів.

Взагалі, жодних доказів розірвання та/або припинення вказаного договору на момент подання засобами електронного зв'язку податкових документів відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Таким чином, договір не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді. Враховуючи, що даний договір про визнання електронних документів не розірваний у встановленому законом порядку та продовжує свою дію, то і у відповідача продовжують мати місце зобов'язання за цим договором, у тому числі з прийняття поданих позивачем засобами електронного зв'язку податкових документів.

На підтримку своєї позиції апелянтами не надано жодного доказу, який би свідчив про правомірність їх дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, зокрема, не надано доказів, які б підтверджували відомості про встановлення факту відсутності позивача за його місцезнаходженням, доказів направлення повідомлення державному реєстратору про внесення запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Враховуючи Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 №1486/12/13-13, за змістом якого резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності в даному випадку саме зобов'язати відповідачів прийняти податкові звітні документи. При цьому, апеляційна інстанція виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено неправомірні дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для не прийняття контролюючим органом податкової накладної та податкової декларації, що було підтримано судовою колегією. Тому, в контексті п. 49.13 ст. 49 ПК України, оскільки дії відповідачів щодо неприйняття податкової звітності не були предметом спору, належним способом захисту порушеного права позивача є саме задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли були направлені засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.06.2016 № 17, доставлену до Державної фіскальної служби України 03.06.2016 та зобов'язання прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Сайнрол» за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року днем їх фактичного отримання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, 03.06.2016.

Висновок про правомірність зобов'язання ДФС України прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість за датою фактичного надходження підтримано в ухвалі ВАСУ від 16 лютого 2016 року у справі № К/800/31907/15.

Судова колегія критично оцінює посилання апелянта на те, що прийом або неприйняття податкових накладних, надісланих засобами електронного зв'язку на рівні ДФС відбувається автоматично, а тому не залежить від будь-яких дій ДФС, що на думку податкового органу свідчить про протиправність висновку суду першої інстанції про протиправності дій щодо неприйняття податкових документів. Перш за все, апеляційна інстанція зауважує, що визнано протиправними було дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, а не дії щодо неприйняття цих документів. Саме з огляду на протиправність розірвання договору було зобов'язано відповідачів зареєструвати податкову документацію позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та законність постанови суду першої інстанції

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС в м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.