Постанова

від 13.12.2018 по справі 826/9393/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

Київ

справа №826/9393/16

адміністративні провадження №К/9901/19617/18, К/9901/19615/18,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Федорчука А.Б., Мазур А.С. від 19 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Саприкіної І.В., суддів Аліменка В.О., Епель О.В. від 07 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сайнрол до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сайнрол (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач 1/Інспекція) та Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2/ДФС України), в якому просило: 1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18 травня 2016 року № 1; 2) зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли були направлені засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03 червня 2016 року № 17, доставлену до Державній фіскальній службі України 03 червня 2016 року; 3) зобов'язати прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ Сайнрол за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року днем їх фактичного отримання ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, 03 червня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про визнання електронних документів, укладений між платником податків та контролюючим органом, може бути розірвано у встановлених Законом випадках, які, в даному випадку, відсутні, зокрема, вказує, що місце реєстрації підприємства не змінювалось, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. За наведеного вважає дії відповідачів щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів та, як наслідок, невизнання звітності - протиправними. При цьому засобами телекомунікаційного зв'язку подано до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, яка була оформлена належним чином та містила всі обов'язкові реквізити, передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України), а тому вважає, що підстав для невизнання поданої декларації податковою звітністю не було.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року, позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18 травня 2016 року № 1; зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли були направлені засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03 червня 2016 року № 17, доставлену до Державній фіскальній службі України 03 червня 2016 року; зобов'язано прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ Сайнрол за травень 2016 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року днем їх фактичного отримання ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, 03 червня 2016 року, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що на момент розірвання Інспекцією укладеного із позивачем договору про визнання електронних документів строк дії посилених сертифікатів не закінчився, місце реєстрації позивач не змінював, а тому у відповідача не було законних підстав для вчинення дій щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку. При цьому, за висновком судів, у відповідачів не було законних підстав для невизнання поданої позивачем податкової декларації податковою звітністю Товариства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач 1 посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки дію договору про визнання електронних документів було призупинено у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням, обставини чого було встановлено згідно відомостей, одержаних від начальника ОУ ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДФС України також подано касаційну скаргу, в якій остання просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги посилається на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки контролюючим органом встановлено, що реквізити платника податку, а саме його адреса місцезнаходження, яка вказана у договорі, не відповідає дійсності, а тому дію договору про визнання електронних документів було призупинено Інспекцією, як наслідок, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність дій ДФС України щодо неприйняття податкових документів, поданих позивачем, є передчасними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Сайнрол та Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укладено Договір про визнання електронних документів № 1, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На виконання умов Договору позивач засобами електронного зв'язку подав до центрального рівня ДПС України податкову накладну від 03 червня 2016 року № 17, податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за травень 2016 року, які були доставлені до ДПС України 03 червня 2016 року.

Згідно квитанції № 1 вказані документи прийняті не були у зв'язку з виявленою помилкою: можливо, розірвано договір про визнання електронних документів .

Вважаючи дії по розірванню Договору про визнання електронних документів та неприйняттю податкової звітності протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних дій відповідачів щодо розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

В межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, адреса реєстрації місцезнаходження Товариства є: 04074, м. Київ, Оболонський район, вул. Лугова, будинок 9-С, офіс 7, що відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, тобто в силу положень Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є достовірними.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача 1 не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із Товариством договору в односторонньому порядку.

Не спростовують наведеного й посилання контролюючого органу на інформацію про відсутність Товариства за податковою адресою, одержану від начальника ОУ ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві, оскільки остання не є такою, що в силу згаданих положень законодавства свідчить про відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням (зміну місця реєстрації), а тому не може зумовлювати підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Судами ж в ході розгляду справи встановлено, що станом на момент вчинення оскаржуваних дій в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи про непідтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням.

Оскільки договір не втратив своєї юридичної значимості для цілей реалізації позивачем права на подання звітності в електронному вигляді та весь час з моменту укладання продовжував діяти, відповідно, й зберігався обов'язок центрального органу фіскальної служби приймати засобами телекомунікаційного зв'язку податкові документи. Відтак касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача 2 також не було законних підстав для відмови у прийнятті спірних податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року та податкової накладної від 03 червня 2016 року №17, поданих Товариством (позивачем у справі).

За наведеного, враховуючи мотиви касаційних скарг, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування відповідних норм матеріального права.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду