Ухвала

від 05.12.2016 по справі 813/1431/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 р. № 876/7320/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі №813/1431/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В:

25.04.2016 Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), просило: - скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ №0002862201 від 27.11.2015 року, відповідно до якого Товариству визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 69783,00 грн. в тому числі основного платежу - 46522,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 23261,00 грн.; - скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ №0002872201 від 27.11.2015 року, відповідно до якого Товариству визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2399,00 грн. в тому числі основного платежу - 1599,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 800,00 грн.; - скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ №0002882201 від 27.11.2015 року, відповідно до якого Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6596,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвали нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до перевірки представлено акт на ремонт магістральних трубопроводів у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» санаторій «Карпати» в якому не вказано хто його склав, а у графі «Перевірив» відображено особистий підпис та розшифровано, що він належить посадовій особі Товариства, якій мало бути доручено виконання ремонтних робіт. Зі сторони замовника жодна особа не взяла на себе відповідальності підтвердити необхідність таких ремонтних робіт та їх обсяги. До перевірки представлені локальні кошториси на ремонтні роботи, в яких не ідентифіковано осіб, які їх склали та перевіряли. Товариством на час проведення капітальних робіт не було виведено із експлуатації нежитлові будівлі, що унеможливлювало проведення комплексу робіт в момент використання у своїй господарській діяльності будівель санаторію «Кристал». Зі сторони ПП «Бекас Буд» нікому було виконувати задокументовані роботи та до виконання таких робіт не залучались субпідрядники.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ПрАТ «Трускавецькурорт» взято на податковий облік в органах ДФС 31.03.1999, станом на 22.09.2015 перебуває на обліку в Дрогобицькій ОДПІ Трускавецьке відділення.

У період з 16.09.2015 по 22.09.2015 ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Бекас-Буд» за серпень 2012 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

За результатами перевірки складено акт перевірки №660/22-01/30322940 від 29.09.2015, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення Товариством вимог: - п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість на 46 552 грн., у тому числі: за вересень 2012 року в сумі 46 004 грн. та за грудень 2012 року в сумі 518 грн.; - п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 144.1 ст. 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 599 грн., в тому числі: за 2012 рік на суму 346 грн. та за 2013 рік на суму 1 253 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього в сумі 6 596 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 6 596 грн.; - не підтверджено реальність здійснення операцій ПрАТ «Трускавецькурорт» за серпень-вересень 2012 року з ПП «Бекас-Буд» (35621135).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 27.11.2015 прийнято: - податкове повідомлення-рішення №0002862201 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 69783,00 грн. (46522,00 грн. - основний платіж, 23261,00 штрафна (фінансова) санкція); - податкове повідомлення-рішення №0002872201 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 2399,00 (1599,00 грн. - основний платіж, 800,00 штрафна (фінансова) санкція) - податкове повідомлення-рішення №0002882201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток на 6596,00 грн.

За наслідком оскарження податкових повідомлень - рішень до Головного управління ДФС у Львівській області та до ДФС скарги Товариства залишені без задоволення, а прийняті податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з висновками ОДПІ викладеними у акті перевірки №660/22-01/30322940 від 29.09.2015 та прийнятими на підставі такого акта податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в редакції чинній у період, який перевірявся, (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Зі змісту акта перевірки №660/22-01/30322940 від 29.09.2015 вбачається, що висновки ОДПІ щодо допущених Товариством порушень податкового законодавства ґрунтуються на нереальності здійснення операцій задокументованих як таких, що придбані у ПП «Бекас Буд».

З матеріалів справи встановлено, що 27.07.2012 між ЗАТ «Трускавецькурорт» (далі - Замовник) та ПП «Бекас-Буд» (далі - Підрядник) укладено Договір №077-08 згідно з яким Підрядник зобов'язувався виконати роботи з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» Санаторій «Кристал» на вул.Суховоля, 60 в м.Трускавець і здати результати роботи Замовнику відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлені строки, а Замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Матеріально-технічне забезпечення робіт покладається на позивача.

Відповідно до розділу 4 вказаного Договору, загальна вартість робіт визначена згідно з кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору і складає 314 802,00 грн., з урахування ПДВ. Замовник проводить оплату протягом 3-х днів з моменту підписання Договору - аванс у розмірі 50% від загальної вартості робіт, протягом 5 днів з моменту підписання акта виконаних робіт - остаточний розрахунок. Розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Підрядника (т.1 а.с.18-20).

На виконання умов Договору №077-08 від 27.07.2012 ПП «Бекас-Буд» в повному обсязі виконано роботи з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» Санаторій «Карпати» по вул.Суховоля,60 в м.Трускавець, відповідно до дефектного акту, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, договірної ціни, локального кошторису №3-1-1 на заміну трубопроводу, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису №3-1-1 на заміну трубопроводу, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №3-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1 а.с.81-101), що підтверджено наданим актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (т.1 а.с102-114).

Також на підтвердження реальності отриманих послуг позивачем надано підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) та розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в, фотоматеріали (т.1 а.с.109-115, 189-190). Оплата проведена Товариством у безготівковому порядку, що підтверджено долученою до справи випискою з банківського рахунку ( а.с.140-143).

Водночас, покликання ОДПІ в акті перевірки №660/22-01/30322940 від 29.09.2015, письмових запереченнях на позов та апеляційній скарзі на відсутність підтвердження Товариством необхідності виконання робіт з ремонту магістралі трубопроводів гарячого водопостачання санаторію «Кристал» та їх обсяг, спростовано поданими до суду першої інстанції письмовими поясненнями по справі №813/1431/16, наданими головним інженером ПрАТ «Трускавецькурорт» від 06.06.2016 та службовою запискою Головного лікаря-директора Круглія Ю.З. від 13.06.2012 вих.№105 (т.1 а.с.159-160).

Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний адати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні №14 від 10.08.2012 та №17 від 03.09.2012, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає чинному законодавству. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду та формувати валові витрати.

З досліджуваного акта перевірки також вбачається, що доводи ОДПІ щодо нереальності виконання робіт за Договором №077-08 ґрунтуються також на висновках акта ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 09.12.2014 №3479/13-03-22-01-13/35621135 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Бекас-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово господарських взаємовідносин з ТзОВ «А-ЗНАК» за період з 01.08.2012 по 31.08.2013, ТзОВ «ТПК ГРУП» з 01.09.2012 по 30.09.2012» та ДПІ у Печерському районі м.Києва від 22.08.2013 №877/26-55-22-07/37193050 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «А-ЗНАК» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ТзОВ «Крокус Л.Т.Д.» та ТзОВ «Меланія» за період з 01.08.2012 по 30.09.2012» з яких, як зазначено відповідачем в акті, встановлено відсутність у вищевказаних підприємствах, в тому числі і ПП «Бекас Буд» складських приміщень, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства (т.1 а.с.29-30).

Однак, відомості викладені відповідачем із посиланням на вказані акти не можуть братись судом до уваги при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що зазначені акти не містять жодних даних щодо обставин досліджуваних судом господарських операцій, а отже не спростовує їх здійснення. Вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, тоді як актом від 22.08.2013 №877/26-55-22-07/37193050 встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акт від 22.08.2013 №877/26-55-22-07/37193050 про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 (справа №21-47а10 та постанові від 11.12.2007 (справа №21-1376во06).

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентом свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого позивача.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що спірні правочини в судовому порядку недійсними не визнавались, відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з ПП «»Бекас-Буд, і в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб підприємства до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст.205 та ст.212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Бекас-Буд». Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Окрім того, до матеріалів справи долучено копії Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці Серії ААБ №746560 від 16.11.2011, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №204074, Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА№060224, Довідки про взяття на облік платника податків від 14.03.2008 №8567/10/29-015, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100285801 НБ №133208 та Ліцензії ДАБІ України Серія АВ №596245 з яких встановлено, що ПП «Бекас-Буд» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 12.03.2008, серед видів діяльності за КВЕД - 45.21.1 будівництво будівель, 45.33.1 монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова (т.1 а.с.120-128).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що на момент укладення із позивачем договору та надання відповідних послуг ПП «Бекас-Буд» було наділене відповідною цивільною правоздатністю та дієздатністю, основний вид діяльності відповідав виконуваним роботам, що представником відповідача в судовому засіданні не спростовано. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, суд апеляційної інстанції зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі №813/1431/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 09.12.2016р.