Постанова

від 26.01.2021 по справі 813/1431/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 813/1431/16

адміністративне провадження № К/9901/26183/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 (суддя Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Пліш Н.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Трускавецькурорт (далі - Товариство) до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015 № 0002862201, № 0002872201, № 0002882201.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП Бекас-Буд згідно договору № 077-08 від 27.07.2012 щодо виконання робіт з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії Товариства - Санаторію Кристал підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість; ПП Бекас-Буд мало усі необхідні можливості (трудові, організаційно-технічні, виробничі тощо) для виконання робіт за вказаним договором, що підтверджується ліцензією на здійснення діяльності у будівництві, з урахуванням того, що положеннями пункту 3.1 договору передбачено можливість ПП Бекас-Буд залучати до виконання окремих робіт сторонніх організацій на умовах укладених з такими організаціями договорів, при цьому відповідаючи перед Товариством за результати їх роботи; інформація щодо необхідності проведення ремонтних робіт була визначена у дефектному акті, а посилання Інспекції на те, що такий акт не відповідає формі первинного документа є безпідставними, оскільки такий акт не є первинним документом у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на підставі якого формуються показними бухгалтерського та податкового обліку; викладена Інспекцією в акті перевірки інформацію не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях, оскільки викладені в акті перевірки висновки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків, з урахуванням того, що викладені в акті ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 обставини не стосуються правовідносин між ПП Бекас-Буд та Товариством, а ТОВ А-Знак та ТОВ ТАК ГРУП взагалі не є контрагентами Товариства.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2015, позов задовольнив повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015 № 0002862201, № 0002872201, № 0002882201.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ПП Бекас-Буд підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; необхідність проведення робіт з ремонту магістралі трубопроводів гарячого водопостачання санаторію Кристал та їх обсяг підтверджується поданими до суду першої інстанції письмовими поясненнями, наданими головним інженером Товариства від 06.06.2016, та службовою запискою Головного лікаря-директора Круглія Ю.З. від 13.06.2012 за вих. №105; сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце; висновки актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013 № 877/26-55-22-07/37193050 не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, оскільки не містять жодних даних щодо обставин, досліджуваних судом господарських операцій у даній справі.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: згідно актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013 № 877/26-55-22-07/37193050 у контрагентів-постачальників ПП Бекас-Буд , а саме - ТОВ А-Знак та ТОВ ТАК ГРУП була відсутня можливість виконання робіт на користь ПП Бекас-Буд , відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась; до перевірки не представлено документів, які б свідчили про необхідність здійснення ремонтних робіт. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження і призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.01.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП Бекас-Буд за серпень 2012 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, результати якої були оформлені актом від 29.09.2015 № 660/22-01/30322940, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету, по податку на додану вартість на 46552 грн. (у тому числі: за вересень 2012 року - 46004,00 грн., за грудень 2012 року - 518,00 грн.); пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1599,00 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 346,00 грн., за 2013 рік - 1253,00 грн.) та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 6596,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, вартість товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП Бекас-Буд згідно договору № 077-08 від 27.07.2012 щодо виконання робіт з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії Товариства - Санаторію Кристал , а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: актами ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013 № 877/26-55-22-07/37193050 не підтверджено факт придбання ПП Бекас-Буд робіт (послуг) у контрагентів-постачальників (а саме: ТОВ А-Знак та ТОВ ТАК ГРУП ) та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась; до перевірки не представлено документів, які б свідчили про необхідність здійснення ремонтних робіт; до перевірки надано локальні кошториси на ремонтні роботи, в яких не ідентифіковано осіб, які їх складали та перевіряли), а у зведених кошторисних розрахунках вартості об`єкта будівництва не ідентифіковано особу, яка їх склала, та не відображено дати, коли вони затверджені.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015: № 0002872201, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 1599,00 грн. - за основним платежем та на 800,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002882201, яким зменшила Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 6596,00 грн.; № 0002862201, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 46522,00 грн. - за основним платежем та на 23261,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями підпунктів а , б пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу Інтерсплав проти України , вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 27.07.2012 між Товариством (замовником) та ПП Бекас-Буд (підрядником) був укладений договір №077-08, відповідно до умов якого підрядник зобов`язувався виконати роботи з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії Товариства - Санаторії Кристал по вул. Суховоля, 60 в м. Трускавець і здати результати роботи замовнику відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлені строки, а замовник зобов`язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Матеріально-технічне забезпечення робіт покладається на підрядника (пункти 1.1, 1.3 статті 1); підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання окремих частин договору сторонні організації на умовах укладених з ними договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи (пункт 3.1 статті 3); загальна вартість робіт визначена згідно з кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору і складає 314802,00 грн. з урахування податку на додану вартість. Замовник проводить оплату протягом 3-х днів з моменту підписання Договору - аванс у розмірі 50% від загальної вартості робіт, протягом 5 днів з моменту підписання акта виконаних робіт - остаточний розрахунок. Розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок підрядника (пункти 4.1-4.3 статті 4).

На виконання умов вказаного договору ПП Бекас-Буд в повному обсязі виконало роботи з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії Товариства - Санаторії Карпати по вул. Суховоля, 60 в м. Трускавець, відповідно до дефектного акту, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, договірної ціни, локального кошторису №3-1-1 на заміну трубопроводу, підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису №3-1-1 на заміну трубопроводу, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису №3-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року, а Товариство у повному обсязі оплатило вартість виконаних робіт, що підтверджується банківською випискою.

Крім іншого, на підтвердження реальності отриманих послуг Товариством було надано підсумкову відомість ресурсів (витрати по факту) та розрахунок загальновиробничих витрат до акту за формою № КБ-2в, фотоматеріали, а також письмові пояснення головного інженера Товариства від 06.06.2016 та службову записку Головного лікаря - директора Круглія Ю.З. від 13.06.2012 за вих. №105.

При цьому, суди обґрунтовано виходили з того, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Також, судами було встановлено, що на час укладення договору та виконання господарських операцій ПП Бекас-Буд було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ПП Бекас-Буд є: будівництво будівель (45.21.1); розбирання та знесення будівель; земляні роботи (45.11.0); інші спеціалізовані будівельні роботи (45.25.1); монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (45.33.1); штукатурні роботи (45.41.0); діяльність у сфері інжинірінгу (74.20.1). Відповідно до ліцензії серії АВ № 596245 від 05.12.2011, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, із терміном дії з 05.12.2011 по 05.12.2016, ПП Бекас-Буд має право здійснювати господарську діяльність, пов`язану із створенням об`єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), у тому числі монтаж інженерних мереж, зокрема, водопроводу та каналізації, опалення, водопостачання.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, виходячи із принципу офіційного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в актах ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 Про результати позапланової виїзної перевірки ПП Бекас-Буд з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ А-Знак за період з 01.08.2012 по 31.08.2021 та ТОВ ТАК ГРУП за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013 № 877/26-55-22-07/37193050 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ А-Знак щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ Нові технології ТПВ , ТОВ Крокус ЛТД та ТОВ Меланія за період з 01.08.20142 по 30.09.2012 . Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди зробили правильний висновок, що вони не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, з урахуванням того, що: доказів прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акта ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 Інспекцією надано не було, тоді як викладені в акті перевірки висновки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків; згідно положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова