Ухвала

від 05.12.2016 по справі 813/6371/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 р. № 876/8437/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №813/6371/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу» до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, правонаступник Галицька об'єднана державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, (далі - ДПІ), просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0001642201, №0001652201 від 06.05.2014 та повідомлень - рішень №0002072201 та №0002062201 від 04.06.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 позов задоволено частково: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 04.06.2014 року №0002072201, №0002062201, від 06.05.2014 року №0001652201 в частині на суму 10 335 626,07 грн. в тому числі за основним платежем 7 847 025,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 488 600,10 грн. та від 06.05.2014 року №00016542201 в частині нарахування суми основного зобов'язання за основним платежем в розмірі 19 572 343,00 грн; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 та винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до перевірки Товариством не надано документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів, а саме: заявок на постачання партій товарів від постачальників, в зв'язку з чим в ході перевірки неможливо дослідити базис поставки товарів, не надано інформацію та документальне підтвердження якості та походження отриманих товарів (сертифікатів відповідності виробника), відповідності їх технічним умовам. В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не вказана адреса складу Постачальника в м.Києві, де отримано товар до перевезення. У видаткових накладних не розшифровано підпису матеріально-відповідальної особи постачальника, що відвантажила товар, дата оформлення товарно-транспортної накладної в окремих випадках не співпадає з датою видаткових накладних, які відображені у даних товарно-транспортних накладних. Дати товарно-транспортних накладних від різних постачальників ставлять під сумнів транспортування товару з врахуванням часу та віддаленості контрагентів. Апелянт зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. В процесі проведення перевірки встановлена відсутність реальної можливості поставок товарів з огляду на те, що в контрагентів-постачальників відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, засоби для транспортування товару, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить, на думку апелянта, про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги

З матеріалів справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу» зареєстровано 28.07.1997 виконавчим комітетом Львівської міської ради, взято на податковий облік у ДПІ у Галицькому районі м.Львова, види діяльності за КВЕД, зокрема: 51.85.0 оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, 30.02.2 монтаж та установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації.

З 25.03.2014 по 08.04.2014 ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Техніка для бізнесу» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 01.09.2013; з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТзОВ «Інтерпроцесор» (ЄДРПОУ 36258064) за період з 01.01.2010 по 01.09.2013.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 15.04.2014 №238/13-04-22-01/22396671 відповідно до висновків якого встановлено порушення Товариством: - п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1., п.138.2. ст.138., п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за перевірений період на загальну суму 20 154 183,00 грн.; - п.198.1., п.198.2., п. 198.3., 198.6. ст.198, п.201.1., п.201.4., п.201.10. ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевірений період на загальну суму 7 865 111,57 грн. (т.1 а.с.9-48).

На підставі вказаного акта відповідачем винесено: податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0001642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 20 186 502,08 грн., в тому числі за основним платежем 20 154 183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32 319,08 грн.; податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0001652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 10 357 203,97 грн. в тому числі за основним платежем 7 865 111,57 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 492 092,40грн.(т.1 а.с.49,50).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством до ГУ Міндоходів у Львівській області 12.05.2014 (№1205/14-2) (т.1 а.с.51-53).

04.06.2014 Товариству супровідним листом направлено акт від 15.04.2014 №238/13-04-22-01 із внесеними змінами та додаткові повідомлення-рішення: від 04.06.2014 за №0002072201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 334 906,69 грн. за основним платежем; від 04.06.2014 за №0002062201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 818 334,62 грн. в тому числі за основним платежем 3 634 031,59грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 184 303,03 грн.(т.1 а.с.54-95).

За наслідком оскарження, ГУ Міндоходів у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги Товариства - без задоволення (т.1 а.с.100-106, а.с.111-112).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомлення-рішення, Товариство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи те, що перевірка проводилась за період діяльності позивача з 01.01.2010 по 01.09.2013 спірні правовідносини регулюються положеннями Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, в редакції чинній на перевірений період, (далі - Закон №334/94-ВР) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення закріплено ст.138 та ст.139 Податкового кодексу України, в редакції чинній на перевірений період (далі - ПК України).

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до положень п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

У період що був предметом проведеної контролюючим органом перевірки Товариством укладено ряд угод з поставки товарів (ліцензійні умови до програмного забезпечення, модулі, плати, комп'ютерна техніка та комплектуючі) з ТзОВ «Інтерпроцесор», ТзОВ «ЮГ-Експрес», ТзОВ «Фрейя Технолоджі», ТзОВ «Тернар Логік ПСВ», ПП «Румеб», ТзОВ «РМ-Техно», ПП «Ново-Ком», ТзОВ «Комп-Плюс», ТзОВ «ГІПЕРІОН-2010», ТзОВ «Альт-таб-системс», ТзОВ «Інтелектуальні технології відеоспостереження», ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень», ТзОВ «ГАЛСЕРВІС ІТ», за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, однак, відповідно до оскаржуваних актів реальність проведених господарських операцій контролюючим органом не підтверджена.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між ТзОВ «Техніка для Бізнесу» та ТзОВ «Інтерпроцесор» 01.11.2010 укладено договір поставки №0111-6/2010 згідно з яким позивачем за період з 01.01.2011 по 01.09.2013 придбано у ТзОВ «Інтерпроцесор» (Постачальник) товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 39 019 234,58 грн., в т.ч. ПДВ 6 503 205,76 грн. відповідно до видаткових та податкових накладних. Товари приймались посадовою особою Товариства на підставі довіреностей на приймання ТМЦ, транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача. Придбаний товари зберігався у складському приміщенні Товариства за адресою: м. Львів, вул. П'ясецького, 12. Розрахунки за отримані товари проведені у грошовій формі та у вигляді погашення заборгованості векселями на загальну суму 55 199 366 грн.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків ТзОВ «Техніка для бізнесу» та ТзОВ «Юг-Експрес» встановлено, що між ними укладено договір поставки від 19.11.2012 №1911/1 згідно з якого в порядку та на умовах, визначених договором, ТзОВ «Юг-Експрес» (Постачальник) зобов'язується поставити, а Товариство (Покупець) прийняти і оплатити комп'ютерні комплектуючі Постачання товару здійснюється окремими партіями, на умовах визначених договором. Сторони визначили можливі базові поставки: EXW - м.Київ, склад Постачальника або FCA - м.Київ, склад Покупця.

Згідно з пп.2.4 та 2.6 вказаного договору товар доставлявся до складських приміщень позивача за рахунок (засобами) продавця - ТОВ «Юг - Експрес». Позивач не поніс витрат на транспортування товарів і відповідно не включало такі витрати до валових витрат.

Товариством на виконання умов вказаного договору отримано від ТзОВ «Юг-Експрес» товарно-матеріальні цінності (телевізори марки Toshiba) на загальну суму 245 030,00 грн., в т.ч. ПДВ 40 838,34 грн. згідно видаткових накладних: № РН-0000165 від 20.11.2012 на загальну суму 48 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 146,67 грн.; № РН-0000176 від 03.12.2012 на загальну суму 75 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 550,00 грн.; № РН-0000214 від 18.12.2012 на загальну суму 25 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 200,00 грн.; № РН-0000217 від 24.12.2012 на загальну суму 25 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 200,00 грн.; № РН-0000002 від 09.01.2013 на загальну суму 25 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4 200,00 грн.; № РН-00000014 від 17.01.2013 на загальну суму 45 250,00 грн., в т.ч. ПДВ 7541,67 грн.

Товари приймалися посадовими особами позивача на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: №Л-16110001 від 16.11.2012; №Л-03120001 від 03.12.2012; №Л-18120001 від 18.12.2012; №Л-24120008 від 24.12.2012; №Л-09010002 від 09.01.2012, №К-001877 від 17.01.2013.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Юг - Експрес».

Відповідно до умов договору поставки №0401-19 від 04.01.2011 Товариством придбано у ТзОВ «Фрейя Технолоджі» товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 8 229 732,12 грн., в т.ч. ПДВ 1371622,02 грн. Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів (які на даний час погашені у встановленому порядку).

На підтвердження отримання товарів за вказаним договором Товариством надано видаткові накладні: №124 від 01.02.2011 на загальну суму 211 999,98 грн., в т.ч. ПДВ 35333,33 грн.; №125 від 07.02.2011 на загальну суму 446 871,78 грн., в т.ч. ПДВ 74 478,63 грн.; №126 від 07.02.2011 на загальну суму 486 134,16 грн., в т.ч. ПДВ 81 022,36 грн.; №127 від 07.02.2011 на загальну суму 405 466,20 грн., в т.ч. ПДВ 67 577,70 грн.; №128 від 07.02.2011 на загальну суму 503 621,40 грн., в т.ч. ПДВ 83 936,90 грн.; №129 від 10.02.2011 на загальну суму 178 137,60 грн., в т.ч. ПДВ 29 689,60 грн.; №130 від 10.02.2011 на загальну суму 591 408,00 грн, в т.ч. ПДВ 98 568,00 грн.; №131 від 10.02.2011 на загальну суму 344 706,00 грн., в т.ч. ПДВ 57 451,00 грн.; №132 від 10.02.2011 на загальну суму 420 450,60 грн., в т.ч. ПДВ 70 075,10 грн.; №312 від 01.03.2011 на загальну суму 459 547,20 грн, в т.ч. ПДВ 76 591,20 грн.; №313 від 01.03.2011 на загальну суму 497 139,60 грн., в т.ч. ПДВ 82 856,60 грн.; №314 від 03.03.2011 на загальну суму 388 526,40 грн, в т.ч. ПДВ 64 754,40 грн.; №315 від 10.03.2011 на загальну суму 507 886,80 грн, в т.ч. ПДВ 84 647,80 грн.; №316 від 14.03.2011 на загальну суму 404 697,60 грн., в т.ч. ПДВ 67 449,60 грн.; №317 від 21.03.2011 на загальну суму 680 118,00 грн., в т.ч. ПДВ 113 353,00 грн.; №318 від 24.03.2011 на загальну суму 690 549,60 грн., в т.ч. ПДВ 115 091,60 грн.; №319 від 28.03.2011 на загальну суму 566 848,80 грн., в т.ч. ПДВ 94 474,80 грн.; №320 від 31.03.2011 на загальну суму 445 622,40 грн., в т.ч. ПДВ 74 270,40 грн.

Товари приймалися посадовою особою Товариства на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: №л-31030013 від 31.03.2011; №л-28030007 від 28.03.2011; №л-24030007 від 24.03.2011; №л-21030008 від 21.03.2011; №л-14030007 від 14.03.2011; №л-10030006 від 10.03.2011; №л-03030005 від 03.03.2011; №л-01030008 від 01.03.2011; №л-10020001 від 10.02.2011; №л-0702005 від 07.02.2011; №л-01020001 від 01.02.2011.

Транспортування товару відповідно до умов договору відбувалося власним транспортом позивача згідно з товарно-транспортних накладних: №0102/04-55/01/7-П від 01.02.2011; №0702/04-55/02/1-П від 07.02.2011; №1002/04-55/02/1-П від 10.02.2011; №0103/04-55/02/4-П від 01.03.2011; №0303/18-33/03/1-П від 03.03.2011; №1003/18-33/03/3-П від 10.03.2011; №1403/04-55/03/3-П від 14.03.2011; №2103/04-55/03/2-П від 21.03.2011; №2403/04-55/03/4-П від 24.03.2011; №2803/04-55/03/2-П від 28.03.2011; №3103/04-55/03/8-П від 31.03.2011.

28.07.2011 між Товариством та ТзОВ «Тернар Логік ПСВ» укладено договір поставки №2807-2/2011 відповідно до умов якого позивачем придбано у товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 5039 342,53 грн., в т.ч. ПДВ 999138,35 грн. Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів.

Вказане підтверджено доданими до матеріалів справи видатковими накладними: №157 від 01.08.2011 на загальну суму 261904,80 грн., в т.ч. ПДВ 43650,80 грн.; №158 від 01.08.2011 на загальну суму 230242,00 грн., в т.ч. ПДВ 46048,40 грн.; №159 від 04.08.2011 на загальну суму 338258,00 грн., в т.ч. ПДВ 67651,60 грн.; №160 від 04.08.2011 на загальну суму 161218,00 грн., в т.ч. ПДВ 32243,60 грн.; №161 від 08.08.2011 на загальну суму 182755,00 грн., в т.ч. ПДВ 36551,00 грн.; №162 від 08.08.2011 на загальну суму 282851,00 грн., в т.ч. ПДВ 56570,20 грн.; №163 від 11.08.2011 на загальну суму 158544,00 грн., в т.ч. ПДВ 31708,80 грн.; №164 від 11.08.2011 на загальну суму 307240,50 грн, в т.ч. ПДВ 61448,10 грн.; №165 від 15.08.2011 на загальну суму 278522,50 грн., в т.ч. ПДВ 55704,50 грн.; №166 від 15.08.2011 на загальну суму 220803,00 грн., в т.ч. ПДВ 44160,60 грн.; №167 від 18.08.2011 на загальну суму 155245,00 грн, в т.ч. ПДВ 31049,00 грн.; №168 від 18.08.2011 на загальну суму 340751,20 грн., в т.ч. ПДВ 68150,24 грн.; №169 від 22.08.2011 на загальну суму 252740,20 грн, в т.ч. ПДВ 50548,04 грн.; №170 від 22.08.2011 на загальну суму 245517,00 грн, в т.ч. ПДВ 49103,40 грн.; №171 від 23.08.2011 на загальну суму 390855,00 грн., в т.ч. ПДВ 78171,00 грн.; №172 від 25.08.2011 на загальну суму 326218,50 грн., в т.ч. ПДВ 65243,70 грн.; №173 від 25.08.2011 на загальну суму 154995,50 грн., в т.ч. ПДВ 30999,10 грн.; №174 від 29.08.2011 на загальну суму 424072,00 грн., в т.ч. ПДВ 84814,40 грн.; №175 від 30.08.2011 на загальну суму 326609,33 грн., в т.ч. ПДВ 65321,87 грн.

Товари прийнято посадовою особою Товариства на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: №л-01080007 від 01.08.2011; №л-1080007 від 01.08.2011; №л-4080005 від 04.08.2011; №л-04080005 від 04.08.2011; №л-08080007 від 08.08.2011; №л-11080007 від 11.08.2011; №л-15080006 від 15.08.2011; №л-18080004 від 18.08.2011; №л-22080006 від 22.08.2011; №л-23080005 від 23.08.2011; №л-25080004 від 25.08.2011; №л-29080005 від 29.08.2011; №л-30080007 від 30.08.2011.

Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно з товарно-транспортними накладними: №0108/04-55/08/1-П від 01.08.2011; №0408/04-55/08/2-П від 04.08.2011; №0808/04-55/08/3-П від 08.08.2011; №1108/04-55/08/4-П від 11.08.2011; №1508/04-55/08/5-П від 15.08.2011; №1808/04-55/08/6-П від 18.08.2011; №2208/04-55/08/6-П від 22.08.2011; №2508/04-55/08/6-П від 25.08.2011; №2908/04-55/08/6-П від 29.08.2011; №3008/04-55/08/6-П від 30.08.2011.

В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «РМ-Техно» надавало Товариству у перевірений період послуги, ліцензії на програмний продукт та обладнання.

Відповідно до видаткової накладної № РМТ-002293 від 12.08.2011 Товариство придбало у ТзОВ «РМ-Техно» товари (ліцензійні ключі до програмного забезпечення, модулі, плати) на загальну суму 61 746,12 грн., в т.ч. ПДВ 10 291,02 грн. Товар приймався посадовою особою позивача на підставі довіреності на прийняття ТМЦ № К001202 від 12.08.2011.

Також ТзОВ «РМ-Техно» надано послуги позивачу, які полягали у проведенні курсу навчання за програмою «Монтаж та програмування обладнання Avaya IP Office». Факт надання вказаних послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт № РМТ0000576 від 28.02.2011 та податковою накладною № 440 від 21.02.2011 на загальну суму 4300,03 грн., в т.ч. ПДВ 716,67 грн.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «РМ-Техно», заборгованість відсутня.

Відповідно до договору поставки №2502-1 від 25.02.2011, укладеного між Товариством та ТзОВ «Комп Плюс» (Постачальник), Товариство придбало товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі) на загальну суму 34 241 613,70 грн., в т.ч. ПДВ 5706 935,62 грн. згідно видаткових та податкових накладних. Товари приймалися посадовою особою позивача на підставі довіреностей на приймання ТМЦ (номери та дати яких вказані у самих видаткових накладних). Транспортування товару відбувалося власним транспортом позивача згідно товарно - транспортних накладних. Розрахунки за придбані товари відбулися шляхом видачі векселів (які на даний час погашені у встановленому порядку), заборгованість відсутня.

Згідно з договором поставки №2102-1 від 21.02.2011 Товариством придбано у ПП «Гіперіон - 2010» (Постачальник) товари (комп'ютерну техніку та комплектуючі) на загальну суму 3489074,40 грн., в т.ч. ПДВ 581512,40 грн. відповідно до видаткових накладних: №17 від 01.03.2011 на загальну суму 697048,80 грн., в т.ч. ПДВ 116174,80 грн.; №18 від 03.03.2011 на загальну суму 594606,00 грн., в т.ч. ПДВ 99101,00 грн.; №19 від 14.03.2011 на загальну суму 329203,20 грн., в т.ч. ПДВ 54867,20 грн.; №20 від 21.03.2011 на загальну суму 712543,20 грн., в т.ч. ПДВ 118757,20 грн.; №21 від 21.03.2011 на загальну суму 515794,80 грн., в т.ч. ПДВ 85965,80 грн.; №22 від 28.03.2011 на загальну суму 639878,40 грн., в т.ч. ПДВ 106646,40 грн. Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ПП «Гіперіон - 2010», заборгованість відсутня.

Транспортування товару відбувалося транспортом позивача згідно товарно-транспортних накладних: №0103/04-55/02/8-П від 01.03.2011; №0303/18-33/03/1-П від 03.03.2011; №1403/04-55/03/3-П від 14.03.2011; № 2103/04-55/03/5-П від 21.03.2011; №2803/04-55/03/7-П від 28.03.2011.

Товари приймалися посадовою особою позивача на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: №Л-01030007 від 01.03.2011; №03030004 від 03.03.2011; №14030006 від 14.03.2011; №2103007 від 21.03.2011; №Л-21030007 від 21.03.2011; №28030006 від 28.03.2011.

По факту реалізації товарів ПП «Гіперіон - 2010» складено податкові накладні: №17 від 01.03.2011 на загальну суму 697048,80 грн., в т.ч. ПДВ 116174,80 грн.; №18 від 03.03.2011 на загальну суму 594606,00 грн., в т.ч. ПДВ 99101,00 грн.; №19 від 14.03.2011 на загальну суму 329203,20 грн., в т.ч. ПДВ 54867,20 грн.; №20 від 21.03.2011 на загальну суму 712543,20 грн., в т.ч. ПДВ 118757,20 грн.; №21 від 21.03.2011 на загальну суму 515794,80 грн., в т.ч. ПДВ 85965,80 грн.; №22 від 28.03.2011 на загальну суму 639878,40 грн., в т.ч. ПДВ 106646,40 грн.

Як це встановлено судом першої інстанції, податковим органом по вказаних операціях донараховано грошове зобов'язання лише з податку на прибуток, оскільки грошові зобов'язання з ПДВ вже донараховувалися за результатами проведення перевірки ще у 2012 році. На підтвердження правомірності формування валових витрат по вказаних господарських операціях з ТзОВ «Гіперіон - 2010» до матеріалів справи долучена постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 у справі №2а-12010/11/1370, якою суд підтвердив право ТзОВ «Техніка для бізнесу» на формування податкового кредиту по контрагенту ТзОВ «Гіперіон - 2010» за березень 2011 року. Вказана постанова набрала законної сили, а тому вірні є висновки суду першої інстанції, що в силу приписів ст. 72 КАС України, обставини викладені в ній є такі, що потребують доказуванню в даній справі.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків Товариства та ТзОВ «Альт Таб Сістемс» судом першої інстанції встановлено, що між вказаними контрагентами укладено договір поставки №30201-3/2008 від 02.01.2008 згідно з яким Товариством придбано товари (комплектуючі до комп'ютерної техніки) на загальну суму 5998066,08 грн., в т.ч. ПДВ 999677,68 грн.

Вказане підтверджено видатковими накладними: №1 від 01.08.2011 на загальну суму 254778,00 грн., в т.ч. ПДВ 42463,00 грн.; №2 від 01.08.2011 на загальну суму 216587,40 грн., в т.ч. ПДВ 36097,90 грн.; №3 від 01.08.2011 на загальну суму 127500,00 грн., в т.ч. ПДВ 21250,00 грн.; №4 від 04.08.2011 на загальну суму 286203,00 грн., в т.ч. ПДВ 47700,50 грн.; №5 від 04.08.2011 на загальну суму 310131,00 грн., в т.ч. ПДВ 51688,50 грн.; №6 від 08.08.2011 на загальну суму 415646,40 грн., в т.ч. ПДВ 69274,40 грн.; №7 від 08.08.2011 на загальну суму 184144,80 грн, в т.ч. ПДВ 30690,80 грн.; №8 від 09.08.2011 на загальну суму 523426,80 грн., в т.ч. ПДВ 87237,80 грн.; №9 від 11.08.2011 на загальну суму 220973,76 грн., в т.ч. ПДВ 36828,96 грн.; №10 від 11.08.2011 на загальну суму 350746,80 грн, в т.ч. ПДВ 58457,80 грн.; №11 від 15.08.2011 на загальну суму 264542,40 грн., в т.ч. ПДВ 44090,40 грн.; №12 від 15.08.2011 на загальну суму 141468,00 грн, в т.ч. ПДВ 23578,00 грн.; №13 від 15.08.2011 на загальну суму 192412,80 грн, в т.ч. ПДВ 32068,80 грн.; №14 від 17.08.2011 на загальну суму 184941,60 грн., в т.ч. ПДВ 30823,60 грн.; №15 від 18.08.2011 на загальну суму 429955,92 грн., в т.ч. ПДВ 71659,32 грн.; №16 від 18.08.2011 на загальну суму 135369,60 грн., в т.ч. ПДВ 22561,60 грн.; №17 від 22.08.2011 на загальну суму 314058,00 грн., в т.ч. ПДВ 52343,00 грн.; №18 від 22.08.2011 на загальну суму 269181,60 грн., в т.ч. ПДВ 44863,60 грн.; №19 від 25.08.2011 на загальну суму 245656,80 грн., в т.ч. ПДВ 40942,80 грн.; №20 від 25.08.2011 на загальну суму 350668,80 грн., в т.ч. ПДВ 58444,80 грн.; №21 від 29.08.2011 на загальну суму 392088,00 грн,. в т.ч. ПДВ 65348,00 грн.; №22 від 29.08.2011 на загальну суму 187584,60 грн., в т.ч. ПДВ 31264,10 грн.

Товари приймалися посадовою особою позивача на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: №л01080008 від 01.08.2011; №л4080006 від 04.08.2011; №л08080008 від 08.08.2011; №л09080006 від 09.08.2011;№л11080008 від 11.08.2011; №л15080007 від 15.08.2011; №л17080004 від 17.08.2011; №л18080005 від 18.08.2011; №л22080007 від 22.08.2011; №л25080005 від 25.08.2011; №л29080006 від 29.08.2011.

Обов'язок по доставці товару взято на себе Товариством, що підтверджено товарно-транспортних накладних: №0108/04-55/08/1-П від 01.08.2011; №0408/04-55/08/2-П від 04.08.2011; №0808/04-55/08/3-П від 08.08.2011; №0908/48-66/08/7-П від 09.08.2011; №1108/04-55/08/4-П від 11.08.2011; №1508/04-55/08/5-П від 15.08.2011; №1808/04-55/08/6-П від 18.08.2011; №2208/04-55/08/6-П від 22.08.2011; №2508/04-55/08/6-П від 25.08.2011; №2908/04-55/08/6-П від 29.08.2011.

Перевіркою встановлено також, що Товариством придбано у ТзОВ «Інтелектуальні Технології Відеоспостереження» товари (програмне забезпечення) згідно видаткових накладних: №РН-007 від 27.01.2012 на загальну суму 8626,00 грн., в т.ч. ПДВ 1437,67 грн. та № РН-008 від 27.01.2012 на загальну суму 26254,00 грн., в т.ч. ПДВ 4375,67 грн. Товар приймався посадовою особою позивача відповідно до довіреності на отримання ТМЦ № К001423 від 27.01.2012.

Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Інтелектуальні Технології Відеоспостереження», заборгованість відсутня. Придбане програмне забезпечення в подальшому реалізовано ТзОВ «Західноукраїнський автомобільний дім».

Відповідно до укладеного договору поставки з ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень» Товариством придбано товари (комплектуючі до комп'ютерної техніки) на загальну суму 148686,56 грн., в т.ч. ПДВ 24781,09 грн. згідно з видатковими накладними: №485 від 15.05.2012 на загальну суму 23724,80 грн., в т.ч. ПДВ 3954,13 грн.; №816 від 13.07.2012 на загальну суму 124961,76 грн., в т.ч. ПДВ 20826,96 грн. Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень», заборгованість відсутня.

Товари приймалися посадовими особами позивача на підставі довіреності на приймання ТМЦ №К001561 від 15.05.2012 та №1635 від 13.07.2012. Розрахунки за придбані товари відбулися у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Галсервіс ІТ», заборгованість відсутня.

По факту реалізації товарів ТзОВ «Торговий дім ІТ Рішень» складено податкові накладні: №48 від 15.05.2012 на загальну суму 23724,80 грн., в т.ч. ПДВ 3954,13 грн.; №67 від 13.07.2012 на загальну суму 124961,76 грн., в т.ч. ПДВ 20826,96 грн.

Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Галсервіс ІТ», то судом першої інстанції встановлено, що Товариством придбано у ТзОВ «Галсервіс ІТ» товари (комплектуючі до комп'ютерної техніки) на загальну суму 231 264,64 грн., в т.ч. ПДВ 38544,11 грн. відповідно до видаткових накладних: №384 від 25.04.2013 на загальну суму 220046,18 грн., в т.ч. ПДВ 36674,36 грн.; №385 від 25.04.2013 на загальну суму 6894,90 грн., в т.ч. ПДВ 1149,15 грн.; №564 від 31.05.2013 на загальну суму 4323,56 грн., в т.ч. ПДВ 720,59 грн.

Товари приймалися посадовими особами позивача на підставі довіреностей на приймання ТМЦ: № К001991 від 25.04.2013; № к2008 від 31.05.2013.

По факту реалізації товарів ТОВ «Галсервіс ІТ» складено податкові накладні: №193 від 25.04.2013 на загальну суму 220046,18 грн., в т.ч. ПДВ 36674,36 грн.; №194 від 25.04.2013 на загальну суму 6894,90грн., в т.ч. ПДВ 1149,15 грн.; №145 від 31.05.2013 на загальну суму 4323,56 грн., в т.ч. ПДВ 720,59 грн.

У лютому 2011 Товариство замовило у ПП «Ново-Ком» послуги реклами, обсяг та ціни на які узгоджені у рахунку-фактурі №СФ-0001867 від 15.02.2011. По факту виконання послу 31.03.2011 підписано акт здачі-приймання робіт на загальну суму 77301,90 грн., в т.ч. ПДВ 12883,65 грн. ПП «Ново-Ком» виписано податкову накладну №718 від 31.03.2011.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за результатами перевірки податковий орган по вказаних операціях донараховано грошове зобов'язання лише з податку на прибуток, оскільки зобов'язання з ПДВ вже донараховувались за результатами проведення перевірки у 2012 році. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 у справі №2а-2572/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, підтверджено право Товариства на формування податкового кредиту по контрагенту ПП «Ново-Ком».

Відповідно до договору поставки №2705-1 від 27.05.2011 з ПП «Румеб» Товариством придбано товари (комп'ютерна техніка та комплектуючі), що підтверджено наданими позивачем видатковими накладними №1 від 01.09.2011, №2 від 02.09.2011, №3 від 05.09.2011, №4 від 08.09.2011, №6 від 12.09.2011, №7 від 15.09.2011, №9 від 19.09.2011, №10 від 22.09.2011, №12 від 26.09.2011, №13 від 29.09.2011.

Товари приймались посадовою особою Товариства на підставі довіреностей на приймання ТМЦ, транспортування товару відбулось власним транспортом Товариства, відповідно до товарно-транспортних накладних. Придбаний товари зберігався у складському приміщенні позивача за адресою: м.Львів, вул.П'ясецького,12.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що відповідно до наявних в матеріалах справи договорів оренди, укладених між ТзОВ «Торговий Дім «Галпан» (Орендодавець) та ТзОВ «Техніка для бізнесу» (Орендар), Орендареві передано у строкове платне користування складське приміщення, за адресою м.Львів, вул.П'ясецького, 12, передача якого підтверджена актами приймання-передачі.

Відповідно до довідки про виробничі потужності від 08.10.2014 №141008/2 на балансі Товариства знаходяться транспортні засоби, офісні та складські приміщення, що відповідачем не спростовано (т.1 а.с.133).

Окрім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

На підтвердження реалізації товарів отриманих від ТзОВ «Юг-Експрес» надано податкові накладні: № 17 від 20.11.2012 на загальну суму 48880,00 грн., в т.ч. ПДВ 8146,67 грн.; № 2 від 03.12.2012 на загальну суму 75300,00 грн., в т.ч. ПДВ 12550,00 грн.; № 40 від 18.12.2012 на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № 43 від 24.12.2012 на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; № 3 від 09.01.2013 на загальну суму 25200,00 грн., в т.ч. ПДВ 4200,00 грн.; №14 від 17.01.2013 на загальну суму 45250,00 грн., в т.ч. ПДВ 7541,67 грн.

По факту поставки ТзОВ «Фрейя технолоджі» виписано наступні податкові накладні: №124 від 01.02.2011 на загальну суму 211 999,98 грн., в т.ч. ПДВ 35 333,33 грн.; №125 від 07.02.2011 на загальну суму 446 871,78 грн., в т.ч. ПДВ 74 478,63 грн.; №126 від 07.02.2011 на загальну суму 486 134,16 грн., в т.ч. ПДВ 81 022,36 грн.; №127 від 07.02.2011 на загальну суму 405 466,20 грн., в т.ч. ПДВ 67 577,70 грн.; №128 від 07.02.2011 на загальну суму 503 621,40 грн., в т.ч. ПДВ 83 936,90 грн.; №129 від 10.02.2011 на загальну суму 178 137,60 грн., в т.ч. ПДВ 29 689,60 грн.; №130 від 10.02.2011 на загальну суму 591 408,00 грн, в т.ч. ПДВ 98 568,00 грн.; №131 від 10.02.2011 на загальну суму 344 706,00 грн., в т.ч. ПДВ 57 451,00 грн.; №132 від 10.02.2011 на загальну суму 420 450,60 грн., в т.ч. ПДВ 70 075,10 грн.; №312 від 01.03.2011 на загальну суму 459 547,20 грн, в т.ч. ПДВ 76 591,20 грн.; №313 від 01.03.2011 на загальну суму 497 139,60 грн., в т.ч. ПДВ 82 856,60 грн.; №314 від 03.03.2011 на загальну суму 388 526,40 грн, в т.ч. ПДВ 64 754,40 грн.; №315 від 10.03.2011 на загальну суму 507 886,80 грн, в т.ч. ПДВ 84 647,80 грн.; №316 від 14.03.2011 на загальну суму 404 697,60 грн., в т.ч. ПДВ 67 449,60 грн.; №317 від 21.03.2011 на загальну суму 680 118,00 грн., в т.ч. ПДВ 113 353,00 грн.; №318 від 24.03.2011 на загальну суму 690 549,60 грн., в т.ч. ПДВ 115 091,60 грн.; №319 від 28.03.2011 на загальну суму 566 848,80 грн., в т.ч. ПДВ 94 474,80 грн.; №320 від 31.03.2011 на загальну суму 445 622,40 грн., в т.ч. ПДВ 74 270,40 грн.

По факту поставки ТзОВ «Тернар Логік ПСВ» надано податкові накладні: №157 від 01.08.2011 на загальну суму 261904,80 грн., в т.ч. ПДВ 43650,80 грн.; №158 від 01.08.2011 на загальну суму 230242,00 грн., в т.ч. ПДВ 46048,40 грн.; №159 від 04.08.2011 на загальну суму 338258,00 грн., в т.ч. ПДВ 67651,60 грн.; №160 від 04.08.2011 на загальну суму 161218,00 грн., в т.ч. ПДВ 32243,60 грн.; №161 від 08.08.2011 на загальну суму 182755,00 грн., в т.ч. ПДВ 36551,00 грн.; №162 від 08.08.2011 на загальну суму 282851,00 грн., в т.ч. ПДВ 56570,20 грн.; №163 від 11.08.2011 на загальну суму 158544,00 грн., в т.ч. ПДВ 31708,80 грн.; №164 від 11.08.2011 на загальну суму 307240,50 грн, в т.ч. ПДВ 61448,10 грн.; №165 від 15.08.2011 на загальну суму 278522,50 грн., в т.ч. ПДВ 55704,50 грн.; №166 від 15.08.2011 на загальну суму 220803,00 грн., в т.ч. ПДВ 44160,60 грн.; №167 від 18.08.2011 на загальну суму 155245,00 грн, в т.ч. ПДВ 31049,00 грн.; №168 від 18.08.2011 на загальну суму 340751,20 грн., в т.ч. ПДВ 68150,24 грн.; №169 від 22.08.2011 на загальну суму 252740,20 грн, в т.ч. ПДВ 50548,04 грн.; №170 від 22.08.2011 на загальну суму 245517,00 грн, в т.ч. ПДВ 49103,40 грн.; №171 від 23.08.2011 на загальну суму 390855,00 грн., в т.ч. ПДВ 78171,00 грн.; №172 від 25.08.2011 на загальну суму 326218,50 грн., в т.ч. ПДВ 65243,70 грн.; №173 від 25.08.2011 на загальну суму 154995,50 грн., в т.ч. ПДВ 30999,10 грн.; №174 від 29.08.2011 на загальну суму 424072,00 грн., в т.ч. ПДВ 84814,40 грн.; №175 від 30.08.2011 на загальну суму 326609,33 грн., в т.ч. ПДВ 65321,87 грн.

У зв'язку з тим, що позивачем придбавався товар в ТзОВ «Інтелектуальні Технології Відеоспостереження» шляхом здійснення попередньої оплати, податкові накладні № 12 (на загальну суму 8626,00 грн., в т.ч. ПДВ 1437,67 грн.) та №13 (26254,00 грн., в т.ч. ПДВ 4375,67 грн.) виписані по першій події (оплата за товар) 24.01.2012.

По факту реалізації товарів, ТзОВ «РМ-Техно» виписано податкову накладну №127 від 12.08.2011 на загальну суму 61746,12 грн., в т.ч. ПДВ 10 291,02 грн.

Також з досліджуваного акта перевірки вбачається, що доводи податкового органу щодо нереальності поставки товарів ґрунтуються також на висновках актів перевірок інших ДПІ щодо перевірки контрагентів позивача, які не можуть братись судом до уваги при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що зазначені акти не містять жодних даних щодо обставин досліджуваних судом господарських операцій, а отже не спростовують їх здійснення. Вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем.

Висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 (справа №21-47а10 та постанові від 11.12.2007 (справа №21-1376во06).

Таким чином, невиконання чи неналежне виконання контрагентами свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності такими контрагентами, не можуть створювати наслідки для самого позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючих суб'єктів не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що спірні правочини в судовому порядку недійсними не визнавались, відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними правочинів укладених позивачем з вказаними контрагентами, і в акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб підприємства до кримінальної відповідальності. Відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних правочинів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, суд апеляційної інстанції зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентами.

Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.195 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №813/6371/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 09.12.2016р.