Ухвала

від 24.11.2016 по справі 821/3357/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Київ К/800/7104/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Юрченко В.П.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Фабрика» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Фабрика» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Фабрика» (далі - ТОВ «ТРЦ Фабрика») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - ДПІ у м. Херсоні) в якому просить визнати протиправними скасувати податкові повідомлення - рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні задоволено. Скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТРЦ Фабрика» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «ТРЦ Фабрика» подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року.

ДПІ у м. Херсоні подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ «ТРЦ Фабрика».

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «ТРЦ Фабрика» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податку контрагентами-постачальниками TOB «Хорост», TOB «Молл Девелопмент» за грудень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами перевірки складено акт №128/21-03-22-04/37541696 від 29 травня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік у сумі 440843,00 грн. - ст.44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.5, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за грудень 2014 року на загальну суму ПДВ 88168,52 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у грудні 2014 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 88168,52 грн.

Листом №7150/10/21-03-22-04 від 17 червня 2015 року на письмові заперечення TOB «ТРЦ Фабрика» від 11 червня 2015 року висновки до акту перевірки ДПІ у м. Херсоні залишені без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001802200 від 18 червня 2015 року про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 440843,00 грн. та №0001812200 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 88169,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 44084,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення №0001802200 від 18 червня 2015 року та №0001812200 від 18 червня 2015 року залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, TOB «ТРЦ Фабрика» мало господарські правовідносини з TOB «Хорост» (договір оренди новорічної ялинки та новорічних прикрас з логотипом ТРЦ Фабрика №ДГ-040).

Судом апеляційної інстанції зазначено, що адресою ТОВ «Хорост» є: м. Харків, вул. Селянська, буд. 124, проте з тексту вищевказаного договору вбачається інша адреса підприємства, а саме м. Херсон, вул. Комкова, 89, офісне приміщення 3 поверх, № 6/3 та вид послуг, який не передбачений для діяльності ТОВ «Хорост». В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження параметрів орендованої ялинки, адже монтаж, встановлення та демонтаж даного виду розкладних ялинок потребує спеціальної техніки, однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності подібної техніки як у позивача так і у ТОВ «Хорост». Про факт виконання умов договору свідчить акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №ОУ-0000108 від 16 грудня 2014 року та фото-звіт із зображенням новорічної ялинки та новорічних прикрас з логотипом ТРЦ Фабрика, що відповідає умовам договору. За актом приймання - передачі (повернення) від 15 січня 2015 року орендарем повернуто майно (розкладну новорічну ялинку та новорічні прикраси з логотипом ТРЦ Фабрика) орендодавцеві, проте в даних актах здачі - приймання робіт не вказано, які саме роботи були виконані, ким були виконані та яку техніку було залучено.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що TOB «Хорост» не було відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних придбання у контрагенів - постачальників новорічної ялинки, переданої в оренду позивачу, та не надано ДПІ звітності про середньооблікову кількість штатних працівників у грудні 2014 року (Форма № Д4) та відомостей щодо залучених осіб до послуг з установки, монтажа та демонтажа майна, що орендується ТОВ «ТРЦ Фабрика», а податкова накладна за передачу майна в оренду містить іншу номенклатуру.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що між TOB ТРЦ «Фабрика» та TOB «Молл Девелопмент» укладено договір про надання ріелторських послуг за №311 від 16 березня 2011 року, договір про внесення змін до попереднього договору від 15 серпня 2012 року та додаткову угоду до договору про надання ріелторських послуг щодо пошуку конкретних клієнтів список яких зазначено у цій додатковій угоді №40 від 20 листопада 2014 року в якій сторони погодили суму винагороди за надані послуги, а отже додаткова угода, що погоджує суми винагороди за ріелторські послуги складена більше ніж через рік після початку вищевказаної оренди торгівельних майданчиків, крім того в матеріалах справи відсутнє обґрунтування сум винагороди по кожному з орендарів, відсутні розрахунки як саме формується ціна за послуги, які надавало ТОВ «Молл Девелопмент» позивачу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що TOB «ТРЦ Фабрика» не підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

За таких обставин суд апеляційної інстанцій дійшов до висновку про те, що TOB «ТРЦ Фабрика» не правомірно включено суми за господарськими операціями зі своїми контрагентами до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог TOB «ТРЦ Фабрика».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Фабрика» залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко В.П. Юрченко