Ухвала

від 29.11.2016 по справі 810/1013/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Київ К/800/26720/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І. за участю

секретаря : Латишевої Л.П.

представників:

позивача: Бунти В.Г.

відповідача: Піддубки Є.Д., Каленик О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року

у справі № 810/1013/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Фозі-Фуд"

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фозі-Фуд» (далі - позивач, ТОВ «Фозі-Фуд») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.02.2016 р. №0000173901.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Фозі-Фуд», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бєлтранс», ТОВ «СФС Трейд», ТОВ «Агробіотрейд» за період з 01.05.2015 р. по 31.07.2015 р., за результатами якої складено акт № 55/28-10-39-10/32294926 від 22.01.2016 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 198 Податкового кодексу України, пунктів 2.4, 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 70 292 752 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000173901 від 19.02.2016 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 70 292 752 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору поставки № 0311/04 від 03.11.2014 р. ТОВ «Бєлтранс» зобов'язалось передати у власність позивача товар, а останній - прийняти та оплатити його. На підставі цього договору були складені видаткові накладні на поставку соняшникової олії.

Згідно договору № 1М від 15.05.2015 р. ТОВ «Фоззі-Фуд» придбало у ТОВ «СФС Трейд» олію соняшникову нерафіновану.

Відповідно до договорів № 21/04-МП від 24.04.2015 р., № 27/04-СОЯ від 24.04.2015 р., № 01/ЖМ-07/15 від 01.07.2015 р. позивачем придбано у ТОВ «Агробіотрейд» соняшникову олію, сою та соняшникову макуху.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун