Ухвала

від 07.12.2016 по справі 2а-6236/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2016 р. м. Київ К/800/40125/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

головуючого Бухтіярової І .О .

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013

у справі № 2а-6236/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промімпекс Трейд» (далві - позивач, ТОВ «Промімпекс Трейд»)

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській област)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Промімпекс Трейд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652301 від 03.12.2012 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, правонаступником якої є ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому порядку, за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Укрдрім», складено акт № 75/22-05/36964442 від 19.04.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження сплати податку на додану вартість, рядок 25 Декларації з ПДВ, за червень 2011 року, на суму 160 000 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження 03.12.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000652301 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 160 001 грн., в т.ч.: 160 000 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Промімпекс Трейд» в особі директора ОСОБА_2 (далі - замовник) та ТОВ «Укрдрім» в особі директора ОСОБА_3 (далі - виконавець) укладено договір від 05.04.2011 № 5/04-11, за умовами якого виконавець виконує роботи на користь замовника по збиранню сільськогосподарської техніки та пусконалагоджувальні роботи.

На виконання даного договору ТОВ «Укрдрім» виписало податкову накладну від 30.06.2011 № 266 на суму 800 000 грн., у тому числі ПДВ 160 000 грн. та складено акт здачі-прийняття робіт від 30.06.2011 № УД-226.

В акті перевірки податковий орган посилається на: акт від 07.03.2012 № 115/23-3/36302590 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім», яким встановлено, що операції здійснені ТОВ «Укрдрім» з контрагентами не мали реального товарного та матеріального характеру, оскільки не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявних розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів; висновок почеркознавчого дослідження від 03.02.2012 № 28 по підприємству ТОВ «Укрдрім», яке проведене спеціалістом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ майором міліції ОСОБА_4 та яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3, який згідно витягу з ЄДРПОУ від 06.06.2012 є керівником ТОВ «Укрдрім», на первинних документах виконані іншою особою; порушення СУ ДПС у м. Києві 02.03.2012 кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ «Укрдрім» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно за ч. 2 ст. 205 КК України та за ч. 2, ч. 4 ст. 358 КК України за фактом підроблення документів ТОВ «Укрдрім» невстановленими слідством особами.

З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку, що операції, здійснені ТОВ «Укрдрім», не мали реального товарного та матеріального характеру, оскільки не встановлено наявності у контрагента позивача виробничих та офісних приміщень, трудових ресурсів, не виявлено наявності економічних або інших причин (ділової мети) ведення господарської діяльності, а тому правочин укладений між позивачем та ТОВ «Укрдрім» відповідно до ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, є нікчемним та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з надання послуг між позивачем та ТОВ «Укрдрім» фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами; директор позивача в суді пояснив, що спочатку придбавались деталі та елементи сільськогосподарської техніки в іноземних фірм, і оскільки у підприємства відсутні складські приміщення, техніку збирало ТОВ «Укрдрім» на власних виробничих потужностях, зібрана техніка також зберігалась у ТОВ «Укрдрім» і у подальшому реалізовувалась іншим покупцям; позивачем не було надано до суду доказів, які б підтверджували факт придбання деталей та елементів сільськогосподарської техніки, з яких у подальшому збиралась сільськогосподарська техніка, а також доказів зберігання зібраної сільськогосподарської техніки у ТОВ «Укрдрім»; з аналізу наданих позивачем договорів та інших документів первинного обліку, на підтвердження факту придбання позивачем послуг у ТОВ «Укрдрім» з метою подальшого продажу сільськогосподарської техніки іншим підприємствам, встановлено, що правочини купівлі-продажу даної техніки були укладені позивачем і виконані ним до виконання ТОВ «Укрдрім» зобов'язань відповідно до договору від 05.04.2011 № 5/04-11; згідно пояснень засновників ТОВ «Укрдрім», ніхто ОСОБА_3 на посаду директора вказаного товариства не призначав та збори засновників з цього приводу не проводились.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що товарність операцій, проведених між ТОВ «Промімпекс Трейд» та ТОВ «Укрдрім» підтверджена первинними документами; ТОВ «Укрдрім» мало спеціальну правосуб'єктність та могло видавати податкові накладні; позивачем були надані суду всі необхідні первинні документи для віднесення до податкового кредиту в червні 2011 року 160 000 грн. ПДВ.

Однак, суд касаційної інстанції вважає судове рішення апеляційного адміністративного суду необґрунтованим та таким, що прийняте передчасно, з огляду на наступне.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Задовольняючи позов і визнаючи право позивача на формування податкового кредиту, суд апеляційної інстанції некритично поставився до оцінки наданих доказів з огляду на необхідність дотримання принципу офіційного з'ясування обставин справи.

Відтак, для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції необхідно було встановити чи відбулося фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Укрдрім»), які могли спричинити реальні зміни майнового стану підприємства, та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані платника податків; перевірити наявність у товариства під час здійснення зазначених господарських операцій технічних; дослідити факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні робіт, що придбані платником податку у ТОВ «Укрдрім».

Крім того, встановленню підлягає також зв'язок між фактом придбання робіт і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання товарів (робіт, послуг), використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентом, який не виконує своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладеної угоди і фактичного здійснення за цією угодою операцій.

Всупереч вимогам статей 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені доводи податкового органу суд апеляційної інстанції до уваги не взяв і не перевірив, наданим на їх підтвердження доказам правової оцінки не надав, хоча вони піддають сумніву висновки апеляційного суду щодо неправомірності доводів відповідача і мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2013 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько