Рішення

від 07.12.2016 по справі 904/5130/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2016 Справа № 904/5130/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Стальтранс", (м. Луганськ)

до Приватного підприємства "Вега Транс", (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізична особа-піприємець ОСОБА_1

про стягнення 26 292,54 грн.

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 25.02.2015 року, представник;

від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Стальтранс" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Вега-Транс" (далі-відповідач) про стягнення 26 292,54 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 24 000,00 грн. - основного боргу, 1 679,87 грн. - інфляційних втрат, 612,67 грн. - 3 % річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за транспортною заявкою № 235 від 05.06.15р. в частині повного та своєчасного розрахунку за перевезення вантажу автопоїздом д/н НОМЕР_1/ВВ8092ХХ за маршрутом Чехія - Україна м. Дніпропетровськ.

Представником відповідача в судовому засіданні надано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що оплата виконується після надання наступних документів: оригінала CMR, оригінала рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, оригіналу договору. Як вбачається з доданого до позову опису вкладення до цінного листа, відправленого на ім'я відповідача, всупереч взятим на себе зобов'язанням, та погодженим сторонами умовам заявки, позивачем відповідачу так і не було надіслано оригінал податкової накладної та оригінал договору. Також, у відзиві відповідач зазначає, що наданої позивачем до матеріалів справи транспортної заявки від 05 червня 2015 року №325 вбачається, що вона не є договором перевезення вантажу, відповідач не є вантажоотримувачем або вантажовідправником в розумінні Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Окрім того, відповідач зазначає, що з фактичних обставин справи, днем поставки є 12 червня 2015 року згідно умов транспортної заявки № 235 від 05 червня 2015 року, перебіг позовної давності відповідно почався для позивача 13 червня 2015 року, проте до суду із позовом позивач звернувся лише 17 червня 2016 року, тобто вже після спливу терміну позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, встановленого в один рік, у зв'язку з чим просить суд застосувати позовну давність у справі № 904/5130/16 та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.16 розгляд справи відкладено на 11.08.16.

29.07.2016 до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення вих. №3/07 від 22.07.2016 на відзив відповідача (а.с. 34-36).

У зв'язку з перебуванням судді Дубініна І.Ю. на лікарняному з 05.08.16, слухання справи №904/5130/16 не відбулося, про що сторони були повідомлені листом господарського суду від 11.08.16.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.16 призначено колегіальний розгляд справи № 904/5130/16.

Розпорядженням керівника апарату суду від 15.08.2016 за № 601 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу" проведено повторний автоматизований розподіл справи №904/5130/16 в зв'язку з призначенням ухвалою суду від 12.08.2016 колегіального розгляду справи у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.08.2016 визначено склад колегії, до якої входять: головуючий суддя Дубінін І.Ю., судді: Рудовська І.А., Кеся Н.Б.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2016 справу № 904/5130/16 прийнято до розгляду в колегіальному складі суду та призначено її розгляд у засіданні на 08.09.16.

Позивач в судове засідання не з'явився, але 30.08.16р. надіслав до канцелярії суду заяву №03/08 від 26.08.16, в якій просить суд розглянути справу за наявними документами без участі свого представника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.16 розгляд справи відкладено на 12.10.16.

26.09.2016 до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові пояснення вих. №3/09 від 21.09.2016 стосовно доказів вручення вантажу вантажоотримувачем (а.с. 64-65).

У зв'язку з поданням заяви про відставку, суддю Дубініна І.Ю. звільнено з посади постановою Верховної Ради України від 22.09.2016року "Про звільнення суддів".

Відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, на підставі якого справу передано для розгляду головуючому судді Мартинюку С.В., суддям Кеся Н.Б. та Рудовській І.А.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2016 справу №904/5130/16 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.10.2016.

Ухвалою господарського суду від 18.10.16 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 03.11.2016 у зв'язку із залученням третьої особи до участі у справі та необхідності витребування додаткових документів.

24.10.2016 представник відповідач подав до канцелярії суду клопотання про доручення до матеріалів справи письмові пояснення ФОП ОСОБА_1 та Витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо наявних відомостей про ФОП ОСОБА_1 №1001569643 станом на 20.10.2016 (а.с. 84-88). Судом оглянуто та долучено вищевказані документи до матеріалів справи.

03.11.16 судове засідання не відбулось, оскільки суддя Рудовська І.А. перебувала на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.16 розгляд справи відкладено на 01.12.16.

Позивач в судове засідання 01.12.16 не з'явився, але 28.11.16р. надіслав до канцелярії суду заяву №01/11 від 24.11.16, в якій просить суд розглянути справу за наявними документами без участі повноважного представника.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про доручення до матеріалів справи додаткові документи, а саме копію договору - доручення №СВИ2015 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів з автомобільному сполученні від 01.01.2015, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Вега Транс» та копію платіжного доручення ПП «Вега Транс» №552 від 16.06.2016 на суму 7500 грн. Судом оглянуто та долучено вищевказані документи до матеріалів справи.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2015 між Приватним підприємством «Вега Транс» (далі - відповідач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія "Стальтранс" (далі - позивач/перевізник) укладено транспортну заявку №235 на виконання перевезення за маршрутом 41311 (Чехія)-Україна, м. Дніпропетровськ.

З транспортної заявки №235 від 05.06.15 свідчить, що датою завантаження визначено 09.06.2015, адресою завантаження - Giazura a.z.o, 413-11, Roudnoce nad Iabem. CZECH REPABLIC, СZ 62243462, дата розвантаження - 12.06.2015, місцем вивантаження зазначено - м. Дніпропетровськ, вул. Байкальська, 2-Б, форму оплати визначено - безготівкова, по оригіналам документів 5 днів (рахунок, акт, СМR). Також визначено вантаж, який має бути перевезений за цією заявкою - сировина для керамічної плитки (а.с.8).

Відповідно до ч.1, 2 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення укладається у письмовій формі.

У відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті заявка між сторонами укладена у письмовій формі, підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін.

Частиною 1 статті 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Сторони погодили вартість перевезення вантажу за зазначеною транспортною - заявкою у розмірі - 24 000, 00 грн.

Отже, транспортна-заявка №235 від 05.06.2015 укладена сторонами, відповідає вимогам, що стявляться чинним цивільним законодавством до такого виду договорів.

Як свідчить з матеріалів справи, Позивачем на підставі транспортної заявки №235 від 05.06.2015 здійснено перевезення вантажу автопоїздом державний номер НОМЕР_1/ВВ8092ХХ, що підтверджується міжнародною транспортною накладеною (СМR) №0788524 (а.с. 42).

Позивач у позовній заяві стверджує про те, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо оплати вартості перевезення вантажу, здійсненого за вказаною транспортною заявкою.

Вказаною заявкою встановлено, що документами для здійснення оплати за перевезення є акт, рахунок, СМR (транспортна накладена).

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані документи, а саме: транспортна заявка №235 від 05.06.2015, накладна (СМR) №0788524, акт надання послуг №9 від 12.06.2015, рахунок №10 від 12.06.2015 на суму 24 000, 00 грн. Позивачем на адресу відповідача надіслані поштою рекомендованим листом з описом вкладень (а.с.40).

Відповідно до умов транспортної заявки оплата здійснюється у безготівковій формі протягом 5 - ти днів після отримання документів.

Як слідує з повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення №8800505189294, вказані документи отримані відповідачем 07.07.2015 (а.с.41).

Таким чином, Відповідач повинен був здійснити оплату рахунку до 12.07.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду справи відповідачем доказів оплати вартості перевезення вантажу за транспортною заявкою №235 від 05.06.20015 у розмірі 24 000,00 грн. суду не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у розмірі 24 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення перевізної плати за транспортною заявкою №235 від 05.06.20015 у розмірі 24 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в сумі 612,67 грн. за загальний період прострочення з 13.07.2017 по 18.05.2016 та інфляційні втрати у розмірі 1679,87 грн. за період липень 2015 по квітень 2016.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що здійснені Позивачем розрахунки відповідають обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 612,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1679,87 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог з наступник підстав: відсутність оригінала податкової накладної, спливу строку позовної давності - 1 рік, невизнання відповідачем транспортної заявки №325 від 05.06.2015 договором перевезення вантажу та відсутність оригіналу договору.

Щодо відсутності у розпорядженні позивача оригіналу податкової накладної слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем як платником податку на додану вартість, складено податкову накладну №7 від 12.06.2015 (а.с.38) в електронній формі до Єдиного реєстру податкових накладних, як передбачено чинним законодавством, що підтверджується повідомленням про отримання звітності (а.с. 39).

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, з метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Таким чином, відповідно до діючого податкового законодавства на момент складання податкової накладної №7 від 12.06.2015р. податкові накладні в Україні паперовому вигляді не складалися, отже позивач не зобов'язаний був направляти накладну на адресу відповідача.

Отже, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та нормами податкового законодавства.

Щодо спливу строку позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до умов транспортної заявки №235 від 05.06.2015р. оплата здійснюється в безготівковій формі протягом 5-ти днів після отримання оригіналів документів (рахунок. акт, СМК).

Зазначені документи, а саме: транспортна заявка №235 від 05.06.2015, накладна (СМК) №0788524, акт надання послуг №9 від 12.06.2015, рахунок №9 від12.06.2015 на суму 24000 грн., надіслані відповідачу поштою рекомендованим листом з описом вкладень. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення №8800505189294 направлені позивачем документи отримані відповідачем 07.07.2015.

Відповідач вважає, що перебіг позовної давності почався для Позивача з 13.06.2015, тобто з наступного дня після дати поставки (12.06.2015), яка визначена транспортною заявкою №235 від 05.06.2015.

Господарський суд не погоджується з твердженням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, позовна давність встановлюється тривалістю в 1 рік з моменту спливу трьохмісячного строку з дати складання накладної (СМR).

В матеріалах справи міститься оригінал накладної (СМR), з якої вбачається, що датою складання даної накладної є - 09.06.2015, таким чином, строк позовної давності до даного спору може встановлюватися з 10.09.2015р. Позивач до суду із позовом звернувся 17.06.2015, тобто в межах позовної давності передбаченого ч.1 ст. 32 Конвенції.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не знаходить законних підстав для застування строків позовної давності.

Щодо невизнання відповідачем транспортної заявки №235 від 05.06.2015 договором перевезення вантажу та відсутність у його розпорядженні оригіналу договору слід зазначити наступне.

Загальні положення про перевезення визначені у ст. 909 ЦК України, відповідно до якої перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд дослідивши транспортну заявку від 05.06.2015р. №235 прийшов до висновку, що вона містить всі істотні умови, що передбачено для договору перевезення, вчинена в письмовій формі за допомогою електронного засобу зв'язку, що свідчить про укладання між сторонами договору, який виражений у формі транспортної заявки №325 від 05.06.2015.

Таким чином, твердження відповідача про невизнання транспортної заявки №325 від 05.06.2015 договором перевезення вантажу є безпідставним та хибним.

Також, відповідач стверджує, що позивач у визначений строк вантаж вантажоотримувачу не поставив у зв'язку з поломкою, тому відповідач змушений був за власний рахунок виконати зобов'язання перед вантажоотримувачем з доставки вантажу автомобілєм НОМЕР_2, який був наданий відповідачем на заміну несправному автомобілю.

Але, відповідачем не подано до суду належних доказів відмови позивача від виконання зобов'язання щодо перевезення вантажу, також відсутні інші докази розірвання договору перевезення внаслідок поломки автомобіля. Відповідачем не доведено неможливості виконання зобов'язання позивачем, а від так у відповідача були відсутні підстави для зміни перевізника по шляху прямування.

А навпаки, суд дослідивши оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 0788524, яку позивачем подано як доказ виконання перевезення вантажу автопоїздом д/н НОМЕР_1/ВВ8092ХХ за маршрутом Чехія -Україна, м.Дніпропетровськ встановлено, що в 24 графі накладної №0788524 «вантаж одержано» значиться ПАТ з іноземними інвестиціями «ІНТЕРКЕРАМА», що співпадає з назвою вантажоотримувача, що вказане в графі 2 «одержувач».

Прямування. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані у встановленому порядку відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та правомірними, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Вега Транс» (07402, місто Дніпро, вулиця Панікахи, 2, корпус 8, офіс 36-а, код ЄДРПОУ 35366142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» (юридична адреса: 91050, місто Луганськ, квартал Лєвченко, 16-б/17; поштова адреса: 88000, місто Ужгород, вулиця Поштова, 4 ВЗ - Ужгород, а/с 89, код ЄДРПОУ 33922441) суму основного боргу у розмірі 24 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1676,87 грн., 3% річних у розмірі 612, 67 грн., та 1378,00 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.12.2016.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5