Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/17297/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016Справа №910/17297/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО"

про стягнення заборгованості 218 260,01 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Євстігнєєв А.С. - представник за довіреністю від 05.09.2016

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 Жмарьова О.М. - представник за довіреністю №16-001 від 28.10.2016

У судовому засіданні 07.12.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" про стягнення заборгованості 218 260,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між ТОВ "РАФ-ТРАНС" (позивач) та ТОВ "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" (відповідач-2) договору про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТР 15/18 від 13.11.2015, відповідач-2 не оплатив отримані від позивача послуги на загальну суму 177 254,00 грн., в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 218 260,01 грн., з яких: 177 254,00 грн. - основна сума боргу, 30 803,34 грн. - пеня, 2 534,97 - 3 % річних та 7 667,70 грн. - інфляційні втрати. Враховуючи, що виконання грошового зобов'язання за договором від 13.11.2015 було забезпечене договором поруки № 1 від 20.07.2016, укладеного між позивачем та ТОВ "Градбуд" (відповідач-1), позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 218 260,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17297/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 12.10.2016.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 та 02.11.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 02.11.2016 та 23.11.2016 відповідно.

22.11.2016 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача-2, у якому останній зазначає, що згідно міжнародних товарно-транспортних накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, неможливо дійти висновку про те, що позивачем було дійсно доставлено вантаж до м. Переяслав-Хмельницького та вручено його уповноваженій особі.

22.11.2016 через загальний відділ діловодства суду відповідач-1 подав заяву, відповідно до якої підтвердив факт укладання договору поруки № 1 від 20.07.2016 позивачем, позовні вимоги визнав обґрунтованими , розгляд справи просив здійснювати без участі ТЗОВ "ГРАДБУД".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 07.12.2016.

У судове засідання, призначене на 07.12.2016, з'явились представники позивача та відповідача-2.

У судовому засіданні суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача-2 щодо задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

13 листопада 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (надалі- позивач/перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" (надалі - відповідач-2/експедитор) було укладено договір про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТР15/18, відповідно до п.1.1. якого предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором та перевізником при здійсненні та організації перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами перевізника по замовленням (заявкам) експедитора, та пов'язаних із ними різноманітних послуг.

Відповідно до п. 1.2. договору перевізник, в межах даного договору, надає експедитору послуги по організації перевезення власним чи найманим вантажним транспортом відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних конвенцій і угод в сфері міжнародних перевезень.

Згідно п. 2.2. договору за дорученням експедитора і на підставі даного договору перевізник надає одну чи декілька з наступних послуг:

- організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України і інших країн;

- виконує послуги по розсиланню товарно-транспортної документації;

- здійснює розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- бере участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством і вирішує з перевізником претензійні питання;

- за згодою сторін виконує інші доручення експедитора.

Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються у заявці. Допускається одержання заявки по факсимільному зв'язку та/або по електронній пошті (E-mail). Умови, що викладені у конкретній заявці мають переважне право перед умовами договору (п. 2.3. договору).

Замовлення (заявка) є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.4. договору).

За умовами п. 1.4. договору перевізник зобов'язується виконувати свої обов'язки на умовах даного договору, а експедитор зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Оплата послуг перевізника та вартості перевезення здійснюється експедитором згідно рахунку перевізника на протязі 5 календарних днів з моменту доставки вантажу та за умови надання документів, вказаних в п. 5.4 даного договору. Дата доставки вантажу вказується в CMR вантажоотримувачем (п. 5.3. договору).

Пунктом 11.1. договору сторони встановили, що даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Крім того, 20.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (надалі - позивач/кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Градбуд" (надалі - відповідач-1/поручитель) з метою забезпечення зобов'язань відповідача-2 за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТР 15/18 від 13.11.2015 було укладено договір поруки № 1, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків та грошових зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" (надалі - відповідач-2/боржник) перед кредитором за договором № ТР15/18 від 13.11.2015 з усіма змінами та доповненнями, заявками тощо у повному обсязі.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником грошових зобов'язань, що виникають у боржника із договору послуг в частині: сплати основної суми боргу, неустойки (штрафу, пені), суми інфляційного збільшення основної суми боргу, 3 % річних, а також будь-яких інших грошових зобов'язань за договором послуг на суму, що не перевищує 500 000,00 грн. (п. 2.2. договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі заявок ТОВ "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" на перевезення вантажу в міжнародному сполучені № 3 від 18.11.2015 та № 2 від 26.11.2015 було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Великобританія - Україна, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR):

- № 000475 від 30.11.2015;

- № 000184 від 30.11.2015;

- № 000084 від 07.12.2015.

Згідно умов п. 1.3. договору послуга вважається виконаною після підписання сторонами Акту виконаних робіт.

За твердженням позивача, ТОВ "РАФ-ТРАНС" належним чином виконало взяті на себе зобов'язання за договором, а саме, надало за Актами здачі-прийняття робіт: № РТ-07/12/11, № РТ-07/12/10 від 07.12.2015 та № РТ-15/12/7 від 15.12.2015 транспортні послуги на загальну суму 177 254,00 грн., оплата щодо яких відповідачем не здійснена.

29.04.2016 та 31.08.2016 позивач направив на адресу відповідача-2 вимоги вих. № 74 та вих. № 203 про стягнення заборгованості за договором № ТР15/18 від 13.11.2015 на загальну суму 177 254,00 грн., проте останні були залишені відповідачем без відповіді та без оплати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173 , 174 , 175 Господарського кодексу України , ст. ст. 11 , 202 , 509 Цивільного кодексу України , і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України . Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" , передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Як встановлено судом, факт надання міжнародних транспортних послуг за заявками відповідача-2 по маршруту Cheshire (Великобританія) - Pereyaslav-Khmelnitsky (Україна) підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародними транспортними накладними (CMR): № 000475, № 000184 від 30.11.2015 та № 000084 від 07.12.2015.

Крім того, на виконання п. 1.3 договору, у матеріалах справи наявні підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печаткам Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з вантажного перевезення Англія/Cheshire - Україна/м. Переяслав-Хмельницький:

- № РТ-07/12/11 від 07.12.2015 на суму 59 169,00 грн.

- № РТ-07/12/10 від 07.12.2015 на суму 59 169,00 грн.

- № РТ-15/12/7 від 15.12.2015 на суму 58 916,00 грн.

Враховуючи підписані Акти здачі-приймання робіт та відсутність з боку відповідача-2 письмових зауважень або претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 5.4. договору сторони передбачили, що для проведення експедитором оплати послуг по виконаній заявці перевізник повинен надати експедитору оригінали (факсимільні копії з наступним наданням оригіналів) наступних документів:

- акт виконаних робіт;

- рахунки за надані послуги;

- податкову накладну в електронному вигляді, зареєстровану в ЄРПН;

- оригінал товарно-транспортної накладної (CMR) з відмітною про одержання вантажу.

Оплата послуг перевізника та вартості перевезення здійснюється експедитором згідно рахунку перевізника на протязі 5 календарних днів з моменту доставки вантажу та за умови надання документів, вказаних в п. 5.4 даного договору.

Судом встановлено, що на виконання вимог п. 5.4. договору, позивачем були надіслані на адресу відповідача-2 документи та рахунки-фактури на загальну суму 177 254,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи та належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист від 18.02.2016, фіскального чеку № 5137 від 18.02.2016 та рекомендованого повідомлення № 0813211204312, з якого вбачається, що поштове відправлення було вручено представнику ТОВ "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" 09.03.2016.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки сплати, зазначені в п. 5.3. договору, строк виконання грошових зобов'язань відповідача по сплаті за надані послуги на момент вирішення спору настав.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач двічі направляв на адресу відповідача вимоги №74 та № 203 про сплату заборгованості за договором № ТР15/18 від 13.11.2015 на загальну суму 177 254,00 грн., факт надсилання яких на адресу відповідачем-2 підтверджується доданими до матеріалів справи копіями описів вкладення у цінний лист, фіскальними чеками та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, вищевказані вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідачів перед позивачем за договором № ТР15/18 від 13.11.2015 у розмірі 177 254,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані послуги у розмірі 177 254,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконання договірних зобов'язань, позивач також звернувся з вимогою про стягнення з відповідачів 30 803,34 грн. - пені, 2 534,97 грн. - 3 % річних та 7 667,70 грн. - інфляційного збільшення.

За змістом ст. 920 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України ).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно п. 5.6. договору у випадку затримки оплати вартості послуг перевізника експедитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної оплаченої суми за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 5.6 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір пені та 3 % річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України , суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявлена позивачем, а саме: 30 803,34 грн. - пені та 2 534,97 грн. - 3 % річних.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 7 667,70 грн., суд погоджується з обґрунтованим, арифметично вірним розрахунком та задовольняє дані вимоги у повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неможливості встановлення факту доставки вантажу до м. Переяслав-Хмельницького та вручення його уповноваженій особі не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п 1.3. договору сторони встановили, що послуга вважається виконаною після підписання сторонами Акту виконаних робіт .

Як було встановлено судом, на виконання умов п. 1.3. договору, ТОВ "РАФ-ТРАНС" в особі директора Сердюкова О.О. та ТОВ "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" в особі директора Подолянець О.В. підписали та скріпили печатками Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з вантажного перевезення Англія/Cheshire - Україна/м. Переяслав-Хмельницький:

- № РТ-07/12/11 від 07.12.2015 на суму 59 169,00 грн.

- № РТ-07/12/10 від 07.12.2015 на суму 59 169,00 грн.

- № РТ-15/12/7 від 15.12.2015 на суму 58 916,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

З огляду на вищезазначене, заперечення відповідача-2 викладені у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовують факт наданих послуг з вантажного перевезення на загальну суму 177 254,00 грн., не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим відхиляються судом.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст.556 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Наразі, приписами чинного законодавства не передбачено окремих умов, які сторони повинні визначити та погодити під час укладання договору поруки.

У зв'язку з не оплатою відповідачем-2 суми боргу за договором про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТР15/18 та враховуючи умови договору поруки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з боржника та поручителя.

Стосовно вимог позивача щодо включення до складу судових витрат витрати на послуги адвоката у розмірі 12 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2016 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Євстігнєєва» (бюро) в особі керуючого Євстінгеєєва А.С. було укладено Договір про надання послуг адвоката № 2-29/08/16-РТ, на підставі якого клієнт в порядку та на умовах, визначених договором, доручає, а бюро зобов'язується надати послуги адвоката з приводу представлення інтересів клієнта, в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Під послугами адвоката розуміється представництво інтересів клієнта у справі за позовом клієнта до основного боржника ТОВ "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" та поручителя - ТОВ "Градбуд" про стягнення заборгованості за договором № ТР15/18 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного між клієнтом та ТОВ "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" 13.11.2015 (п.1.1. договору).

Згідно п. 3.1. цього договору загальна сума винагороди (гонорару) за вчинені дії по наданню правової допомоги, що вчиняються бюро за цим договором, становить 12 000,00 гривень, які клієнт зобов'язується сплатити бюро протягом семи робочих днів з дати укладення цього договору.

До матеріалів справи додано оригінал Акту приймання-передачі послуг адвоката за договором № 2-29/08/16-РТ від 29.08.2016 на загальну суму 12 000,00 грн, що підписаний сторонами договору та скріплений його печатками, а також копія платіжного доручення № 9302 від 30.08.2016 про оплату клієнтом послуг адвоката у розмірі 12 000,000 грн.

Враховуючи, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості послуг адвоката, документально підтверджені, в судових засіданнях був присутній Євстінгєєв А.С., як представник інтересів позивача, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованими.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК .

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Градбуд" (01133, м. Київ, вулиця Леоніда Первомайського, буд. 5-А, ідентифікаційний код 32686582) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК ДІСЕН-ДНІПРО" (49021, м. Дніпро, вул.. Саранська, буд. 59, прим. 3, ідентифікаційний код 38837199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ТРАНС" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 8, кв. 22, ідентифікаційний код 32159544) основну суму боргу у розмірі 177 254 (сто сімдесят сім тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.; пеню у розмірі 30 803 (тридцять тисяч вісімсот три) грн. 34 коп.; 3 % річних у розмірі 2 534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 97 коп.; інфляційні втрати у розмірі 7 667 (сім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 70 коп.; витрати на послуги адвоката у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 273 (три тисячі двісті сімдесят три) грн. 90 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.12.2016

Суддя Пукшин Л.Г.