Рішення

від 07.12.2016 по справі 914/2649/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016р. Справа№ 914/2649/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.,

при секретарі судового засідання Корчинському О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс», м. Київ, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок, Львівська обл., про: стягнення 554.808,80 грн. Представники: позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №1 від 31.10.2016 р.), відповідача:ОСОБА_2 - представник (довіреність від 17.03.2016 р.).

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» про стягнення 554.808,80 грн. Ухвалою суду від 18.10.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.11.2016 р. Розгляд справи відкладався на 16.11.2016 р. В судовому засіданні 16.11.2016 р. оголошено перерву до 07.12.2016 р.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у порушення умов Договору поставки №118 від 22.10.2015 р. відповідачем здійснено часткову оплату за переданий товар. Відтак у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 554.808,80 грн.

27 жовтня 2016 року до суду за вх.№42871/16 від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема: платіжні доручення та банківські виписки на підтвердження часткової оплати боргу відповідачем; Акт звіряння взаєморозрахунків станом на 26.10.2016 р. та докази направлення цього Акту відповідачу.

11 листопада 2016 року позивачем подано до суду копію Статуту товариства.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву, просить відстрочити виконання рішення суду до 31.01.2017 р., зокрема, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, товариство не має змоги оплатити наявну заборгованість одним платежем, оскільки це може спричинити повну зупинку господарської діяльності, невиплату заробітної плати працівникам, припинення сплати податків до державного та місцевих бюджетів, що призведе до банкрутства відповідача. На підтвердження своїх пояснень подав до суду копію ухвали Господарського суду Львівської області від 27.10.2016 р. у справі №914/2738/16, копію ухвали зазначеного суду від 02.11.2016 р. у справі №914/2524/16 та копію ухвали Вищого господарського суду України від 24.10.2016 р. у справі №914/1984/15.

Окрім того, у клопотанні від 05.12.2016 р. вих. №714, поданому суду 06.12.2016 р. (вх. №48825/16) відповідач з тих же підстав, які зазначені у відзиві просить відстрочити викоання рішення суду вже до 31.03.2017 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено Договір постачання №118 від 22.10.2015 р. (надалі - Договір). В порядку та на умовах, визначених даним Договором, Продавець (позивач у справі) зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (відповідач у справі), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити замовлений ОСОБА_3 в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі ( п. 1.1. Договору).

Ціна за одиницю виміру ОСОБА_3, що визначається у Специфікаціях до Договору, виписаних Продавцем на підставі заявки Покупця, встановлені Сторонами виключно для даного Договору, не розповсюджуються на інші Договори, заключні або ті, що будуть заключні між Сторонами, і не можуть розглядатися у якості доказів встановленої практики визначення цін у договірних стосунках між Сторонами ( п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору Поставка ОСОБА_3 здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Згідно з п. 4.1. Договору Покупець сплачує на користь Продавця вартість ОСОБА_3 шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця за наданими реквізитами наступним чином - 100% попередня оплата вартості ОСОБА_3, згідно рахунку-фактури на оплату.

Датою передачі та переходу права власності на ОСОБА_3 від Продавця до Покупця вважається дата отримання ОСОБА_3 Покупцем відповідно до видаткової / товарно-транспортної накладної (п. 4.2. Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 948.996,00 грн. Факт поставки ОСОБА_3 та його отримання підтверджується видатковими накладними підписаними обома сторонами та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме:

- видаткова накладна №РН-0000379 від 07.06.2016 р. на суму 437.767,20 грн. та довіреність №767 від 07.06.2016 р.;

- видаткова накладна №РН-0000418 від 22.06.2016 р. на суму 2.793,60 грн. та довіреність №862 від 22.06.2016 р.;

- видаткова накладна №РН-0000426 від 23.06.2016 р. на суму 508.435,20 грн. та довіреність №862 від 22.06.2016 р.

Обов'язок оплатити отриманий ОСОБА_3 відповідач виконав частково в розмірі 394.187,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1933 від 21.06.2016 р. на суму 120.000,00 грн., №6029 від 23.08.2016 р. на суму 150.000,00 грн., №3341 від 26.08.2016 р. на суму 30.000,00 грн., №3340 від 26.08.2016 р. на суму 40.000,00 грн., №4011 від 16.09.2016 р. на суму 54.187,20 грн., а також долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Позивачем скеровувались на адресу відповідача листи №01-04/08 від 04.08.2016 р., №01-08/08 від 08.08.2016 р., №06-09/09 від 09.09.2016 р., №08-13/09 від 13.09.2016 р. із проханням погасити наявний борг за поставлений товар.

Листом №543 від 19.09.2016 р. відповідач звернувся до позивача з проханням розтермінувати заборгованість в розмірі 554.808,80 грн. до 28.10.2016 р.

Так, 19.09.2016 р. сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору постачання №118 від 22.10.2015 р., якою сторони погодили графік погашення заборгованості, зокрема 100.000,00 грн. до 23.09.2016 р., 100.000,00 грн. до 30.09.2016 р., 100.000,00 грн. до 07.10.2016 р., 100.000,00 грн. до 14.10.2016 р. , 100.000,00 грн. до 21.10.2016 р. та 54.808,80 грн. до 28.10.2016 р.

Доказів сплати боргу в сумі 554.808,80 грн. відповідачем станом на день прийняття рішення суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем виконано зобов'язання за умовами договору, а відповідачем їх прийнято. Кореспондуючий обов'язок з оплати переданого товару відповідач виконав частково, оплатив вартість отриманого товару не в повному розмірі. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 554.808,80 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до 31 березня 2017 року. Зазначене обґрунтовує тим, що підприємство перебуває у складному фінансовому становищі, товариство не має змоги оплатити наявну заборгованість одним платежем, оскільки це може спричинити повну зупинку господарської діяльності, невиплату заробітної плати працівникам, припинення сплати податків до державного та місцевих бюджетів, що призведе до банкрутства відповідача.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

З правового аналізу наведених норм вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові №18/380/12 від 16.03.2016 р. де зазначає, що в основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржнка при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Таким чином, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарським судами із дотримання балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. Господарські суду повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватись розумного строку розстрочки.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду до 31 березня 2017 року з урахуванням наступного. Відповідач обґрунтовуючи своє клопотання складним фінансовим становищем не надав суду жодних доказів такого фінансового стану підприємства, а також не надав доказів, які б свідчили про можливість невиплати заробітної плати працівникам, припинення сплати податків до державного та місцевих бюджетів, зокрема фінансового звіту товариства за 2016 рік, стан рахунків товариства, тощо. Відтак, суд враховуючи баланс інтересів кредитора та боржника, відсутність вчинення відповідачем будь-яких дій щодо погашення заборгованості згідно з умовами Додаткової угоду до Договору постачання №118 від 22.10.2015 р. та протягом розгляду справи судом, відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до статей 32, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (адреса: вулиця Львівська, будинок 274-А, місто Городок, Львівська область, 81500; ідентифікаційний код 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс» (адреса: АДРЕСА_1, 04071; ідентифікаційний код 30789473 ) 554.808,80 грн. боргу та 8.322,13 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2016 року.

Суддя Трускавецький В.П.