Рішення

від 05.12.2016 по справі 916/1882/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2016 р.Справа № 916/1882/16

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Цісельського О.В. та Желєзної С.П., розглянувши справу за позовом: Дочірнього підприємства „Електромонтаж-470В» (46001, м. Тернопіль, вул. Коперника, буд. 16, код ЄДРПОУ 01417541)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромонтаж-470В» (58009, м. Чернівці, вул. Череповецька, 26, код ЄДРПОУ 31887180)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (67792, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, вул. Центральна, буд. 94, код ЄДРПОУ 04377990),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний заклад „Спеціалізований (Спеціальний) санаторій „ПриморськийВ» Міністерства охорони здоров'я УкраїниВ» (67793, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Чорноморська, 11 А, код ЄДРПОУ 01982005),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7),

про витребування майна

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 22.08.2016);

Від відповідача - ОСОБА_2 (керівник); ОСОБА_3 (довіреність від 16.09.2016);

Від третьої особи (Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області) - не з'явився;

Від третьої особи (Державного закладу „Спеціалізований (Спеціальний) санаторій „ПриморськийВ» Міністерства охорони здоров'я УкраїниВ» ) - ОСОБА_4 за довіреністю від 26.09.2016 № 01-12/322;

Від третьої особи - МОЗ України - не з'явився.

Суть спору:

Дочірнє підприємство „Електромонтаж-470В» (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електромонтаж-470В» (далі - Відповідач) про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна бази відпочинку „СмерічкаВ» за адресою: вул. Садова, буд. 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область у складі:

1) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 1;

2) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 2;

3) дерев'яний будинок на 3 кімнати № 3;

4) дерев'яний будинок на 3 кімнати № 4;

5) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 5;

6) приміщення клубу-столової.

Ухвалою суду від 13.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приморську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області, та призначено судове засідання на 26.08.2016.

Ухвалою суду від 22.08.2016 допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державний заклад „Спеціалізований (Спеціальний) санаторій „ПриморськийВ» Міністерства охорони здоров'я України.

Ухвалою суду від 26.08.2016 відкладено розгляд справи на 09.09.2016.

Ухвалою суду від 09.09.2016 продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів до 27.09.2016 та відкладено розгляд справи на 20.09.2016.

Ухвалою суду від 20.09.2016 відкладено розгляд справи на 27.09.2016.

Ухвалою суду від 27.09.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство охорони здоров'я України.

Ухвалою суду від 27.09.2016 призначено справу № 916/1882/16 до колегіального розгляду.

За результатами автоматизованого розподілу визначено наступний склад колегії: головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Цісельський О.В. та Желєзна С.П.

Ухвалою суду від 28.09.2016 прийнято страву № 916/1882/16 до свого провадження у вказаному вище складі колегії суддів та призначено її до розгляду на 20.10.2016.

Ухвалою суду від 20.10.2016 відкладено розгляд справи на 17.11.2016.

Ухвалою суду від 17.11.2016 продовжено строк розгляду справи на 15 календарних днів до 13.12.2016 та відкладено розгляд справи на 05.12.2016.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 8, 13, 41, 129 Конституції України, статті 6, 11, 317, 321, 387, 526, 627 Цивільного кодексу України, частину першу статті 259, статтю 324 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, пункт 2 статті 4 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII, статті 5, 6, 7, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неповерненням Відповідачем нерухомого майна його власнику - Дочірньому підприємству „Електромонтаж-470В» . При цьому, Позивач вказує на преюдиціальні факти, встановлені в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 9/109-06-3439, а саме, що спірне нерухоме майно бази відпочинку «Смерічка» за адресою: вул. Садова, буд. № 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський район, Одеська область, у складі: 1) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 1; 2) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 2; 3)дерев'яний будинок на 3 кімнати № 3; 4) дерев'яний будинок на 3 кімнати № 4; 5) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 5; 6) приміщення клубу-столової, ДП „Електромонтаж-470В» передало Відповідачу у безоплатне користування без визначення строку використання на підставі ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» від 11.06.2003. На момент складання цього акту, вказане майно належало ДП „Електромонтаж-470В» , та ніколи не передавалося у власність товариства зо обмеженою відповідальністю „Електромонтаж-470В» .

Судом відмовлено у задоволенні наданої у судовому засіданні 05.12.2016 заяви ДП „Електромонтаж-470В» в частині зобов'язання Відповідача надати докази законності користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,2 га під базою відпочинку «Смерічка» за адресою: вул. Садова, буд. № 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський район, Одеська область, оскільки встановлення вказаних обставин не входить до предмету доказування у цій справі.

Представники Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 19.08.2016 (вхід. від 23.08.2016 № 20614/16) Відповідач, із посиланням нам статті 2, 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, статтю 387 Цивільного кодексу України, вказує на те, що Позивачем, який звернувся до суду із позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, не доведено своє право власності на це майно. При цьому, Відповідач зазначає, що обставини наявності права власності Позивача на майно не досліджувались під час розгляду справи № 9/109-06-3439 та не встановлювались у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014.

Також, Відповідач вказує на те, що об'єкти, які були передані йому за ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» від 11.06.2003, не являлися капітальними спорудами та були знищені під дією природних факторів. Окрім того, у цьому акті прийому-передачі не вказана конкретна адреса таких об'єктів, а тому, на думку Відповідача, посилання Позивача на те, що вони знаходяться в с. Курортне по вул. Садовій, 28, є безпідставним, таким, що не підтверджується жодними доказами, адже такі об'єкти за вказаною адресою відсутні.

При цьому, ТОВ „Електромонтаж-470В» зазначає, що воно є власником нерухомого майна: будівель та споруд бази відпочинку «Смерічка», що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Садова, 28, а саме: адміністративна будівля літ. А; будиночки відпочинку Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, К; кухня, І; вбиральня, Л; душ, М; ємкості для води, 1, 2, 3, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 783518, виданого 20.10.2010 виконавчим комітетом Приморської сільської ради на підставі рішення цього виконкому від 14.09.2010 № 127. Відповідач вказує, що Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував його права на будь-яку із зазначених будівель бази відпочинку «Смерічка» за адресою: вул. Садова, 28, в с. Курортне, а також жодної документації (технічного паспорта, тощо), яка б містила технічні характеристики (площу, тощо) майна, яке він має намір витребувати. А відтак, на думку Відповідача, предмет позову є невизначеним, а тому не підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти заяви Позивача від 05.12.2016 (вхід. від 05.12.2016 № 2-6433/16) в частині зобов'язання ТОВ „Електромонтаж-470В» надати пояснення щодо співставлення та відповідності нерухомого майна, яке було об'єктом спору у справі № 9/109-06-3439, і нерухомого майна бази відпочинку «Смерічка» за адресою: вул. Садова, буд. № 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський район, Одеська область, представники Відповідача у судовому засіданні надали усні пояснення, які збігаються із позицією, викладеною у відзиві на позовну заяву від 19.08.2016, щодо відсутності за вказаною адресою майна, про повернення якого заявлено позовні вимоги.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності від 09.09.2016 № 4/261 (вхід. від 09.09.2016 № 2-4749/16) у якій просить суд застосувати позовну давність відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України, та відмовити у задоволенні позову /т. І а.с. 114/. Вказана заява обґрунтована тим, що на момент складення ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» від 11.06.2003 Дочірнє підприємство „Електромонтаж-470В» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» було одним із учасників ТОВ „Електромонтаж-470В» . Відповідно до пункту 2.2 Статуту ТОВ „Електромонтаж-470В» , затвердженого зборами учасників від 05.03.2002, та зареєстрованого Ліцензійно-реєстраційною палатою Виконавчого комітету Чернівецької міської ради 12.03.2002, одним із джерел формування майна товариства є майно, передане йому учасником. Отже, на думку Відповідача, у нього були достатні правові підстави вважати, що Позивач як учасник товариства передав майно, яке є предметом спору, у власність ТОВ „Електромонтаж-470В» на виконання статутних цілей. При цьому, Відповідач посилається на пункт 3.1 Установчого договору про створення і діяльність ТОВ „Електромонтаж-470В» , укладеного 05.03.2002, зареєстрованого Ліцензійно-реєстраційною палатою Виконавчого комітету Чернівецької міської ради 12.03.2002, згідно із яким, учасники товариства мають право вимагати повернення в натуральній формі майно, передане в користування. Змінами № 1 до Статуту ТОВ „Електромонтаж-470В» , затвердженими зборами учасників 19.12.2003 (протокол № 3), зареєстрованими Ліцензійно-реєстраційною палатою Виконавчого комітету Чернівецької міської ради 29.12.2003 за № 1135-р, Дочірнє підприємство „Електромонтаж-470В» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» було виключено зі складу учасників товариства. А відтак, з моменту виключення Позивача зі складу ТОВ „Електромонтаж-470В» , він мав можливість пред'явити претензії до Відповідача стосовно переданих на його баланс об'єктів, однак цього не зробив. Отже, Відповідач вважає, що позовна давність за заявленими вимогами сплила 19.12.2006.

Окрім того, Відповідач, із посиланням на частину першу статті 153, статтю 257, 324 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, зазначає про відсутність доказів передачі спірного майна Позивачем на підставі договору безоплатного користування.

Третя особа - Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області не забезпечила явку свого повноважного представника до судового засідання. Надала суду заяву від 26.09.2016 № 457, у якій просила провести судовий розгляд справи за наявними у матеріалах справи документами та за відсутності представника сільської ради /т. І а.с. 161/.

Представник третьої особи - Державного закладу „Спеціалізований (Спеціальний) санаторій „ПриморськийВ» Міністерства охорони здоров'я УкраїниВ» у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - Міністерство охорони здоров'я України не забезпечило явку свого повноважного представника до судового засідання. Про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача, Відповідача та третьої особи - Державного закладу „Спеціалізований (Спеціальний) санаторій „ПриморськийВ» Міністерства охорони здоров'я УкраїниВ» , суд

в с т а н о в и в :

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 9/109-06-3439 за позовом ТОВ В«Електромонтаж - 470В» до Приморської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, до Санаторію В«ПриморськийВ» , та до ДП „Електромонтаж-470В» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» про визнання права власності на будівлі та споруди бази відпочинку В«СмерічкаВ» , розташовані на ОСОБА_5 Одеської області, встановлені наступні обставини.

11.06.2003 на підставі ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» Дочірнє підприємство „Електромонтаж-470В» передало ТОВ В«Електромонтаж - 470В» майно у безоплатне користування без визначення строку використання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 07.04.2006 у справі № 9/109-06-3439 скасовано, та прийняте нове рішення, яким у позові ТОВ В«Електромонтаж - 470В» про визнання права власності на будівлі та споруди бази відпочинку В«СмерічкаВ» , розташовані на ОСОБА_5 Одеської області, відмовлено.

Під час розгляду цієї справи (№ 916/1882/16) судом встановлено, що на підставі вказаного ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» від 11.06.2003 Дочірнім підприємством „Електромонтаж-470В» було передано ТОВ В«Електромонтаж - 470В» наступне майно: 1) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 1 інв. № 1302, балансова вартість 3 451 грн., залишкова вартість 121 грн.; 2) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 2, інв. № 1302а, балансова вартість 3 451 грн., залишкова вартість 121 грн.; 3) дерев'яний будинок на 3 кімнати № 3, інв. № 1303, балансова вартість 4 441 грн., залишкова вартість 137 грн.; 4) дерев'яний будинок на 3 кімнати № 4, інв. № 1303а, балансова вартість 4 4441 грн., залишкова вартість 137 грн.; 5) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 5, інв. № 1304, балансова вартість 3 551 грн., залишкова вартість 121 грн.; 6) приміщення клубу-столової, інв. № 1305, балансова вартість 7 810 грн., залишкова вартість 321 грн. /т. І а.с. 25/.

Пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 № 7/5, який діяв на момент складання ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка» від 11.06.2003, установлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5, яка діяла на момент складання ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів від 11.06.2003, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). Реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ.

Згідно із пунктами 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5, яка діяла на момент складання ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів від 11.06.2003, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Отже, у випадку існування дерев'яних будинків та приміщення клубу столової, переданих за ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів від 11.06.2003, як об'єктів нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, а не як тимчасових споруд, право власності Позивача на них підлягало обов'язковій реєстрації у комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації із внесенням відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 2, частинами першою, п'ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», у редакції Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Отже, після набрання чинності Цивільним кодексом України і Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV, право власності на нерухоме майно, як об'єкт цивільних правовідносин, визнається лише за умови його набуття згідно із раніше діючими нормативно-правовими актами, тобто, у даному випадку, якщо таке право було зареєстроване у комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації із внесенням відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації права власності Позивача як на нерухоме майно на основні засоби, передані ним Відповідачу за ОСОБА_3 прийому-передачі від 11.06.2003. Не відповідає дійсності твердження Позивача про те, що такий преюдиціальний факт був встановлений у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 9/109-06-3439, оскільки обставини наявності права власності в Позивача на це майно, зокрема його реєстрації, не досліджувались під час розгляду вказаної справи та не встановлювались у цій постанові суду.

Як випливає зі змісту листа Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 29.11.2007 № 1442 на адресу заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора, долученого судом із матеріалів інвентарної справи № 299, реєстраційний № 31820108, згідно реєстрових книг реєстрації прав власності на нерухоме майно, що належить юридичним та фізичним особам, реєстрація права власності на базу відпочинку «Смерічка» за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Курортне - не проводилася. Основна інвентаризація вищезазначеного нерухомого майна в період до 07.04.2006 - не проводилася. Документи, які б підтверджували введення бази відпочинку «Смерічка» в експлуатацію, в інвентарній справі БТІ відсутні. /т. І а.с. 237/.

Тобто, станом на 11.06.2003, дату складання ОСОБА_3 прийому-передачі основних засобів по базі відпочинку «Смерічка», за Позивачем не було зареєстровано в установленому порядку право власності на будь-які об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію, які б знаходились за адресою: Білгород-Дністровський район, с. Курортне. Відсутні у матеріалах справи й докази набуття Позивачем у подальшому права власності на будь-яке нерухоме майно, що знаходиться за вказаною адресою.

Судом встановлено, що ТОВ „Електромонтаж-470В» є власником нерухомого майна: будівель та споруд бази відпочинку «Смерічка», що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Садова, 28, а саме: адміністративна будівля літ. А; будиночки відпочинку Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, К; кухня, І; вбиральня Л; душ, М; ємкості для води, 1, 2, 3, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 783518, виданого 20.10.2010 виконавчим комітетом Приморської сільської ради на підставі рішення цього виконкому від 14.09.2010 № 127. Вказані обставини також підтверджуються Витягом про реєстрацію прав від 22.10.2010 № 27733739, виданим КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер об'єкта 31820108. /т. І а.с. 52, 53/.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем в порушення вказаних норм не надано жодного доказу на підтвердження знаходження майна, яке він має намір витребувати у Відповідача, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Курортне, вул. Садова, 28.

Як вбачається з Планів земельної ділянки будівель та споруд бази відпочинку «Смерічка» с. Курортне, вул. Садова № 28, від 10.07.2007 та від 29.09.2008, долучених судом із матеріалів інвентарної справи № 299, реєстраційний № 31820108, на вказаній ділянці знаходиться наступне нерухоме майно: адміністративна будівля літ. А; будиночки відпочинку Б, В, Г, Д, Є, Ж, З, К; кухня, І; вбиральня Л; душ, М; ємкості для води, 1, 2, 3. /т. І а.с. 235, 239/. Тобто, на земельній ділянці за адресою: вул. Садова, буд. 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область, знаходиться лише нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності Відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 783518, виданого 20.10.2010 виконавчим комітетом Приморської сільської ради.

У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази тотожності об'єктів майна, переданих за ОСОБА_3 прийому-передачі від 11.06.2003, про витребування яких заявлено позовну вимогу, об'єктам нерухомого майна, що належать Відповідачу на праві приватної власності та знаходяться за адресою: вул. Садова, буд. 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область. При цьому, тягар доказування вказаних обставин покладений саме на Позивача, якій на них посилається.

Згідно із частиною першою статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, з огляду на недоведеність наявності у Позивача права власності на майно, щодо якого заявлено вимогу про витребування, саме як на нерухоме майно, що є об'єктом цивільних правовідносин, а також відсутність доказів знаходження цього майна за адресою: вул. Садова, буд. 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область, відсутні й підстави для застосування норм частини першої статті 387 Цивільного кодексу України.

Не підлягають задоволенню зроблені у відзиві на позовну заяву від 19.08.2016 (вхід. від 23.08.2016 № 20614/16) і у Заяві про застосування строків позовної давності від 09.09.2016 № 4/261 (вхід. від 09.09.2016 № 2-4749/16) заяви Відповідача про застосування позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 256, частини першої статті 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пункт 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10).

З огляду на те, що судом встановлено відсутність порушення прав Позивача, позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані і не підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про витребування із чужого незаконного володіння нерухомого майна бази відпочинку „СмерічкаВ» за адресою: вул. Садова, буд. 28, с. Курортне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область у складі: 1) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 1; 2) дерев'яний будинок на 2 кімнати № 2; 3) дерев'яний будинок на 3 кімнати № 3; 4) дерев'яний будинок на 3 кімнати № 4; 5) дерев'яний будинок на 2 кімнати №5; 6) приміщення клубу-столової.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на сторону позивача.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 09 грудня 2016 р.

Керуючись, частиною першою статті 256, частиною першою статті 257, частиною першою статті 261, частиною першою статті 328, частиною другою статті 331, частиною першою статті 387 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 2, частинами першою, п'ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», у редакції Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV, пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 № 7/5, пунктами 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 № 6/5, пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, статтями 32, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Головуючий Ю.А. Шаратов

Суддя О.В. Цісельський

Суддя С.П. Желєзна