Постанова

від 29.11.2016 по справі 910/6677/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа№ 910/6677/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Буравльова С.І.

Хрипуна О.О.

за участю представника боржника відповідно до протоколу судового засідання від 29.11.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства приватної фірми «Бронт» на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року

у справі №910/6677/13 (суддя: Ващенко Т.М.)

за заявою Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання"

про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання, та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року

за позовом Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання"

до приватного підприємства приватної фірми «Бронт»

про стягнення 88 143,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року по справі №910/6677/13 заяву Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання, та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року задоволено. Поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року про стягнення з приватної фірми "Бронт" на користь Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" 88 143,60 грн. - заборгованості зі сплати орендної плати, 1 762,86 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видано дублікат наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року щодо стягнення з приватної фірми "Бронт" на користь Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" 88 143,60 грн. 60 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати та 1 762,86 грн. 86 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, приватне підприємство приватна фірма «Бронт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року у справі №910/6677/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити стягувачу у задоволенні заяви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів: Буравльова С.І, Хрипуна О.О. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.11.2016 року представник приватного підприємства приватної фірми «Бронт» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року по справі № 910/6677/13 скасувати та прийняти нове рішення по справі яким, відмовити у задоволенні заяви Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання, та видачу його дублікату.

Як встановлено судом, у відповідності до Витягу з офіційного сайту Міністерства юстиції України приватна фірма «Бронт» змінила своє найменування на приватне підприємство приватна фірма «Бронт».

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне здійснити заміну найменування боржника - приватна фірма «Бронт» на приватне підприємство приватна фірма «Бронт».

Представники Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" (стягувач) та Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судове засідання суду апеляційної інстанції 29.11.2016 року не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представників Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" та Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, за наявними в ній матеріалами, оскільки останні про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників що не з'явились, у судовому засіданні 29.11.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника боржника, що з'явився у судове засідання, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства приватної фірми «Бронт» 88 143,50грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року по справі № 910/6677/13 позовні вимоги Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" задоволено повністю.

21.06.2013року на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема інформації про виконавче провадження, постановою відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 29.07.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13.

Постановою відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві ВП № 39098694 від 12.03.2015 року державним виконавцем на підставі п.7 ч.1 ст ст. 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження» наказ господарського суду м. Києва від 21.06.2013 року повернуто стягувачу.

11.10.2016 року Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" через відділ діловодства господарського суду м. Києва подало заяву на підставі ст. ст. 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої просить суд поновити пропущений строк для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання, та видати дублікат наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року.

Обґрунтовуючи заяву в частині видачі дубліката наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" посилається на те, що вищевказаний наказ суду був втрачений Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. На підтвердження зазначеного заявник надав суду акт втрати виконавчого документа від 05.10.2016 року

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року по справі № 910/6677/13 заяву Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання та видачу його дублікату - задоволено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Конституційний Суд України, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Як вбачається з приписів статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

У відповідності до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Примусове виконання рішень судів України відбувається на основі виконавчих документів, які є підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Такими документами є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів; ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом; інші документи, визначені у частині другій статті 17 Закону.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 ГПК).

Відповідно до ст. 120 Господарського кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані:

- довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу;

- при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Як зазначалось вище, обґрунтовуючи заяву про видачу дубліката наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року. Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" посилається на те, що вищевказаний наказ суду був втрачений Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

На підтвердження факту втрати наказу заявником було подано суду копію акта втрати виконавчого документа від 05.10.2016 року, що складений Державною виконавчою службою у складі комісії: Голова -Тертична В.В., члени: Маріуца Т.В., Левіцький Т.К. При цьому вказаний акт підписано одноособово, лише голово. Підписи інших членів комісії відсутні.

Проте, частиною 3 ст. 120 ГПК України чітко визначено документи, які повинні бути додані до заяви про видачу дубліката наказу на підтвердження факту втрати наказу, а саме довідка установи банку, державного виконавця, органу зв'язку про втрату наказу. У разі втрати наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Колегія суддів апеляційного господарського звертає увагу що господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дублікату наказу. Господарський процесуальний кодекс України не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі наказу є подана заява з документами, які підтверджують факт втрати наказу. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів її необґрунтованості. Водночас, у видачі дубліката наказу може бути відмовлено, якщо до заяви про видачу дубліката не додано документів, передбачених статтею 120 ГПК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заявником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних доказів втрати судового наказу, тобто, довідки на підставі якої господарський процесуальний кодекс України надає право суду видати дублікат судового наказу.

Колегія суддів зазначає, що наданий стягувачем акт втрати виконавчого документа від 05.10.2016 року, який в свою чергу підписаний лише одноособово, не може бути належним та допустимим доказом втрати виконавчого документа ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві в розумінні вимог чинного законодавства України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, місцевий господарський суд помилково дійшов до висновку про задоволення заяви стягувача про видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року, а тому, на переконання колегії суддів ухвалу суду першої інстанції від 20.10.2016 року належить скасувати, а у задоволенні заяви про видачу дублікату судового наказу - відмовити.

Щодо заяви стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.09.2002 р. у справі за позовом прокурора Московського району м. Києва в інтересах українського державного підприємства АТЗТ "Укрінтеравтосервіс" до ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення суми зазначено, що в разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Наразі, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції від 20.10.2016 року про видачу дубліката судового наказу, так як матеріали справи не містять належних доказів його втрати, то подана стягувачем заява про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання не може бути задоволена судом.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про видачу дубліката судового наказу стягувачу необхідно надати відповідні докази його втрати що передбачено ст. 120 ГПК України, а у разі звернення із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, вчинені його дії (листування з відділом Державної виконавчої служби) можуть бути враховані судом при наданні оцінки поважності пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

За наведених обставин, оскільки господарським судом міста Києва помилково прийнято ухвалу від 20.10.2016 року у справі № 910/6677/13 та з порушенням норм права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню. У задоволенні заяв Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання, та видачу його дублікату - відмовити.

У відповідності до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що частиною другою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, за подання яких заяв не справляється судовий збір. Відповідний перелік заяв не є вичерпним. Зокрема, Законом України «Про судовий збір» не передбачено справляння судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК); втім, з апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду таких скарг, судовий збір справляється на загальних підставах.

Оскільки за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції 20.10.2016 року боржником було сплачено 1378 грн. судового збору, та суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про задоволення скарги та скасування ухвали суду, судовий збір слід стягнути з позивача на корить відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст.49, 99, 101-106, 115, 119, 120 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" на ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року по справі № 910/6677/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року по справі № 910/6677/13 скасувати.

3. У задоволенні заяв Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду м. Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року до виконання, та видачу дублікату наказу господарського суду міста Києва № 910/6677/13 від 21.06.2013 року - відмовити.

4. Стягнути з Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" (01011, м.Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, код ЄДРПОУ 00699780) на користь приватного підприємства приватної фірми «Бронт» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 11-Б, кв.75, код ЄДРПОУ 23168587) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу судового наказу по справі № 910/6677/13 доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/6677/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.І. Буравльов

О.О. Хрипун