Постанова

від 18.05.2016 по справі 804/15482/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 р. Справа № 804/15482/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (що сплачується податковими агентами) на загальну суму 510,00 грн. (у т.ч. штрафна санкція - 510,00 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0011751703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (що сплачується за результатами річного декларування) на загальну суму 64 952,34 грн. ( у т.ч. основний платіж - 51 961,87 грн., штрафна санкція - 12 990,47 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0011781703 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного внеску на загальну суму 80 969,95 грн. (у т.ч. основний платіж - 73 019,91 грн., штрафна санкція - 7 950,04 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0011761703 про застосування штрафної санкції на загальну суму 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що дані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту від 11.03.2015 року № 1159/173/НОМЕР_2 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року. Вважає дані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки дані рішення відповідачем були прийняті на підставі того, що податковим органом було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2, серед іншого: ст.177 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, у розмірі 51 961,87 грн., у тому числі по періодам: 2012 рік - 25 490,28 грн., 2013 рік - 12 395,83 грн., 2014 рік - 14 075,76 грн.; п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний соціальний внеск у сумі 73 019,91 грн., у тому числі по періодам: 2012 рік - 31 366,23 грн., 2013 рік - 23 248,36 грн., 2014 рік - 18 405,32 грн. На думку позивача, такі висновки не відповідають дійсності, оскільки, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. Отже, висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість є необґрунтованими. Позивач також вважає, що висновок відповідача щодо безпідставності нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування є необґрунтованим та не підтвердженим. На підставі вищенаведеного просить суд позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких, посилаючись на те, що висновки зазначені в акті від 11.03.2015 року № 1159/173/НОМЕР_2 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 17.04.2015 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання не з'явився, ухвалою суду від 18.05.2016 р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована 11.01.2007 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість.

Так, у період з 12.02.2015 року по 03 березня 2015 року, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 88 від 29.01.2015 року «Про організацію здійснення документальної виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2Ю.» та плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок фізичних осіб-підприємців на І квартал 2015 року, посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведена планова виїзна документальна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт від 11.03.2015 року № 1159/173/НОМЕР_2 про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Згідно з висновками акту, перевіркою встановлено порушення:

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 51 961,87 грн., у тому числі по періодам: 2012 рік - 25 490,28 грн., 2013 рік - 12 395,83 грн., 2014 рік - 14 075,76 грн.;

- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, в частині не донарахування єдиного соціального внеску у сумі 73 019,91 грн., у тому числі по періодам: 2012 рік - 31 366,23 грн., 2013 рік - 23 248,36 грн., 2014 рік - 18 405,32 грн.;

- п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 6 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), в результаті чого не надавались податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф.1-ДФ за 4 квартал 2012 року, 1,3-4 2013 року та 1-3 квартали 2014 року;

- п.п. 44.1 ст. 44, п.п. 177.10 ст. 177, п.п 178.6 ст. 178 розд. ІV, п.п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської тра статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

На підставі встановлених порушень, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 17.04.2015 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (що сплачується за результатами річного декларування) на загальну суму 64 952,34 грн. (у тому числі основний платіж - 51 961,87 грн., штрафна санкція - 12 990,47 грн.);

- від 17.04.2015 року № НОМЕР_4 про збільшення грошового зобов'язання з єдиного внеску на загальну суму 80 869,95 грн. (у тому числі основний платіж- 73 019,91 грн., штрафна санкція - 7 850,04 грн.);

- від 17.04.2015 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (що сплачується податковими агентами) га загальну суму 510,00 грн. (у тому числі штрафна санкція - 510,00 грн.);

- від 17.04.2015 року № НОМЕР_5 про застосування штрафної санкції на загальну суму 510,00 грн.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись зі здійсненими донарахуваннями звернулась із скаргою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2015 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_5.

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.05.2015 року № 5435/10/04-36-19-07-09, податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_4 збільшено на 100,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_5 скасовано, в решті вимог скаржнику відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не погоджуючись з викладеними висновками вдруге звернулась до Державної фіскальної служби зі скаргою.

Рішенням про результати розгляду скарги від 03.07.2015 року № 6432/70/99-99-10-01-03-14, скарга ФОП ОСОБА_2 залишена без розгляду, а податкові повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_5 залишені без змін.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Будмен» укладено договір поставки від 13.11.2010 року № 13-11/618 та договір про надання послуг від 13.11.2011 року № 13-11/618(У).

Також, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Будмен Інтер» було укладено договір поставки від 13.11.2010 року № 13-11/618(Р) та договір про надання послуг від 13.11.2011 року № 13-11/619(У).

На виконання умов вказаних договорів ФОП ОСОБА_2Ю, протягом їх дії було здійснено поставку товарів (карнизи та комплектуючі) в адресу вказаних підприємств на реалізацію, а на підставі договорів про надання послуг було отримано від ТОВ «Будмен» та ТОВ «Будмен Інтер» послуги з передпродажної підготовки поставлених товарів під реалізацію.

Крім того, судом було встановлено, що між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Схід Бізнес Центр» було укладено договір поставки від 21.01.2013 року № 23/14Р. Відповідно до п. 3.11 даного договору постачальник зобов'язаний приймати участь у заходах щодо стимулювання продажу товару.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що передбачено ст.61 Конституції України.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим кодексом України.

Згідно п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

П. 86.1 ст.86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З правового аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до норм статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст.. 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до операційної діяльності згідно з розділом III ПК України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу III ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 статті 138 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 5.3 статті 5 ПК України передбачено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами першою та другою статті 9 Закону № 996 встановлено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів, чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень (пункт 121.1 статті 121 ПК України).

Між тим, відповідно до акту перевірки ФОП ОСОБА_2 у період, що перевірявся, здійснювала підприємницьку діяльність (роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань інші види оптової торгівлі - 52,48.9) за загальною системою оподаткування.

Так, згідно з актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу витрат відповідних податкових періодів, які перевірялися, вартість маркетингових послуг на загальну суму 34 386,17 грн., за господарськими операціями з контрагентами (виконавцями): ТОВ «Будмен Інтер» (код ЄДРПОУ 33119743), ТОВ «Будмен» (код за ЄДРПОУ 32031768), ТОВ «Схід Бізнес Центр» (код за ЄДРПОУ 35115285), які не підтверджені необхідними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2, оскільки стосуються господарської діяльності відповідних торгівельних організацій, через які товар реалізується безпосередньому споживачу (роздрібна торгівля).

Суд звертає увагу, що в наданих актах здачі-приймання робіт (надання послуг), не міститься необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції (деталізації об'єкта надання послуг) та іншої інформації, згідно з якою можливо зробити висновок щодо факту реального виконання цих послуг.

Також, перевіркою було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу витрат відповідних податкових періодів, що перевірялися, вартість придбаних будівельних матеріалів та електроінструментів, та сплата за послуги по організації участі у виставці на загальну суму 197 873,24 грн., які згідно з наданими до перевірки первинними документами не були використані у господарській діяльності.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу витрат відповідних податкових періодів 2012-2014 років вартість придбаних у ТОВ «ПФ Лісна» (код ЄДРПУО 35476385) послуг з комплектації та упаковці карнизів на суму 79 504,74 грн.

Проте, відповідно до акту перевірки, згідно з базою даних АІС «Податковий Блок» на дату отримання готівкових коштів ТОВ «ПФ Лісна» мало стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), наймані працівники відсутні, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (за ф - 1-ДФ) ТОВ «ПФ Лісна» до ДПІ за місцем реєстрації протягом 2011-2014 років не надавалися.

Тобто, виплати доходів за ознакою 101 «штатний співробітник» та за ознакою 157 «доходи, виплачені фізичним особам-підприємцям» у ТОВ «ПФ Лісна» відсутні, що не підтверджує фактичне виконання контрагентом послуг з комплектації та упаковці карнизів, за які ФОП ОСОБА_2 здійснено оплату.

З аналізу викладеного вбачається, що ФОП ОСОБА_2 завищено витрати на загальну суму 311 764,16 грн., внаслідок чого занижено чистий оподатковуваний доход на 311 764,16 грн., що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб у сумі 51 961,87 грн.

Крім того, ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи у суді, позивачем не було надано книгу обліку доходів та витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо заниження податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних санкцій є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо заниження ФОП ОСОБА_2 єдиного соціального внеску, то суд зазначає, що перевіркою правильності нарахування ФОП ОСОБА_2 єдиного соціального внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, встановлено його заниження на загальну суму 73 019,91 грн., у тому числі: за 2012 рік - 31 366,23 грн.; 2013 рік - 23 248,36 грн.; 2014 рік - 18 405,32 грн., з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ та даними звіту з ЄСВ підприємця.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464, Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.13 № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.13 за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (пункт 3 статті 9 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених, зокрема, у пункті 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 (зокрема, для фізичних осіб-підприємців, що працюють на загальній системі оподаткування), нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється у межах максимальної величини бази нарахування цього внеску, яка відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 Закону № 2464 визначається як максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний соціальний внесок.

Згідно з частиною 11 статті 8 Закону № 2464 (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, вважається недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464 (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до такого платника застосовується штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, пе не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми (абзац 2 підпункту 3 пункту 7.2 розділу VII Інструкції № 455).

Пунктом 6.3 розділу VI Інструкції № 455 передбачено надсилання органами доходів і зборів платникам вимоги про сплату недоїмки якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб-підприємців чи осіб, як забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті. Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 10 Інструкції № 455 (підпункт 3 пункту 7.2 розділу VII Інструкції № 455). Відповідно до частини 15 статті 25 Закону № 2464, рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

З урахуванням викладеного, сума заниження єдиного соціального внеску у розмірі 73 019,91 грн., визначена податковим органом є обґрунтованою та відповідає нормам чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 7 850,04 грн. складено на підставі акту перевірки відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо порушення ФОП ОСОБА_2 порядку подання розрахунків за формою 1ДФ, то перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надано податкові розрахунки (форма 1ДФ) не у повному обсязі.

Так, згідно з актом перевірки ФОП ОСОБА_2 здійснювала виплати грошових коштів фізичним особам-підприємцям, а саме: у IV кварталі 2012 року ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_6) у сумі 7 000,0 грн., ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_7) - 24 971,26,00 грн.; ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_8) - 210,0 грн.; III кварталі 2014 року - ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_9) у сумі 12 284,94 грн., ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_10) - 17 000,0 грн.; І, ІІІ-ІV кварталах 2013 року ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_7) у сумі 114 300,0 грн.; І-ІІІ кварталах 2014 року ФОП ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_7) - 50 308,0 грн.

Проте, вказані виплати не відображені у звіті за формою 1-ДФ з ознакою «157» (дохід виплачений самозайнятій особі).

Відповідно до абзацу «б» пункту 19.2 статті 19 Закону № 889, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Згідно з абзацом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України, податкові агенти зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (пункт 119.2 статті 119 ПК України, в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення).

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.

Суд звертає увагу, що під час розгляду скарги позивача, податковий орган встановив, що при застосуванні штрафної санкції у сумі 510,00 грн., не враховано вимоги пункту 119.2 статті 119 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення), в частині аналізу наслідків виявлених перевіркою помилок у розрахунку за формою 1-ДФ, а саме: вказані помилки не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або зміни платника податку.

Отже, податковий орган правильно дійшов висновку, що застосування штрафної санкції у даному випадку є неправомірним та самостійно скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 17.04.2015 року № НОМЕР_5 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн., про що позивачу відомо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом обґрунтовано було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 51 961,87 грн., п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо не донарахування єдиного соціального внеску у сумі 73 019,91 грн., п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п.п. 6 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_3 та №0011781703 є правомірними.

У зв'язку з чим, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 вищевказаного Кодексу, зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення, ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з чим, судові витрати, понесені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, не повертаються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1