Постанова

від 12.12.2016 по справі 826/24928/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2016 року № 826/24928/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Здраво" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007202208 від 23.10.2015 та №0007212208 від 23.10.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Здраво" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 23.10.2015 №0007202208 та №0007212208.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр", які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 600/1-26-50-22-08/38040207 від 30.09.2015.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Здраво" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт № 600/1-26-50-22-08/38040207 від 30.09.2015, яким встановлено порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 190 919,00 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 341 337,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на зазначений акт Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві листом №18794/10/26-50-22-08 від 20.10.2015 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

23.10.2016 на підставі акту № 600/1-26-50-22-08/38040207 від 30.09.2015 прийняті податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання №0007202208 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 676 671,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 335 334,00 грн. та №0007202208 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 488 649,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 297 730,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Здраво" не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0007202208 від 23.10.2015 та №0007212208 від 23.10.2015, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, отримав товар та мав правовідносини:

- з ТОВ "Сетмаркет" за договором постачання № С-12/1 від 01.12.2012 на підтвердження чого позивачем надано суду копії договору, заявок, товарно - транспорних накладних на товар, товарно - транспортних накладних;

- ТОВ "Ітекосейл" за договором поставки № ЗД-05/02 від 01.05.2012 на підтвердження чого позивачем надано суду копії договору, заявок на постачання товару, видаткових накладених, товарно - транспортних накладних;

- ТОВ "Скуртрейдгурт" за договором поставки № СК-07/1 від 01.07.2012 на підтвердження чого позивачем надано суду копії договору, заявок, товарно - транспортних накладних, видаткових накладних;

- ТОВ "Інфініті центр" за договором поставки № ІЦ-06/02 від 01.06.2012 на підтвердження чого позивачем надано суду копії договору, заявок, товарно - транспортних накладних, видаткових накладних.

На підтвердження факту перерахування контрагентам - постачальникам ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" грошових коштів на виконання умов договорів поставки позивачем надано суду копії банківських виписок.

Товар отриманий позивачем від ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" був використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при здійсненні фінансово - господарських відносин з контрагентами - покупця, зокрема. ДП "ФУРШЕТ ЦЕНТР", ТОВ "СУМАТРА-ЛТД", ТОВ "Еко", ТОВ "ФОРА". ТОВ "КРАЙ-2", ТОВ "ЕЛТІКС", ТОВ "ВІРІЙ", ТОВ "ШАПАШ", ТОВ "ОКЕАН ВКУСА", ТОВ "ФУДМАРКЕТ", а саме поставлений відповідно до укладених договорів поставки на підтвердження чого позивачем надано суду копії відповідних договорів та видаткових накладених.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр".

Судом не приймаються посилання відповідача, як на підтвердження відсутності фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Сетмаркет" на протокол допиту свідка ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/25519/13 від 18.11.2014.

Необґрунтованість посилань відповідача, як на підтвердження відсутності факту здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" на те, що останніми не було подано Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, зумовлюється тим, що відповідний факт може свідчити про порушення вказаними контрагентами позивача положень податкового законодавства, а не про відсутність у відповідних підприємств матеріально - технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХІ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладені виписані ТОВ "Сетмаркет", та ТОВ "Інфініті центр" на ім'я позивача містять суму ПДВ, що не перевищує 10000,00 грн., а отже вони не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на що посилання відповідача, як на обґрунтування відсутності правових підстав для включення ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" до складу податкового кредиту на факт відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є необґрунтованими.

Факт того, що ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" мали станом на мент проведення перевірки позивача стан - 11 припинено, але не знято з обліку (КОВ не пусті) не приймається судом до уваги з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження його існування на момент здійснення позивачем фінансово - господарських відносин з вказаними контрагентами.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" мали реальний товарний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з контрагентами ТОВ "Сетмаркет", ТОВ "Ітекосейл", ТОВ "Скуртрейдгурт" та ТОВ "Інфініті центр".

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0007202208 від 23.10.2015 та №0007212208 від 23.10.2015

3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 26088788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Здраво" (03083, м. Київ, пр-т Науки, буд. 62-а, кв. 118, код ЄДРПОУ 38040207) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 47 479,80 грн. (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн. 80 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов