Ухвала

від 06.12.2016 по справі 810/3472/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3472/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

06 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Мамчура Я.С. Сорочко Є.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Молнія» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Молнія» звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2015р. № 0001382202 та № 0001392202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Баришівсько-Березанського відділення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 23.04.2015р. № 0001382202 та № 0001392202.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 25.03.2015р. по 31.03.2015р. Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Молнія» (код ЄДРПОУ 05407746) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Паралель-В» (код за ЄДРПОУ 39164173) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень: п. 185.1 ст. 185, п.п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, ПАТ «Молнія» було занижено податок на додану вартість на загальну суму 681 155, 67 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 281 250,00 грн., за вересень 2014 року на суму 347 307,67 грн., за жовтень 2014 року на суму 33 179,00 грн. та за листопад 2014 року на суму 19 419,00 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого, ПАТ «Молнія» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік, на суму 153 269,00 грн. та занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 483 279,18 грн.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом було складено Акт перевірки від 07 квітня 2015 року № 54/22/10-17-22-01/05407746 на підставі якого, Баришівсько-Березанським відділенням Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року: № 0001382202, яким позивачу донараховано податок на додану вартість на 681 155,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 340 577,84 грн.; № 0001392202, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 483 279,18 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 120 819,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався зі скаргою на вищевказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з вимогою про їх скасування, за результатами розгляду якої, контролюючим органом було прийняте рішення від 28.05.2015р. № 2110/10-36-10-01-04, яким було залишено без змін податкові повідомлення Баришівсько-Березанського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23.04.2015р. № 0001382202 та № 0001392202, а скаргу позивача - без задоволення.

В подальшому, позивачем було направлено на адресу Державної фіскальної служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 23.04.2015р. № 0001382202 та № 0001392202 та на рішення ГУ ДФС у Київській області від 28.05.2015р. № 2110/10-36-10-01-0, за результатами розгляду якої, Державною фіскальною службою було прийнято рішення від 31.07.2015р. № 16177/6/99-99-10-01-04-15, яким вищевказані податкові повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у Київській області, прийняте в результаті розгляду первинної скарги були залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 22 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Молнія» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паралель-В» (Постачальник) було укладено договір поставки № 22072014, за умовами якого, продавець зобов'язався поставити у власність покупця олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2013 року (надалі-товар), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість товару.

22 липня 2014 року сторонами було погоджено Специфікацію № 1 до договору поставки № 2207-2014 від 22.07.2014р.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1, вартість партії товару становить 1 687 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 281 250,00 грн.).

Згідно з п. 2 Специфікації № 1, продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти вказаний товар у строк до 01.08.2014р., на умовах DDP, Миколаївська обл., с. Галицинове, вул. Набережна, 27, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

25 липня 2014 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до договору поставки № 2207-2014 від 22.07.2014р., якою було доповнено банківські реквізити ТОВ «Паралель-В».

З метою виконання умов договору, ТОВ «Паралель-В» передало, а ПАТ «Молнія» прийняло товар на загальну суму 1 687 500,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 281 250,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № 2 від 22.07.2014р., підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

Також, ТОВ «Паралель-В» було виставлено ПАТ «Молнія» рахунок на оплату отриманого товару № 3 від 25.07.2014р. на загальну суму 1 687 00, 00 грн., який був оплачений позивачем частково на загальну суму 821 223,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 726 від 30.07.2014р. на суму 30 000,00 грн., № 732 від 31.07.2014р. на суму 10 000,00 грн., № 739 від 01.08.2014р. на суму 20 000,00 грн., № 742 від 04.08.2014р. на суму 30 000,00 грн., № 771 від 06.08.2014р. на суму 20 000,00 грн., № 784 від 08.08.2014р. на суму 20 000,00 грн., № 210 від 11.08.2014р. на суму 20 000,00 грн., № 1128 від 16.10.2014р. на суму 411 333,14 грн., № 1223 від 03.11.2014р. на суму 259 890,62 грн.

Крім цього, ТОВ «Паралель-В» було виписано позивачу податкову накладну № 1 від 22.07.2014р. на загальну суму 1 687 500,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 281 250,00 грн.), сума ПДВ за якою, була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний (податковий) період за липень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року від 20.08.2014р. (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Разом з тим, 22 липня 2014 року між ТОВ «Паралель-В» (Зберігач) та ПАТ «Молнія» (Поклажодавець) було укладено договір зберігання № 2207-14, відповідно до якого, зберігач зобов'язався прийняти від поклажодавця на зберігання майно, перелік якого зазначений в акті здачі-приймання, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 1.1 договору, термін зберігання майна: з 22.07.2014р. по 22.07.2015р.

Відповідно до п. 2.1.6 договору, зберігач зобов'язаний зберігати майно в окремому приміщенні (складі), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Великобурлуцький р-н., с. Вільхуватка, вул. Кооперативна, 65.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання майна. Оплата нараховується з третього місяця зберігання (з 22 жовтня 2014 року) та становить 2 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 33 коп. за 1 (один) тонно-день зберігання, згідно цього договору.

На виконання умов договору, ПАТ «Молнія» було передано, а ТОВ «Паралель-В» прийнято на зберігання олію соняшникову нерафіновану у кількості 150 т., про що сторонами було підписано акт здачі-приймання майна.

25 липня 2014 року між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до договору зберігання № 207-14, яким було доповнено банківські реквізити ТОВ «Паралель-В».

Таким чином, зі змісту вищевказаних договорів вбачається, що прийнятий за договором поставки № 22072014 від 22.07.2014р. у власність ПАТ «Молнія» товар, в подальшому перебував на зберіганні на складі постачальника-зберігача, ТОВ «Паралель-В».

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Паралель-В» було повернуто, а ПАТ «Молнія» прийнято олію соняшникову нерафіновану у загальній кількості 89,74 тони, про що сторонами було підписано акти повернення майна від 05.10.2014р., від 11.10.2014р., від 21.10.2014р.,

Крім цього, 22 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Молнія» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паралель-В» (Постачальник) було укладено договір поставки № 22092014, за умовами якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку, українського походження, врожаю 2014 р. (надалі-товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити даний товар.

22 вересня 2014 року між сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору поставки № 22092014 від 22.09.2014р., відповідно до п. 1 якої, визначено найменування, кількість та вартість поставленого товару. Так, зокрема, загальна вартість поставленого товару становить 2 388 205,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 398 041,67 грн.).

Судом встановлено, що на виконання умов договору, ТОВ «Паралель-В» поставило, а ПАТ «Молнія» прийняло олію соняшникову нерафіновану на загальну суму 2 399 434,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 399 905,67 грн.), що підтверджується видатковими накладними № 10 від 24.09.2014р. на суму 324 336,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 54 056,00 грн.), № 8 від 23.09.2014р. на суму 311 288,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 51 881,33 грн.), № 9 від 23.09.2014р. на суму 313 152,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 52 192,00 грн.), № 7 від 23.09.2014р. на суму 285 192,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47 532,00 грн.), № 6 від 22.09.2014р. на суму 284 260,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47 376,67 грн.), № 11 від 25.09.2014р. на суму 285 192,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47 532,00 грн.), № 5 від 22.09.2014р. на суму 285 891,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47 648,50 грн.), № 12 від 25.09.2014р. на суму 310 123,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 51 687,17 грн.).

Так, ТОВ «Паралель-В» було виставлено позивачу рахунки на оплату отриманого товару за № 10 від 24.09.2014р. на суму 324 336,00 грн., № 8 від 23.09.2014р. на суму 311 288,00 грн., № 9 від 23.09.2014р. на суму 313 152,00 грн., № 7 від 23.09.2014р. на суму 285 192,00 грн., № 6 від 22.09.2014р. на суму 284 260,00 грн., № 11 від 25.09.2014р. на суму 285 192,00 грн., № 5 від 22.09.2014р. на суму 285 891,00 грн. та № 12 від 25.09.2014р. на суму 310 123,00 грн., який був оплачений ПАТ «Молнія» в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1053 від 30.09.2014р. на суму 1 859 207,00 грн., № 1073 від 02.10.2014р. на суму 40 000,00 грн., № 1075 від 03.10.2014р. на суму 30 000,00 грн., № 1094 від 10.10.2014р. на суму 30 000,00 грн., № 1108 від 13.10.2014р. на суму 60 000,00 грн., № 1127 від 16.10.2014р. на суму 340 227,00 грн., № 260 від 08.10.2014р. на суму 40 000,00 грн.

Крім цього, ТОВ «Паралель-В» було виписано позивачу податкові накладні № 7 від 25.09.2014р. на суму 285 192,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47 532,00 грн.), № 6 від 24.09.2014р. на суму 324 336,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 54 056,00 грн.), № 5 від 23.09.2014р. на суму 313 152,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 52 192,00 грн.), № 4 від 23.09.2014р. на суму 311 289,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 51 881,33 грн.), № 3 від 23.09.2014р. на суму 285 192,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47 532,00 грн.) та № 1 від 22.09.2014р. на суму 285 891,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 47 648,50 грн.), суми ПДВ за якими, були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний (податковий) період за вересень 2014 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року від 20.10.2014р. (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Вказані документи, містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704.

Крім цього, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що під час дослідження господарської мети при укладенні позивачем договору з вищевказаним контрагентом встановлено наступне.

Так, 22 вересня 2014 року між ПАТ «Молнія» (Продавець) та Компаніює Oleos Trading Limited (Покупець) було укладено договір № 220914/01, за умовами якого, покупець зобов'язався поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти нерафіновану олію з насіння соняшника врожаю 2013-2014 рр. (надалі-товар).

З метою забезпечення митного оформлення товару, який підлягає поставці Компанії Oleos Trading Limited, 22 вересня 2014 року між ПАТ «Молнія» (Замовник) та ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» (Виконавць) було укладено договір № 04/20М-МL, у відповідності до якого, виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з митного оформлення соняшникової олії (надалі-вантаж) за зовнішньоекономічним договором замовника, під час переміщення вантажу через митний кордон України на Миколаївській митниці та забезпечити оформлення сертифікатів походження вантажу під час його експорту.

У зв'язку з необхідністю виконання умов вищевказаних договорів, ПАТ «Молнія» відвантажило, а ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» прийняло на пункті відвантаження товару, який знаходиться за адресою: Миколаївська обл., с. Галіциново, вул. Набережна, 27, товар, про що сторонами було підписано акти звірки поставок та відвантаження олії соняшникової від 30.09.2014р. та від 31.10.2014р.

Як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних за № 079184 від 05.10.2014р., № 079185 від 11.10.2014р. та № 079186 від 21.10.2014р., № 079177 від 22.09.2014р., № 079176 від 22.09.2014р., № 079179 від 23.09.2014р., № 079178 від 23.09.2014р., № 079182 від 25.09.2014р., № 079183 від 25.09.2014р., № 079181 від 24.09.2014р., № 079180 від 23.09.2014р., відвантаження соняшникової нерафінованої олії, постачальником якої є ПАТ «Молнія», здійснювалось зі складу ТОВ «Паралель-В».

При цьому, безпосереднім вантажовідправником вищевказаного товару було саме ТОВ «Паралель-В».

Вказані товарно-транспортні накладні містять підписи уповноважених осіб та відтиски печатки ТОВ «Паралель-В» як вантажовідправника товару та штампу ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина» як вантажоодержувача.

Надалі, отриманий ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбут сировина» від ПАТ «Молнія» товар був безпосередньо переданий компанії Oleos Trading Limited, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 28.10.2014р. № 504010000/2014/002722.

Також, ПАТ «Молнія» було виставлено Компанії Oleos Trading Limited комерційні рахунки-фактури на оплату товару № 5 від 14.10.2014р. на суму 46 009,53 дол. США, № 6 від 24.10.2014р. на суму 19 883,96 дол. США, № 3 від 24.09.2014р. на суму 73 529,40 дол. США та № 4 від 29.09.2014р. на суму 77 699,79 дол. США.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що придбаний ПАТ «Молнія» у ТОВ «Паралель-В» за договорами поставки № 22072014 від 22.07.2014р. та № 22092014 від 22.09.2014р. товар (олія соняшникова нерафінована), в подальшому був реалізований позивачем іншому суб'єкту господарювання - компанії Oleos Trading Limited, про що сторонами було підписано договір № 220914/01 від 22.09.2014р.

Таким чином, викладене підтверджує факт використання ПАТ «Молнія» у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Паралель-В» товару та спростовує висновки апелянта щодо фіктивності взаємовідносин між ПАТ «Молнія» та ТОВ «Паралель-В».

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ «Паралель-В» об'єктивної можливості для здійснення основної господарської діяльності щодо поставки товару, в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов'язків контрагентом.

Крім цього, безпідставними є доводи відповідача в частині відсутності у ТОВ «Паралель-В» необхідних транспортних засобів, що унеможливлює здійснення останнім поставки товару, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення автомобільного перевезення товару, 01.09.2014р. між ТОВ ПКФ «Союз СВ» та ТОВ «Паралель-В» було укладено договір транспортно-експедиторських послуг № 01-09-2014 від 01.09.2014р., за умовами якого, ТОВ ПКФ «Союз СВ» зобов'язався надавати за замовленням ТОВ Паралель-В» транспортно-експедиторські послуги та надавати останньому автомобільний транспорт для транспортних перевезень вантажу ТОВ «Паралель-В».

Відповідно до вищевказаних товарно-транспортних накладних, автомобільне перевезення товару ПАТ «Молнія» від складу ТОВ «Паралель-В» до пункту відвантаження здійснювалось ТОВ ПКФ «Союз СВ». Отже, ТОВ «Паралель-В» забезпечувало перевезення відповідного товару, шляхом залучення інших суб'єктів господарювання, зокрема, ТОВ ПКФ «Союз СВ».

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що доводи апелянта щодо відсутності реальних господарських відносин ПАТ «Молнія» з ТОВ «Паралель-В» базуються виключно на інформації, яка була отримана Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від інших територіальних підрозділів контролюючих органів, а саме: Акт ОУ ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паралель-В» (код ЄДРПОУ 39164173) від 05.01.2015р. № 2/20-31-22-04-07/39164173, Акт ДПІ в Джержинському районі м. Харкова від 21.01.2015р. № 5705/20-30-22-03/32335642 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «Союз СВ» (код 32335642) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ханон Плюс» (код ЄРПОУ 35476175) за червень-липень 2014 року та ТОВ «ТБ «Імператив» (код ЄДРПОУ 33288502) за вересень 2014 року та з ТОВ «ТБ «Імператив» (код ЄДРПОУ 33288502) за серпень 2014 року, Акт ДПІ в Джержинському районі м. Харкова № 147/20-30-22-03/32335642 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Виробничо-комерційна фірма «Союз СВ» (код ЄДРПОУ 32335642) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТБ «Імператив» (код ЄДРПОУ 33288502 за вересень 2014 року та з урахуванням ст. 198 Податкового кодексу України за жовтень 2014 року; податкова інформація по ТОВ «Паралель-В» (код ЄДРПОУ 39164173) за період з 01.07.2014р. по 31.10.2014р. та податкова інформація від Верхньодніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 4074/10/04-16-2-01 від 15.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтеграс-Агро».

Зазначені доводи апелянта колегія суддів вважає, також, безпідставними, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право податкового органу обґрунтовувати свої висновки в акті перевірки будь-якими іншими актами та довідками, складеними за результатами перевірок інших контрагентів. Висновки податкового органу мають ґрунтуватися виключно на аналізі бухгалтерських та податкових документах підприємства, яке перевіряється.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

На момент здійснення правовідносин, контрагента позивача було зареєстровано як юридичну особу та платником податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Колегія суддів також звертає увагу, що Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011р. у справі № 21-47а10.

Крім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Баришівсько-Березанського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23 квітня 2015 року № 0001382202 та № 0001392202.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Молнія» та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Мамчур Я.С. Сорочко Є.О. Повний текст ухвали виготовлено 12.12.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Сорочко Є.О.

Мамчур Я.С