Ухвала

від 08.12.2016 по справі 709/1872/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2511/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19, 23 Синецька Л. А. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВініченка Б. Б. суддівБондаренка С. І., Новікова О. М. при секретаріЛюбченко Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Нива 2013» на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2016 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Силікат-1» до ОСОБА_6, ТОВ «Зелена Нива 2013», про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди, визнання договору землі продовженим (поновленим), -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувало, що 11 березня 2004 року ТОВ «Силікат-1» та ОСОБА_6 уклали договір оренди земельної ділянки розміром 2,46 га вартістю 37 367 грн., кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 10 років.

Вказана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_6 на підставі рішення Чорнобаївської селищної Ради народних депутатів від 26 березня 2001 року №12.

Позивач скористався переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк та 20 листопада 2012 року уклав з ОСОБА_6 угоду про внесення змін до діючого договору оренди землі строком на 10 років.

06 листопада 2013 року ОСОБА_6 подала до реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію обтяжень за ТОВ «Силікат 1», тому позивач був упевнений у його реєстрації. Однак реєстрація не відбулася, так як 18 серпня (за 4 місяці до закінчення терміну дії договору оренди землі між ОСОБА_6 та позивачем 31 грудня 2013 року) ОСОБА_6 з ТОВ «Зелена нива 2013» уклала договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 27 лютого 2014 року Чорнобаївським районним управлінням юстиції Черкаської області.

Позивач вказував, що спірний договір оренди землі є недійсним, а дії ТОВ «Зелена Нива 2013» порушують переважне право позивача на укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), враховуючи, що спірний договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений до закінчення попереднього договору оренди землі.

Крім того, позивач продовжував користуватися спірною земельною ділянкою і після закінчення строку дії договору як сумлінний орендар та протягом одного місяця після закінчення строку дії цього договору орендодавець не зверталася до позивача з листом із запереченнями в поновленні цього договору та в подальшому користуванні позивачем спірною земельною ділянкою. У зв'язку з цим договір оренди землі був поновлений на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

27 лютого 2014 року реєстраційною службою на підставі спірного договору оренди землі прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Зелена Нива 2013», отже договір є укладеним, а отже - оспорюваним та рішенням суду може бути визнаний недійсним.

За вказаних обставин, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі кадастровий номер НОМЕР_1, укладений 18 серпня 2013 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Зелена Нива 2013 (код ЄДРПОУ 36782651), скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень за ТОВ «Зелена Нива 2013» на земельну ділянку кадастровий НОМЕР_1 від 27 лютого 2014 року та визнати поновленим договір оренди землі від 11 березня 2004 року, укладений між ТОВ «Силікат-1» та ОСОБА_6, зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської філії Центру ДЗК у 2004 році на той самий строк і тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Зелена Нива 2013», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до законодавства скористався переважним правом укладання договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) шляхом укладення з орендодавцем угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі, фактично скориставшись правом поновлення договору по ч.1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі». Новий договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним, оскільки на момент його укладення існував договір оренди землі, який не був розірваний та земельна ділянка не була витребувана із володіння позивача, укладення спірного договору оренди землі створило позивачу перешкоди в реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі. Недійсність такого договору є підставою для скасування його державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, за виключенням правового обгрунтування у поновленні договору оренди землі від 11 березня 2004 року на той самий строк і тих самих умовах, які були передбачені цим договором, що не змінює резолютивної частини рішення та правильного вирішення суті спору з дотриманням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, ЗУ «Про оренду землі».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 11 березня 2004 року між ТОВ «Силікат-1» та ОСОБА_6 був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 2,46 га, вартістю 37 367 грн., кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 10 років. (а.с. 5)

Цей договір зареєстрований у Чорнобаївському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК за № 249 у 2004 році.

Вказана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_6 згідно державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2. (а.с. 11)

Згідно п.п. 1, 2 договору ОСОБА_6 надає, а ТОВ «Силікат-1» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,46 га для сільськогосподарського використання. Передача земельної ділянки здійснюється на підставі акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.3 договору, договір складено сторонами терміном на 10 років з початком дії договору 01 січня 2004 року та закінчення - 31 грудня 2013 року.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 11 березня 2004 року ОСОБА_6 передала ТОВ «Силікат-1» земельну ділянку за договором оренди землі від 11 березня 2004 року. (а.с. 6)

За змістом ст.ст. 18, 20 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ у справі № 6-162цс13 від 19 лютого 2014 року, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, оскільки державна реєстрація договору від 11 березня 2004 року була проведена пізніше у 2004 році, моментом укладення договору є саме 11 березня 2004 року, а проведена державна реєстрація договору не змінила момент укладення відповідного договору, а в момент державної реєстрації договір набув юридичної сили.

Крім того, незважаючи на встановлений умовами договору строк дії договору на 10 років, сторони, керуючись свободою укладення договору, визначили дату закінчення строку дії договору - 31 грудня 2013 року.

За матеріалами справи також встановлено, що 20 листопада 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Силікат-1» укладено угоду про внесення змін до діючого договору оренди землі, за умовами якого ОСОБА_6 надала ТОВ «Силікат-1 в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнобаївської селищної ради, площею 2, 46 га строком на 10 років. (а.с. 7-8)

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 30 ЗУ "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 5 ч. 2.2. договору оренди землі від 11 березня 2004 року сторони визначили можливість погодження між сторонами розміри платежів за окремими формами оплати у дод. №2 до договору визначено 560 грн/1 рік) щороку шляхом внесення змін або доповнень до цього договору

Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» у редакції станом на час укладення угоди про внесення змін до договору)

Згідно ч.1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Зміна умов договору не припиняє його дії та зобов'язань сторін за ним, а змінюються на майбутнє лише його окремі умови.

За змістом ч.1 статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

З аналізу змісту договору оренди землі від 11 березня 2004 року та угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі від 20 листопада 2012 року вбачається, що сторони внесли зміни в діючий договір оренди землі в частині уточнення об'єкта оренди (місце розташування земельної ділянки), змінений розмір орендної плати з 1,5 % норм. Грошової оцінки землі (560 грн./рік) до 4 350 грн., строк внесення орендної плати: з 01 січня по 31 грудня на з 01 вересня по 31 грудня поточного року; уточнені умови передачі земельної ділянки та її повернення; визначені умови передачі у заставу земельної ділянки.

Невід'ємними частинами договору вказані та додані: план кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

При цьому, строк дії договору оренди по п. 2.3 договору та п. 8 угоди про внесення змін до договору залишився незмінним - 10 років.

Таким чином, договір оренди землі від 11 березня 2004 року після внесення в нього змін продовжив свою дію до 31 грудня 2013 року на змінених умовах по договору про внесення змін від 20 листопада 2012 року.

Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Силікат-1» вказувало на те, що воно скористалося переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору) шляхом укладення 20 листопада 2012 року (за рік до спливу строку договору оренди землі) із орендодавцем вищевказаної угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі строком, оскільки мав переважне право на продовження дії договору оренди землі від 11 березня 2004 року, після закінчення строку дії договору продовжував користуватися земельною ділянкою, належно виконувати свої обов'язки за договором, а орендодавець протягом місяця після закінчення строку дії договору не направив письмового повідомлення про відмову в поновленні договору оренди.

Права та обов'язки сторін договору оренди землі від 11 березня 2004 року визначені в розділі 5 договору. Крім того, п. 2,3 договору вказано, що в разі виконання умов договору орендар має пріоритетне право на продовження оренди земельної ділянки.

Стаття 33 ЗУ "Про оренду землі"(в редакція, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря 31 грудня 2013 р.) об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).

Так, для застосування ч.1 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Такий самий правовий висновок щодо застосування норм статті 33 ЗУ «Про оренду землі» міститься у постановах ВСУ від 25 лютого 2015 року (справа № 6-219цс14), 23 листопада 2016 року (справа № 6-219цс14), які відповідно до статті 3607 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

Таким чином, позивач ТОВ «Силікат-1», вказуючи на наявність підстав для поновлення договору від 11 березня 2004 року, зазначав обставини, які є підставою для поновлення договору оренди і за ч. 1 і за ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі».

Доводи позовної заяви та висновок районного суду в частині поновлення договору оренди землі від 11 березня 2004 року на підставі ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» колегія суддів оцінює критично та відхиляє, оскільки договір про внесення змін від 20 листопада 2012 року не є додатковою угодою про поновлення договору оренди землі. Угодою від 20 листопада 2012 року було внесено зміни до діючого договору за рік до закінчення строку його дії. При цьому, будь-яких умов про поновлення такого договору на новий строк та припинення строку дії попереднього договору, угода про внесення змін не містить, а договір оренди землі від 11 березня 2004 року продовжив свою дію на змінених умовах.

Таким чином, укладенням угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі ТОВ «Силікат-1» не реалізував своє переважне право на поновлення договору оренди землі, а лише керуючись правом врегулювати у договорі свої відносини на власний розсуд та не відступаючи від актів цивільного законодавства, уклав зміни до діючого договору за 01 рік до закінчення строку його дії, не змінюючи строку його дії.

В той же час, встановлені вище обставини справи не можуть бути підставою для застосування ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди на підставі зазначеної частини статті, оскільки матеріалами справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повідомлення орендарем до закінчення строку дії договору орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку дії договору про намір скористатися своїм переважним правом на оренду землі.

Не містять матеріали справи і направлення орендарем листа-повідомлення ОСОБА_6 про поновлення договору оренди землі із проектом додаткової угоди.

Укладення угоди про внесення змін до договору без зміни строку його дії та без зазначення умови про поновлення договору оренди землі не може вважатися погодженням між сторонами продовження строку дії попереднього договору.

06 листопада 2013 року ОСОБА_6 після підписання угоди від 20 листопада 2012 року про внесення змін до діючого договору оренди землі, подала заяву Держкомзему у Чорнобаївському районі про державну реєстрацію оренди земельної ділянки відповідно до цієї угоди (а.с. 13), проте реєстрації додаткової угоди не відбулася.

Між тим, законодавець визначив, що реєстрація додаткових угод до договорів оренди землі є необхідна, але не завжди. Принциповим є питання суті змін, які вносяться в договір оренди додатковою угодою.

Пунктом 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1141 (у редакції станом на час укладення угоди про внесення змін до договору) передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення інших речових прав на нерухоме майно, відмінних від права власності (в тому числі оренди) державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та суб'єкти цих прав відомості:

1) щодо суб'єкта речового права: для фізичної особи: прізвище, ім'я та по батькові; податковий номер; номер та серія паспорта громадянина України; реквізити документа, що посвідчує таку особу; для юридичної особи: найменування юридичної особи; податковий номер; для органів місцевого самоврядування: найменування органу місцевого самоврядування; податковий номер органу місцевого самоврядування; для органів державної влади: найменування органу державної влади; податковий номер органу державної влади;

2) вид речового права;

3) строк дії речового права (ознака безстроковості);

4) підстава для виникнення речового права: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ;

5) підстава для внесення запису про інші речові права та суб'єкта цих прав, змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;

6) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої проводиться державна реєстрація прав;

7) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

8) найменування органу державної реєстрації прав.

Реєстрація внесення змін до договору, які не містять в собі змін відомостей, що використовуються державним реєстратором для проведення державної реєстрації не є обов'язковою.

Між тим, реєстрація додаткової угоди (в даному випадку - угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі), не є обов'язковою умовою, яка повинна бути виконана орендарем для того, щоб мати переважне право для продовження оренди земельної ділянки, оскільки вказана угода про внесення змін не є додатковою угодою про поновлення попереднього договору.

Таким чином, заперечення відповідача в частині відсутності державної реєстрації угоди про внесення змін до діючого договору оренди землі від 20 листопада 2012 року не обгрунтовують використання позивачем свого переважного права на поновлення попереднього договору оренди землі.

За матеріалами справи встановлено і не заперечується сторонами, що після закінчення строку дії договору 31 грудня 2013 року ТОВ «Силікат-1» продовжувало користуватися земельною ділянкою, яка є предметом спірного договору, проводив використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, що свідчить про його намір скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився.

Матеріали справи не містять підписаного після закінчення строку дії договору акту прийому-передачі земельної ділянки між ТОВ «Силікат-1» та ОСОБА_6 чи іншого документу, який би підтверджував повернення орендарем земельної ділянки, якою останній правомірно користувався за договором оренди від 11 березня 2004 року, до закінчення строку його дії.

Як зазначалося вище, для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Використання власником земельної ділянки права ОСОБА_6, передбаченого ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», на направлення письмового повідомлення позивачу про відмову у поновленні договору оренди протягом місяця після закінчення строку дії договору (тобто до 31 січня 2014 року) матеріалами справи не підтверджено.

Вищевказані конклюдентні дії орендаря ТОВ «Силікат -1» (намір продовжити правовідносини) та зустрічна бездіяльність орендодавця ОСОБА_6 (ненаправлення заперечення на поновлення) свідчать про визнання за позивачем переважного права на оренду земельної ділянки, а наявність обставин, передбачених ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» свідчать про порушення орендодавцем права попереднього орендаря на переважне право укладення договору.

Районний суд вірно прийшов до висновку про наявність підстав для поновлення попереднього договору оренди землі, проте безпідставно застосував ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» для поновлення договору замість ч. 6 вказаної статті закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ «Силікат-1» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 ЗУ «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, за матеріалами справи встановлено, що 25 травня 2013 року між ТОВ «Зелена Нива 2013» та ОСОБА_6 був укладений договір оренди землі про строкове платне користування земельної ділянки, площею 2, 46 га ріллі строком на 5 років. Державну реєстрацію вказаного договору оренди землі проведено 20 лютого 2014 року. (а.с. 30)

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення, не враховані уточнення позовних вимог ТОВ «Силікат-1» та визначення точної дати укладення та реєстрації договору з ТОВ «Зелена Нива 2013», у зв'язку із чим у оскаржуваному рішенні помилково вказано дату укладення 18 серпня 2013 року та реєстрації 27 лютого 2014 року замість вірних 25 травня 2013 року та 19 лютого 2014 року.

Вказані процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення, а є підставою для виправлення описки в рішенні за ініціативою суду чи за заявою осіб, які беруть участь у справі в порядку ст. 219 ЦПК України.

ТОВ «Силікат-1» не є стороною договору від 25 травня 2013 року, укладеного між ТОВ «Зелена Нива 2013» та ОСОБА_6 Проте позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Установивши факт укладення договору оренди від 25 травня 2013 року між ТОВ «Зелена Нива 2013» та ОСОБА_6 з порушенням вимог статті 33 ЗУ «Про оренду землі», зокрема, порушенням переважного права позивача ТОВ «Силікат-1» на поновлення попереднього договору оренди землі, на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України колегія суддів погоджується із висновком районного суду про наявність підстав для визнання такого договору недійсним.

Незаконність укладення спірного договору обгрунтовується і його укладенням до закінчення строку дії договору оренди цієї ж земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_6, оскільки одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями.

Враховуючи наявність підстав для визнання договору оренди землі від 25 травня 2013 року (зареєстрованого 20 лютого 2014 року) недійсним, районний суд, вірно взяв до уваги положення ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав про нерухоме майно ті їх обмежень», п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1141, та задовольнив позовну вимогу в частині скасування державної реєстрації права на земельну ділянку за таким договором оренди.

При цьому, інші доводи апеляційної скарги висновків суду, встановлених та доведених обставин не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена Нива 2013» відхилити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :