Рішення

від 08.12.2016 по справі 472/801/16-ц

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/801/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2016 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Замети Н.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_4 підприємство " Луб'янське" про визнання недійсним договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

12 вересня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 підприємства «Луб'янське» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди.

В позовній заяві позивач зазначив, що на праві власності їй належить земельна ділянка загальною площею 6,8409 га., кадастровий номер 4821782000:01:000:0003, розташована в межах території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 261657, виданим 25 жовтня 2011 року, зареєстрованим в Книзі реєстрації актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482178201000342.

Вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_6, померлої 08 липня 2010 року, право власності якої було посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК №047503, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 21 квітня 2003 року, зареєстрованим в Книзі реєстрації актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 22, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 квітня 2011 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-319. Право на успадковану земельну ділянку було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 лютого 2013 року за записом про право власності №199993, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 692833 від 22 лютого 2013 року.

Навесні 2016 року їй стало відомо про те, що 02 липня 2010 року Відділом Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області за записом №041048000240 було зареєстровано Договір оренди землі від 15 березня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_6 передала ОСОБА_5 підприємству «Луб'янське» в користування на умовах оренди на 15 років належну їй земельну ділянку площею 6,84 га.

Вказує, що її мати такий договір ніколи з ПП «Луб'янське» не укладала. Оскільки вона від імені матері з ПП «Луб'янське» договір про надання в оренду земельної ділянки строком на 15 років не укладала, та мати теж не укладала, вона звернулася до відділу Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області, з проханням надати їй копію цього договору. Отримавши копію договору та копію акту приймання -передачі земельної ділянки, датований «05.07.2010 р.», вона впевнилася в тому, що в цих документах стоїть підпис не її матері і не її.

У зв'язку з цим вона звернулася до Веселинівського ВП Вознесенського ВП ГУ НП в Миколаївській області з заявою про підроблення документу, де було відкрито досудове розслідування за №12016150180000271 від 31 березня 2016 року. В процесі досудового розслідування було призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено судовому експерту сектору технічних досліджень Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно з висновком експерта № 1212 від 29 червня 2016 року: «Підпис в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 15.03.2010, укладеного між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем ПП «Луб'янське» Веселинівського району Миколаївської області в особі директора ОСОБА_7 - виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою».

Договір оренди землі від 15 березня 2010 року позивач просить визнати недійсним та скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали повністю. Додатково позивач вказала, що вона знала що існували орендні відносини щодо земельної ділянки між її покійною матір'ю та ПП «Лубянське», але на яких умовах вони були досягненні не знає.

Після отримання свідоцтва на спадщину, уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Лан», так як по обопільній згоді з колишній директор ПП «Луб'янське» ОСОБА_7 домовилась про це.

На весні 2016 року між ПП «Луб'янське» та ТОВ «Лан» виник спір, щодо земельних ділянок, які розташовані в Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Громадяни, що уклали договір оренди з ТОВ «Лан» звернулися до голови Веселинівської райдержадміністрації Миколаївської області, щодо захисну своїх прав.

В березні 2016 року її разом з іншими громадянами викликали до заступника голови Миколаївської обласної державної адміністрації, щодо питань виникнення орендних відносин між ПП «Луб'янське» та ТОВ «Лан», де їй було надано для огляду договір оренди укладений її покійною матір'ю ОСОБА_6 з ПП «Луб'янське». Оглянувши договір оренди вона виявила, що в договорі оренди стоїть підпис не її матері. Того ж дня вона з іншими громадянами написала заяву до Веселинівського ВП, щодо підробки підписів в договорах оренди.

Представники відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, вказавши що між ОСОБА_6 та ПП «Луб'янське» 15.03.2010 року було укладено договір оренди землі на 15 років, який був зареєстрований. Шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_6 схвалила та прийняла до виконання договір оренди землі.

Також представник відповідача надав суду заяву про застосування позовної давності, в якій вказав, що позивач знала про існування договору оренди між її покійною матірю та ПП «Луб'янське». В обґрунтування заяви вказав, що 06.05.2012 року померла ОСОБА_6 Свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо зазначеної земельної ділянки позивач отримала 26.04.2011 року. Також позивач не лише знала про користування відповідачем земельною ділянкою, але і отримувала відповідну орендну плату, що підтверджується видатковими ордерами від 22.11.2012 року.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку загальною площею 7,8409 га., кадастровий номер 4821782000:01:000:0003, розташована в межах території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

Вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_6, померлої 08 липня 2010 року, право власності якої було посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК №047503, виданим Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 21 квітня 2003 року, зареєстрованим в Книзі реєстрації актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 22, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 26 квітня 2011 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-319. Право на успадковану земельну ділянку було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 14 лютого 2013 року за записом про право власності №199993, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 692833 від 22 лютого 2013 року.

15 березня 2010 року між ПП «Луб'янське» та від імені ОСОБА_6 було укладено Договір оренди землі, за яким ОСОБА_6 передала ПП «Луб'янське» в користування на умовах оренди строком на 15 років належну їй на праві власності земельну ділянку площею 6,84 га, право власності на яку було посвідчене Державним актом на землю Серія МК №047503.

Даний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області 02 липня 2010 року за № 041048000240.

Як вбачається з висновку експерта №1212 від 29.06.2016 року за результатами почеркознавчої експертизи в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016150180000271 від 31.03.2016р., підпис в графі "Орендодавець" у договорі оренди землі від 15.03.2010, укладеному між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем ПП «Луб'янське» Веселинівського району Миколаївської області в особі директора ОСОБА_7 - виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.

Матеріали кримінального провадження за №12016150180000271 судом були витребуванні для огляду та з'ясовано, що оригінал висновку експерта №1212 від 29.06.2016 року знаходиться в матеріалах кримінального провадження і відповідає копії яка надана позивачем до позову.

В судовому засіданні учасникам судового розгляду було роз'яснено їх право заявити клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, проте сторони та їх представники не заявили таких клопотань, при цьому представник відповідача вказав, що з позовом звернулася позивач, тому таке клопотання необхідно заявляти позивачу, представник позивача ОСОБА_2 послався на висновок експерта №1212 від 29.06.2016 року, даними якого підтверджується та обставина, що спірний договір оренди земельної ділянки був підписаний не ОСОБА_6, вказаний оригінал договору був взятий на експертизу у відділі Держгеокадастру у Веселинівському районі, іншого в позивача не має.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України дійсним є договір, який відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

В силу ст.16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 довела належними доказами, як це передбачено ст.ст. 59, 60 ЦПК України, що оспорюваний договір оренди землі покійна ОСОБА_6 не підписувала.

Посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_6 в подальшому схвалила договір оренди землі, прийнявши його до виконання, оскільки вона підписала акт приймання-передачі земельної ділянки, є необґрунтованими, так як повноваження представника на підписання договору повинні бути підтверджені довіреністю у відповідності до положень ст.244 ЦК України, а тому вчинення ним дій з перевищенням повноважень та наступним схваленням довірителем можливо тільки при наявності такого письмового документу, яким є довіреність. Такий документ по справі відсутній.

Таким чином, відсутність підпису ОСОБА_6 на спірному договорі не дозволяє дійти висновку про відповідність умов спірного договору оренди внутрішній волі останньої, а тому відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ч.3 ст. 203, ч.1 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на момент звернення позивача до суду з позовною заявою у вересні 2016 року не сплив, так як позивач довідалася про наявний договір оренди, лише 31.03.2016 року, коли отримала для огляду спірний договір та в цей же день подала заяву про підробку підписів у вказаному договорі оренди до начальника Веселинівського ВП, про що свідчить колективна заява громадян від 31.03.2016 року.

Посилання представника відповідача на те, що позивач знала про юридичне оформлення договору оренди, оскільки після смерті своєї матері, отримувала орендну плату, а також те, що позивач домовилася з колишнім директором ПП «Луб'янське» ОСОБА_8 про розірвання договору оренди, який уклала її матір, є безпідставним, так як сама по собі обізнаність, що існують орендні відносини не свідчить про те, що вона знала про існування саме договору оренди від 15.03.2010 року та на яких істотних умовах він був укладений та чи взагалі саме цей договір підписала її покійна матір, а не інший. Отримання орендної плати не свідчить, що позивач знала про договір оренди, так як перебіг строку позовної давності починається не з часу, коли сторони домовилися про тимчасове користування відповідачем земельною ділянкою та отримання останнім коштів, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, бо сама по собі домовленість щодо укладення договору оренди не є свідченням порушення права будь-якої сторони.

За таких обставин, суд вважає, що строк позовної давності необхідно обчислювати з 31 березня 2016 року, з часу, коли позивач дізналася про порушене право.

З врахуванням цього, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду з позовною заявою у вересні 2016 року строк позовної давності не сплинув, а тому підстав для відмови у позові в зв'язку зі спливом позовної давності не має.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 підприємства "Луб'янське" про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі від 15 березня 2010 року, зареєстрований Відділом Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області за записом №041048000240 від 02 липня 2010 року та скасувати запис про державну реєстрацію Договору оренди землі від 15 березня 2010 року зареєстрований Відділом Держкомзему у Веселинівському районі Миколаївської області за записом №041048000240 від 02 липня 2010 року.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд Миколаївської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_9