Ухвала

від 01.12.2016 по справі 757/35722/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/11082/2016 Головуючий в 1-й інстанції - Остапчук Т.В.

Доповідач-Чобіток А.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Оніщука М.І.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2,ОСОБА_3 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року та додаткове рішення від 04 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма Укрінвест», ОСОБА_4, Реєстраційної служби Головного управління юстиції, Громадської організації «Всеукраїнський центр протидії корупції та сприяння правоохоронним органам антикорупційна ініціатива» , третя особа : приватний нотаріус Каплун ЮрійВікторович про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, визнання договору купівлі-продажу Ѕ частини нерухомого майна недійсним , витребування з незаконного володіння Ѕ частки нерухомого майна ,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року позивачі пред»явили даний позов до відповідачів та зазначали, що забудова за адресою : АДРЕСА_1 створена ОСОБА_3 на місці тимчасової споруди «Холодильник продовольчого магазина ТОВ «Святязь» і займає 34 м..

Забудова виникла за спільною згодою колишнього ЖСО 608 та мешканців цього мікрорайону з метою створення ОСББ та охорони довкілля,як протидія корупційній схемі відведення землі під багатоповерхівку Інвестиційній будівельній компанії «ОАЗІС».

21.09.2008 року ОСОБА_3 отримав грошові кошти у сумі 96 000 доларів США від ОСОБА_2 під заставу майнових прав на новостворену будівлю по вулиці Лаврській між будинками 6 та 8, про що свідчить розписка.

Посилаючись на вказані обставини,порушення прав власника, позивачі просять визнати недійсними державну реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлову будівлю за адресою: 01010 АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно - власник ТОВ «Юридична фірма «Укрінвест», договір купівлі-продажу від 18.09.2015 року,укладений між ТОВ «Юридична фірма «Укрінвест» та Громадською організацією «Всеукраїнський центр протидії корупції та сприяння правоохоронним органам антикорупційна ініціатива» та витребувати 1/2 частки спірного нерухомого майна.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 29 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено,а додатковим рішенням від 04 серпня 2016 року з кожного з відповідачів стягнуто по 3532,20 грн. судового збору.

В апеляційних скаргах позивачі просять скасувати вказані рішення суду першої інстанції та задовольнити їх вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що нежитлова будівля за адресою: 01010 АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.07.2014 року належить ТОВ «Юридична фірма Укрінвест».

На підставі договору купівлі-продажу від 18.09.2015 року, ТОВ «Юридична фірма Укрінвест» відчужила Ѕ частки нежитлової будівлі за адресою: 01010 АДРЕСА_1 Громадській організації Всеукраїнський центр протидії корупції та сприяння правоохоронним органам антикорупційна ініціатива».

Зазначаючи про те, що саме ОСОБА_3 було збудовано спірну нежитлову будівлю, позивачі звернулись з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що останніми не надано доказів належності права власності на спірне майно у встановленому законом порядку .

Таке рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справпро визнання правочинів недійсними» роз»яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку,встановлених законом.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вважаючи себе власником спірної будівлі, ОСОБА_3 будь-яких належних та допустимих доказів того, що йому у встановленому законом порядку належала нежитлова будівля за адресою: 01010 АДРЕСА_1, не надав, як не надав і доказів оформлення у встановленому законом порядку права власності на новостворене нерухоме майно, як це передбачено ст. 331 ЦК України, враховуючи його позицію щодо створення оспорюваного майна.

За таких обставин , відсутні правові підстави до скасування свідоцтва про право власності, а також відсутні підстави вважати, що права позивачів порушені оспорюваним правочином .

При цьому зважаючи, що право витребування майна законом надано лише власнику, судом правильно відмовлено і у даній вимозі позивачів.

На підставі викладеного рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави до скасування якого відсутні .

Погоджується колегія суддів і з додатковим рішенням суду з наступних підстав.

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, сплативши судовий збір за вимогу немайнового характеру відповідно до ставок, встановлених на січень 2014 року .

06.11.2015 року позивачі збільшили позовні вимоги та остаточно окрім визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, просили суд визнати договір купівлі-продажу Ѕ частини нерухомого майна недійсним , витребувати з незаконного володіння Ѕ частку нерухомого майна.

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким змінено ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів і перелік суб»єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 2 , ч.3 , п. 1,2 ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред»явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об»єднано дві і більше позовних вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 1, 2, пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , в редакції на час збільшення позовних вимог, ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати , а немайнового характеру -0,4 розміру мінімальної заробітної плати (487 грн. 20 коп.) .

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз»яснено, що якщо факт недоплати судового збору з»ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може зокрема стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК України ( п. 28).

Як вбачається з матеріалів справи, то збільшивши позовні вимоги на одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, позивачі судовий збір в обсязі вказаному вище не сплатили.

Ухваливши рішення у даній справі, суд першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат не вирішив, в зв»язку з чим ухвалив додаткове рішення суду, стягнувши з позивачів належну суму судового збору, який повинен був бути сплачений позивачами при збільшенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року та додаткове рішення від 04 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -