Ухвала

від 21.11.2016 по справі 372/4699/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Штелик С.П., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділення № 911 публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до відділення № 911 публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Зазначала, що 26 вересня 2008 року між нею та банком був укладений кредитний договір, за яким відповідач зобов'язувався надати їй у тимчасове користування довгостроковий кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим строком повернення 26 вересня 2018 року. Виконання кредитного зобов'язання забезпечено іпотекою житлового будинку та земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Вказувала на те, що кредитний договір було укладено із порушенням вимог закону, оскільки умови кредитного договору в частині валюти кредиту є несправедливими, оскільки ризики знецінення національної валюти банк перекладає на неї; у банку відсутня індивідуальна ліцензія на видачу кредиту в іноземній валюті; банк не повідомив її у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту у порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», що має наслідком недійсність кредитного договору та договору іпотеки як похідного від нього правочину.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими .

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою, що їх регулює, повно та всебічно дослідив обставини справи, встановив, що банк надав ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії № 75 від 24 грудня 2001 року, дозволу № 75-2 від 24 грудня 2001 року та додатку до дозволу № 75-2 від 19 листопада 2002 року, якими передбачається право банку на ведення операцій в іноземній валюті; додаток № 1 до кредитного договору (графік платежів) містить розмір щомісячних платежів, додатком № 1 визначено сукупну вартість кредиту, підпис ОСОБА_4 на вказаних документах підтверджує факт її ознайомлення та згоди із умовами кредитування; у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір кредиту не можна визнати недійсним із заявлених позивачем підстав. Договір забезпечення кредиту має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсним до припинення основного зобов'язання.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, на правильність вирішення справи судами не впливають.

Згідно ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: С.П. Штелик

В.І. Журавель

С.Ф. Хопта