Ухвала

від 30.11.2016 по справі 739/1588/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Новгород-Сіверська районна державна адміністрація Чернігівської області, про виселення з житла і повернення житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка», третя особа: Чайкинська сільська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання свідоцтв про право власності недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» (далі ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка») звернулося до суду з позовом, в якому просило виселити ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8. та ОСОБА_9 з житлового будинку АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення; повернути вказаний житловий будинок.

Позов мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, в якому проживають відповідачі. 3 лютого та 15 квітня 2015 року останніх було повідомлено про відмову від укладення договору оренди на новий строк та необхідність звільнення будинку у строк до 6 липня 2015 року.

7 липня 2015 року відповідачам запропоновано повернути спірний житловий будинок та передати ключі від нього директору ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка». ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 відмовилися у добровільному порядку виселитися зі спірного будинку. Оскільки договір оренди припинив свою дію і відсутні підстави для подальшого перебування відповідачів у спірному будинку, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_6 подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсними свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2006 року та виданого замість вказаного свідоцтва, яке було втрачене, свідоцтва про право власності з індексним номером НОМЕР_2 від 21 вересня 2015 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» належить право власності на вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №24587330 від 21 вересня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції. Вказане свідоцтво видане замість втраченого свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 13 лютого 2006 року. При цьому виконавчим комітетом Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області не ухвалювалося рішення про видачу ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» свідоцтва про право власності на зазначений будинок і вказане товариство не зверталося до виконавчого комітету з цього питання. Також ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» не зверталося до сільської ради за наданням дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, не розробляла проект відведення земельної ділянки під забудову та не погоджувало його у встановленому порядку. Позивач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» оформило правовстановлюючі документи на даний будинок незаконно, оскільки взагалі не має відношення до будівництва спірного будинку, який збудований самочинно, без виділення для цієї мети земельної ділянки.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 січня 2016 року, первісний позов задоволено. Виселено ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. та ОСОБА_9 з житлового будинку АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» з користування ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. та ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_6, не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи первісний позов виходив з того, що оскільки договір оренди житлового будинку припинив свою дію і відсутні підстави для перебування відповідача і членів його сім'ї у спірному будинку, який належить ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка», то наявні правові підстави для виселення останніх зі спірного житлового будинку, без надання іншого жилого приміщення, та повернення вказаного житлового будинку ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка».

Згідно висновків місцевого суду, з якими погодився суд апеляційної інстанції, відповідачами не доведено, що порушення з боку Чайкинської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області та її виконавчого комітету при відведенні ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» земельної ділянки під будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, у оформленні та видачі даному товариству документа, який посвідчує право власності на нього, а також порушення допущені державною приймальною комісією при прийнятті в експлуатацію вказаного житлового будинку, були результатом протиправної поведінки його власника, тобто ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка». За таких обставин правові підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки відповідачем не доведено порушення його прав та прав членів сім'ї внаслідок набуття позивачем права власності на спірний будинок.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, щоТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно з індексним номером НОМЕР_2, яке було видане зазначеному товариству 21 вересня 2015 року замість втраченого свідоцтва про право власності від 13 лютого 2006 року.

1 липня 2010 року між ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір оренди вказаного житлового будинку.

Пунктом 1.1 договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві та членам його сім'ї, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне володіння та користування вказаний вище житловий будинок для проживання.

Пунктами 3.1, 3.4 договору визначено, що будинок надається в оренду на строк 1 рік з моменту прийняття його за актом прийому-передачі. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору орендодавець може запропонувати орендарю укласти договір на таких самих або інших умовах.

Пунктом 9.2. договору визначено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання приміщення по акту приймання-передачі.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.2 цього договору та закінчується 1 липня 2011 року, але в будь-якому випадку не раніше моменту передання орендарем приміщення орендодавцю по акту приймання-передачі.

Дія даного договору щороку продовжувалася на таких самих умовах і на такий самий строк, зокрема 1 липня 2014 року дію договору було пролонговано до 1 липня 2015 року.

У лютому 2015 року ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» прийнято рішення не продовжувати строк дії зазначеного вище договору на новий строк, у зв'язку з чим, 3 лютого та 9 квітня 2015 року відповідачу було надіслано відповідні заяви з вимогами повернути будинок у строк 5 днів з моменту закінчення строку оренди, а саме не пізніше 6 липня 2015 року.

На пропозицію директора ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» відповідач ОСОБА_6 відмовився виконати вимоги договору оренди та повернути позивачу орендований житловий будинок, а також передати ключі від будинку.

28 липня 2015 року ТОВ «Агрофірма ім. Шевченка» направила відповідачам вимогу негайно повернути вказаний житловий будинок товариству та передати ключі від нього.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договір є домовленість обох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункті), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі вимог ч.1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.2 ст.822 ЦК України не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Відповідно ч.1 ст.785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, я