Постанова

від 06.12.2016 по справі 820/3537/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 820/3537/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ОСОБА_1» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

У с т а н о в и л а:

30.06.2016 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ОСОБА_1» (далі по тексту - підприємство, ТОВ «Фірма ОСОБА_1») звернувся до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган) від 28.04.2016 року № НОМЕР_1, яким підприємству на підставі висновків акту перевірки № 166/20-40-14-01-08/39092701 від 07.04.2016 року за встановлені порушення п.п. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 802.011 грн у тому числі 534674 грн - за податковими зобов'язаннями, 267337 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків контролюючого органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті ГУ ДФС у Харківській області від 07.04.2016 року № 166/20-40-14-01-08/39092701 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма ОСОБА_1» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2015 року по 24.03.2016 року (далі - ОСОБА_2 перевірки), оскільки реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Фірма ОСОБА_1» та контрагентами підприємства підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року адміністративний позов ТОВ «Фірма ОСОБА_1» задоволено. Так, судовим рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 28.04.2016 року №0000511401; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області на користь ТОВ «Фірма ОСОБА_1» судовий збір у розмірі 12031 грн. (дванадцять тисяч тридцять одна) грн.

Судове рішення мотивовано тим, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій з перевезення вантажу ґрунтуються лише на припущеннях останнього. Відповідач не спростував доводи позивача щодо відсутності у чинному законодавстві вимог про обов'язкове оформлення розрахунку вартості наданих транспортних послуг.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2016 року з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не враховано ті обставини, що ТОВ «Фірма ОСОБА_1» до перевірки не було надано заявок на надання послуг з перевезення вантажу, що містять істотні умови кожного перевезення; податкові накладні виписані на підставі актів виконаних робіт/наданих послуг; у актах виконаних робіт відсутня інформація щодо обсягу виконаних послуг, а саме не вказано кількість один, за які було здійснено транспортування, кількість кілометрів, які проїхали авто, що здійснювали транспортування, кількість авто, що проводили транспортування, вартість одиниці часу або відстані, маршруту транспортування в зв'язку з чим неможливо зробити висновок щодо правильності формування вартості отриманих транспортних послуг та реальності їх отримання; до перевірки не надано документів, щодо навантаження-розвантаження цукру в мішкотарі при транспортування вантажу, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей, даних GPS-контролерів, розрахунку собівартості отриманих послуг, жодної банківської виписки, платіжного доручення, договору переуступки боргу, або будь-якого іншого документу, що підтверджує фактичну оплату за отримані транспортні послуги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 202 ч. 1 п. 1, 4 КАС України підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС в Харківській області у період з 25.03.2016 року по 31.03.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фірма ОСОБА_1» за результатами якої складений акт перевірки № 166/20-40-14-01-08/39092701 від 07.04.2016 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма ОСОБА_1» (податковий номер 39092701) з питань своєчасності, достовірності , повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2015 року по 24.03.2016 року» (т.1 а.с. 82-157, далі - ОСОБА_2 перевірки).

Згідно висновку вказаного ОСОБА_2 перевірки перевіркою встановлено порушення ТОВ «Фірма ОСОБА_1», зокрема, - п. 198.3 ст. 198 ПК України , в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 534674,00 грн., у т.ч. за січень 2015 року у сумі 19434,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 53130 грн., за березень 2015 року у сумі 30771,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 34395,00 грн., за травень 2015 року у сумі 18328,00 грн., за червень 2015 року у сумі 26507,00 грн., за липень 2015 року на суму 23037,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 33493,00 грн., за вересень 2015 року на суму 76408,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77341,00 грн., за листопад 2015 року 82317,00 грн., за грудень 2015 року 59513,00 грн., за рахунок порушень наведених в п.п.3.2.2 п.3.2 розділу 3 акту перевірки, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 534674,00 грн., у т.ч. за листопад 2015 року на суму 414268,00 грн., за лютий 2016 року на суму 120406,00 грн. (т. 1 а.с. 156).

Вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на встановлені в ході проведення перевірки обставини щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Фірма ОСОБА_1» («Покупець») з виконання умов договорів надання послуг з перевезення, укладених з ТОВ «Аледор Торг» (договір від 05.01.2015 року №11-0501/2015); ТОВ «Віва-Торг» (договір від 29.04.2015 року №11-29/04); ТОВ «Авангард 2015» (договір від 15.09.2015 року №П-1509/15); ТОВ «Етек Сервіс» (договір від 30.01.2015 року №П-3001/2015).

Так, в зокрема, в ОСОБА_2 перевірки зазначено про те що підприємством до перевірки не надано заявок на надання послуг з перевезення вантажу, що містять істотні умови кожного конкретного перевезення.

Податкові накладні були виписані на підставі актів виконаних робіт/наданих послуг.

У актах виконаних робіт відсутня інформація щодо обсягу виконаних послуг, а саме не вказано кількість годин, за які було здійснено транспортування, кількість кілометрів, які проїхали авто, що здійснювали транспортування, кількість авто, що проводили транспортування, вартість одиниці часу або відстані, маршруту транспортування в зв'язку з чим неможливо зробити висновок щодо правильності формування вартості отриманих транспортних послуг та реальності їх отримання.

Відповідно до умов угод, укладених з постачальниками транспортних послуг: «п. 1.4 Сторони домовились, що за даним Договором Виконавець не надає Замовникові інших допоміжних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу» . До перевірки не надано документів, щодо навантаження-розвантаження цукру в мішкотарі при транспортуванні вантажу.

До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3.2.12. договорів, укладених з постачальниками транспортних послуг: «Виконавець зобов'язаний забезпечити постійну роботу мобільних GPS- контролерів, про яку свідчить сигнал індикатора червоного кольору на корпусі контролера». До перевірки не надано даних з GPS-контролерів.

До перевірки не надано розрахунку собівартості отриманих транспортних послуг.

Окрім того, відповідно до наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість ТОВ «Фірма ОСОБА_1» перед ТОВ «Етек Сервіс», ТОВ «Авангард 2015», ТОВ «Аледор-Торг», ТОВ «Віва-Торг» становить 0 грн., але до перевірки не надано жодної банківської виписки, платіжного доручення, договору переуступки боргу, або будь-якого іншого документу, що підтверджує фактичну оплату за отримані транспортні послуги, окрім платіжних доручень № 911 від 08.09.2015 року, № 600 від 08.09.2015 року, № 601 від 08.09.2015 року, № 576 від 13.08.2015 року згідно яких одержувачем коштів є ТОВ «Віва - Торг» .

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.04.2016 року, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 802.011,00 грн., з яких за основним податковим зобов'язанням у розмірі 534.674,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 267.337,00 грн. (т.1 а.с. 163).

Не погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Фірма ОСОБА_1» колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст.4 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, колегія суддів зазначає про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що в охопленому перевіркою періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Аледор Торг», ТОВ «Етек Сервіс», ТОВ «Віва-Торг», ТОВ «Авангард 2015». Із зазначеними контрагентами були укладені типові договори перевезення, а саме:

- з ТОВ «Аледор Торг» договір від 05.01.2015 року № П-0501/2015 (т. 1 а.с. 164-165);

- з ТОВ «Віва-Торг» договір від 29.04.2015 року № П-29/04 (т. 1 а.с. 173-174);

- з ТОВ «Авангард 2015» договір від 15.09.2015 року № П-1509/15 (т. 1 а.с. 180-183);

- з ТОВ «Етек Сервіс» договір від 30.01.2015 року №П-3001/2015 (т. 1 а.с. 166-169).

Предметом вказаних договорів згідно п.1.1. визначено: «Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується доставляти автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видавати його особі, яка має право на одержання вантажу. Замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату».

Згідно п. 1.3. договорів істотні умови надання послуг з перевезення вантажу за договором зазначаються також у додаткових угодах, заявках на надання послуг, що є невід'ємними частинами даного договору.

У відповідності до п. 5.1. умов договорів перевезення заявка на надання послуг з перевезення вантажу містить істотні умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень), а саме: вид, найменування, розміри, вага вантажу; сума, що підлягає сплаті виконавцю; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; дата завантаження та розвантаження або термін перевезення; кількість, державні номери транспортних засобів; умови перевезення; особливі вказівки, інші умови, погоджені сторонами.

Відповідно до п. 5.2 договорів замовник зобов'язаний сповістити виконавця письмовою/усною заявкою на надання послуг з перевезення вантажу за 5 (п'ять) діб до запланованої дати початку надання послуг з перевезення.

Судом встановлено, що позивач, користуючись правом, встановленим договорами перевезення, здійснював оформлення заявок в усній формі. Вартість перевезення по кожному перевезенню погоджувалася з представниками перевізника по телефону в усному режимі.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем додано до матеріалів справи:

- по ТОВ ТОВ «Аледор Торг» копію акту наданих послуг № 1 до договору № П-0501/2015 від 05.01.2015року (за період з 01.01.2015 року по 31.01.2015 року) (т. 1 а.с. 162), а також копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних (т. 2 а.с. 73-166).

- по ТОВ «Віва-Торг» копії актів наданих послуг до договору № П - 29/04 від 29.04.2015 року № 1 (за період з 01.05.2015 року по 31.05.2015 року включно), № 2 (за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року включно), № 3 (за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року включно), № 4 (за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року включно), № 5 (за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року включно) (т. 1 а.с. 175-179), видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (т. 3 а.с. 196-250, т. 4 а.с. 1- 250, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а с. 1 - 122).

- по ТОВ «Авангард 2015» копії актів наданих послуг до договору № П-1509/15 від 15.09.2015 року № 1 (за період з 01.10.2015 року включно), № 2 (за період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року включно), № 3 (за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року включно), видаткових та товарно-транспотрних накладних (т. 6 а.с. 123-250, т. 7 а.с. 1-250, т. 8 а.с. 1-43)

- по ТОВ «Етек Сервіс» копії актів наданих послуг до договору № П-3001/2015 від 30.01.2015 року № 1 (за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року включно), № 2 (за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року), № 3 (за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року включно), видаткових та товарно-транспортних накладених (т. 1 а.с. 196- 250, т. 2 а.с. 1-72).

Згідно пояснень, наданих суду апеляційної інстанції, розрахунки з вказаними договорами здійснювалися наступним чином.

Заборгованість ТОВ «Фірма ОСОБА_1» перед ТОВ «Аледор Торг» в сумі 116604 грн та перед ТОВ «Етек Сервіс» в сумі 709776,43 була погашена шляхом відступлення права вимоги на нового кредитора - ТОВ «Укрбуд Компані» з подальшим зарахуванням однорідних зустрічних вимог на підставі угод про зарахування від 31.12.2015 року на підтвердження чого надано копії договорів уступки права вимоги № 10/11/15 від 10.11.2015 року (ТОВ «Аледор-Торг», т. 1 а.с. 187, т. 8 а.с. 222) та № 18/11/15 від 18.11.2015 року (ТОВ «Етек Сервіс» т. 1 а.с. 189, т. 8 а.с. 223).

Відзначено, що заборгованість ТОВ «Укрбуд Компані» перед ТОВ «Фірма ОСОБА_1» в сумі 1095388,09 грн виникла на підставі договору поставки від 19.12.2014 року № ПГС-1912/2014 та на підставі видаткової накладної від 26.08.2015 року № 788 на суму 14951,67 та видаткової накладної від 27.08.2015 року № 788 на суму 631200 грн (поставка цукру) (т. 8 а.с. 225-229).

Заборгованість ТОВ «Фірма ОСОБА_1» перед ТОВ «Авангард 2015» в сумі 1315028,75 частково погашена шляхом перерахування грошових коштів, а частково - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підтвердження чого надано копії виписок по рахунках (т. 8 а.с. 213-216) та угоду про залік від 31.12.2015 року (т. 1 а.с. 188, т. 8 а.с. 212)

Вказано, що заборгованість ТОВ «Авангард 2015» перед ТОВ «Фірма ОСОБА_1» виникла на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2015 року № КП-0112/2015 (видаткова накладна від 02.12.2015 року № 1045), у відповідності до умов якого позивач здійснив поставку ТОВ «Авангард 2015» сільськогосподарську продукцію (кукурудза 3 класу врожаю 2014 року) на суму 481858,40 грн (т. 8 а.с. 210-211).

Заборгованість перед ТОВ «Віва Торг» в сумі 1066634,68 грн частково погашена шляхом сплати грошових коштів, а частково - шляхом відступлення права вимоги на нового кредитора - ТОВ «Укрбуд Компані», з подальшим зарахуванням однорідних зустрічних вимог. На підтвердження надано копії виписок по рахунках (т. 8 а.с. 217-220) та договір уступки права вимоги № 16-11/11/15 від 16.11.2015 року (т. 1 а.с. 190, т. 8 а.с. 221).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами платником податку можуть бути надані відповідні специфікації, картки рахунків, рахунки фактур, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують рух активів на рахунку платника податку.

Колегія суддів не погоджується з доводом представника скаржника про те, що відсутність певної транспортної документації не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме, - надання/отримання послуг з перевезення.

Так, згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за N 128/2568, в редакції, що була чинною на час здійснення позивачем господарської операції, визначається, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів вважає за необхідне дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи ДПС мають право, зокрема під час проведення перевірок, вивчати й перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову і статистичну звітність, пов'язану з обчисленням та сплатою податків і зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також відповідно до пункту 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від урахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Позивачем на вимогу фахівця відповідача не надано товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг, що свідчить про відсутність реального виконання договорів та правомірність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки. А також про те, що в супереч приписам п. 44.1 ПК України платник податків - ТОВ «Фірма ОСОБА_1» здійснило формування показників податкової звітності за січень 2015 року у сумі 19434,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 53130 грн., за березень 2015 року у сумі 30771,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 34395,00 грн., за травень 2015 року у сумі 18328,00 грн., за червень 2015 року у сумі 26507,00 грн., за липень 2015 року на суму 23037,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 33493,00 грн., за вересень 2015 року на суму 76408,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77341,00 грн., за листопад 2015 року 82317,00 грн., за грудень 2015 року 59513,00 грн на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки фахівець контролюючого органу двічі звертався до ТОВ «Фірма ОСОБА_1» з письмовими запитами стосовно надання до перевірки, зокрема, товарно-транспортних накладних, які б посвідчували факт отримання послуг по перевезенню ТМЦ від контрагентів ТОВ «Аледор Торг», ТОВ «Етек Сервіс», ТОВ «Віва-Торг», ТОВ «Авангард 2015» та документів, які б посвідчували факт проведення розрахунків за отримані послуги. Зазначені документи на вимогу фахівця контролюючого органу надані не були, про що складений відповідний акт (а.с. т. 8 а.с. 181-190).

ОСОБА_2 перевірки, в якому, окрім іншого, визначено про те, що до перевірки (по цьому її напрямку) підприємством не були надані товарно-транспортні накладні та документи, які б посвідчували факт проведення розрахунків за отримані послуги, позивач ТОВ «Фірма ОСОБА_1» не оспорив це визначення, додавши вказані документи до заперечень на ОСОБА_2 перевірки.

Зазначені обставини слугують підставою для критичної оцінки пояснень, наданих суду апеляційної інстанції допитаного у якості свідка колишнього бухгалтера ТОВ «Фірма ОСОБА_1» ОСОБА_3, оскільки спростовують пояснення свідка стосовно того, що під час здійснення перевірки фахівцю відповідача були надані усі первинні документи, які послугували підставою для формування показників податкової звітності за вказані податкові періоди.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вищезазначені обставини не спростовувалися позивачем при звернені до суду з даним позовом, оскільки відповідне обґрунтування в зверненні відсутнє.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано до перевірки належних доказів на підтвердження реальних змін свого майнового стану у зв'язку з отриманням послуг перевезень від ТОВ «Аледор Торг», ТОВ «Етек Сервіс», частково від ТОВ «Віва-Торг» та ТОВ «Авангард 2015» та у позивача були відсутні підстави для формування показників податкової звітності за січень 2015 року у сумі 19434,00 грн., за лютий 2015 року у сумі 53130 грн., за березень 2015 року у сумі 30771,00 грн., за квітень 2015 року у сумі 34395,00 грн., за травень 2015 року у сумі 18328,00 грн., за червень 2015 року у сумі 26507,00 грн., за липень 2015 року на суму 23037,00 грн., за серпень 2015 року у сумі 33493,00 грн., за вересень 2015 року на суму 76408,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 77341,00 грн., за листопад 2015 року 82317,00 грн., за грудень 2015 року 59513,00 грн.

З урахуванням наведеного, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Фірма ОСОБА_1», оскільки вищенаведені обставини залишені судом поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про відмову в задоволені адміністративного позову ТОВ «Фірма ОСОБА_1».

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів, керуючись ч. 6 ст. 94 КАС України, приймає рішення про зарахування судового збору у розмірі 12.031,60 грн, сплаченого позивачем згідно платіжного доручення № 1106 від 22.06.2016 року (т. 1 а.с. 3), до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 1, п. 4, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ОСОБА_1».

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 грудня 2016 року.