Ухвала

від 06.12.2016 по справі 820/7521/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 820/7521/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О,

в присутності:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015р. по справі № 820/7521/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акура Оіл"

до Державної податкової інспекції в місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКУРА ОІЛ", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області №0002412200 від 17.06.2015 року та №0002422200 від 17.06.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 19 листопада 2009 року № 0000832306/0/79107.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник відповідача, що приймав участь у режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АКУРА ОІЛ" щодо декларування в податковій звітності з податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ "Делюкс Компані" за січень 2015 року, за результатами якої складено акт № 1037/22/38341143 від 03.06.2015 року ( т. 1 а.с. 81-98) .

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АКУРА ОІЛ" п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1783390 грн за січень 2015 року та завищено р. 24 на загальну суму 895448 за січень 2015 року (т. 1 а.с. 98).

На підставі вказаного акту перевірки № 1037/22/38341143 від 03.06.2015 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.06.2015 року №0002422200 та № НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 99-100).

Позивач заперечуючи законність вказаних податкових повідомлень рішень, звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтвердили реальність господарської операції з контрагентамТОВ "Делюкс Компані", а тому позивачем правомірно сформований податковий кредит по цим операціям.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані".

Судовим розглядом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕКС 2010" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів разом із додатковою угодою, а саме: МА-0003 від 01.01.2015 року. За умовами вказаного правочину постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити нафтопродукти ( т. 2 а.с.170-171).

Реальність виконання умов укладеного правочину із Товариством з обмеженою відповідальністю "Делюкс Компані" підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: актом приймання-передачі нафтопродуктів №150131000000006, податковою накладною від 31.01.2015 року № 6, розрахунком (т. 2 а.с.172-174).

Зберігання товару здійснювалось відповідно до договору зберігання №4131, укладеного 21.07.2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт" (т. 2 а.с. 175-176).

Реальність укладеного правочину підтверджується наявними у матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг, податковою накладною, протоколом узгодження ціни, актами приймання-передачі нафтопродуктів по договору зберігання та платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 177-183).

Суд звертає увагу, що у позивача в оренді наявні автозаправні станції для реалізації придбаної продукції у контрагентів, що підтверджується наявним у матеріалах справи договорами про найм (оренду) автозаправних станцій (т. 1 а.с. 238-250, т. 2 а.с. 1-169).

Відповідно до пункту 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності

Підтверджуючи факт транспортування нафтопродуктів на орендовані автозаправні станції, позивач надав до суду договори, акти здачі-прийомки виконаних робіт, рахунки, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, платіжні доручення (т. 2 а.с.184-207, т. 3 а.с. 1-133).

Таким чином, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ "Делюкс Компані" підтверджується податковими накладними, атами приймання-передачі нафтопродуктів, розрахунками.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ "Делюкс Компані" виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до п.201.1 ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту. Податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Делюкс Компані" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов’язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв’язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки № 1037/22/38341143 від 03.06.2015 року про порушення позивачем вимог п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 та ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у звязку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2015р. по справі № 820/7521/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2016 р.