Рішення

від 12.12.2016 по справі 904/3192/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2016 Справа № 904/3192/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", м. Запоріжжя

до Відповідача 1: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро

Відповідача 2: Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь, АР Крим

про визнання недійсною додаткової угоди до договору поставки

та За зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпро

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", м. Запоріжжя

Відповідача 2: Колективного підприємства "Альянс", м. Сімферополь, АР Крим

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача (відповідач 1 за зустрічним позовом): не з"явився

від відповідача 1 (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов. від 02.12.14р.

ОСОБА_2, дов. від 22.09.16р.

від відповідача 2 (відповідач 2 за зустрічним позовом): не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління", яке у подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57", звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача 1: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" та до відповідача 2: Колективного підприємства "Альянс" про визнання недійсною додаткової угоди №1 до договору поставки №924 від 27.05.2010р., укладеної 24.06.2010р. між Колективним підприємством "Альянс" та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 20.03.2012р. між ним та відповідачем 2 укладений договір про відступлення права вимоги №20/03-10, за умовами якого відповідач 2 відступив позивачу право вимоги до відповідача 1 за договором поставки №924 від 27.05.2010р., який укладено між відповідачем 1 та відповідачем 2, у розмірі 99 662,40грн. Позивач зазначає, що 25.03.2015р. у судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі №904/8747/14 йому стало відомо про додаткову угоду №1 від 24.06.2010р. до договору поставки №924 від 27.05.2010р., яка обмежує право відповідача 2 на відступлення права вимоги. Однак, як зазначає позивач, відповідач 2 жодної додаткової угоди до договору поставки не укладав і не підписував. Позивач вважає, що дана додаткова угода порушує його права та інтереси як нового кредитора.

Відповідач 1 проти позову заперечував, вважав, що додаткова угода №1 до договору поставки №924 від 27.05.2010р. повністю відповідає вимогам діючого законодавства України.

Відповідач 2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, зазначав, що жодної додаткової угоди до договору поставки №924 від 27.05.2010р. він не укладав.

13.05.2015р. Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало до суду зустрічну позовну заяву, в якій просило визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 20.03.2012р. № 20/03-10 та додаткову угоду до нього від 05.04.2012р., укладені між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".

Зустрічний позов мотивований тим, що договір про відступлення права вимоги укладений з порушенням ч.3 ст.512 Цивільного кодексу України та умов договору поставки №924 від 27.05.2010р. з додатковою угодою №1 від 24.06.2010р., якими встановлено заборону на заміну кредитора у зобов’язанні.

Ухвалою суду від 30.06.2015р. прийнято зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до спільного розгляду з первісним позовом у справі №904/3192/15.

Відповідач 1 за зустрічним позовом заперечував проти зустрічного позову з підстав, викладених у первісному позові з посиланням на недійсність додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору поставки №924 від 27.05.2010р.

Відповідач 2 за зустрічним позовом не надав відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 10.12.2015р. провадження у справі зупинено до винесення рішень по справах № 904/7050/15 та № 904/3191/15.

Ухвалою суду від 25.11.2016р. провадження у справі поновлено.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

06.12.2016р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010р. між Колективним підприємством "Альянс" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) укладений договір поставки №924, за умовами якого постачальник зобов'язався продати (передати у власність) покупцеві, а покупець - купити (прийняти та оплатити) емаль ПФ-115.

Загальна вартість договору з ПДВ складає 99 662,40грн. (п.2.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.9.1 договору).

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до вказаного договору поставки, яка містить підписи директора КП "Альянс" ОСОБА_3 та начальника філії "Томаківський райавтодор" ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ОСОБА_4 та засвідчена печатками цих підприємств.

Даною додатковою угодою внесено зміни до п.10.3. договору поставки: "У зобов’язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов’язків за даним договором третім особам.".

20.03.2012р. між Колективним підприємством "Альянс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги №20/03-10.

05.04.2012р. між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" укладено додаткову угоду до договору про відступлення права вимоги №20/03-10 від 20.03.2012р.

Відповідно до п.1.1. наведеного договору (в редакції додаткової угоди від 05.04.2012р.), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору купівлі-продажу №924 від 27.05.2010р. (основний договір), укладеного між первісним кредитором та ДП "Дніпропетровський облавтодор" філія "Томаківський райавтодор" (боржник). Право вимоги до нового кредитора переходить з 01.01.2014р., за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору.

За цим договором новий кредитор одержує всі права первісного кредитора за основним договором, в тому числі право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному основним договором, а саме - 99 662,40грн. (п.1.2 договору).

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні первісного позову з таких підстав.

Обґрунтовуючи вимоги за первісним позовом ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57" посилається на те, що додаткова угода №1 24.06.2010р. є підробленою і порушує статтю 203 Цивільного кодексу України, оскільки обмежує право КП "Альянс" на відступлення права вимоги за договором поставки №924 від 27.05.2010р. і не відповідає його внутрішній волі та волевиявленню.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57" не доведено належними та допустимими доказами обставини, з якими воно пов’язує недійсність додаткової угоди №1 від 24.06.2010р.

Пояснення КП "Альянс" стосовно того, що додаткова угода №1 від 24.06.2010р. до договору поставки №924 від 27.05.2010р. не укладалась підприємством, не є достатнім доказом недійсності вказаної угоди.

Із копії додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору поставки №924 від 27.05.2010р. вбачається, що зі сторони КП "Альянс" її підписано директором ОСОБА_3, підпис якої засвідчений печаткою КП "Альянс".

На підтвердження повноважень директора КП "Альянс" ОСОБА_3 до матеріалів справи надані довідка з ЄДРПОУ серія АА №012196, наказ №51 від 08.09.2009р. про призначення директором, довідка про взяття КП "Альянс" на облік платника податків від 08.09.2009р., в яких зазначено, що керівником цього підприємства є ОСОБА_3

Повноваження начальника філії "Томаківський райавтодор" ОСОБА_4 підтверджуються довідкою з ЄДРПОУ, де цю особу зазначено як керівника даного підрозділу ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази того, що спірну додаткову угоду від кожної зі сторін цього правочину підписано особами, що мали необхідний обсяг повноважень.

Суд ухвалами від 14.04.2015р. та 29.04.2015р. зобов’язував відповідачів за первісним позовом надати оригінал додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору №924 від 27.05.2010р. для проведення судової технічної експертизи. Однак такі вимоги суду виконані не були, оригінал спірної додаткової угоди до матеріалів справи не надано.

Ухвалою суду від 18.06.2015р. у справі призначено судову експертизу, проте через відсутність документів (ненадання їх сторонами) Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз повідомлено про неможливість надання висновку судової технічної експертизи.

При цьому, правило належності доказів, закріплене ст.34 ГПК України, передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, наданими позивачем до матеріалів справи доказами не доведений факт фальсифікації спірної додаткової угоди і суд вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами недійсність додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору №924 від 27.05.2010р.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України особа має право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позов про визнання договору недійсним може бути заявлений стороною такого договору або іншою особою, за умови доведення нею порушення її прав оспореним договором. При цьому, порушення таких прав має бути наявним в момент укладення відповідного договору.

Договір поставки №924 від 27.05.2010р. не міг порушувати права ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57" в момент його укладення, оскільки договір про відступлення права вимоги №20/03-10 укладений лише 20.03.2012р.

Враховуючи викладене, вимога про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 24.06.2010р. до договору №924 від 27.05.2010р. є правом та пріоритетом КП "Альянс", як первісного кредитора, та не може бути заявлена ТОВ "Дорожньо-будівельне управління №57".

Наведене є підставою для відмови в задоволенні первісного позову.

Суд задовольняє зустрічний позов з огляду на таке.

Частинами першою, третьою статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст.514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Договір про відступлення права вимоги №20/03-10 від 20.03.2012р. та додаткова угода до нього від 05.04.2012р., які укладено між позивачем та відповідачем 2, суперечать умовам п.10.3. договору поставки №924 від 27.05.2010р., що викладені в додатковій угоді №1 від 24.06.2010р. до нього щодо заборони заміни боржника або кредитора та передачі прав і обов'язків за даним договором третім особам.

Тобто, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов’язанні, якщо обов’язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі №910/6098/14.

Крім того, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються.

Відповідно до п.п.1.1., 4.1. договору про відступлення права вимоги №20/03-10 від 20.03.2012р. (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 05.04.2012р.) право вимоги до нового кредитора переходить з 01.01.2014р., за умови несплати боржником суми боргу первісному кредитору; первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника у термін до 01.01.2014р.

Отже, договір про відступлення права вимоги №20/03-10 від 20.03.2012р. (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 05.04.2012р.) не визначає і не міг визначити конкретний обсяг права вимоги первісного кредитора станом на 01.01.2014р. (визначений сторонами момент переходу права вимоги), оскільки з моменту укладення відповідної додаткової угоди до 01.01.2014р. боржник зобов'язаний був сплачувати суму боргу.

Також, додаткова угода від 05.04.2012р. містить посилання про відсутність можливості передачі первісним кредитором новому кредитору документів, що засвідчують відповідні права.

Враховуючи викладене, договором про відступлення права вимоги №20/03-10 від 20.03.2012р. визначений перехід права вимоги за умови наявності боргу у майбутньому, а також зафіксована відсутність можливості передати документи, що засвідчують відповідні права, що суперечить положенням ст.ст.514, 517 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити.

Судові витрати за розгляд первісного позову покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57".

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсними договір про відступлення права вимоги від 20.03.2012р. №20/03-10 та додаткову угоду до нього від 05.04.2012р., укладені між Колективним підприємством "Альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління №57" (69013, м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд.15, ЄДРПОУ 31945556) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.24, ЄДРПОУ 31950828) 609,00грн (шістсот дев"ять) судового збору.

Стягнути з Колективного підприємства "Альянс" (95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки/Дерюгіної, буд.57В/2А, ЄДРПОУ 32468182) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.24, ЄДРПОУ 31950828) 609,00грн (шістсот дев"ять) судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.12.2016р.

Суддя ОСОБА_5