Рішення

від 09.12.2016 по справі 916/2727/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2016 р.Справа № 916/2727/16

за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав";

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ";

про стягнення 9676,06грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: про стягнення 9676,06грн.

Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ" заборгованості за ліцензійним договором №ОГ-3/14 від 14.02.2014р. у сумі 9676,06 грн. у тому числі 3767,50грн. основного боргу, 2000,00грн. штрафу, 375,20грн. пені, 3244,99грн. інфляційних втрат, 288,37грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.10.2016р. порушено провадження у справі №916/2727/16 та справу призначено до розгляду.

11.10.2016р. в режимі електронної пошти та 11.10.2016р. поштою за вх.суду№2-5385/16 надійшло клопотання позивача Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому він просить суд здійснити розгляд справи №916/2727/16 за участю представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції та зазначає, що найближчий суд до якого може прибути представник позивача є господарський суд міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.10.2016р. було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24.11.2016р. за вх.суду№28650/16 позивач надав до суду письмові пояснення.

Відповідач в засідання суду не з`явився, але надав до суду відзив на позовну заяву від 08.12.2016р. (вх.суду№29788/16 від 08.12.2015р.) в якому просить відмовити у позові у повному обсязі та просить застосувати позовну давність щодо стягнення пені та штрафу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

14.02.2014р. між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (позивач, ДО "УААСП") та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ" (відповідач, Користувач) було укладено ліцензійний договір №ОГ-3/14 (далі договір) відповідно до умов якого ДО "УААСП" надає Користувачу право/невиключну ліцензію на публічне виконання на території оприлюднених творів, які відносяться до репертуару ДО "УААСП" під час гастрольного заходу, а саме концерту Хору Турецького, який відбудеться 15.02.2014р. в приміщенні ДЗ "Одеський національний академічний театр опери та балету", що розташований за адресою: м. Одеса, пров. Чайковського, 1, що має 1507 посадочних місць, мінімальна ціна квитка 50,00грн., а Користувач зобов'язується виплачувати ДО "УААСП" авторську винагороду (роялті) згідно з умовами договору.

Відповідно до п.2.4. договору сума авторської винагороди становить 5% від суми валового збору від продажу квитків, але не менше ніж 3767,50грн.

Пунктом 2.5. пп.2.5.1., 2.5.2., 2.5.3. п.2.5. договору сторони встановили, що Користувач зобов'язується вести поточний облік творів, їх авторів та виконавців і не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу перерахувати на поточний рахунок ДО "УААСП" авторську винагороду у розмірі, визначеному в п.2.4. договору, надати ДО "УААСП" звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді на сайт ДО "УААСП", надати відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого Користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

Згідно п.2.7. договору в разі невиконання Користувачем п.п.2.5.2, 2.5.3., 3.2., 5.1. договору Користувач зобов'язаний сплатити ДО "УААСП" штраф у розмірі 500,00грн. за кожне порушення кожного пункту, а в разі невиконання Користувачем п.2.5.1. договору - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиплаченої авторської винагороди за кожен день затримки.

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив оплату авторської винагороди чим порушив умови ліцензійного договору №ОГ-3/14 від 14.02.2014р. Крім того відповідачем не надані звіти про публічно виконані твори, відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого відповідачем від продажу квитків при проведенні 15.02.2014р. в приміщенні ДЗ "Одеський національний академічний театр опери та балету" концерту Хору Турецького у зв'язку з чим розрахунок суми авторської винагороди позивач здійснив з мінімального розміру, передбаченого п.2.4. договору, а саме у сумі 3767,50грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати винагороди, позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 2000,00грн. (по 500,00грн. за кожне порушення відповідно до п.2.7. договору) та 375,20грн. пені за період з 10.03.2014р. по 10.09.2014р.

Крім того позивач нарахував відповідачу 3244,99грн. інфляційних втрат, 288,37грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 3767,50грн. основного боргу, 2000,00грн. штрафу, 375,20грн. пені, 3244,99грн. інфляційних втрат, 288,37грн. 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження виникнення у нього права на отримання авторської винагороди та факту невиконання відповідачем такого обов'язку.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що гастрольний захід, а саме концерт Хору Турецького відбувся, а також те, що під час гастрольного закладу дійсно було публічне виконання творів з репертуару позивача.

Крім того відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду з вимогами про стягнення пені та штрафу.

Враховуючи викладене, позивач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що 01.10.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено ліцензійний договір №ОГ-3/14 за яким позивач надав відповідачу право/невиключну ліцензію на публічне виконання на території оприлюднених творів, які відносяться до репертуару позивача під час гастрольного заходу, а саме концерту Хору Турецького, що відбувся 15.02.2014р. в приміщенні ДЗ "Одеський національний академічний театр опери та балету" у м. Одесі, що має 1507 посадочних місць з мінімальною ціною квитка 50,00грн., а відповідач зобов'язався виплатити позивачу авторську винагороду (роялті) згідно з умовами договору.

Правовідносини між сторонами також регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" який охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів. За винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Відповідно до п.2.4. договору сума авторської винагороди становить 5% від суми валового збору від продажу квитків, але не менше ніж 3767,50грн.

Пунктом 2.5. пп.2.5.1., 2.5.2., 2.5.3. п.2.5. договору сторони встановили, що відповідач зобов'язується вести поточний облік творів, їх авторів та виконавців і не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу перерахувати на поточний рахунок позивача авторську винагороду у розмірі, визначеному в п.2.4. договору, надати позивачу звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді на сайт позивача, надати відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого відповідачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Станом на день подання позову, а саме 26.09.2016р. відповідач не здійснив оплату авторської винагороди чим порушив умови ліцензійного договору №ОГ-3/14 від 14.02.2014р. Крім того відповідачем не надані звіти про публічно виконані твори, відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого відповідачем від продажу квитків при проведенні 15.02.2014р. в приміщенні ДЗ "Одеський національний академічний театр опери та балету" концерту Хору Турецького у зв'язку з чим розрахунок суми авторської винагороди позивач здійснив з мінімального розміру, передбаченого п.2.4. договору, а саме у сумі 3767,50грн.

Доводи відповідача про те, що гастрольний захід не відбувся не підтверджені належними доказами у зв'язку з чим зазначені доводи судом до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ" авторської винагороди у сумі 3767,50грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2000,00грн. штрафу, 375,20грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В своєму відзиві від 08.12.2016р. (вх.суду№29788/16 від 08.12.2016р.) відповідач звернувся з вимогою застосувати позовну давність щодо стягнення пені та штрафу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року. З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (Лист, Верховний Суд, від 01.03.2015р. "Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014 р.")

Судом встановлено, що гастрольний захід відбувся 15.02.2014р., а відповідно до п.2.4. договору позивач повинен був дізнатися про порушене право не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу тобто з 08.03.2014р., відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України період, за який нараховується пеня та штраф за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати одного року тобто з 08.03.2014р. по 08.03.2015р. включно однак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені та штрафу 04.10.2016р. тобто після спливу позовної давності відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2000,00грн. штрафу, 375,20грн. пені за період 10.03.2014р. по 10.09.2014р. задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом позовної давності.

Щодо стягнення з відповідача 3244,99грн. інфляційних втрат, 288,37грн. 3% річних за період з 10.03.2014р. по 26.09.2016р. слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3244,99грн. інфляційних втрат, 288,37грн. 3% річних за період з 10.03.2014р. по 26.09.2016р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ" заборгованості за ліцензійним договором №ОГ-3/14 від 14.02.2014р. підлягають частковому задоволенню у сумі 7300,86грн. у тому числі 3767,50грн. основного боргу, 3244,99грн. інфляційних втрат, 288,37грн. 3% річних, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2000,00грн. штрафу, 375,20грн. пені за період 10.03.2014р. по 10.09.2014р. задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ" заборгованості за ліцензійним договором №ОГ-3/14 від 14.02.2014р. у сумі 9676,06 грн. у тому числі 3767,50грн. основного боргу, 2000,00грн. штрафу, 375,20грн. пені, 3244,99грн. інфляційних втрат, 288,37грн. 3% річних - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ" (65014, м. Одеса, вул. Буніна, 3, код ЄДРПОУ 38644129) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 41-А, офісне приміщення 1-3, код ЄДРПОУ 31025266) 3767/три тисячі сімсот шістдесят сім/грн. 50коп. основного боргу, 3244/три тисячі двісті сорок чотири/грн. 99коп. інфляційних втрат, 288/двісті вісімдесят вісім/грн. 37коп. 3% річних, 1039/одна тисяча тридцять дев'ять/грн. 70коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

3. В частині позовних вимог Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ШОУ-БІ" 2000,00грн. штрафу, 375,20грн. пені - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 13 грудня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова