Рішення

від 05.12.2016 по справі 916/2564/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р.Справа № 916/2564/16 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: ОСОБА_1 (м. Одеса);

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" (м. Одеса);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання недійсним рішення з п'ятого питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ "ПРОМІНЬ" від 09 лютого 2015 року, оформленого протоколом №7.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю),

Від відповідача: не з`явився.

Від третьої особи: не з`явився.

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення з п'ятого питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ „Промінь" від 09.02.2015, оформленого протоколом № 7.

В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення відповідачем діючого законодавства та Статуту ТОВ „Промінь", насамперед ст.40 Закону України „Про господарські товариства" в частині вимог до повідомлення про загальні збори з питань змін статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства, відсутність письмових заяв від учасників товариства стосовно збільшення уставного капіталу, оголошення ОСОБА_2 лише на зборах учасників товариства пропозиції про збільшення статутного капіталу товариства без попереднього повідомлення учасників, недотримання процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації про зміну статутного капіталу, п.6.3 Статуту, лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.03.2005 № 1768, відсутність рішення з питань встановлення переважного права учасників з внесення додаткового вкладу, позбавлення позивача права самостійно визначитись щодо частки додаткового внеску до статутного капіталу, порушення порядку збільшення статутного капіталу вже існуючого ТОВ, неприйняття рішення за наслідками невнесення учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку, Постанову Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 (п.18), судову практику та на інші зазначені у позовній заяві та поясненнях обставини.

Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на необґрунтованість посилань на ст.40 Закону України „Про господарські товариства", дотримання встановленої чинним законодавством для ТОВ процедури повідомлення учасників про проведення загальних зборів, необов'язковість взагалі такого повідомлення за певних передбачених Законом обставин, спеціальний характер правових норм Закону України „Про господарські товариства" порівняно з іншим законодавством, наявність компетенції загальних зборів на прийняття такого рішення, неможливість звільнення учасника від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу, відсутність згоди позивача на зменшення його частки у статутному капіталі, рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2015 по справі № 916/3107/15 про зобов'язання учасника товариства ОСОБА_1 виконати в натурі рішення з 5-го питання порядку денного зборів учасників відповідача від 09.02.2015 щодо здійснення додаткового внеску у розмірі 499500грн. до статутного капіталу відповідача, залишення без змін вказаного рішення суду постановами апеляційної та касаційної інстанцій, відсутність до наступного часу пропозицій від позивача стосовно зменшення його долі та відмови від здійснення додаткового внеску, п.6.3 Статуту, судову практику, практику Європейського суду з прав людини, невірне тлумачення позивачем норм законодавства, помилковість посилань на судову практику, та на інші зазначені у відзиві та письмових поясненнях обставини.

Відповідач також звернувся з клопотання про розподіл судових витрат, з поясненнями щодо обґрунтованості, розумності та співрозмірності витрат відповідача на правову допомогу адвоката.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач є учасником ТОВ „Промінь", що підтверджується Статутом відповідача та не заперечується сторонами по справі.

09.02.2015 відбулись загальні збори учасників відповідача, оформлені протоколом № 7.

Місцем проведення загальних зборів є місце державної реєстрації підприємства - 67665, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників, буд. 22.

Єдиним зареєстрованим учасником виявився ОСОБА_2 (частка у розмірі 66,7% статутного капіталу Товариства). Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України „Про господарські товариства", загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Ч.2 ст. 59, п ''б" ст. 41 Закону України „Про господарські товариства встановлює, що рішення про внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства

Позивач просить визнати недійсним вказане рішення загальних зборів в частині п'ятого питання порядку денного.

За результатами голосування по вказаному пункту, загальними зборами було ухвалено рішення про наступне:

1. Збільшити розмір статутного капіталу ТОВ «ПРОМІНЬ» до 1 909 500 грн.

2. Встановити двохмісячний строк, з моменту проведення державної реєстрації відповідних змін до установчого документа (статуту) Товариства, для здійснення учасниками додаткового внеску до статутного капіталу Товариства. Даний строк не підлягає продовженню і є граничним для виконання учасниками своїх обов'язків.

3. Визначити, що розмір додаткових внесків, обов'язкових до сплати кожним з учасників Товариства у зв'язку зі збільшенням статутного капіталу ТОВ «ПРОМІНЬ», визначається пропорційно частці кожного із учасників Товариства:

- розмір додаткового внеску ОСОБА_2, що підлягає внесенню ним до статутного капіталу ТОВ «ПРОМІНЬ» протягом двомісячного строку з моменту проведення державної реєстрації відповідних змін до установчого документа (статуту) Товариства, складає 1 000 500 грн.

- розмір додаткового внеску ОСОБА_1, що підлягає внесенню ним до статутного капіталу ТОВ «ПРОМІНЬ» протягом двомісячного строку з моменту проведення державної реєстрації відповідних змін до установчого документа (статуту) Товариства, складає 499 500 грн.

4. Зобов'язати учасників ТОВ «ПРОМИНЬ» здійснити додаткові внески до статутного капіталу:

- зобов'язати ОСОБА_2 виконати рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ПРОМІНЬ» від 09.02.2015 р. - здійснити додатковий внесок до статутного капіталу ТОВ «ПРОМІНЬ» грошовими коштами або майном у розмірі, що пропорційний розміру його частки, і складає 1 000 500 грн.

- зобов'язати ОСОБА_1 виконати рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ПРОМІНЬ» від 09.02.2015 р. - здійснити додатковий внесок до статутного капіталу ТОВ «ПРОМІНЬ» грошовими коштами або майном у розмірі, що пропорційний розміру його частки, і складає 499 500 грн.

Голосували „ЗА" - 66,7% статутного капіталу Товариства (ОСОБА_2).

В іншій частині рішення загальних зборів позивачем в рамках цієї справи не оскаржується.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність у повідомленні від 24.12.2014 про збори учасників відповідача інформації, передбаченою статтею 40 Закону України "Про господарські товариства".

Так, відповідно до вказаної статті, у повідомленні про наступне скликання загальних зборів для вирішення питання про зміни статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства повинні міститися:

а) мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшення або зменшення статутного (складеного) капіталу;

б) проект змін до статуту акціонерного товариства, пов'язаних із збільшенням або зменшенням статутного (складеного) капіталу;

в) дані про кількість акцій, що випускаються додатково або вилучаються, та їх загальну вартість;

г) відомості про нову номінальну вартість акцій;

д) права акціонерів при додатковому випуску акцій або їх вилученні;

е) дата початку і закінчення підписки на акції, що додатково випускаються, або їх вилучення;

є) порядок відшкодування власникам акцій збитків, пов'язаних із змінами статутного (складеного) капіталу.

Разом з цим, суд вважає посилання позивача на вказану статтю недоречними виходячи з наступного.

Відповідно до преамбули Закону України "Про господарські товариства", цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

При цьому ч.3 ст.1 вказаного Закону встановлювала, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. (Стаття 1 втратила чинність у частині, що стосується акціонерних товариств, на підставі Закону N 514-VI від 17.09.2008).

Стаття 40 Закону включена до Глави 1 "Акціонерне товариство" Розділу ІІ "Окремі види товариств" та має назву "Повідомлення про загальні збори з питання змін статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства".

Ані з тексту статті, ані з тексту інших статей Закону не вбачається, що дія цієї статті поширюється на товариства з обмеженою відповідальністю, одним з яких є відповідач.

Більш того, питанням правового регулювання товариств з обмеженою відповідальністю присвячена Глава 2 Розділу ІІ Закону, яка має відповідну назву.

Правова позиція з цього питання також висловлена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Так, у пункті 2.24 Постанови зазначено, що порядок скликання загальних зборів учасників ТОВ та ТДВ регулюється приписами частини п'ятої статті 61 Закону України "Про господарські товариства" та установчими документами цих товариств. На відносини, пов'язані із скликанням зборів учасників ТОВ та ТДВ, положення, що регулюють порядок скликання загальних зборів акціонерів, у тому числі розміщення повідомлення про скликання зборів у засобах масової інформації, не поширюються.

У пункті 2.25 вказаної постанови вказано, що, згідно з положеннями частини п'ятої статті 61 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів ТОВ чи ТДВ учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Пунктом 2.14 Постанови Пленуму визначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію".

Про статтю 40 Закону не йдеться. Так, частиною 5 статті 61 Закону встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Доказів порушення встановленої статтею 61 Закону процедури скликання загальних зборів суду не представлено. Більш того, останнє речення ч.5 ст.61 Закону визначає випадки, коли рішення може прийматися навіть з не включених до порядку денного питань.

До матеріалів справи надано копію повідомлення від 24.12.2014 вих. № 24-12/14/1 про проведення загальних зборів учасників відповідача 09.02.2015, в якому зазначено у тому числі місце та час проведення і порядок денний, а також надані докази поштової відправки позивачеві. Позивач факт отримання повідомлення не заперечує.

Більш того, факт отримання вказаного повідомлення відповідачем встановлений Рішенням господарського суду Одеської області по справі № 916/3107/15 від 6.10.2015.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

І позивач і відповідач були сторонами по справі № 916/3107/15.

Посилання позивача на те, що він невірно (інакше) зрозумів викладений у повідомленні порядок денний суд не вважає підставою для задоволення позовних вимог.

Позивач також звертає увагу на той факт, що ст. 40 Закону втратила чинність у частині, що стосується акціонерних товариств, на підставі Закону № 514-VI від 17.09.2008. Вважає, що це є доказом того, що вона розповсюджує свою дію на товариства з іншою організаційно-правовою формою. Надає з цього приводу тлумачення розбіжностей між учасником та акціонером.

Дійсно, статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" втратили чинність у частині, що стосується акціонерних товариств, на підставі Закону "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI (п.2 Прикінцевих та перехідних положень). Проте ця обставина, на думку суду, жодним чином не спростовує вищевикладених доводів про відсутність підстав для застосування ст.40 Закону України "Про господарські товариства" до відповідача.

Посилання позивача на п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суд вважає безпідставними, оскільки вказаний пункт не містить вказівок на те, що вимоги ст.40 вказаного Закону поширюються на товариства з обмеженою відповідальністю.

Суд також зазначає, що значна частина доводів позивача ґрунтується на помилковому припущенні щодо можливості застосування до ТОВ законодавства, яке фактично регулює діяльність акціонерних товариств.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем процедури скликання загальних зборів 09.02.2015.

Відповідач також посилається на те, що позивач не просить визнати недійсними рішення загальних зборів в частині інших пов'язаних з предметом спору питань.

Суд вважає, що такі посилання не стосуються предмету спору, оскільки сам по собі факт оскарження або не оскарження інших частин протоколу № 7 загальних зборів учасників ТОВ „Промінь" від 09.02.2015 жодним чином не впливає на правову оцінку позицій сторін по цій справі. Крім того, звернення з позовом до суду у встановленому процесуальним законодавством порядку є правом, а не обов'язком сторони, незалежно від її ставлення до законності прийнятих на загальних зборах рішень.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно з п."а" ч.1 ст.59 Закону, до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів .

Ч.2 ст.59 Закону визначає, що з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Вказані вимоги спеціального закону кореспондуються з п.1 та п.2 ст.98 Цивільного Кодексу України „Загальні збори учасників товариства":

1. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до положень п. «а», «б», «г» ч.1 ст.11 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства зобов'язані: додержуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Суд також вважає безпідставними посилання позивача на відсутність письмових заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про збільшення статутного капіталу відповідача як на підставу для визнання частково недійсним рішення загальних зборів. При цьому суд враховує вищевикладені обставини щодо встановленої законом компетенції загальних зборів, насамперед стосовно застосування ст.59 Закону України «Про господарські товариства», та відсутність підстав для застосування законодавства яке регулює діяльність акціонерних товариств.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до п.6.3 Статуту відповідача, якщо інше не встановлено законодавством України або рішенням Зборів Учасників, Учасники мають право вносити вклади (в тому числі додатковий та/або вклад третьої особи, що набула прав Учасника) на підставі рішення Зборів Учасників протягом одного року з дати прийняття відповідного рішення.

При цьому другою частиною вказаного пункту Статуту закріплено переважне право учасників на внесення вкладу у розмірі, пропорційному належним їм часткам. Порядок реалізації переважного права встановлюється відповідним рішенням Зборів Учасників.

Суд критично ставиться до тверджень позивача стосовно того, що якби він мав відповідну інформацію щодо збільшення статутного капіталу на 1500000грн., то він би запропонував інший варіант розподілу часток у статутному капіталі товариства. Слід зазначити, що доказів надання таких пропозицій позивачем не надано до наступного часу.

Як вже зазначалось раніше, з матеріалів справи суд не вбачає ані порушень порядку скликання загальних зборів, ані порушень під час прийняття рішення з питань з п'ятого питання порядку денного.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідач також звернувся з клопотання про розподіл судових витрат, з поясненнями щодо обґрунтованості, розумності та співрозмірності витрат відповідача на правову допомогу адвоката.

Позивач проти клопотання заперечує, посилаючись на встановлення діючим законодавством граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах Законом України" Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011. При цьому позивач сам погоджується, що вказане обмеження не встановлено у господарських справах.

Також посилається на порушення принципу розумності та співрозмірності і явне завищення розміру правової допомоги.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У преамбулі вищевказаного Закону чітко зазначено, що він встановлює граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ. Про господарські справи в Законі не йдеться, про що зазначає і сам позивач.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 48 Господарського процесуального кодексу України визначає, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

До клопотання надано копію договору № 04-ПД про надання правової допомоги від 12.11.2012, додаткова угода до нього № 5 від 11.10.2016, свідоцтво представника відповідача ОСОБА_4 про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2299, акт приймання-надання послуг з надання правової допомоги № 25-04-ПД за жовтень-листопад 2016 року від 21.11.2016, платіжне доручення № 446 від 25.11.2016 про сплату відповідачем 17000грн. адвокату ОСОБА_4

Дослідивши вказані документи а також матеріали справи відносно участі адвоката, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу не порушують принципів розумності та співрозмірності і не можуть вважатися такими, чий розмір явно завищений.

Відповідно до п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

За таких обставин, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 17000грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 40, 41, 58, 59, 61 Закону України "Про господарські товариства", ст. 98 ЦК України, ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 35, 33, 35, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (65029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" (67665, Одеська область, Біляївський район, с. Усатове, вул. Залізничників, буд. 22, код 32497192) 17000/сімнадцять тисяч/грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 05.12.2016р.

Повний текст рішення складений 12 грудня 2016 р.

Суддя Р.В. Волков