Постанова

від 12.12.2016 по справі 904/5620/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016 року Справа № 904/5620/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,

представники сторін:

від позивача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

від відповідача: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року про припинення провадження у справі №904/5620/16

за позовом Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України, м. Одеса

до Німецької Євангельсько-лютеранської Церкви, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про виселення з житлового будинку

В С Т А Н О В И В:

Церковне управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило виселити Релігійну організацію " Німецька Євангельсько-лютеранська Церква" з житлового будинку, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Галана, 66.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року (головуючий колегії, суддя Панна С.П., судді Петренко І.В., Назаренко Н.Г.) провадження у справі №904/5620/16 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що право звернення до господарського суду з позовом мають юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність пов'язану із отриманням прибутку (при цьому здійснено посилання на правову позицію наведену у постанові від 30.03.2016 року Верховного суду України по справі №3-158гс16). Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України та Німецька Євангельсько-лютеранська церква не є прибутковими організаціями, оскільки не здійснюють комерційну діяльність. Місцевим господарським судом зазначено, що ні позивач, ні відповідач не є суб'єктами підприємницької діяльності, а відносини між ними не є господарськими, оскільки спірний договір є безкоштовним, правовідносини між позивачем і відповідачем у даній справі регулюються положеннями Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Місцевий господарський суд зазначив, що предметом спору у справі № 904/5620/16 є виселення з житлового будинку, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Галана, 66, тобто предмет спору не охоплюється статтею 12 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дійшов до висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із ухвалою господарського суду, Церковне управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року у справі №904/5620/16, справу №904/5620/16 направити до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Апелянт вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на те, що сторонами у господарському процесі можуть бути юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність із отриманням прибутку. Також, апелянт вважає передчасним посилання місцевого господарського суду на висновок Верховного суду України викладений у постанові від 30.03.2016 року по справі №3-158гс16.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що чинним законодавством не передбачено вирішення між двома юридичними особами спору щодо договору оренди судом іншої юрисдикції, ніж господарським судом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 року апеляційну скаргу Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року про припинення провадження у справі №904/5620/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 12.12.2016 року.

У судове засідання, яке відбулося 12.12.2016 року, представник апелянта не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

09.12.2016 року від Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України надійшло клопотання про розгляд справи №904/5620/16 без участі його представника. Також, апелянт у вказаному клопотанні зазначив, що підтримує апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник Релігійної організації Німецької Євангельсько-лютеранської Церкви у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Церковне управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України зареєстроване 10.11.1993 року як юридична особа, про що міститься запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №1 556 120 0000 001082 (ідентифікаційний код юридичної особи 20955066).

Релігійна організація Німецька Євангельсько-лютеранська Церква 03.09.1997 року зареєстрована як юридична особа, про що міститься запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №1 227 102 0000 014155 (ідентифікаційний код юридичної особи 25528541).

01.08.2008 року між Церковним управлінням (Єпископатом) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України (орендодавець) та Релігійною організацією Німецької Євангельсько-лютеранської Церкви (орендар) був укладений договір безкоштовної оренди житлового будинку, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове безоплатне користування житловий будинок з господарськими будівлями. Розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Галана, 66.

Відповідно до пункту 3.1 договору плата за оренду приміщення за цим договором за умови цільового використання приміщень не враховується та не стягується.

Цільове призначення орендованого приміщення: проживання пастора (предіканта, вікарія) та виконання його службових обов'язків (пункт 4.2.1 договору).

Строк оренди приміщення становить 12 місяців. Після закінчення строку оренди приміщення, строк оренди автоматично продовжується наступні 12 місяців, якщо жодна із сторін не повідомила іншу сторону про припинення оренди. Таке повідомлення повинне бути зроблено не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку оренди (пункти 2.1, 2.2. договору).

Церковне управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України посилається на те, що направляло Релігійній організації Німецької Євангельсько-лютеранської Церкви повідомлення про закінчення строку дії договору та про повернення орендованого приміщення. При цьому позивач зазначає, що договір безкоштовної оренди житлового будинку від 01.08.2008 року за своєю правовою природою є договором позички.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Релігійною організацією Німецької Євангельсько-лютеранської Церкви зобов'язань за договором безкоштовної оренди житлового будинку від 01.08.2008 року в частині повернення власнику (позивачу) житлового будинку, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Галана, 66.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Припинення провадження у справі – це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (пункт 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України зазначено два види суб'єктів:

а) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні);

б) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу Україна юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що Церковне управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України та Релігійна організація Німецька Євангельсько-лютеранська Церква зареєстровані як юридичні особи (організаційно-правова форма релігійні організації).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Предметом спору у справі №904/5620/16 є виселення відповідача із житлового будинку (цільове використання якого проживання пастора), який надано відповідачу згідно договору безкоштовної оренди житлового будинку від 08.01.2008 року, тобто спір, який виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Особливості статусу інших юридичних осіб, що здійснюють неприбуткову господарську діяльність, визначаються відповідними законами, якими регулюється порядок діяльності цих суб'єктів (частина 7 статті 131 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Спори релігійних організацій між собою та з іншими юридичними особами підлягають вирішенню на загальних підставах в господарських судах відповідно до їх компетенції, за винятками, передбаченими в законодавстві. Таким винятком, зокрема, є категорії справ про припинення діяльності релігійної організації та про оскарження рішень відповідних державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном (пункт 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 року №02-5/109 "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Таким чином, сторонами у справі №904/5620/16 є юридичні особи, а спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором безкоштовної оренди житлового будинку від 08.01.2008 року, який, на думку позивача, за своєю правовою природою є договором позики. Предметом договору безкоштовної оренди житлового будинку від 08.01.2008 року був житловий будинок, який не є культовою спорудою та наданий в оренду для проживання пастора.

За викладеного апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки висновок Верховного суду України по справі №3-158гс16 (справа №915/175/15) наведений у постанові від 30.03.2016 року, стосується інших правовідносин, відмінних від спірних, апеляційний господарський суд не застосовує вказаний висновок до спірних правовідносин.

Так, предметом спору у справі №915/175/15 (№3-158гс16) є визнання недійсним рішення загальних зборів Регіональної торгово-промислової палати, підставою звернення до Верховного Суду України стало неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм процесуального права щодо права на подання касаційної особою, яку не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується її прав та обов'язків (статті 107 Господарського процесуального кодексу України).

В той час, спір у справі №904/5620/16 виник між релігійними організаціями (юридичними особами) щодо неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року про припинення провадження у справі №904/5620/16 винесена з порушенням норм права, у зв'язку із чим підлягає скасуванню, а справа направленню до місцевого господарського суду.

За таких обставин апеляційна скарга Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року про припинення провадження у справі №904/5620/16 підлягає задоволенню.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 11113 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (пункт 4.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Керуючись статтями 80, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Церковного управління (Єпископату) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року про припинення провадження у справі №904/5620/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2016 року про припинення провадження у справі №904/5620/16 скасувати.

Справу №904/5620/16 направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко