Постанова

від 05.12.2016 по справі 911/4443/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 911/4443/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 05.12.2016

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський парк культури та відпочинку" на рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 (повне рішення складено 19.05.2016)

у справі №911/4443/15 (суддя А.Ю.Кошик)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський парк культури та відпочинку"

до 1. Білоцерківської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайдент"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині та витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/4443/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Справа розглядалась різними складами суду.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.09.2016, у зв'язку з припиненням повноважень судді Федорчука Р.В. та судді Лобаня О.І., для розгляду справи №911/4443/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г. судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Вказана судова колегія розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку і прийняла постанову у даній справі.

04.07.2016 ТОВ "Трайдент" на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач-2 просить апеляційну скаргу "Білоцерківський парк культури та відпочинку" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/4443/15 - без змін.

15.08.2016 представником апелянта, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача, який брав участь у судових засіданнях, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі № 911/4443/15 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача-2, який брав участь у судових засіданнях, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, надавав свої пояснення та просив господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі № 911/4443/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Білоцерківський парк культури та відпочинку» без задоволення.

Представник відповідача-1 в судові засідання апеляційної інстанції не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судових засідань були повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу та справу без участі представника відповідча-1.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський парк культури та відпочинку" (позивач) 29.12.2009 придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато" нежитлову будівлю за адресою: Київська обл, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 7А. Комунальним підприємством Київської обласної ради "Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 15.01.2010 зареєстровано за позивачем право власності на нерухомість.

27.06.2012 між Білоцерківською міською радою та ТОВ "Трайдент" було укладено договір купівлі-продажу № 613 щодо земельної ділянки, в тому числі частини, на якій розташована придбана позивачем нерухомість.

У зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський парк культури та відпочинку» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської ради (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайдент" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 613 від 27.06.2012 в частині передання у власність ТОВ "Тридент" земельної ділянки під придбаною позивачем нерухомістю та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ТОВ "Тридент". В обґрунтування, позивач стверджує, що до нього в порядку ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташована придбана будівля. Крім того, зазначає, що він автоматично набув право власності на земельну ділянку під придбаними будівлями в момент укладення 29.12.2009 договору купівлі-продажу відповідної нерухомості придбав (у Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато"), тому спірним договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між відповідачами, порушується передбачене ст. 317 ЦК України право власності позивача в частині земельної ділянки під придбаною ним нерухомістю, що з огляду на норми ст.ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання договору купівлі-продажу землі недійсним в частині земельної ділянки, під належною позивачу нерухомістю та частини, необхідної для обслуговування такої нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було призначено судову земельно-технічну експертизу для встановлення площі земельної ділянки під належною позивачу будівлею та площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування такої будівлі.

За результатом проведення експертизи у висновку експертизи №21950/15-41 від 16.03.2016 встановлено, що для розташування та обслуговування нежитлової будівлі, яка належить на праві власності позивачеві за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, буд. 7, доцільно виділити земельну ділянку мінімальною площею 0,0133 га. конфігурація та межі цієї ділянки схематично зображені на малюнку 3 в дослідницькій частині висновку. Проте, експертизою не надано відповіді на питання щодо того, кому і на якому праві належала і на даний час належить спірна земельна ділянка.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ "Білоцерківський парк культури та відпочинку" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції на момент придбання позивачем об'єктів нерухомості) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент придбання позивачем об'єктів нерухомості) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що набуття права власності на земельну ділянку можливе лише в разі, якщо придбана нерухомість розташована на земельній ділянці, яка перебувала у попереднього власника нерухомості саме у власності.

Також визначено, якщо придбана нерухомість розташована на земельній ділянці, яка перебувала у попереднього власника в користуванні, до набувача нерухомості переходить саме право користування відповідною земельної ділянкою.

Таким чином, з огляду на норми ст.120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та постанови Верховного Суду України, на які позивач посилається в позові, право на земельну ділянку дійсно виникає з моменту набуття права власності на розташовану на такій земельній ділянці нерухомість, однак таке право полягає в наявності підстав для оформлення новим власником нерухомості на себе земельної ділянки в установленному законодавством порядку на праві, яке належало попередньому власнику нерухомості.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, право на земельну ділянку виникає з моменту набуття права власності на розташовану на такій земельній ділянці нерухомість, однак таке право полягає в наявності підстав для оформлення новим власником нерухомості на себе земельної ділянки в установленому законодавством порядку на праві, яке належало попередньому власнику нерухомості.

Згідно з п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому-п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що право власності або користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єкту нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника було таке право.

Місцевим господарським судом встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача-2, ніколи не перебувала у користуванні чи власності попередніх продавців нежитлової будівлі літ. «А1» площею 36,4 м2, розташованої за адресою: м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 7А - ТОВ «Плато» та ТОВ «Роксолана-Рось». Зазначене підтверджується розпорядженнями Білоцерківської міської ради від 24.12.2002 № 442 «Про попереднє погодження місця розташування об'єкту, надання земельних ділянок в оренду»; від 27.02.2004 № 70 «Про попереднє погодження місця розташування об'єкту, надання земельних ділянок в оренду та у власність»; від 18.03.2010 №1323 «Про передачу земельних ділянок в оренду»; а також копіями договорів 2004 року та 2010 року, на підставі яких відповідачу-2 передано в оренду земельну ділянку під розміщення центру молодіжного дозвілля в місті Біла Церква по вулиці Ярослава Мудрого, загальною площею 0,4396 га, терміном на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (копії знаходяться в матеріалах справи).

Так, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24.12.2002 року № 442 "Про попереднє погодження місця розташування об'єкту, надання земельних ділянок в оренду" землевпорядна організація розробила проект землеустрою, який рішенням виконавчого комітету міської ради від 27.02.2004 року № 70 "Про попереднє погодження місця розташування об'єкту, надання земельних ділянок в оренду та у власність" затверджено ТОВ "Трайдент" під розміщення центру молодіжного дозвілля на земельній ділянці загальною площею 0,4396 га по вул. Ярослава Мудрого за рахунок земель Білоцерківської міської ради.

Так, на виконання п. 7 вказаного рішення, Білоцерківська міська рада уклала з ТОВ "Трайдент" договір оренди землі під розміщення центру молодіжного дозвілля на земельній ділянці загальною площею 0,4396 га по вул. Ярослава Мудрого строком на 5 років, який зареєстрований у Київській регіональній філії № 4 державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за № 347 від 09.06.2004.

ТОВ "Трайдент" 10.04.2009 подало заяву до міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, рішенням міської ради від 18.03.2010 № 1323 "Про передачу земельних ділянок в оренду" передано земельну ділянку в оренду ТОВ "Трайдент" під розміщення центру молодіжного дозвілля в місті Біла Церква по вулиці Ярослава Мудрого (на місці існуючої споруди літнього кінотеатру міського парку культури та відпочинку), на земельну ділянку загальною площею 0,4396 га, терміном на 5 (п'ять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

На виконання п. 4 вказаного рішення, Білоцерківська міська рада уклала 29.04.2010 з ТОВ "Трайдент" договір оренди землі за №41 під розміщення центру молодіжного дозвілля на земельній ділянці загальною площею 0,4396 га по вул. Ярослава Мудрого (на місці існуючої споруди літнього кінотеатру міського парку культури та відпочинку) строком на 5 років, який зареєстрований за №041093600283 від 06.09.2010.

В подальшому, згідно з ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України, ТОВ "Трайдент" звернулося до міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні. Рішенням міської ради від 17.12.2012 №575-25-VI "Про проведення робіт з виготовлення звітів про 2 експертні грошові оцінки земельних ділянок" надано дозвіл на виготовлення звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ "Трайдент" під розміщення центру молодіжного дозвілля в місті Біла Церква по вулиці Ярослава Мудрого, 3, на земельну ділянку загальною площею 0,4396 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ "Трайдент", міською радою прийнято рішення від 21.06.2012 №626-27-УІ "Про затвердження експертної грошової оцінки та передачі земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вулиці Ярослава Мудрого, 3, шляхом продажу у власність ТОВ "Трайдент", затверджено експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,4396 га по вулиці Ярослава Мудрого, 3 в м. Біла Церква - 723 229,92 грн. (Кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:019:0099), передано шляхом продажу у власність ТОВ "Трайдент" за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,4396 га, що розташована в місті Біла Церква по вулиці Ярослава Мудрого, 3, під розміщення центру молодіжного дозвілля.

На виконання пункту 4 вказаного рішення Білоцерківська міська рада уклала 28.06.2012 з ТОВ "Трайдент" Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення земельної ділянки під розміщення центру молодіжного дозвілля по вул. Ярослава Мудрого, 3 площею 0,4396 га. Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.06.2012 ТОВ "Трайдент" сплачено 100% від ціни продажу на відповідний рахунок Державної казначейської служби України.

Отже, спірна земельна ділянка (яка перебувала у комунальній власності) з 09.06.2004 належала ТОВ "Трайдент" на праві оренди і в подальшому була передана у приватну власність останньому, що відбувалось на підставі Договором купівлі-продажу та відповідних рішень ради, які не оскаржувались в тому числі позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Угода про співробітництво від 09.07.1996, укладена між Білоцерківським парком культури та відпочинку (Парк Культури) та ТОВ "Роксолана-Рось" (продавець), згідно з якою Парк Культури надав продавцю територію для будівництва пункту прокату дитячого, культурного, спортивного та туристського інвентаря, а ТОВ "Роксолана-Рось" зобов'язалось побудувати на території парку Культури відповідну нежитлову будівлю, не є належними доказами в підтвердження наявності у Парку Культури права користування земельною ділянкою. Оскільки зазначені докази не відповідають Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (додаток 1 Правил реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 № 56).

Слід також зазначити, що норми Земельного кодексу України передбачають чіткий порядок та підстави набуття права приватної власності на землю громадян та юридичних осіб.

Так, ст. 82 Земельного кодексу України визначено право власності на землю юридичних осіб і передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Набуття особами у власність земельних ділянок, які перебувають у державній чи комунальній власності чітко регламентовано ст.ст. 127, 128 Земельного кодексу України.

Згідно з ст. 80 Земельного кодексу України (як в редакції, чинній на момент придбання нерухомості, так і на момент розгляду спору) суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Таким чином, оскільки позивач може бути лише суб'єктом приватної власності на землю, до нього не могло перейти наявне у Білоцерківської міської ради право комунальної власності на землю.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, на спірну земельну ділянку вперше було набуто право власності саме відповідачем-2 у 2012 році. Оскільки, до відповідного моменту земельна ділянка не перебувала у власності, на таку земельну ділянку могло перейти лише право користування (в тому числі в формі оренди), яке не передбачає правомочності щодо розпорядження і виключає можливість порушення прав власника, зокрема, передбачених ст.ст. 317, 658 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що за позивачем не обліковувалось ні право власності, ні право користування спірною земельною ділянкою, і така земельна ділянка взагалі не була оформлена, під час її продажу не було необхідності в попередньому вилученні.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, укладений між ТОВ «Плато» та ТОВ «Білоцерківський парк культури та відпочинку» договір купівлі продажу нежитлової будівлі від 29.12.2009 питання щодо переходу прав на спірну земельну ділянку не було врегульовано.

Також судом встановлено, що попередній власник не звертався до відповідного повноважного органу (міської ради, райдержадміністрації) з відповідною заявою про надання земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі, а також встановлено, що земельна ділянка для обслуговування цього нерухомого майна ТОВ «Плато», як попередньому власнику, не виділялась та право власності на земельну ділянку під придбаною нерухомістю за договором купівлі-продажу новому власнику не перейшло.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Білоцерківський парк культури та відпочинку» з часу укладання зазначеного договору не зверталось до відповідного повноважного органу із заявами про набуття права власності на нерухомість.

Твердження апелянта, що судом першої інстанції не досліджено питання законності поділу земельної ділянки відповідачем-2, колегія суддів не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 126 ЗК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 02.05.2009 відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.

В свою чергу, відповідачем-2 у встановленому Законом порядку перед продажем частини земельної ділянки, площею 0,2803 га, було виготовлено технічну документацію, присвоєно на кожну окремо ділянку кадастрові номери, а саме: 3210300000:04:019:0135 площею 0,2803 га, та 3210300000:04:019:0136, площею 0,1593 га (на якій перебуває нежитлова будівля), виготовлено два окремі акти на сформовані нові земельні ділянки (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №450453 та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №450454), і лише потім передано у власність іншій особі.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

З огляду на зазначене, враховуючи, що права, свободи та інтереси апелянта не були порушені при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачем-1 та відповідачем-2, на підставі ст.ст. 116, 120, 123, 140 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 103 ГПК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні підстави для набуття позивачем права власності на земельну ділянку під придбаною ним нерухомістю.

Щодо посилання апелянта на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі № 6-50688св13 від 05.02.2014, а саме, що відсутність правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку у попереднього власника не може кваліфікуватись як підстава для позбавлення права власності на земельну ділянку колегія суддів зазначає наступне.

Вказана ухвала суду стосується правовідносин між сторонами, одна з яких у порядку спадкування набула майно (земельну ділянку та будівлю) від особи, яка у встановленому порядку оформила право власності на таке майно. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

Таким чином, посилання на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі № 6-50688св13 від 05.02.2014, не стосується спірних правовідносин по даній господарській справі.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський парк культури та відпочинку" та скасування рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/4443/15.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський парк культури та відпочинку" на рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/4443/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 10.05.2016 у справі №911/4443/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/4443/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк