Ухвала

від 09.12.2016 по справі 5010/772/2012-б-24/25

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

09.12.2016 Справа № 5010/772/2012-Б-24/25

Суддя Львівського апеляційного господарського суду Гриців В.М. - член колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т розглянув заяву публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року у справі №5010/772/2012-Б-24/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати Плюс 2004»

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2016 року публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року у справі №5010/772/2012-Б-24/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати Плюс 2004» разом із заявою про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.

У поновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року у справі №5010/772/2012-Б-24/25 слід відмовити з наступних підстав.

Конституцією України (ст. 6, ч. 2 ст. 19) установлено обов'язок органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією і законами України.

За визначенням статті 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного судового рішення.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Відповідно до статті 53 ГПК України господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Як роз'яснено п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами і доповненнями, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, у силу закону апелянт повинен обґрунтувати та довести наявність поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 22.04.2016 р. N 01-06/1444/16 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини» з огляду на необхідність у подальшій всебічній імплементації практики Європейського суду з прав людини у здійсненні господарського судочинства зазначив, що господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У додатку до цього листа Вищий господарський суд України навів систематизований відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України виклад правових позицій Європейського суду з прав людини в окремих справах. Зокрема, до статті 93 ГПК України, яка регулює строк подання апеляційної скарги, викладено правові позиції Європейського суду з прав людини у рішенні в справі Мушта проти України, no. 8863/06, від 18.11.2010. та в рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008.

У рішенні в справі Мушта проти України, no. 8863/06, від 18.11.2010. Європейський суд з прав людини вказав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008 зазначив, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими [у цій справі складне економічне становище перешкоджало відповідачу, за його доводами, сплатити державне мито], таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Поважність причини пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року у справі №5010/772/2012-Б-24/25 скаржник обґрунтовує неможливістю сплати судового збору з огляду на ліквідаційну процедуру банку і необхідність попередньо щоквартально включати до кошторису витрати зі сплати судового збору, а в подальшому затверджувати кошторис витрат.

Таке твердження публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» не є переконливим і спростовується наступним.

Відповідно до вимог частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Із матеріалів справи №5010/772/2012-Б-24/25 слідує, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 15 січня 2016 року затвердив звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати Плюс 2004», ліквідував товариство з обмеженою відповідальністю «Карпати Плюс 2004», припинив провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати Плюс 2004». У судовому засіданні 15 січня 2016 року приймав участь й представник ініціюючого кредитора ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» Демченко О.В.

04 лютого 2016 року повний текст оскаржуваної ухвали надіслано учасникам у справі, у тому числі й ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», а також в ЄДРСР.

Апеляційна скарга подана 07 листопада 2016 року - більш, ніж через дев'ять місяців з дня підписання повного тексту ухвали.

Отже, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» знав про прийняття 15 січня 2016 року ухвали у справі №5010/772/2012-Б-24/25 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати Плюс 2004» і вправі був у встановлений законом строк подати апеляційну скаргу та звернутись до суду апеляційної інстанції із клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Викладене спростовує доводи апелянта про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги через відсутність коштів для сплати судового збору. Інших доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» не називає.

Таким чином, звертаючись про поновлення процесуального строку ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» не довів поважності причин пропуску встановленого законом процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року у справі №5010/772/2012-Б-24/25. Тому суд не має законних підстав для поновлення строку.

Керуючись ст. 86, ч. 2 ст. 93 ГПК України, суддя Львівського апеляційного господарського суду

УХВАЛИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15 січня 2016 року у справі №5010/772/2012-Б-24/25.

Суддя Гриців В.М.