Рішення

від 05.12.2016 по справі 523/9081/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7926/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергетичних технологій» про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії, встановлення страхового стажу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2016 року,

встановила:

У червні 2016 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила: 1) зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Центр енергетичних технологій» (далі - ТОВ) виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 6 400,00 грн., з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб у сумі - 450,88 грн., - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 180,48 грн., - військового збору в сумі - 75,20 грн., у тому числі: - за травень 2015 р. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 429,01 грн., з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб у сумі - 77,12 грн., - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 19,20 грн., - військового збору в сумі - 8,00 грн.; - за червень 2015 р. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 1 378,39 грн., з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб у сумі - 140,01 грн., - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 57,60 грн., - військового збору в сумі - 24,00 грн.; - за липень 2015 р. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 1 378,39 грн., з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб у сумі - 140,01 грн., - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 57,60 грн., - військового збору у сумі - 24,00 грн.; - за серпень 2015 р. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 1 20,98 грн., з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб у сумі - 93,74 грн., - єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі - 46,08 грн., - військового збору в сумі - 19,20 грн.; 2) зобов'язати ТОВ сплатити їй вартість придбаних трудових книжок у розмірі - 93,00 грн.; 3) встановити страховий стаж у період - з 02.03.2015 р. по 25.08.2015 р.; 4) стягнути з ТОВ судовий збір.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що 02.03.2015 р. вона була звільнена з роботи у ОСОБА_5 книжка була видана з порушенням вимог діючого законодавства щодо строків видачі та правильності її заповнення.

Згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2015 р. ТОВ виплатило їй 07.07.2015 р. заборгованість по заробітній платі у сумі - 1 724,74 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період - з 02.03.2015 р. по 22.05.2015 р. у розмірі - 3 686,31 грн..

ОСОБА_5 книжку було видано - 07.07.2015 р.. 17.07.2015 р. вона звернулася до Одеського міського центру зайнятості для постановки на облік як безробітної. Було з'ясовано, що трудова книжка заповнена невірно. Вона знову звернулася до ТОВ. 20.08.2015 р. ТОВ вдруге заповнило трудову книжку, однак знову з порушенням встановленого порядку. І тільки 25.08.2015 р. ТОВ видало їй належним чином оформлену трудову книжку.

У результаті затримки видачі трудової книжки вона не змогла вчасно стати на облік у центрі зайнятості, її трудовий стаж не співпадає із страховим.

Позивачка про час і місце розгляду справи була сповіщена належним чином. Надала суду заяву про підтримку позову, просила задовольнити позов у повному обсязі. Справу розглянути за її відсутності.

ТОВ у судове засідання представника не направило. Про час і місце розгляду справи було сповіщене належним чином. Надало письмові заперечення на позов з проханням відмовити в його задоволенні. Посилалося не те, що позивачка не надала жодного належного доказу на підтвердження обставин, на які посилається. Крім того, сплинув строк позовної давності.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 р. провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період - з 22.05.2015 р. по 06.07.2015 р., відшкодування вартості трудових книжок закрито.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.09.2016 р. позов ОСОБА_4 до ТОВ задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 2 345,70 грн. за період - з 07.07.2015 р. по 25.08.2015 р..

Зобов'язано ТОВ здійснити відрахування податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору за найманого працівника - ОСОБА_4 в період з 02.03.2015 р. по 25.08.2015 р., зарахувавши цей строк до страхового стажу ОСОБА_4.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнувши його у загальному розмірі - 6 400,00 грн., у розмірі по відповідним періодам, з відрахуванням відповідних сум податку на доходи фізичних осіб та обов'язкових платежів, як того вона просила у позові. Ухвалити нове рішення про стягнення вартості трудових книжок у розмірі - 93,00 грн. та судового збору. Посилається на те, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ТОВ у письмових запереченнях на позов вважало необхідним апеляційну скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилалося на те, що позивачка пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення з позовом до суду. Посилання ОСОБА_4 на те, що днем її звільнення є - 25.08.2015 р., а тому вона має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є безпідставними, так як не ґрунтуються на законі. Позивачка була звільнена - 02.03.2015 р. за угодою сторін. На вимогу територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області дата звільнення була змінена на - 07.07.2015 р. (день видачі трудової книжки). Подальші оформлення трудової книжки з внесенням змін до неї не впливають на момент припинення трудових відносин та не змінюють день звільнення - 07.07.2015 р..

ТОВ у судове засідання з розгляду справи по суті представника не направило. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином. Причини неявки представника не повідомило. Заяв та клопотань не надало. На вимогу апеляційного суду надало довідку про заробітну плату ОСОБА_4 за останні два повні місяці роботи, які передували місяцю її звільнення з роботи.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині зарахування страхового стажу не оскаржено, а тому в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється (ч. 1 ст. 303 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що попереднім рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2015 р. встановлено, що ОСОБА_4 була звільнена з роботи у ТОВ - 02.03.2015 р.. ОСОБА_5 книжка в день звільнення не була видана, оскільки ОСОБА_4 в цей день не працювала. Листа ТОВ про необхідність отримання трудової книжки позивачка отримала тільки - 21.05.2015 р.. За період - з 02.03.2015 р. по 22.05.2015 р. стягнуто середній заробіток у розмірі - 3 686,31 грн..

ОСОБА_5 книжку ОСОБА_4 вперше отримала - 07.07.2015 р., однак оформлена вона була з порушенням вимог діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Після звернення до ТОВ ОСОБА_4 20.08.2015 р. вдруге отримала трудову книжку, разом з тим оформлену знову з порушенням вимог діючої Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. І тільки 25.08.2015 р. ОСОБА_4 отримала належним чином оформлену трудову книжку. Період вимушеного прогулу становить - з 07.07.2015 р. по 25.08.2015 р. У зв'язку із затримкою видачі неналежним чином оформленої трудової книжки остання не могла вчасно зареєструватися у Одеському міському центрі зайнятості та отримати відповідну допомогу по безробіттю. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цей період становить - 2 345,70 грн. (а. с. 63 - 64 зворотня сторона).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам матеріального (ст. ст. 47, 215 КЗпП України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Встановлено, що попереднім рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2015 р. встановлено, що ОСОБА_6 01.10.2014 р. була прийнята на роботу до ТОВ на посаду професіонала з управління проектами та програми у сфері матеріального виробництва.

16.02.2015 р. ОСОБА_4 написала заяву про звільнення з роботи за угодою сторін з - 02.03.2016 р.. Цього ж дня - 16.02.2015 р. ТОВ видало наказ № 162-к про звільнення ОСОБА_4 з роботи - з 02.03.2015 р. за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Оскільки ОСОБА_4 в день звільнення не працювала трудова книжка цього дня не була видана.

В наступному позивачка не зверталася до ТОВ з претензіями щодо видачі трудової книжки. 27.05.2015 р. позивачка направила ТОВ відповідного листа. 19.05.2015 р. ТОВ направило листа позивачці з повідомленням про необхідність з'явитися до бухгалтерії для отримання трудової книжки. 21.05.2015 р. ОСОБА_4 отримала вказаного листа ТОВ.

Таким чином, період вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки становить - з 02.03.2015 р. по 22.05.2015 р.. Середній заробіток за цей період становить - 3 686,31 грн..

Разом з тим, приймаючи до уваги, що перешкод для отримання трудової книжки не має, особу повідомлено про можливість її отримання, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в зобов'язанні товариства повернути трудову книжку, оскільки позивач може її отримати за місцем розташування товариства (а. с. 13 - 15).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.2016 р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06.07.2015 р. та ухвала апеляційного суду Одеської області від 15.10.2015 р. залишені без змін (а. с. 47 - 49).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2016 р. встановлено, що 06.07.2015 р. ТОВ, на виконання рішення суду від 06.07.2015 р., видало наказ № 167-К про визнання недійсним дати звільнення за наказом № 162-К від 16.02.2015 р.. Звільнило ОСОБА_4 з роботи - з 22.05.2015 р..

07.07.2015 р. ТОВ виплатило ОСОБА_4 згідно рішення суду заборгованість по заробітній платі у сумі - 1 724,74 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період - з 02.03.2015 р. по 22.05.2015 р. у розмірі - 3 686,31 грн.. Цього ж дня було видано ОСОБА_4 трудову книжку.

17.07.2015 р. ОСОБА_4 звернулася до Одеського міського центру зайнятості для постановки на облік як безробітної, в чому їй було відмовлено. З'ясовано, що трудова книжка заповнена невірно.

17.07.2015 р. ОСОБА_4 звернулася до територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області із заявою про проведення відповідної перевірки щодо неправомірності дій ТОВ. 30.07.2015 р. територіальна державна інспекція з питань праці в Одеській області надала відповідь про порушення п. 4.1, гл. 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

11.08.2015 р. позивака подала заяву до ТОВ щодо видання нового наказу, заповнення дублікату трудової книжки АЕ № 854499 та внесення записів.

20.08.2015 р. ТОВ видало наказ № 168-К про виплату позивачці грошової компенсації за невикористану відпустку, а також грошову компенсацію втрати частки заробітної плати у зв'язку з затримкою строку її виплати. При цьому в трудову книжку позивачки (АЕ 3 854499) було внесено запис з порушенням встановленого порядку.

25.08.2015 р. відповідач заповнив третій раз дублікат трудової книжки (АЕ 3 861447), що підтверджується наказом № 169-К від 25.08.2015 р..

Суд вважав, що позивачка в період - з 07.07.2015 р. по 25.08.2015 р. не мала можливості працевлаштуватись, оскільки відповідачем не вірно були внесені записи в трудову книжку. В даному випадку можливо було б застосувати ч. 4 ст. 235 КЗпП України до виниклих правовідносин сторін, оскільки трудова книжка була фактично належним чином оформлена тільки - 25.08.2015 р.. Однак, вищевказаних позовних вимог позивачка не заявила, а тому згідно ст. 11 ЦПК України суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог.

Позивачка в позовних вимогах також посилалася на те, що вона була вимушена придбати дві трудові книжки (АЕ № 854499 та АЕ № 861447) для заповнення записів.

Суд погодився з доводами відповідача, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив (а. с. 16 - 22).

Вищевказане рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2016 р. набрало чинності. Доказів його скасування не надано.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи висновки попередніх рішень суду, відсутність доказів звернення позивачки до ТОВ протягом періоду - з 22.05.2015 р. по 07.07.2015 р. з приводу видачі їй трудової книжки, невидачі трудової книжки позивачці протягом цього періоду з вини ТОВ, вимушений прогул у зв'язку з неналежним оформленням трудової книжки по даному спору становить період - з 07.07.2015 р. по 25.08.2015 р..

Між сторонами виникли правовідносини щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 47, ч. 4 ст. 235 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів дійшов вірного висновку щодо наявності вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі належним чином оформленої трудової книжки та необхідності стягнення середнього заробітку.

За вказаних обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків, які містяться в попередніх судових рішеннях та ОСОБА_6 територіальної державно інспекція з питань праці в Одеській області щодо дати її звільнення, отримання трудової книжки.

Разом з тим, висновку щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права. Висновки суду першої інстанції щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі - 2 345,70 грн. не обґрунтовані.

Відповідно до п. п. 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., нарахування середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу проводиться, виходячи із заробітної плати за два останні повні місці роботи, які передували місяцю звільнення.

Відповідно до наданої ТОВ довідки (а. с. 98) останніми повними двома місяцями роботи, які передували місяцю звільнення позивачки є - січень та лютий 2015 р.. Середньомісячна заробітна плата за ці два місяці становить - 1 600,00 грн. = 1 600,00 грн. + 1 600,00 грн..

Середня кількість відпрацьованих робочих днів за ці два місяці становить - 21 робочий день = (20 роб. днів + 22 роб. днів) : 2.

Середньоденна заробітна плата становить - 76,16 грн. = 1 600,00 грн. : 21 робочий день.

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу за період - з 07.07.2015 р. по 25.08.2015 р. становить - 35 робочих днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період - з 07.07.2015 р. по 25.08.2015 р., визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, і який необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки становить - 2 666,65 грн. = 35 робочих дні х 76,19 грн..

Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язковий платежів, про що зазначає в рішенні.

За вищевказаних обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі - 6 400,00 грн. по відповідним періодам з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору.

Колегія суддів також зазначає, що до повноважень суду не входить встановлення страхового стажу, про що позивача просила у позові.

Щодо доводів апелянта про необхідність стягнення судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір» ОСОБА_6 звільнена від сплати судового збору по даній справі. Тому вона помилково сплатила судовий збір під час подання позову. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону ОСОБА_4 не позбавлена можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про повернення їй помилково сплаченого судового збору.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Доводи ТОВ про те, що позивачка пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення з позовом до суду колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ТОВ рішення суду першої інстанції не оскаржило.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно змінити. Стягнути з ТОВ на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 2 666,65 грн..

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2016 року в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу - змінити

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергетичних технологій» на користь ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі - 2 666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 65 коп..

В решті рішення - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3