Рішення

від 08.12.2016 по справі 357/9433/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9433/16-ц

2/357/3660/16

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Жарікова О. В. ,

при секретарі - Гавриш О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Київської області Білоцерківського району, третя особа: Узинська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа: Узинська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, обґрунтовуючи його тим, що 14.10.2013 року померла її мати ОСОБА_6. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/6 частки земельної ділянки, площею 3,450 га., розташованої на території ОСОБА_5 сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт на право приватної власності на землю на дану земельну ділянку було оформлено на бабу позивача ОСОБА_7. Після її смерті, яка сталася 10.02.2009 року її мати, ОСОБА_6 вчасно звернулася до Узинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, почала оформлювати свої майнові права на земельну ділянку, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, але не встигла оформити їх належним чином. Після смерті матері, позивач та її сестри ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Узинської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідну земельну ділянку. Постановою нотаріуса було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через відсутність документів, для вчинення нотаріальної дії. Позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/6 частку земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_5 сільської ради Білоцерківського району Київської області без визначення цих меж в натурі, вартістю 155 108 грн. 36 коп., яка належала ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія Р2 № 382316, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 489.

В відкрите судове засідання позивач не з'явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлено належно, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлено належно, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги визнають у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 сільська рада про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, подали до суду, через канцелярію суду лист, в якому просили слухати справу без участі їх представника, позов визнають.

Третя особа свого представника до суду не направила, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, надіслали до суду лист про розгляд справи без участі їхнього представника.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.10.2013 року померла мати позивача - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть останньої. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається, в тому числі, з 1/6 частки земельної ділянки, площею 3,450 га., яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала останній на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.09.2009 року після смерті її матері ОСОБА_7, яка померла 10 лютого 2009 року. В той же час, Державний акт на право приватної власності на землю на дану земельну ділянку було оформлено на бабу позивача та матір померлої ОСОБА_6 - ОСОБА_7, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю, серії Р2 № 382316. Крім того, свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_6 не зареєстровано в Поземельній книзі або в Державному Реєстрі речових Прав на нерухоме майно.

Після смерті ОСОБА_6, позивач та її сестри ОСОБА_3, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі, і на спірну частку земельної ділянки. Постановою державного нотаріуса Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області від 16.11.2015 року, позивачу та відповідачам по даній справі було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 3,450 га, розташованої на території ОСОБА_5 сільської ради, після померлої 14.10.2013 року її матері - ОСОБА_6, через відсутність документів, для вчинення нотаріальної дії.

Крім того, 01 грудня 2014 року між спадкоємцями ОСОБА_6, якими є ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 було укладено договір про поділ спадкового майна щодо двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки, площею 3,8015 га., яка розташована за адресою: ОСОБА_5 сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, державний акт, серії КВ № 061356, яка за договором переходить у власність для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 частці кожному, та земельної ділянки, площею 3,7866 га, яка розташована за адресою: ОСОБА_5 сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, державний акт, серії КВ № 061355, яка за договором переходить у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/2 частці кожному, що підтверджується копією такого договору наявного в матеріалах спадкової справи. На підставі цього, вони отримали у спадок вказані земельні ділянки, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 01.12.2014 року Узинською міською державною нотаріальною конторою Київської області за реєстровими номерами: 3403, 3405, 3407, 3409.

Вирішуючи питання щодо можливості отримання у власність позивачем ОСОБА_1 1/6 частки земельної ділянки, площею 3,450 га., яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку спадкодавець ОСОБА_6 успадкуваала після смерті своєї матері ОСОБА_7, суд виходить з такого.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, право власності на спадкове майно визнається в судовому порядку.

У відповідності до п. 2.3, 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 року № 6/5 та офіційного листа МЮУ № 19-32/319 від 21.02.2005 року щодо переліку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна якщо первинна реєстрація прав власності не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання належності майна попередньому чи наступному власнику (спадкоємцю) у випадку відсутності таких, вирішується в судовому порядку.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, у відповідності до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач по справі ОСОБА_1 та відповідачі по справі ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються спадкоємцями за законом першої черги.

У відповідності зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2010 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що ОСОБА_6 хоча юридично і не прийняла, але фактично вступила у володіння спірною земельною ділянкою, суд вважає, що вона повинна бути включена до спадкової маси. В той же час, за відсутності оригіналу державного акту на земельну ділянку, позивач позбавлена можливості оформити свої права на спадкове майно в органах нотаріату, а тому її права підлягають судовому захисту.

Позивач, як і інші спадкоємці, а саме її сестри - відповідачі по справі, має право на отримання у власність в порядку спадкування після своє матері частину спірної земельної ділянки, а саме 1/6 її частку. Крім того, вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідачі по справі, інші спадкоємці ОСОБА_6, не заперечують проти визнання права власності на 1/6 частку спірної земельної ділянки саме за позивачем, і тому суд, в порядку ст.174 ЦПК України, приймає визнання позову даними відповідачами.

Враховуючи, що в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на вказану вище земельну ділянку, оформити через органи нотаріату право на спадкове майно не вбачається можливим, суд вважає, що право позивача на спадкове майно підлягає судовому захисту, і тому позов слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1268, 1296 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_5 сільської ради Білоцерківського району Київської області без визначення цих меж в натурі, вартістю 155 108 грн. 36 коп., яка належала ОСОБА_7, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія Р2 № 382316, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 489.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_8