Ухвала

від 07.12.2016 по справі 458/711/14-ц

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/711/14-ц 2-з/458/7/2016

УХВАЛA

07 грудня 2016 року Турківський районний суд Львівської області в складі судді Строни Т.Г., за участю секретаря Яворської Ю.В., розглянувши в м.Турці Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Ластівківська сільська рада Турківського району Львівської області, Державне агентство автомобільних доріг України, Служба автомобільних доріг у Львівській області, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області, про зобов'язання відновити в попередній стан частину автомобільної дороги місцевого значення та зобов'язання не чинити перешкоди в проїзді чи проході частиною автомобільної дороги місцевого значення шляхом демонтажу металевих воріт,

встановив:

06.12.2016 року Турківським районним судом Львівської області через поштовий зв'язок отримано заяву від ОСОБА_1 про відвід судді Строни Т.Г.

Заяву про відвід судді позивачкою направлено суду також на електронну пошту суду 07.12.2016 року.

Позивачка заявляє відвід судді із таких підстав:

12 жовтня 2016 року її представником, адвокатом ОСОБА_3, було подано клопотання про проведення 02.11.2016 року судового засідання у режимі відеоконференції. Не отримавши жодної відповіді по даному клопотанню, електронною поштою та засобами поштового зв’язку, було повторно направлено клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Лише 08 листопада 2016 року суддею була винесена ухвала про відмову у задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 про здійснення судового засідання у режимі відеоконференції.

Вважає, що згідно із Законом України від 27.10.2015 року, реєстраційний номер № 3362 (про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення судового засідання в режимі відеоконференції), у задоволенні клопотання може бути відмовлено лише у випадках:

1)порушення порядку та строку звернення до суду щодо залучення особи у судове засідання в режимі відеоконференції;

2)відсутності технічної можливості суду забезпечити належне проведення судового засідання;

3)якщо заявник без поважних причин не з 'явився на судове засідання в режимі відеоконференції та повторно подав клопотання про її проведення;

4)якщо справа розглядається у закритому судовому засіданні, тобто що відповідно до цього закону у судді Турківського районного суду Львівської області, ОСОБА_4, не було жодних підстав для відмови у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, поданої її представником.

Враховуючи наведене вище, вона вважає, що дана поведінка судді Строни Т.Г. говорить про неповагу до неї як учасника цивільного процесу, упереджене ставлення до неї при розгляді даної справи, тобто судом при розгляді даної справи не буде здійснюватись правосуддя на засадах рівності перед законом і судом, що в подальшому призведе до ухвалення несправедливого рішення.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_5, висловив свою думку про те, що підстави для задоволення відводу судді згідно із заявою позивачки ОСОБА_1 відсутні, однак він вважає, що заяву про відвід слід задовольнити із інших підстав, які виклав у своїй заяві від 07.12.2016 року.

Представник Департаменту ДАБІ України у Львівській області пояснив, що не згідний із заявою ОСОБА_1

Дослідивши заявлені у письмових заявах про відвід судді викладені сторонами підстави відводу судді, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Суд вважає, що обставини, які свідчать про необ'єктивність та упередженість судді, у даній справі відсутні.

Так, суд зверає увагу, що Закон № 3362 від 27.10.2015 року перебуває в проекті, змін до ст. 158-1 ЦПК України на даний час не внесено. Згідно зі ст. 158-1 ЦПК України прийняття рішення щодо участі учасників судового процесу в режимі відеоконференції є правом, а не обов’язком суду.

Суд звертає увагу, що заяву про участь у режимі відеоконференції суддею отримано лише 24.10.2016 року, а тому вирішити заяву про участь у режимі відеоконференції згідно із вимогами ЦПК України до 02.11.2016 року було неможливо; це питання було вирішено 02.11.2016 року, а не 08.11.2016 року, як стверджує позивачка.

Суддею не виявлено будь-якої неповаги до позивачки як учасника цивільного процесу, відсутнє упереджене ставлення до позивачки при розгляді даної справи, тобто припущення позивачки про те, що судом при розгляді даної справи не буде здійснюватись правосуддя на засадах рівності перед законом і судом, що в подальшому призведе до ухвалення несправедливого рішення, є необґрунтованими.

Однак, враховуючи заяву представника відповідачки, суд приходить до висновку, що відвід судді слід задовольнити із метою забезпечення неупередженості правосуддя, виходячи із таких міркувань.

Позивачка ОСОБА_1 в тексті заяви про відвід судді наводить голослівні та безпідставні твердження, чим виявляє неповагу до суду та протилежної сторони у справі; її представник, ОСОБА_6, який у даній справі перебуває у статусі свідка, намагався чинити тиск на суд, направляючи в різні інстанції численні безпідставні скарги на суддю Строну Т.Г., що на думку суду є неприпустимим. Про це відомо як позивачці, так і протилежній стороні. Відповідно це викликає сумніви щодо неупередженості судді у протилежної сторони; однак позивачка в судовому засіданні підтримала такі дії свого представника, ОСОБА_6 Окрім цього, позивачка та її представники регулярно не прибувають в судові засідання на виклики суду, умисно затягуючи, на думку суду, таким чином розгляд справи.

Суд вважає, що такі дії позивачки та її представника свідчать про зловживання ними своїми процесуальними правами.

Враховуючи наведене вище, з метою недопущення в подальшому затягування розгляду справи та подання нових заяв про відвід судді, а також враховуючи недовіру позивачки ОСОБА_1 до судді Строни Т.Г., з метою недопущення тиску на правосуддя, виникнення будь-яких сумнівів з боку сторін в об'єктивності та неупередженості судді при вирішенні спору, запобіганню написання надуманих, необґрунтованих та безпідставних скарг, суд вважає за доцільне заявлений відвід задовольнити.

При розгляді заяви про відвід суд виходить саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі судді. Тобто, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це може бути розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її цивільних прав.

А тому, враховуючи наведене вище, із метою забезпечення достатніх гарантій, щоби виключити будь-які обставини, за яких були би можливі сумніви в безсторонності суду, суд вважає необхідним задовольнити заяви сторін про відвід судді, враховуючи упереджені переконання сторін в необ'єктивності судді, висловлені ними у заявах про відвід.

Суд також вважає, що підстави, якими обгрунтовуються вимоги сторін про відвід, не свідчать про упередженість та зацікавленість судді Строни Т.Г. при розгляді даної справи та вчинення нею правопорушень, проте їх слід задовольнити саме з метою уникнення сумнівів у сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі «Білуха проти України») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

В даному випадку судом береться до уваги право учасників процесу на справедливий суд, що закріплено в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі «Білуха проти України») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Оскільки в Турківському районному суді Львівської області неможливо утворити на даний час новий склад суду для розгляду справи, дану справу слід направити на розгляд суду, який є найбільш територіально наближений до Турківського районного суду Львівської області та місця проживання сторін.

Керуючись п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Європейського суду з прав людини в справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 року, п. 4 ч. 1 ст. 20, статтями 23-25,116 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заявлений судді Строні Т.Г. відвід задовольнити.

Справу передати на розгляд Старосамбірського районного суду Львівської області.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Турківський районний суд Львівської області протягом 5 днів із дня її проголошення.

Особи, які приймали участь у розгляді справи, однак не були присутні під час її проголошення, можуть подати скаргу протягом 5 днів із дня отримання її копії.

Суддя -