Ухвала

від 08.12.2016 по справі 815/4768/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/4768/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Ступакової І.Г.

за участю: секретаря - Брижкіної І.О.

представника апелянта - Заратуйченка А.О. (довіреність від 18.04.2016 року)

представника позивача - Комендантова Г.Г. (довіреність 03.11.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 року №0001042204 про збільшення загальної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 312 559 грн.; №0001052204 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість на 67 629 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.08.2015 року № 0029261706 про збільшення загальної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 32 695,28 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток, податком на доходи фізичних осіб та податком на додану вартість не відповідають дійсності. Правомірність формування вказаних зобов'язань у перевіряємий період підтверджується належними первинними, бухгалтерськими і розрахунковими документами та у повній мірі відповідає вимогам податкового законодавства. Отже, збільшення грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних рішень контролюючого органу відбулось без достатніх правових підстав, необґрунтовано, у зв'язку із чим ці рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 року №0001042204, №0001052204 та від 11.08.2015 року №0029261706.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, у період з 24.06.2015 року по 15.07.2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС Одеській області проведено документальну планову перевірку ТОВ «КОНКОД КОМОДІТІЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 22.07.2015 року №5078/15-53-22-04/38963016 (Т. І, а.с. 15-64).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «КОНКОД КОМОДІТІЗ», зокрема, п.п. 14.1.36 п.п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.6 п.п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.7 п. 140.1, п.п. 153.1.3, п.п. 153.1.4, п. 153.1 ст. 153, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 250 047 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. 198.4 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено задекларований залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) станом на 31.12.2014 року, всього в сумі 57 905 грн. за липень 2014 року та завищення рядка 19 «від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року в сумі 9 724 грн.; п.п. 14.1.47, п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п.п. 162.1.1, п.п. 162.1.3, п. 162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1, п.п. 163.1.2, п. 163.1, п.п. 163.2.1, п.п. 163.2.2, п. 163.2 ст. 163, п.п. 164.1.1, п.п. 164.1.2, п. 164.1, п.п. 164.2.17, п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п. 168.1, п. 168.3, п.п. 168.4.1, п.п. 168.4.2, п.п. 168.4.3, 168.4.4., п.п. 168.4.5., п.п. 168.4.7, п. 168.4 ст. 168, п.п. 170.9.1, п.п. 170.9.2, п.п. 170.9.3, п. 170.9 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, в частині не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб за січень-грудень 2014 року на загальну суму 18 793,07 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач подав свої заперечення на акт, таз урахуванням розгляду заперечень (Т. І, а.с. 65-97), на підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 07.08.2015 року №0001042204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 250 047 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 62 512 грн.; від 07.08.2015 року №0001052204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 67 629 грн.; від 11.08.2015 року №0029261706 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 18 793,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 13 902,21 грн. (Т. І, а.с. 12-14).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, посилаючись на їх безпідставність і необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про їх скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються належними первинними, розрахунковими і реєстраційними документами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень - скасуванню.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, виходячи з наступного.

Так, згідно акту перевірки, податковим органом виявлено порушення позивачем вимог п.п. 153.1.3, п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України в частині не включення до складу доходів курсової різниці при здійсненні розрахунків в іноземній валюті та при визначенні курсових різниць від перерахунку операцій (заборгованостей), виражених в іноземній валюті, що призвело до заниження показника позитивного значення курсових різниць на 116 289,74 грн.

За таких обставин, контролюючий орган дійшов висновку про заниження задекларованого Товариством показника доходів за рядком 03.19 додатка «Інші доходи» Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 116 289 грн.

Вказані висновки податковий орган обґрунтовує тим, що ТОВ «КОКОРД КОМОДІТІЗ» зареєстровано Одеським міським управлінням юстиції 04.11.2013 року за № 15561020000047781. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.12.2014 року.

Згідно п. 4.2 ст. 4 Статуту Товариства, об'явлений статутний фонд іноземного засновника «АПЕКС СОЛАР ЛІМТЕД» (країна Британські Віргінські острови) складає 162 643 долари США, що в перерахунку по курсу НБУ на дату підписання статуту складає 1 300 005 грн.

Податковий орган встановив, що фактично, внесок до статутного фонду від іноземного засновника у розмірі 162 643 доларів США надійшов на валютний рахунок підприємства платіжним дорученням від 07.02.2014 року, що в перерахунку по курсу НБУ на дату надходження грошових коштів складає 1 416 295,24 грн.

Контролюючий орган у своїх висновках зазначив, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей відображаються у складі інших доходів (витрат).

З урахуванням викладеного, податковий орган вважає, що вищезазначену господарську операцію слід було відобразити в бухгалтерському обліку проводкою: Дт46 Кт40 в сумі 162 643 долара, що по перерахунку курсу НБУ на дату підписання статуту складає 1 300 005 грн. (курс складав 7,993 грн.).

В акті зазначено, що Дт 314 Кт 46 погашена заборгованість іноземного засновника в сумі 162 643 долара, що в перерахунку по курсу НБУ, на дату підписання статуту, складає 1 300 005 грн. (курс 7, 993 грн.), а в перерахунку на дату надходження коштів складає 1 416 295 грн. (курс на 07.02.2014 р. складає 8, 708000).

Позивач з такими висновками не погодився, посилаючись на те, що доводи податкового органу обґрунтовані положеннями п. 153.1 Податкового кодексу України та п. 5 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» без врахування положень п.п. 4, 7 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», згідно яких, в бухгалтерському обліку курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників, при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається в складі додаткового капіталу, а в податковому обліку за нормою п. 153.1 Податкового кодексу України, відповідного об'єкта оподаткування податком на прибуток не виникає.

При цьому, відповідно до положень п.п. 153.1.3, п.п. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку.

У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземною валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти. Також, до витрат відносяться витрати на сплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі - продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.

Відповідно до вимог п. 5 Наказу міністерства фінансів України від 10.08.2000 року №193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Приведені норми податковий орган поклав у свої висновки, щодо визнання статті власного капіталу товариства монетарною та про визнання курсових різниць, які виникли внаслідок перерахунку зобов'язання засновника при формуванні статутного капітал доходом.

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до положень п. 4 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу, окрім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період».

Згідно п. 7 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірно висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що в бухгалтерському обліку курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників суб'єкта господарювання при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається у складі додаткового капіталу.

В податковому обліку, за нормою п. 153.1 Податкового Кодексу України об'єкту оподаткування податком на прибуток - не виникає, у зв'язку з чим висновки податкового органу в даній частині перевірки суд першої інстанції обґрунтовано визнав помилковими.

Також, згідно акту перевірки, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 05.11.2013 року по 31.12.2014 року в сумі 63 134 771 грн. встановлено завищення задекларованого ТОВ «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» показника у рядку Декларацій «Витрати операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (код 05 (05.1) в сумі 372 175 грн., а також завищення податкового кредиту по ПДВ в сумі 57 905 грн.

Суть порушень, на яких ґрунтуються висновки податкового органу, полягають у відсутності підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю товариства, а також вчинення правочинів з контрагентом, у якого виявлені дефекти у правовому стані в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого майна тощо, що підтверджується Актом ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29.01.2015 року № 357/7/14-02-22-02-12 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СМА ЛОДЖИСТІК» (код за ЄДРПОУ 36486336) за травень 2014 року».

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, між позивачем та ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК» укладено договір купівлі-продажу №16/14.

Згідно специфікації №1 від 27.05.2014 року до договору, предметом договору є придбання, позивачем по справі, української сільгосппродукції, а саме: турецький горох (нут), врожаю 2013 року, країна походження - Україна.

В підтвердження проведення господарської операції, крім договору та специфікації до нього, позивачем наданий рахунок на оплату від 27.05.2014 року №52; видаткові накладні від 27.05.2014 року № 54, від 28.05.2014 року № 55; платіжні доручення, товарно-транспортні накладні від 27.05.2014 року №005608, від 28.05.2014 року №005610; копію журналу видачі довіреностей, в якому зареєстровано довіреність на отримання товару від 27.05.2014 року №47, копії реєстрів накладних на прийняте зерно від 28.05.2014 року та від 29.05.2014 року, картками аналізів зерна від 28.05.2014 року та від 29.05.2014 року, правовстановлюючі документи контрагенту (свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК», витяги з ЄДР, станом на 27.05.2014 року та станом на 05.08.2015 року, довідку форми 4-ОПП, довідку форми 2-ПДВ).

Податковий орган наполягає на тому, що в порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачем протиправно віднесено до складу витрат 2014 року, витрати без підтвердження зв'язку із господарською діяльністю.

Однак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, використання вказаного товару у своїй господарській діяльності позивач підтвердив зовнішньоекономічним контрактом від 21.11.2013 року № 1/211113-Z з компанією «Company Trigon Gulf FZCO» зі специфікацією від 02.04.2014 року № 6, рахунком від 03.06.2014 року, вантажною митною декларацією, чим спростував вказані висновки податкового органу.

Разом з цим, судом першої інстанції надано вірну правову оцінку нормам податкового законодавства та суд вірно врахував, що зустрічні звірки не є перевіркою з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства, її висновки не можуть бути безумовною підставою збільшення платнику відповідних зобов'язань, у зв'язку з чим жодних висновків, що тягнуть юридичні наслідки, вони містити не повинні, крім того Акт про неможливість проведення зустрічної звірки фіксує лише факт не проведення звірки, без проведення аналізу та обґрунтувань доводів, дослідження автоматизованих баз даних з метою констатації фактів порушення податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дані викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагенту позивача, не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень податкового законодавства з боку позивача та жодним чином їх не підтверджують.

У зв'язку з чим, доводи податкового органу, щодо протиправності формування з зазначених причин, податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з ТОВ «СМА ЛОДЖИСТИК», суд вірно визнав неґрунтовними.

Також, згідно акту перевірки, на порушення п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 198..1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України за перевіряємий період у межах неоподатковуваних операцій по придбанню у ДП Клина 1 ТОВ Агрофірма Калина, іпн 333300524068, включено до складу витрат суму ПДВ по податковій накладній, що виписана з порушеннями норм п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим встановлено завищення в сумі 82 647 грн.

Позивач зазначає, що помилка допущена в графі «одиниця виміру» податкової накладної від 07.08.2014 року № 7/2 та розрахунку коригувань до неї від 08.09.2014 року № 3/2, а саме замість «тонна» зазначено «кілограм». Позивач вказує, що ця похибка не впливає на достовірність звітної інформації, оскільки по-перше реквізит «одиниця виміру» не включений п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України до переліку обов'язкових, а по-друге, постачання товару по зазначеній податковій накладній було звільнено від ПДВ (постачання ріпаку) в силу положень п. 15-2 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, суми, що зазначені у даній податковій накладній не включаються до податкового кредиту, але відносяться до складу витрат, при визначенні оподаткованого прибутку.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно погодився із доводами позивача, що доцільність та обґрунтованість виявленого порушення податковим органом не доведена.

Також, згідно акту перевірки, податковим органом встановлено, що підприємством включалась до валових витрат вартість списання пального по актах «Списання товарів», де відсутні показники спідометра автомобіля на початок та кінець робочого дня відсутній рух пального, а саме залишки на початок робочого дня, скільки видано пального, залишки пального на кінець робочого дня. У зв'язку з відсутністю показників спідометра та руху пального, податковий орган зробив висновки про неможливість перевірки розрахунків списання пального на витрати виробництва, що є порушенням п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. Перевіркою було встановлено списання пального на суму 28 289 грн. без ПДВ, в зазначеному розмірі було й встановлено завищення витрат підприємства.

Позивач зазначив, що висновки податкового органу обґрунтовані відсутністю первинних документів, на підставі яких товариством складено розрахунок списання пального для легкових автомобілів, позивач вказує, що відсутність документів обумовлена тим, що ці документи при перевірці не запитувались та не використовувались, але є наявними в підтвердження чого представлені до суду в якості письмових доказів по справі.

Відповідно до положення п.п. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144 - 148, 150, 153, 155 - 161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею.

Згідно положень п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В якості документального підтвердження формування витрат по списанню використання паливно-мастильних матеріалів та відшкодуванню відповідних витрат підзвітним особам представлені наступні первинні документи: подорожні листи службових легкових автомобілів; технічні паспорти автомобілів; копія Наказу по виробництву від 08.0.2014 року №1/Т про затвердження норм витрат бензину на авто Toyota Land Сruiser та норм витрат дизельного палива на авто Volkswagen Tiguan; акти списання товарів (палива).

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції вірно встановив, що висновки податкового органу в даній частині перевірки є неґрунтовними та спростованими наданими поясненнями позивача та письмовими доказами.

Також, згідно акту перевірки, судом встановлено, що за результатом проведеної перевірки, податковим органом було виявлено порушення товариством п. 138.2, п.п. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138 , п.п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), а саме відповідачем було встановлено відсутність документів, що підтверджують витрати на відрядження, що включені до складу адміністративних послуг, а саме, не представлено: запрошення сторони, що приймає, інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини. На підставі викладеного податковим органом було встановлено завищення витрат задекларованих показників у рядку «Адміністративні витрати» (код 06(06.1) всього на суму 73 609 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що у представлених до перевірки копіях запрошень від нерезидента TRIGON GULF FZCO (ОАЕ) вказана мета - проведення бізнес прийомів та укладання договорів з TRIGON GULF FZCO (ОАЕ), який є покупцем товариства позивача, якому відбувається відвантаження зернових та технічних культур в режимі експорт, проте всі укладені договори з покупцем, укладені на території України, договорів, укладених протягом відрядження в ОАЕ до перевірки не надано, звіти про відрядження за кордон з переліком укладених договорів у ході відрядження до перевірки не надано.

З зазначеним порушенням податковий орган пов'язав також безпідставну, на його думку, сплату по авансовим звітам витрати на відрядження співробітників ОСОБА_6, ОСОБА_7 на загальну суму 73 709 грн., що на думку податкового органу - є додатковим благом працівників.

Згідно пояснень позивача, схема укладання договорів передбачала певну послідовність, згідно якої під час відряджень узгоджувались попередні умови, а остаточне підписання відбувалось в Україні, куди приїжджали керівники контрагентів.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд першої інстанції вірно врахував, що місце укладення договорів, порядок проведення переддоговірної роботи відноситься до гарантованої свободи проведення господарської діяльності, у зв'язку з чим дії позивача та його контрагенту в даній частині не відносяться до питання адміністрування податків, тому є неприпустимим суб'єктивним судженням відповідача.

Відповідно до положень п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

В якості письмових доказів по справі позивач надав звіти про відрядження керівників товариства, аналітичну таблицю-звіт про результативність відрядження, накази на відрядження, посвідчення на відрядження копії закордонних паспортів, звіти про використання коштів, копію протоколу (угоди) про наміри, копію маршрутного листа пасажира.

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи податкового органу є необґрунтованими.

Також, згідно акту перевірки, на думку відповідача, позивач неправомірно включив до складу витрат на збут, видатки закупівлю ним пакувальних матеріалів (мішків), що обґрунтовано відсутністю прямої вказівки в договорах продажу товару, що ціна останнього включає в себе вартість мішків.

Позивач зазначає, що за умовами зовнішньоекономічних договорів, укладених з TRIGON GULF FZCO (ОАЕ), упаковка здійснювалась коштом покупця, тому ці витрати за приписом п. 138.10.3 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) включались до складу інших витрат.

Суд за результатом дослідження представленого в якості письмового доказу типового ВЕД договору (контракту 3 1/03/14-Z від 31.03.2014 року) вірно встановив наявність умови (п 2.1 контракту), згідно якої при відвантаженні товару застосовуються білі мішки з логотипом і що упаковка здійснюється коштом покупця.

З урахуванням викладеного, суд першої обґрунтовано вважав правильним застосування при обліку витрат положень п. 138.10.3 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції статті чинної на час виникнення правовідносин, у зв'язку з чим вірно погодився з доводами позивача, що завищення витрат на пакувальні матеріали не відбувалось.

Також, згідно акту перевірки, відповідачем під час перевірки виявлено порушення товариством п. 138.4 ст. 138, п.п. 14.1.27, п. 14.1.36 ст. 14 розділу ІІІ Податкового кодексу України, які полягали у невірному, на думку податкового органу, формуванні собівартості реалізованих товарів, оскільки витрати по списанню вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано зі зменшенням фізичної ваги слід включати по бухгалтерському та податковому обліку до складу собівартості у тому звітному періоді, в якому будуть визнані отримані доходи.

В результаті викладеного порушення, податковий орган зробив висновки про завищення задекларованого ТОВ «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» показника у рядку 06.2 Декларації «Витрати на збут» в сумі 734 443 грн.

Так, податковий орган зазначає, що для отримання доходів від основної діяльності, а саме доходів від здійснення послуг реалізації зернових та технічних культур, в тому числі, технічних культур позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно УКТ ЗЕД ТОВ «КОНКОРД КОМОДІТІЗ» укладено договір складського зберігання зернових, зернобобових та маслинних культур від 28.05.2014 року № 01-3Б/2013 з ТОВ «АСП Успех».

Згідно предмету договору, поклажедавець зобов'язується передати зерно, а зерновий склад зобов'язується прийняти його на зберігання на умовах, встановлених договором. Зерновий склад приймає зерно фізичній вазі та з'ясовує його якість.

При повній виборці зерна зерновий склад складає завершальний акт-розрахунок розміру втрати або збільшення кількості зерна у вазі за рахунок зміни якості та/або природного убутку при зберіганні та відвантаженню, який повинен бути наданий поклажедавцю не пізніше дати відвантаження останньої партії зерна.

Згідно умов п. 5.3 ст. 5 договору від 28.05.2014 року № 01-3Б/2013 зерновий склад може довести зерно до якісних показників, які відрізняються від базових. В такому випадку якісні показники, порядок розрахунку залікової ваги та тарифи на послуги зернового складу по доведенню зерна до таких показників застосовуються в додатковій згоді між сторонами.

Покупцям, резидентам та нерезидентам, фактично відвантаження зернових та технічних культур відбувається з ТОВ «АСП Успех» за фактичною фізичною вагою, тобто за вагою меншою чим придбано у постачальника.

Списання на збут зменшення фізичної ваги зернових та технічних культур, оформляється товариством за актами списання.

Податковий орган підсумовуючи свої висновки зазначив про те, що фактичних доходів від операційної діяльності, а саме доходів отриманих від покупців з реалізації зернових та технічних культур не вистачало б на оплату постачальникам зернових та технічних культур, на утримання та експлуатацію інфраструктури товариства, на утримання адміністрації товариства, виплату заробітної плати. Фактично списання вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано з зменшенням фізичної ваги є витратами, що не компенсовані доходами. Фактично, на думку відповідача, доходи від покупців не отримані, оскільки відвантажена фактична фізична вага.

Податковий орган, також, у своїх висновках зазначив, що вищенаведені витрати є невиробничими.

Згідно Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПСБО), а саме положення бухгалтерського обліку 9 «Запаси», Положення бухгалтерського обліку № 15 «Доходи2, Положення бухгалтерського обліку 3 16 «Витрати» та методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, списання вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано зі зменшенням фізичної ваги, як витрат на передпродажну підготовку товарів є розрахунковим елементом собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів.

Позивач наполягає на тому, що для впровадження цього виду діяльності потрібно враховувати положення Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 року.

Позивач зазначив, що в усіх договорах позивача на закупівлю вказується кількість потрібного товару та застереження: якщо якість не відповідатиме договірним параметрам, то погоджену кількість буде переобчислено за формулою Дюваля, а сплату здійснено зі знижкою. Якщо зерно, придбане позивачем відповідає стандартам (не потребує очищення, сушіння), то його залікова маса (фізична вага зернової культури, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондиції змісту вологи та смітної домішки зерна, вказаних в договорі складського зберігання зерна, тобто фізична маса зерна, яка зменшена на величину убутку вологи та смітних домішків, які будуть отримані в процесі доробки, та яку підприємство отримає від елеватора по закінченні обумовленого строку зберігання) не визначається, тобто фізична маса в цьому випадку дорівнює заліковій вазі.

Визначення залікової маси зерна здійснюється за формулою. Зменшення маси зерна в результаті його доробки (чищення, сушіння) не є його втратою за Інструкцією від 13.10.2008 року № 661, це технологічна операція, спрямована на доведення зерна до стану, придатного для його реалізації, тобто технічні (виробничі) витрати за визначенням п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що до собівартості реалізованих товарів не включалися витрати на збут, що відповідає приписам п. 138.8 Податкового кодексу України; витрати на збут включались до складу інших витрат, які відповідно до положень ст. 138.5 Податкового кодексу України визнаються витратами того періоду в якому вони були здійснені.

Відповідно до положень п. 9 Правил (Стандарту) Бухгалтерського обліку «Запаси», до складу собівартості запасів входять, зокрема «інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат зокрема належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства/установи на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. Разом з цим, відповідно до правової дефініції поняття «запаси» приведеної в п. 4 Стандарту, запаси не мають відношення до господарської діяльності позивача у вигляді оптової торгівлі. Крім зазначеного, правила (Стандарти) Бухгалтерського обліку 15 «Доходи», 16, «Витрати», Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку на містять поняття «витрати на передпродажну підготовку товарів».

Доводи податкового органу щодо збитковості діяльності позивача суперечать даним, приведеним в акті перевірки в частині зазначення доходів товариства за 2013-2014 рр. у розмірі 108 313 грн. та 68 996 751 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи податкового органу, викладені в обґрунтування виявлених порушень, позивачем спростовані.

Також, згідно акту перевірки, податковим органом було виявлено, що ТОВ «КОНКОД КОМОДІТІЗ» в перевіряємому періоді укладено договір на послуги страхування зі страховою компанією ТДВ «СК «Віді-страхування» від 25.12.2014 року № CLAU4657 (об'єкт страхування автомобіль Тойота LC 150) та зі страховою компанію ПАТ СК «Теком» договір від 25.12.2014 року №361-14Д/Т/АТ (об'єкт страхування автомобіль Фольксфаген Тигуан).

До складу витрат, а саме витрат у рядку Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» код 06 906.4), віднесено витрати сплачених страхових внесків на 2015 рік по послугам страхування.

Податковим органом було встановлено, що до складу валових витрат, а саме інших витрат товариством віднесено витрати сплачених страхових внесків на 2015 рік по послугам страхування по договорам від 25.12.2014 року. За доводами податкового органу, сплачені страхові внески по договорам, укладеним в 2014 році, визнаються витратами 2015 року, оскільки доходи на компенсацію витрат по страховим платежам передбачалося отримати у періоді 2015 року, к доходам від реалізації товару у режимі експорт, згідно наданих до перевірки контрактів з іноземним покупцем TRIGON GULF FZCO (ОАЕ) та вітчизняними покупцями. Податковим органом було встановлено, що витрати на оплату страхових внесків по договорам зі страховими компаніями, не компенсовані доходами 2014 року. За доводами відповідача, вищенаведене свідчить, що вказані витрати не вплинули на збільшення обсягів реалізації з метою покриття здійснених витрат по страхуванню, що регламентується п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України.

Вищенаведені витрати податковий орган вважає невиробничими та таким, що є розрахунковим елементом собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, послуг.

Однак, суд першої інстанції з зазначеними висновками правильно не погодився, оскільки чинна на час виникнення правовідносин редакція статті 138 (п.п. 138.10.2 п. 138.10) Податкового кодексу України, до складу інших витрат включала адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі, серед іншого, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна.

Відповідно до положень п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача щодо правомірності відображення витрат на страхування автомобілів в рядку 06.4 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.12.2016 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

І.Г. Ступакова