Постанова

від 09.04.2019 по справі 815/4768/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №815/4768/15

адміністративне провадження №К/9901/28250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2016 року у складі судді Бжассо Н.В.,

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у складі Єщенка О.В., Димерлія О.О., Ступакової І.Г.,

у справі № 815/4768/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРД КОМОДІТІЗ

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

10 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю КОНКОРД КОМОДІТІЗ (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 07 серпня 2015 року № 0001042204 про збільшення загальної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 312 559 грн, у тому числі на 250047 грн збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансових) санкцій у сумі 62512 грн, № 0001052204 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість на 67 629 грн та податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2015 року № 0029261706 про збільшення загальної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 32 695, 28 грн, за основним платежем у сумі 18793 грн 07 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 13902 грн 21 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

01 жовтня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, задоволений позов Товариства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 07 серпня 2015 року №0001042204, №0001052204 та від 11 серпня 2015 року №0029261706, з мотивів недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та правомірності формування Товариством показників податкової звітності.

22 грудня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення акта перевірки та здійснює нормативно - правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

21 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 26 грудня 2016 року, та витребувано справу №815/4768/15 з Одеського окружного адміністративного суду.

13 квітня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційна скарга за змістом повністю дублює апеляційну скаргу, містить лише посилання на норми податкового законодавства без зазначення суті їх неправильного застосування, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

19 квітня 2017 року справа №815/4768/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

23 лютого 2018 року справа №815/4768/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/28250/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38963016, перебуває на податковому обліку з 05 листопада 2013 року, є платником податку на додану вартість з 01 грудня 2013 року.

Податковим органом у червні-липня 2015 року проведено документальну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 05 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 липня 2015 року №5078/15-53-22-04/38963016 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України 07 серпня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001042204 про збільшення загальної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 312 559 грн, у тому числі на 250047 грн за порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.27, пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, пункту 138.4, підпункту 138.10.2, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1, підпункту 153.1.3, підпункту 153.1.4, пункту 153.1 статті 153, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, яке полягає у заниженні позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 250 047 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 62512 грн, без визначення правової підстави їх застосування.

Податковим повідомленням-рішенням №0001052204 прийнятим керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 67 629 грн, у тому числі за липень 2014 року на 57905 грн, за грудень 2014 року на 9724 грн, за порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 198.4 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 11 серпня 2015 року № 0029261706 збільшено загальну суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 32 695, 28 грн, за основним платежем у сумі 18793 грн 07 коп. за порушення підпунктів 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 162.1.1, 162.1.3, пункту 162.1 статті 162, підпунктів 163.1.1, 163.1.2, пункту 163.1, підпунктів 163.2.1, 163.2.2, пункту 163.2 статті 163, підпунктів 164.1.1, 164.1.2, пункту 164.1, підпункту 164.2.17, пункту 164.2, п пункту 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, пункту 168.1, пункту 168.3, підпунктів 168.4.1, 168.4.2, 168.4.3, 168.4.4.,168.4.5., 168.4.7, пункту 168.4 статті 168, підпунктів 170.9.1, 170.9.2, 170.9.3 пункту 170.9 статті 170, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, яке полягає у не утриманні та не перерахуванні податку на доходи фізичних осіб за січень-грудень 2014 року на загальну суму 18 793,07 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 13902 грн 21 коп., на підставі пункту 127.1 статті 127 цього кодексу.

Стосовно порушення позивачем вимог підпунктів 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України в частині не включення до складу доходів курсової різниці при здійсненні розрахунків в іноземній валюті та при визначенні курсових різниць від перерахунку операцій (заборгованостей), виражених в іноземній валюті, що призвело до заниження показника позитивного значення курсових різниць на 116289,74 грн, яке за висновком податкового органу полягає у заниженні задекларованого Товариством показника доходів за рядком 03.19 додатка Інші доходи декларації з податку на прибуток підприємства за звітний 2014 рік у загальній сумі 116 289 грн.

Склад правопорушення полягає за позицією відповідача у тому, що Товариство зареєстровано Одеським міським управлінням юстиції 04 листопада 2013 року, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16 грудня 2014 року, за пунктом 4.2 Статуту Товариства, об'явлений статутний фонд іноземного засновника АПЕКС СОЛАР ЛІМТЕД (країна Британські Віргінські острови) складає 162 643 долари США, що в перерахунку по курсу НБУ на дату підписання статуту складає 1 300 005 грн, фактично, внесок до статутного фонду від іноземного засновника у розмірі 162 643 доларів США надійшов на валютний рахунок підприємства платіжним дорученням від 07 лютого 2014 року, що в перерахунку по курсу НБУ на дату надходження грошових коштів складає 1 416 295,24 грн.

Відповідач, доводить що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції (в межах її обсягу) та на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються або у складі доходів, або у складі витрат. Курсові різниці від перерахунку монетарних статей відображаються у складі інших доходів (витрат), внаслідок чого вищеозначену господарську операцію слід відобразити в бухгалтерському обліку проводкою: Дт46 Кт40 в сумі 162 643 долара, що по перерахунку курсу НБУ на дату підписання статуту складає 1 300 005 грн (курс складав 7,993 грн). Актом перевірки встановлено, що Дт 314 Кт 46 погашена заборгованість іноземного засновника в сумі 162 643 долара, що в перерахунку по курсу НБУ, на дату підписання статуту, складає 1 300 005 грн (курс 7, 993 грн), а в перерахунку на дату надходження коштів складає 1 416 295 грн (курс на 07 лютого 2014 року складає 8,708000).

Доводи податкового органу обґрунтовані положеннями пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України та пунктом 5 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів .

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися з аналізу положень пунктів 4, 7 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , згідно яких, в бухгалтерському обліку курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників, при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається в складі додаткового капіталу, а в податковому обліку за нормою пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, відповідного об'єкта оподаткування податком на прибуток не виникає.

Відповідно до положень підпунктів 153.1.3, 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку.

Податковий орган поклав в основу свої висновків визнання статті власного капіталу Товариства монетарною та визнав курсові різниці, які виникли внаслідок перерахунку зобов'язання засновника при формуванні статутного капіталу доходом.

Суд визнає неприйнятним застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин при вирішення спору у цій частині приписів Положення (Стандарту) Бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , який був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87 та втратив чинність згідно наказу цього ж Міністерства від 07 лютого 2013 року №73 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції 28 лютого 2013 року за №22868).

Разом із тим Суд визнає, що доходи у значенні термінів, що використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку згідно абзацу восьмого пункту 3 Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868), це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Висновуючись з аналізу вищеозначених положень Суд погоджується з висновками судів попередніх про те, що в бухгалтерському обліку курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників суб'єкта господарювання при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, їх вартість відображається у складі додаткового капіталу, посилання відповідача на порушення позивачем положень пункту 153.1 статті 153 Податкового Кодексу України є помилковими.

Щодо встановлення податковим органом завищення задекларованого Товариством показника у рядку декларацій Витрати операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) (код 05 (05.1) в сумі 372 175 грн., а також завищення податкового кредиту по ПДВ в сумі 57 905 грн., обумовленого за висновком податкового органу відсутністю підтвердження зв'язку понесених витрат Товариством із його господарською діяльністю, а також вчинення правочинів з контрагентом, у якого виявлені дефекти у правовому стані в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого майна тощо, що підтверджується актом ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 29 січня 2015 року № 357/7/14-02-22-02-12 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СМА ЛОДЖИСТІК (код за ЄДРПОУ 36486336) за травень 2014 року .

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень статей 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, встановили, що з дотриманням положень наведених цими статтями норм між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Сма Лоджистик укладено та виконано договір купівлі-продажу №16/14, специфікації від 27 травня 2014 року №1 до цього договору, предметом якого є придбання, позивачем по справі, української сільгосппродукції, а саме турецький горох (нут), врожаю 2013 року, країна походження - Україна, підтверджено проведення господарської операції на виконання вимог цього договору первинними документами, а саме рахунком на оплату, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, копією журналу видачі довіреностей, в якому зареєстровано довіреність на отримання товару, копії реєстрів накладних на прийняте зерно, картками аналізів зерна, правовстановлюючими документами контрагента.

Використання придбаного позивачем товару у своїй господарській діяльності позивач підтвердив зовнішньоекономічним контрактом від 21 листопада 2013 року № 1/211113-Z з компанією Company Trigon Gulf FZCO зі специфікацією від 02 квітня 2014 року № 6, рахунком від 03 червня 2014 року, вантажною митною декларацією, чим спростував вказані висновки податкового органу.

Судами попередніх інстанцій визнано правомірним формування Товариством витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Сма Лоджистик .

Щодо завищення податкового кредиту в сумі 82 647 грн по податковій накладній, що виписана з порушеннями норм пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, отриманої від ДП Клина 1 ТОВ Агрофірма Калина, внаслідок помилки допущеної в графі одиниця виміру .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в податковій накладній від 07 серпня 2014 року № 7/2 та розрахунку коригувань до неї від 08 вересня 2014 року № 3/2, замість тонна зазначено кілограм .

Суди попередніх інстанцій оцінюючи спірну операцію дійшли до висновку, що ця похибка не впливає на достовірність звітної інформації, оскільки, по-перше, реквізит одиниця виміру не включений до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України до переліку обов'язкових, а, по-друге, постачання товару по зазначеній податковій накладній було звільнено від ПДВ (постачання ріпаку) в силу положень пункту 15-2 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, суми, що зазначені у даній податковій накладній не включаються до податкового кредиту, але відносяться до складу витрат, при визначенні оподаткованого прибутку.

Щодо списання пального на суму 28 289 грн без ПДВ, яке зумовило висновок податкового органу про завищення витрат Товариства.

Порушення за висновком податкового органу полягає у відсутності показників спідометра та руху пального, неможливості перевірки розрахунків списання пального на витрати виробництва.

Аналізуючи положення пункту 138.2, підпункту 138.12.1 пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), судами попередніх інстанцій в якості документального підтвердження формування витрат по списанню використання паливно-мастильних матеріалів та відшкодуванню відповідних витрат підзвітним особам прийняті та оцінені первинні документи, а саме подорожні листи службових легкових автомобілів, технічні паспорти автомобілів, копія Наказу по виробництву про затвердження норм витрат бензину на авто Toyota Land Сruiser та норм витрат дизельного палива на авто Volkswagen Tiguan, акти списання товарів (палива), що спростовує висновки податкового органу в даній частині перевірки.

Відтак, доводи податкового органу щодо цього порушення є неґрунтовними та спростованими наданими письмовими доказами.

Щодо відсутності документів, що підтверджують Адміністративні витрати (код 06(06.1) всього на суму 73 609 грн, а саме витрати на відрядження, які включені до складу адміністративних послуг.

Порушення формування адміністративних послуг відповідач доводить не наданням позивачем запрошень сторони, що приймає, інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що у представлених до перевірки копіях запрошень від нерезидента TRIGON GULF FZCO (ОАЕ) вказана мета - проведення бізнес прийомів та укладання договорів з TRIGON GULF FZCO (ОАЕ), який є покупцем Товариства позивача, якому відбувається відвантаження зернових та технічних культур в режимі експорт, проте всі укладені договори з покупцем, укладені на території України, договорів, укладених протягом відрядження в ОАЕ до перевірки не надано, звіти про відрядження за кордон з переліком укладених договорів у ході відрядження до перевірки не надано.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що місце укладення договорів, порядок проведення переддоговірної роботи відноситься до гарантованої свободи проведення господарської діяльності, у зв'язку з чим дії позивача та його контрагента в даній частині не відносяться до питання адміністрування податків, тому є неприпустимим суб'єктивним судженням відповідача.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на доведеність реалізації Товариством господарської компетенції, як суб'єкта господарювання, правомірність віднесення адміністративних витрат до складу витрат пов'язаних з операційною діяльністю відповідно до пунктів 17, 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року за №27/4248) та документальне підтвердження понесених витрат відповідно до статті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, а саме звітів про відрядження керівників Товариства, аналітичну таблицю - звіт про результативність відрядження, накази на відрядження, посвідчення на відрядження, копії закордонних паспортів, звіти про використання коштів, копію протоколу (угоди) про наміри, копію маршрутного листа пасажира.

Суд визнає, що недоведеність складу правопорушення податковим органом щодо порушення формування позивачем адміністративних послуг, спростовує підстави щодо наявності додаткового блага, визначення податку на доходи з фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Щодо включення позивачем до складу витрат на збут, видатків по закупівлі ним пакувальних матеріалів (мішків).

Відповідач обґрунтовує це порушення відсутністю прямої вказівки в договорах продажу товару, про те, що ціна останнього включає в себе вартість мішків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами зовнішньоекономічних договорів, зокрема пункт 2.1 контракту 3 1/03/14-Z від 31 березня 2014 року, укладеного з TRIGON GULF FZCO (ОАЕ), упаковка (білі мішки з логотипом) здійснювалась коштом покупця, тому ці витрати за приписом підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) включаються до складу інших витрат.

Щодо невірного, на думку податкового органу, формування собівартості реалізованих товарів, оскільки витрати по списанню вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано зі зменшенням фізичної ваги слід включати по бухгалтерському та податковому обліку до складу собівартості у тому звітному періоді, в якому будуть визнані отримані доходи. Це порушення, на думку відповідача, призвело до завищення задекларованого Товариством показника у рядку 06.2 декларації Витрати на збут в сумі 734 443 грн.

Податковий орган впродовж усіх судових розглядів зазначає, що для отримання доходів від основної діяльності, а саме доходів від здійснення послуг реалізації зернових та технічних культур, в тому числі, технічних культур позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно УКТ ЗЕД Товариством укладено договір складського зберігання зернових, зернобобових та маслинних культур від 28 травня 2014 року № 01-3Б/2013 з Товариством з обмеженою відповідальністю АСП Успех .

Згідно умов пункту 5.3 договору від 28 травня 2014 року № 01-3Б/2013 зерновий склад може довести зерно до якісних показників, які відрізняються від базових. В такому випадку якісні показники, порядок розрахунку залікової ваги та тарифи на послуги зернового складу по доведенню зерна до таких показників застосовуються в додатковій згоді між сторонами.

Покупцям, резидентам та нерезидентам, фактично відвантаження зернових та технічних культур відбувається з ТОВ АСП Успех за фактичною фізичною вагою, тобто за вагою меншою чим придбано у постачальника.

Списання на збут зменшення фізичної ваги зернових та технічних культур, оформляється Товариством за актами списання.

Податковий орган зазначає про те, що фактичних доходів від операційної діяльності, а саме доходів отриманих від покупців з реалізації зернових та технічних культур не вистачало б на оплату постачальникам зернових та технічних культур, на утримання та експлуатацію інфраструктури Товариства, на утримання його адміністрації, виплату заробітної плати. Списання вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано зі зменшенням фізичної ваги є витратами, що не компенсовані доходами. Доходи від покупців не отримані, оскільки відвантажена фактична фізична вага. Вищенаведені витрати є невиробничими.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що згідно Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПСБО), а саме положення бухгалтерського обліку 9 Запаси , Положення бухгалтерського обліку № 15 Доходи , Положення бухгалтерського обліку 16 Витрати та методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, списання вартості за ціною придбання зернових та технічних культур, що пов'язано зі зменшенням фізичної ваги, як витрат на передпродажну підготовку товарів є розрахунковим елементом собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів.

Для впровадження цього виду діяльності потрібно враховувати положення Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13 жовтня 2008 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в усіх договорах позивача на закупівлю вказується кількість потрібного товару та встановлені застереження, якщо якість не відповідатиме договірним параметрам, то погоджену кількість буде переобчислено за формулою Дюваля, а сплату здійснено зі знижкою. Якщо зерно, придбане позивачем відповідає стандартам (не потребує очищення, сушіння), то його залікова маса (фізична вага зернової культури, зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондиції змісту вологи та смітної домішки зерна, вказаних в договорі складського зберігання зерна, тобто фізична маса зерна, яка зменшена на величину убутку вологи та смітних домішків, які будуть отримані в процесі доробки, та яку підприємство отримає від елеватора по закінченні обумовленого строку зберігання) не визначається, тобто фізична маса в цьому випадку дорівнює заліковій вазі.

Визначення залікової маси зерна здійснюється за формулою. Зменшення маси зерна в результаті його доробки (чищення, сушіння) не є його втратою за Інструкцією від 13 жовтня 2008 року № 661, це технологічна операція, спрямована на доведення зерна до стану, придатного для його реалізації, тобто технічні (виробничі) витрати за визначенням пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України.

До собівартості реалізованих товарів не включалися витрати на збут, що відповідає приписам пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, витрати на збут включаються до складу інших витрат, які відповідно до положень статті 138.5 цієї статті, визнаються витратами того періоду в якому вони були здійснені.

Відтак, висновуючись на аналізі положень пункту 9 Правил (Стандарту) Бухгалтерського обліку Запаси , за яким, до складу собівартості запасів входять, зокрема інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, витрати на збут в сумі 734 443 грн слід визнати сформованими Товариством правомірно.

Щодо послуг страхування, як інших витрат сплачених страхових внесків на 2015 рік по договорам страхування від 25 грудня 2014 року ( Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати код 06 906.4).

Товариством укладено та виконано договір на послуги страхування зі страховою компанією ТДВ СК Віді-страхування від 25 грудня 2014 року № CLAU4657 (об'єкт страхування автомобіль Тойота LC 150) та зі страховою компанію ПАТ СК Теком договір від 25 грудня 2014 року №361-14Д/Т/АТ (об'єкт страхування автомобіль Фольксфаген Тигуан).

За доводами податкового органу, сплачені страхові внески по договорам, укладеним в 2014 році, визнаються витратами 2015 року, оскільки витрати на оплату страхових внесків по договорам зі страховими компаніями, не компенсовані доходами 2014 року. За доводами відповідача, вищенаведене свідчить, що вказані витрати не вплинули на збільшення обсягів реалізації з метою покриття здійснених витрат по страхуванню, що регламентується підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Вищенаведені витрати податковий орган вважає невиробничими та таким, що є розрахунковим елементом собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, послуг.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на редакції підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, за якою до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі, серед іншого, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна.

Відповідно до положень пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, що доводить правомірність висновків судів попередніх інстанцій про те, що витрати на страхування автомобілів в рядку 06.4 Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Доводи податкового органу є додатковими вимогами, які не узгоджуються з вищеозначеними нормами податкового законодавства.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі № 815/4768/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер