Рішення

від 07.12.2016 по справі 186/1386/16-ц

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 186/1386/16-ц

Провадження номер № 2/0186/684/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Демиденко С.М.

секретар - Фадєєва Т.Б.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування.

В обґрунтування позову зазначив, що у липні 2016 року позивач дізнався про прийняття Першотравенською міською радою акту індивідуальної дії у формі рішення від 21 лютого 2014 року, №36-43/VI В«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Першотравенськ, вул. Леніна (біля буд. 21) на території Першотравенської міської ради.

Позивач вважає, що вказаний акт індивідуальної дії у формі рішення відповідача суперечать актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси позивача. Вказані порушення полягають у наступному.

Рішенням Першотравенського міського суду від 02 листопада 2015 року, по справі №186/647/15-ц, яке набрало законної сили 24 грудня 2015 року встановлено, що згідно розписки від 15 травня 2010 року ОСОБА_4 продав належний йому гараж, який розташований у дворі будинку 21 по вул.Леніна м.Першотравенськ позивачу за 8000,00 гривень. Позивач і на даний час користується вказані гаражем на протязі 6 років.

Вказаний гараж дружина продавця, яка виступає відповідачем по даній справ отримала в дарунок від своєї бабусі - ОСОБА_5 згідно розписи складеної у вересні 1997 року, яка не має нотаріального посвідчення.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції по справі №186/647/15-ц встановлено, що будівля вказаного гаража є самочинно збудованим нерухомим майном.

Крім того суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що самочинне будівництво за своєю суттю є правопорушенням, право власності на яке в загальному порядку особа не набуває, а чинний Цивільний кодекс України визначає спеціальні підставі для набуття права власності на таку нерухомість. Судове рішення про визнання права власності на самочинно збудоване майно має силу правовстановлюючого документа, на підставі якого здійснюється державна реєстрація нерухомого майна, після чого особа набуває право власності на нього.

Також судами встановлено, що ОСОБА_6 не зверталася до суду з позовом про визнання права власності на спірний самочинно збудований гараж, а отже передбаченого законодавством правовстановлюючого документа на вказане майно на дату прийняття спірних рішень Першотравенською міською радою не мала.

На дату звернення відповідачів один до одного з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку на якій розташований самочинно збудований гараж по вул. Леніна біля будинку 21 на території Першотравенської міської ради вказаний гараж і земельна ділянка, на якій він розташований перебували у фактичному користуванні позивача. При цьому, всупереч нормам ст. 118 ЗК України, погодження позивача, як фактичного землекористувача, на розробку проекту землеустрою не було отримане ОСОБА_3, і не долучене до її клопотання. У зв'язку з цим, рішення Першотравенської міської ради від 16 серпня 2013 року, №186-36/VІ є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідачем при прийнятті рішення від 16 серпня 2013 року, №186-36/VІ не було перевірено факту наявності на земельній ділянці нерухомого майна та не з'ясовано наявність чи відсутність на нього правовстановлюючих документів у заявника та інших осіб.

Рішення про затвердження проекту землеустрою від 21.02.2014 р., №36-43/УІ прийняте Відповідачем 1 з порушенням ст. 50 Закону України В«Про землеустрійВ» .

Всупереч вищевказаним нормам, погодження Позивача, як користувача земельної ділянки кадастровий номер 1212600000:01:001:0001 при встановленні меж земельної ділянки внатурі та встановленні межових знаків також отримане не було. Його взагалі ніхто не повідомляв про проведення таких робіт.

Просить суд визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії - рішення Першотравенської міської ради від 21 лютого 2014 року, №36-43/VІ В«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Першотравенськ, вул. Леніна (біля буд. 21) на території Першотравенської міської ради.

Представник Першотравенської міської ради Дніпропетровської області надав суду заперечення, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню оскільки позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки у власність громадянина підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті З КАС України, можна дійти висновку про наявність у цьому спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

У позивача відсутнє будь-яке право, яке підлягає судовому захисту. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що 15 травня 2010 він, згідно розписки, придбав у колишнього чоловіка відповідача ОСОБА_4 гараж (другий зліва), який розташований у дворі будинку 21 по вул. Леніна м. Першотравенська, за 8000,00 гривень. На теперішній час позивач користується вказаним гаражем.

Цей гараж ОСОБА_3 отримала в дарунок від своєї бабусі - ОСОБА_5 згідно розписки від 1997 року, яка не має нотаріального посвідчення.

Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій по справі №186/647/15-ц встановлено, що будівля цього гаражу є самочинно збудованим нерухомим майном.

Також судами встановлено, що ОСОБА_3 не зверталася до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований гараж, а отже передбаченого законодавством правовстановлюючого документа на вказане майно на дату прийняття Першотравенською міською радою оскаржуваного рішення не мала.

Крім того позивач зазначає, що Першотравенською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимоги ст.118 ЗК України, ст.50 ЗУ «Про землеустрій», зокрема, щодо необхідності отримання згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Такі доводи позивача взагалі не заслуговують на увагу.

Етап передачі земельної ділянки у власність передує визнанню права власності на самочинне будівництво. Тому, приймаючи оскаржуване рішення, Першотравенська міська рада не зобов'язана була перевіряти наявність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, оскільки про факт самочинного будівництва гаражу на вказаній земельній ділянці на момент прийняття рішення було відомо. Тобто відповідач усвідомлював, що будь-які правовстановлюючі документи на гараж відсутні.

Загалом порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється главою 19 ЗК України та, в загальних рисах, передбачає звернення зацікавленої особи до відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням (заявою) про надання земельної ділянки, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, його затвердження, прийняття відповідним органом влади рішення про надання земельної ділянки у власність або користування.

Будь-яких доказів того, ОСОБА_1, у встановленому законом порядку отримав права на спірну земельну ділянку, він не надав. Будь - якого права - власності або іншого речового права, користування, оренди у позивача не виникло.

Посилання позивача на те, що він придбав на підставі розписки гараж, який розташований на цій земельній ділянці, та продовжує ним користуватися не витримує жодної критики, оскільки сам же позивач у своїй позовній заяві посилається на рішення Першотравенського міського суду від 02 листопада 2015 року у справі №186/647/15-ц, яким констатовано, що гараж є самочинно збудованим, а будь-який правочин щодо нерухомого майна повинен бути посвідчений нотаріально. В противному випадку, відповідно до ч.1 ст.219 ЦК України, такий правочин є нікчемним.

Таким чином, ОСОБА_1, згідно чинного законодавства, не є ані користувачем спірної земельної ділянки, ані власником зазначеного гаражу.

Першотравенською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення також дотримано вимоги ст.50 ЗУ «Про землеустрій», оскільки, як вже зазначалося вище, згода позивача на передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та наявність правовстановлюючих документів на гараж не вимагалися.

Що стосується наявності акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, та взагалі проведення цієї процедури, то вона проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, що підтверджується письмовими матеріалами проекту землеустрою а також скріншотом публічної кадастрової карти, що додаються.

Спосіб захисту цивільного права, обраний позивачем, не може бути застосований судом.

Позивач обрав спосіб захисту свого порушеного цивільного права, передбачений п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, а саме визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вже зазначалося, у позивача не виникло будь-якого права на спірну земельну ділянку, інші права та інтереси позивача оскаржуваним рішенням не зачіпаються, а тому відсутні підстави для застосування обраного ним способу захисту.

Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цивільного позову про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, а саме рішення Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 21 лютого 2014 року №36-43/VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3. ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Першотравенськ, вул. Леніна (біля буд. 21) на території Першотравенської міської ради», в повному обсязі у зв'язку з тим, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позивні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позові, просив суд винести рішення, яким задовольнити його вимоги.

В судовому засіданні ОСОБА_3 наголосила, що проти позову заперечує в повному обсязі, так як вважає, що оскаржуване позивачем рішення міської ради законне та жодним чином не порушує права позивача.

Представник Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав зазначених в письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №186-36/VI від 16 серпня 2013 року «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: м.Першотравенськ, вул.Леніна (біля буд.21) на території Першотравенської міської ради Дніпропетровської області» вирішено надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0015 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м.Першотравенськ, вул.Леніна (біля буд.21) на території Першотравенської міської ради Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 уклала договір №6-XII ПДПТ ГБ від 13 грудня 2013 року з ПП «Гео Сервіс» для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №36-43/VI від 21 лютого 2014 року було затверджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, яка знаходиться за адресою: м.Першотравенськ, вул.Леніна (біля буд.21), та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку (кадастровий номер 1212600000:01:001:0001) площею 0,0020 га для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу, яка знаходиться за адресою: м.Першотравенськ, вул.Леніна (біля буд.21).

Зі свідоцтва про право власності №30307237 від 02 грудня 2014 року встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за кадастровим №1212600000:01:001:0001. Даний факт також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №55692791 від 22 березня 2016 року.

Рішенням виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №43 від 10 березня 2016 року за результатами розгляду заяви відповідачки ОСОБА_3, було вирішено присвоїти гаражу, який розташований по вул.Шахтарської Слави біля буд.№21, адресу: вул.Шахтарської Слави, буд.21-а, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область.

Позивач вважає, що оскаржуване ним рішення міської ради порушує його права, як власника гаражу який розташований на земельній ділянці, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3, на підтвердження своїх прав на цей гараж посилається на розпискою від 15 травня 2010 року, в якій зазначено, що ОСОБА_4 продав належний йому гараж який знаходиться у дворі по вулиці Леніна будинку №21 за 8000,00 гривень ОСОБА_1.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, у ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Тобто, Першотравенська міська рада діяла в межах своїх повноважень та відповідно до земельного законодавства України.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Положеннями ст. 198 ЗК України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Тобто, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. При цьому ст.198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є « погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами», яким позивач не являється.

Якщо суміжний землевласник або землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж орган уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови.

Отже, на розроблення проекту відведення за заявою особи, яка в установленому порядку звернулась з заявою, та на прийняття радою рішення про затвердження належним чином погодженого проекту відведення погодження меж ділянки з сусідніми землекористувачами не впливає.

Таким чином, підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. З огляду на це, слід вважати, що спір про право у випадку не підписання акту погодження меж відсутній.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що права позивача при прийнятті рішення Першотравенською міською радою 21 лютого 2014 року, №36-43/VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3, для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу за адресою: м. Першотравенськ, вул. Леніна (біля буд. 21) на території Першотравенської міської ради» порушено не було, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України - стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії органу місцевого самоврядування- відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.М. Демиденко